Постанова № 32579488, 16.07.2013, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 р. Справа №818/4625/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Воловика С.В.

за участю секретаря судового засідання - Шевець Ю.П.,

представників позивача - Мілаєнко М.В., Вінніченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 818/4625/13-a

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейдо"

до Державної податкової інспекції в м. Сумах

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кейдо" (далі за текстом - позивач, ТОВ "Кейдо") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сумах (далі за текстом - відповідач, ДПІ в м. Сумах) в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не визнання податковою звітністю уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість, отриманих 10 вересня 2010 року;

- зобов'язати відповідача забезпечити відображення показників уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість, отриманих 10 вересня 2010 року, по особовому рахунку ТОВ "Кейдо";

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2010 р. № 0001562314/0/98041 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 670 458, 00 грн.

Позовні вимоги ТОВ "Кейдо" обґрунтовує наступним. За результатами позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2009 р., згідно акту № 31/23-209/35171674 від 07.12.2010 р., ДПІ в м. Сумах дійшла висновку про порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 446 972, 00 грн. Вказаних висновків відповідач дійшов через нікчемність господарської операції з ТОВ "Валсір" та не відображення у податкових деклараціях по податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року господарських операцій по контрагентам ТОВ "Валсір" і "Білла-Україна". На підставі акту перевірки 23 грудня 2010 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001562314/0/98041 про визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 670 458, 00 грн.

На переконання позивача, висновки податкового органу про порушення податкового законодавства є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, по-перше: податковий кредит по контрагентам ТОВ "Валсір" і "Білла-Україна" був відображений у складі податкових декларацій шляхом виправлення самостійно виявлених помилок та подання 10 вересня 2010 року уточнюючих розрахунків, які згідно приписів пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (діяв на момент виникнення спірних правовідносин), повинні бути враховані податковим органом як податкова звітність, а по-друге: господарська операція з ТОВ "Валсір" є реально здійсненою, направленою на настання правових наслідків, обумовлених нею та підтверджена належним чином складеними документами бухгалтерського обліку.

З огляду на зазначені обставини, на переконання ТОВ "Кейдо", дії відповідача щодо прийняття 10.09.2010 р. уточнюючих розрахунків "до відома" і не відображення виправлених показників по особовому рахунку позивача є протиправними, податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

З вищезазначених підстав в судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Представники ДПІ в м. Сумах, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

В запереченні на адміністративний позов (т. 1 а.с. 169-173) та доповненнях (т. 2 а.с. 8-10) відповідач зазначив, що згідно положень п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків має право подати уточнюючий розрахунок лише до початку перевірки, в зв'язку з чим не врахування і не відображення по особовому рахунку ТОВ "Кейдо" уточнюючих розрахунків, поданих 10.09.2010 р., є правомірним. Крім того, згідно акту зустрічної перевірки контрагента позивача, господарська операція між ТОВ "Кейдо" і ТОВ "Валсір" є нікчемною та вчиненою з метою надання податкової вигоди позивачу.

Враховуючи наведене, на думку ДПІ в м. Сумах, адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши повноважних представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне адміністративний позов ТОВ "Кейдо" задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі направлень від 26.08.2010 р. № 1, від 09.09.2010 р. № 2, від 03.11.2010 р. № 9 та від 02.12.2010 р. № 11 головними державними податковими ревізорами-інспекторами Скічком М.М., Бахтіною Г.О., Дякулич Л.М., Рубініною О.В., Шелудченком А.Л. та старшим державним податковим ревізором-інспектором Фесенком В.П. проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Кейдо" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р. За результатами перевірки 07.12.2010 р. складений акт № 31/23-209/35171674 (т. 1 а.с. 12-65) згідно якого ДПІ в м. Сумах дійшла висновку про порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 446 972, 00 грн. Не погоджуючись з висновками акту перевірки, ТОВ "Кейдо" подало на них заперечення (т. 1 а.с. 66-71), але, згідно відповіді від 20 грудня 2010 р. (т. 1 а.с. 73-79), вони залишились без змін.

На підставі висновків акту № 31/23-209/35171674 від 07.12.2010 р. ДПІ в м. Сумах 23 грудня 2010 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001562314/0/98041 (т. 1 а.с. 10) про визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 670 458, 00 грн., з яких: 446 972, 00 грн. основний платіж, 223 486, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 0001562314/0/98041 від 23.12.2010 р., ТОВ "Кейдо" оскаржило його в адміністративному порядку (т. 1 а.с. 80-91), але згідно рішень від 14.02.2011 р., від 14.04.2011 р. та від 04.07.2011 р. (т. 1 а.с. 93-104) скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. За наслідками судового оскарження, Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 р по справі № 2а-1870/5012/11 (т. 2 а.с. 150-154), залишеною без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 р. (т. 2 а.с. 229-235), згадане податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах було скасовано, визнані протиправними дії відповідача щодо не визнання податковою звітністю уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань по податку на додану вартість від 10.09.2011 р. та зобов'язано ДПІ в м. Сумах забезпечити відображення показників уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань по податку на додану вартість від 10.09.2011 р. по особовому рахунку ТОВ "Кейдо".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2013 р. по справі № К/9991/52451/12 (т. 2 а.с. 250-253) Постанова Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 р. по справі № 2а-1870/5012/11 та Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 р. були скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановляючи вказану ухвалу, суд касаційної інстанції зазначив, що під час розгляду справи, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували положення п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", які імперативно визначають можливість подання платником податків уточнюючого розрахунку до податкової декларації лише до проведення перевірки контролюючим органом відповідного періоду.

Отже, як було встановлено під час судового розгляду справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001562314/0/98041 від 23.12.2010 р. податковий орган визначив нікчемність господарської операції з ТОВ "Валсір" та не відображення у податкових деклараціях по податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року господарських операцій по контрагентам ТОВ "Валсір" і "Білла-Україна". Крім того, не визнаючи як податкові декларації уточнюючі розрахунки подані ТОВ "Кейдо" 10 вересня 2010 року, та не відображаючи показники цих розрахунків по особовому рахунку позивача, ДПІ в м. Сумах послалась на п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (т. 2 а.с. 146).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, суд погоджується з доводами позивача про протиправність дій відповідача щодо не визнання податковою звітністю уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, отриманого 10 вересня 2010 року та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на нижченаведене.

Порядок оподаткування податком на додану вартість та підстави формування податкового кредиту в періоді який перевірявся, визначались Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, які складаються у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому, сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору комісії № 0201-01-К від 02.01.2009 р., укладеного з ТОВ "Валсір" (т. 1 а.с. 105-107), позивачем була отримана побутова техніка для здійснення від свого імені, але за дорученням ТОВ "Валсір", правочинів купівлі-продажу, про що свідчать видаткові накладні (т. 1 а.с. 191-229, т. 2 а.с. 60-98). Перевезення товару від комітента комісіонеру здійснювалось ФОП ОСОБА_9, що підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 2 а.с. 58-59). На суму наданих ТОВ "Кейдо" послуг комісії, ТОВ "Валсір" були виписані податкові накладні (т. 1 а.с. 118-136, 143-149). Отримана на комісію побутова техніка була реалізована ТОВ "Кейдо" третім особам, що підтверджується видатковими накладними та чеками про оплату (т. 2 а.с. 140-145, 191-193, 200-202, 206-208).

Також, про фактичне виконання зазначеного договору комісії свідчать акти-звіти комісіонера (т. 1 а.с. 230-243, т. 2 а.с. 114-127, 220-224), виписки про рух коштів по рахунку (т. 2 а.с. 52-56) та бухгалтерська довідка (т. 2 а.с. 185-190).

Отже, враховуючи наведені обставини, на переконання суду, господарська операція комісії між ТОВ "Кейдо" та ТОВ "Валсір" має реальний характер, фактично здійснена, направлена на настання правових наслідків, які обумовлені нею та підтверджена належним чином складеними первинними документами. Тобто, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема формування податкового кредиту.

Стосовно не прийняття відповідачем уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по податку на додану вартість, поданих ТОВ "Кейдо" 10 вересня 2009 року, та не відображення показників цих розрахунків по особовому рахунку позивача, варто зазначити наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що перевірка проводилася з 26.08.2010 року по 08.09.2010 року. Термін проведення перевірки продовжувався з 09.09.2010 року по 22.09.2010 року на підставі наказу Державної податкової адміністрації в Сумській області від 08.09.2010 року № 345 (т. 1 а.с. 13).

Згідно наказу Державної податкової адміністрації в Сумській області від 21.09.2010 року № 369 перевірка була зупинена з 22.09.2010 року на 30 робочих днів у зв'язку з не завершенням перевірок платників податків з якими ТОВ "Кейдо" мало правові відносини. У зв'язку з хворобою директора Товариства перевірка була поновлена з 03.11.2010 року на 1 робочий день на підставі наказу Державної податкової адміністрації в Сумській області від 29.10.2010 року № 436. Після закінчення лікарняного, згідно наказу Державної податкової адміністрації в Сумській області від 01.12.2010 року № 498 перевірка була поновлена з 02.12.2010 року на 1 робочий день (т. 1 а.с. 13).

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень та травень 2010 року були подані позивачем до ДПІ в м. Сумах 10 вересня 2010 року (вх.н. 128438, 128444), тобто, під час проведення перевірки (т. 1 а.с. 137-142). Також, ТОВ "Кейдо" була сплачена сума недоплати податку на додану вартість та штраф в розмірі 5 відсотків від такої суми (т. 2, а.с. 132).

Положення ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на які послався відповідач відмовляючи у врахуванні показників уточнюючих розрахунків, регламентують підстави та порядок застосування штрафних санкцій (штрафу) за порушення податкового законодавства і не визначають порядок і строки подання податкових декларацій (узгодження податкових зобов'язань) та зміни розміру узгоджених податкових зобов'язань (подання уточнюючих розрахунків).

На виконання п. 17.2 ст. 17 згаданого Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Імперативність зазначеної норми, на яку вказує Вищий адміністративний суд в ухвалі від 14.05.2013 р., на переконання суду, полягає у відсутності можливості платника податків подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації вже після проведення перевірки та визначення порушень податкового законодавства контролюючим органом в складеному за наслідками перевірки акті.

В той же час, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. При цьому, будь-яких обмежень щодо строку подачі уточнюючих розрахунків (до початку, під час чи після перевірки та ін.), вказана норма не містить.

Згідно п.п 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону прийняття податкової декларації (уточнюючого розрахунку) є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларацій, в тому числі і уточнюючих розрахунків, обмежено вичерпним переліком прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом. При цьому, положення п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не обмежують право платника податків подати уточнюючий розрахунок під час проведення перевірки контролюючим органом та не надають контролюючому органу право відмовити платнику податків у прийнятті такого уточнюючого розрахунку.

Також, варто зазначити, що відповідно до пп. 4.4.1. п. 4.4. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами", у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Необхідність дотримання правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків, визначена і практикою Європейського суду з прав людини (Остаточне рішення від 14 жовтня 2010 року "Щокін проти України"), яку суд, згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний застосовувати при здійсненні правосуддя.

Отже, з огляду на зазначене, а також беручи до уваги не надання відповідачем доказів того, що ДПІ в м. Сумах було відмовлено у прийнятті уточнюючих розрахунків і для цього існують обґрунтовані підстави, на переконання суду, не визнання податковою звітністю уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість поданих ТОВ "Кейдо" 10 вересня 2010 року та не відображення показників цих розрахунків по особовому рахунку позивача, суперечить податковому законодавству та є протиправним.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оцінивши докази, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ "Кейдо" є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейдо" до Державної податкової інспекції в м. Сумах про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сумах щодо невизнання податковою звітністю отриманих 10 вересня 2010 року уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейдо".

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Сумах забезпечити відображення показників отриманих 10 вересня 2010 року уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейдо", по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейдо".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах від 23 грудня 2010 р. № 0001562314/0/98041 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 670 458, 00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.В. Воловик

З оригіналом згідно

Суддя С.В. Воловик

повний текст постанови складений 19.07.2013 р.