Постанова № 32577141, 18.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 р. Справа №805/7938/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі Бебешко Ю.О.,

за участю

представника позивача Чвановій А.О., діє за дов. від 02.01.13р.,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, вул.. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,-

В С Т А Н О В И В:

Донецький міський центр зайнятості звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 на підставі заяви був наданий статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 22.12.2011 року. За результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним Донецьким міським центром зайнятості встановлено, що ОСОБА_2 працював на підставі договору надання послуг № 1 від 01.05.2012 року в ДОН Філії «Судовий будівельно-експертний центр», у зв'язку з чим, на підставі частини 3 статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», позивач просив суд стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 10 550, 95 грн.

У судовому засіданні представник позивача надала заяву про зменшення позовних вимог, оскільки відповідачем частково сплачено на користь Донецького міського центру зайнятості заборгованість у розмірі 600 грн. та остаточно просив стягнути з позивача незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 9 950, 95 грн.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в позові.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 15.12.2011 року ОСОБА_2 звернувся до Донецького міського центру за сприянням у працевлаштуванні.

22.12.2011 року за особистою заявою відповідачу був наданий статус безробітного та призначено виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Донецьким міським центром зайнятості було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, передбачене в Порядку, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації від 13.06.2009 року №60/62, та складено «Акт розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 27 від 23.01.2013 року відповідно до якого ОСОБА_2 був працевлаштований у ДОН Філії «Судових будівельно-експертний центр» за трудовою угодою від 20.01.2011 року (строк дії - з 20.01.2011 року по 19.01.2012 року), а також від 01.05.2012 року № 1 (строк дії - з 01.05.2012 року по 30.05.2012 року). За закінченням строку дії трудових угод були складені акти передання-приймання робіт ( а. с. 12-17).

30.06.2011 року було укладено додаткову угоду, відповідно до якої позивач достроково розірвав угоду від 20.01.2011 року з 01.07.2011 року.

Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1,2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року N 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII (далі - Закон) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Частина 2 статті 36 даного Закону покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 1 Закону визначено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Відповідач своєчасно не подав до центру зайнятості відомості про те, що протягом перебування на обліку як безробітний він був працевлаштованим та належав до зайнятого населення.

Внаслідок цього підлягає стягненню з позивача, з урахуванням частково сплаченої, зайве сплачену суму допомоги по безробіттю з 01.05.2012 року по 16.12.2012 року в сумі 9 950, 95 грн. грн.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд зазначає, що названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357, якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, Донецьким міським центром зайнятості відповідачу було направлено листа № 08-09/209 від 08.02.2013 року та запропоновано повернути у добровільному порядку сплачену суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю, проте борг на момент подання позовної заяви був сплачений лише частково (а.с. 21).

Статтею 39 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Крім того, суд вважає доречним звернути увагу на той факт, що відповідно до ст. 4 Закону України, від 02.03.2000, № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Донецького міського центру зайнятості (розрахунковий рахунок 37176002002327, ГДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25671511) незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 9 950 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 95 (дев'яносто п'ять) коп.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 18 липня 2013 року.

Повний текст постанови складений 23 липня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексуадміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.