Ухвала суду № 32580256, 18.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 р.Справа № 814/928/13а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Органік Сістемс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року Фермерське господарство «Органік Сістемс» (надалі - ФГ «Органік Сістемс», позивач) звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 20 лютого 2013 року №0000012200 за формою «Р», №0000052200 за формою «В4», №0000042200 за формою «П», прийняті Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - Жовтнева МДПІ, відповідач).

В обґрунтування позивач зазначив, що норми діючого Податкового кодексу України (надалі - ПК України), який регулює спірні правовідносини, були повністю дотримані Фермерським господарством, а оскаржувані рішення відповідача, прийняті безпідставно .

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року адміністративний позов - задоволено.

Суд скасував податкові повідомлення - рішення відповідача від 20 лютого 2013 року №0000012200 за формою «Р», №0000052200 за формою «В4», №0000042200 за формою «П», прийняті Жовтневою МДПІ.

В апеляційній скарзі Жовтневої МДПІ ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, апелянт зазначив, що оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки всім доказам та не було здійснено всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, це призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а постанову суду - без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що ФГ «Органік Сістемс» зареєстровано як юридичну особу 07 березня 2008 року Жовтневою РДА Миколаївської області. Основним видом діяльності позивача є перероблення та консервування фруктів та овочів.

В період з 17 грудня 2012 року по 29 січня 2013 року відповідачем, була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт №57/22-35521091 від 05 лютого 2013 року, в якому були зроблені висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:

1.- положень п.п.138.2, п.138.8 ст.138, з урахуванням п.п.14.1.27 п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 1 306 748 грн.;

2. - п.п.138.2, п.138.8 ст.138, з урахуванням п.п.14.1.27 п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму - 4 199 345 грн.;

3. - п.198.1, п.198.3 ст.198, п.185.1 ст.185 ПК України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту та, як наслідок, суму від'ємного значення у розмірі 1 059 487 грн.

Позивачем було подано свої заперечення до акту перевірки, але вони не були взяті відповідачем до уваги та 20 лютого 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000012200 форми «Р», яким було донараховано суму сплати по податку на прибуток в розмірі 1 306 748 грн., штрафні санкції на суму 653 374 грн.; №0000052200 форми «В4», яким зменшене від'ємне значення ПДВ на суму 1 059 487 грн.; №0000042200 форми «П», яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4 079 119 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача та зазначив, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.

Згідно зі вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що при постановленні рішення, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 159 КАС України у зв'язку з наступним.

Так, апелянт наполягає на тому, що позивачем було завищено витрати через включення до фінансових витрат відсотків на суму 2 723 852 грн, нарахованих за користування позикою, отриманою від фірми «Renitalo Investments Limited» (Кіпр).

Відповідачем було зроблено висновок, що отримання даної позики не пов'язано з господарською діяльністю з причин непогашення такої позики достроково, тобто раніше строку ніж строк, який вказаний в договорі позики та сплати у перевіряємому періоді тільки відсотків за користування позикою, що сприяє зменшенню оподатковуваного прибутку.

Колегія суддів дійшла висновку про безпідставність наведених тверджень апелянта, у зв'язку із наступним.

Згідно п.14.1.36 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Дана позика була отримана позивачем у червні 2009 року від не резидента України фірми «Renitalo Investments Limited» для поповнення оборотних коштів, у розмірі 5 млн. доларів США на строк до 31 січня 2013 року.

Отримані кошти були витрачені на поповнення обігових коштів.

Умовами договору позики було передбачено сплату відсотків за користування позикою за ставкою 8,5% річних та повернення позики у кінці строку договору. Позику було повернуто частинами: 1млн. дол. США - 19 серпня 2010 року та 4 млн. дол. США - 02 жовтня 2012 року, після отримання коштів залучених за кредитним договором з Європейським банком реконструкції та розвитку.

Чинне законодавство не забороняє отримувати від нерезидента позику за умови отримання відповідного дозволу НБУ.

Так, згадувана вище позика залучалась для поповнення обігових коштів, які були використані для забезпечення виробництва томатної пасти, дохід від реалізації якої є основним доходом позивача, та є господарською діяльністю у розумінні п.14.1.36 ПК України.

Згідно п.138.10.5 та п.144.1 ПК України фінансові витрати, що пов'язані з нарахуванням відсотків за користування позиками, включають до витрат у податковому обліку.

Відповідно до п.138.10.5., 141.1 ПК України фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку);

До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

В судовому засіданні судом першої інстанції були дослідженні первинні документи на підтвердження правомірності позиції позивача та вищезазначених обставин (т.1, а.с.102-126).

На підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем було правомірно включено до фінансових витрат відсотки у сумі 2 723 852 грн., нараховані за користування позикою, отриманою від фірми «Renitalo Investments Limited».

Висновки відповідача про включення позивачем до складу фінансових витрат перевіряємого періоду витрат, що не були підтверджені результатами попередньої планової виїзної перевірки (акт від 30 грудня 2011 року №1054/23-35521091) у розмірі 1 746 887 грн. з причини відсутності підтверджуючих первинних документів, вірно не взято судом першої інстанції до уваги.

Так, судом першої інстанції встановлено, що первинні документи на підтвердження здійснених фінансових витрат у 3 кварталі 2011 року у сумі 1 746 887 грн., були в наявності у позивача в повному обсязі та надавались на перевірку інспектору

Однак, зазначені документи не були прийняті відповідачем до уваги, з посиланням на акт перевірки яка відбувалась раніше.

Згідно ст.138.11 ПКУ це суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді; суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному періоді в розрахунку податкового зобов'язання.

Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Оскільки, вищезазначені первинні документи позивачем були пред'явлені під час перевірки, відтак, відповідач безпідставно виключив із фінансових витрат позивача суму 1 746 887 грн. на підставі п.139.1.9. ПК України, а позивачем було правомірно включено вищезазначені витрати у склад фінансових витрат за 2011 рік.

Твердження апелянта про безпідставне завищення собівартості реалізованої виготовленої готової продукції шляхом віднесення до складу собівартості реалізованої продукції, вартості бракованої сировини, яка не приймає участі в процесі виробництва, у зв'язку з чим було завищено загальну суму витрат, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування на суму 4 199 345 грн. є такими, що не ґрунтуються на нормах податкового законодавства та спростовуються наступним.

Так, в перевіряємому періоді позивачем закуповувались свіжі томати у якості сировини для виробництва томатної пасти у сторонніх виробників, одним з яких було ПСП «Агрофірма «Роднічок».

Згідно укладених договорів на поставку томатів №02/11т-ОС від 24 січня 2011 року та №01/12т-ОС від 13 червня 2012 року томати поставлялись позивачу насипом автомобільним транспортом за рахунок постачальника.

Якість томатів повинна відповідати вимогам, що викладені у Специфікації на томати свіжі для промислової переробки, що підписано обома сторонами договору у вигляді додатку. Дана специфікація складена на підставі РСТ УССР 1551. Якість партії томатів визначається під час їх прийняття на підставі вхідного контролю якості власної лабораторії, згідно інструкції (внутрішньої) «Правила відбирання проб свіжих томатів, що надходять насипом», що затверджена Інститутом овочевих та баштанництва м. Харків ТК-71.

Результати такого контролю оформлюється актом вхідного контролю якості томатів, який підписується зі сторони Покупця - лаборантом, зі сторони Продавця - водієм транспортного засобу. Ціна визначається в залежності від якості:

стандартні томати - базова ціна у розмірі 700 грн. з ПДВ за 1 тону;

нестандартні томати (недозрілі, з пошкодженнями, плодоніжкою та при вмісті сухих речовин в партії менше 4,2 %) - базова ціна зменшується на 25%;

браковані томати (гнилі, зелені, пошкоджені шкідниками) - не сплачується, тобто ціна прийнята нульовою.

Підставою для приймання томатів є товарно-транспортна накладна, що оформлюється постачальником окремо на кожну партію.

Після здійснення розвантаження, підприємством формується та надається постачальнику документи «Прибуткова накладна» та «Акт відбору проб і зважування» із зазначенням кількості стандартних, нестандартних та бракованих томатів, ціни томатів та загальної вартості прийнятої партії томатів.

Прибуткова накладна зі сторони Покупця підписується вагарем, зі сторони Продавця - водієм транспортного засобу, крім цього проставляється кутовий штамп Покупця.

Акт відбору проб і зважування зі сторони Покупця підписують вагар та завідувач виробництва, а зі сторони Продавця - водій транспортного засобу.

Прибуткова накладна визнана сторонами договору єдиним документом, в якому фіксується ціна прийнятих томатів та визначається загальна вартість прийнятої партії томатів.

На підставі вище зазначених документів постачальником надається одна зведена видаткова накладна за добу, що враховує усі партії прийнятих томатів протягом такої доби.

Відповідно до закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції 05 червня 1995 року за №168/704 (надалі - Положення) підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ст.9 Закону).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми); дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (п.2.1-2.7): первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем під час здійснення господарської операції з закупки томатів, на кожну окрему партію, оформлюються первинні документи за формами, розробленими самостійно, що не суперечить законодавству, та які містять усі обов'язкові реквізити.

В судовому засіданні в суді першої інстанції було досліджено первинні документи надані позивачем, які, спростовують висновки відповідача викладені в акті перевірки стосовно порушення порядку обліку бракованої продукції (томатів) та застосування відповідних цін на товари.

Оскільки печатка не є обов'язковим реквізитом первинного документа, доводи апелянта щодо неможливості прийняття актів відбору проб і зважування, прибуткових накладних та актів вхідного контролю якості томатів, як первинних, для подальшого відображення його в бухгалтерському та податковому обліку лише з причини відсутності на них печатки є помилковим т спростовується вищенаведеним.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що відповідач безпідставно виключив із собівартості готової продукції позивача вартість бракованої сировини (томатів).

Твердження апелянта про завищення позивачем податкового кредиту за липень 2012 року на суму 60 499 грн., у зв'язку придбанням імпортних товарів, не використаних в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються наступним.

Відповідно до ВМД від 27 червня 2012 року № 3185 ФГ «Органік Сістемс» отримано від фірми «СFТ 8.Р.А.» (VIA PARADIGNA 94/A-43100 PARMA-ITALY) обладнання для подальшої реалізації. При розмитнені товару було сплачено податок на додану вартість у розмірі 60 499 грн., який включено до складу податкового кредиту за червень 2012 року та задекларовано в Декларації з ПДВ за червень 2012 року від 20 липня 2012 року №9042101245.

Відповідно до ВМД (ЕК11) від 20 липня 2012 року №3667 позивач повернув обладнання нерезиденту в режимі реекспорту (у зв'язку із невідповідністю обладнання певним технічним умовам.

Зазначені обставини підтверджені відповідними первинними документами, а саме: контрактом, вантажно-митними деклараціями, виписками по рахунку та рекламаційним актом.

Згідно п.195.1.1 ПК України дана фінансово-господарська операція оподатковується податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Так, за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України.

Згідно п. 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України, митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та були поміщені у митний режим імпорту і повертаються нерезиденту - стороні зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари помішувалися у цей режим, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:

а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту;

б) перебувають у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів.

Безпідставним, є посилання апелянта на обов'язок позивача відкоригувати суму податкового кредиту з причини його не використання в господарській діяльності, при поверненні раніше імпортованого товару, оскільки відповідачем не наведено норми законодавства які передбачають коригування податкового кредиту, отриманого внаслідок імпорту товарів, які в подальшому було повернуті постачальнику в режиму реекспорту.

Так, загальний порядок коригування податкового кредиту зазначений у статі 192 ПК України.

Оскільки товар придбавався для використання у господарській діяльності позивача по оподатковуваних ПДВ операціях, то норми п.198.3 ПК України були позивачем дотримані.

Тобто сума ПДВ, сплачена під час імпорту товару, правомірно включена до податкового кредиту.

При цьому підстави для її коригування відсутні, оскільки норми п.192.1 ПК України не застосовуються у зв'язку з тим, що постачальник - нерезидент і він не є платником ПДВ, а це є обов'язковою та необхідною умовою для її застосування.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Органік Сістемс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали виготовлений 23.07.2013 року.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова