Постанова № 32580491, 18.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 р. Справа №805/9567/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: Буряк І.В.

при секретарі: Дзюбі А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Єрмакової А.В. (дов.)

відповідача: Гузенка Р.О. (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Іллічіцвському районі

м.Маріуполя

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

України в Іллічівському районі м.Маріуполя

про стягнення суми виплат

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя (надалі - позивач, Управління) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Іллічівському районі м.Маріуполя про стягнення суми витрат по виплаті пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 в сумі 890,98 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що позивачем була виплачена пенсія, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, ОСОБА_3 на загальну суму 890,98 грн.

Зазначена сума була включена до акта щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, але відповідач відмовився прийняти її до заліку та відшкодувати.

Представник позивача в судовому засіданні від 18.07.2013 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов, за змістом яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що відсутні підстави для відшкодування відповідачем сплачених позивачем сум щомісячної державної адресної допомоги.

У судовому засіданні від 18.07.2013 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» Управлінням за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 виплачувалась пенсія, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, ОСОБА_3 на загальну суму 890,98 грн., у тому числі основний розмір пенсії - 22,11 грн., сума витрат на доставку пенсії - 0,17 грн., адресна допомога - 861,89 грн., сума витрат на доставку адресної допомоги - 6,81 грн.

Вказані виплати увійшли до акта щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідач відмовився прийняти до заліку та відшкодувати суми виплат ОСОБА_3, а також відмовився підписувати акт звірки.

Факт виплати вказаної суми допомоги відповідачем не спростовується.

Статтею 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що пенсійне забезпечення, відповідно до цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Постановою Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до ст. 7 Закону України № 2272 від 22.02.2001 року "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 01 квітня 2001 року повинні відшкодовувати органам пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною 1 пункту "д" статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" № 1105-XIV (надалі - Закон № 1105-XIV), у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя.

Відповідно до акту №43/1 про нещасний випадок на виробництві смерть ОСОБА_4 за формою Н-1 нещасний випадок стався ІНФОРМАЦІЯ_3 на Ждановському металургійному заводі ім.Ілліча.

У відповідності до свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_4 мати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На момент смерті ОСОБА_4 ОСОБА_5 було 2 роки.

Відповідно до статті 33 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Тобто, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати пенсію по втраті годувальника лише у разі, якщо на утриманні годувальника знаходились особи, які були непрацездатними на момент його смерті.

Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 18.02.2011 у справі №2-0-145/2010р. громадянку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнано недієздатною.

Встанволено опіку над ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та призначено над нею опікуна ОСОБА_3, який відповідно до свідоцтва про народження є батьком ОСОБА_5.

Вказане рішення набрало законної сили 01.03.2011.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, в матеріалах справи наявна копія Висновку про час настання інвалідності від 10.10.2012, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_5 інвалід з дитинства, безстроково.

Згідно з ч.2 та ч.3 ст.41 Цивільного кодексу України недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

На підставі того, що ОСОБА_3 визнано опікуном ОСОБА_5, що є недієздатною особою та має право на пенсію, у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_4, він (ОСОБА_3) має право отримувати пенсію, у зв'язку з втратою годувальника, яку відповідач повинен відшкодовувати Управлінню Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя.

Таким чином, позовні вимоги Управління в частині стягнення витрат по сплаті пенсії, отриманої у зв'язку з втратою годувальника, в розмірі 22,28 грн. підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що згідно розрахунку суми позову сума пенсії, що не прийнята до заліку відповідачем по справі ОСОБА_3 в розмірі 868,70 грн., складається з адресної допомоги в сумі 861,89 грн. та суми втрат на доставку вказаної адресної допомоги в розмірі 6,81 грн.

Вказана сума сплаченої адресної допомоги підтверджується актами щомісячної звірки по особових справах потерпілих, таблицями розбіжностей, розрахунком суми заборгованості по відшкодуванню.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсійне забезпечення громадян України здійснюється органами Пенсійного Фонду України.

Вказаним Законом передбачено, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного Фонду.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" від 26.03.2008 року № 265 (далі постанова № 265) установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів; у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

У п. 4 постанови № 265 визначено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Згідно із статтею 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно зі статтею 46 Конституції передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про бюджет Пенсійного фонду України на 2012 рік" від 08 лютого 2012 р. № 69 (далі Постанова № 69) (із наступними змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2012 року № 576), затверджений бюджет пенсійного фонду із зазначенням певної суми надходжень від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Зазначена сума не визначалась з урахуванням Постанови № 265.

Постановою Кабінету Міністрів України № 69 визначена певна сума державних дотацій на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

З набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Крім того, на підставі ч.2 п.5 ст.24 цього ж Закону, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. Страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV передбачені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, серед яких відсутні державна адресна допомога та витрати з виплати та доставки державної адресної допомоги.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від затверджено "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" від 04 березня 2003 року № 5-4/4 (надалі Порядок).

Згідно з п. 4 зазначеного Порядку, відшкодуванню піддягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно - правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію, допомога на поховання сім'ї потерпілого або особи, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Так, п. 4 Порядку, визначений вичерпний перелік сум виплат, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

До того ж, жодним нормативно-правовим актом взагалі не передбачено обов'язку відповідача відшкодовувати позивачу витрати на виплату державної адресної допомоги.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення сум державної адресної допомоги з відповідача.

Зазначена правова позиція відображена у висновках Верховного Суду України в постанові від 09.07.2012р. № 21-180а12.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача адресної допомоги в розмірі 861,89 грн. та виплат на її доставку в розмірі 6,81 грн. не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м.Маріуполі на користь Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя (ЄДРПОУ 25968665, місцезнаходження: 87529, Донецька область, м.Маріуполь, бул.Комсомольський, 74) витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 в сумі 22 (двадцять дві) гривні 28 (двадцять вісім) копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

2. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 18 липня 2013 року, повний текст виготовлено 23 липня 2013 року.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.