Постанова № 32576391, 22.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа№ 910/9088/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Дожджанюк О.І., довіреність № 15 від 26.04.2013;

від відповідача - Шенгера Г.Д., довіреність № 438 від 20.05.2013; Мазурок І.В., довіреність № 439 від 20.05.2013;

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд" на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.05.2013 у справі № 910/9088/13 (суддя Ониськів О.М.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстальспецконтрукція" про вжиття заходів забезпечення позову за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстальспецконтрукція" до приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд" про стягнення 5 126 440 грн. 23 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстальспецконтрукція" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд" про стягнення 5 126 440 грн. 23 коп., з яких 4 263 669 грн. 39 коп. - основного боргу, 718 909 грн. 60 коп. - пені, 143 861 грн. 24 коп. - 3% річних.

Разом з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу грошові кошти в межах суми боргу, які знаходяться на існуючих поточних рахунках відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2013 по справі № 910/9088/13 накладено арешт на належні приватному акціонерному товариству "Укратоменергобуд" грошові кошти в межах суми 5 126 440 грн. 23 коп., які знаходяться на банківських рахунках відповідача.

Ухвала мотивована тим, що такі заходи запобігатимуть утрудненню чи унеможливленню виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Не погодившись з ухвалою про забезпечення позову, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 16.05.2013 по справі № 910/9088/13 скасувати.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що місцевим господарським судом не встановлено та не наведено наявність обставин, передбачених ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, які є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.

В засіданні апеляційного суду 22.07.2013 року представники апелянта - відповідача у справі підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача надав пояснення, якими заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Умовою застосування заходів забезпечення позову законодавцем в статті 66 Господарського процесуального кодексу України визначено утруднення чи неможливість виконання рішення суду у разі невжиття таких заходів.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011р. при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні положення містяться у Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006р. №01-8/2776.

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011р. умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як зазначалося вище, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Виходячи зі змісту позовної заяви, предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 5 126 440 грн. 23 коп. за неналежне виконання умов Договору підряду від 14.10.2011 № 11/10-14.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти боржника в межах суми боргу у 5 126 440 грн. 23 коп., пов'язано з предметом позовних вимог, є співмірним та адекватним заходом із заявленими позивачем вимогами.

Колегія суддів погоджується з тим, що вжиття наведеного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а у разі задоволення позову забезпечить можливість уникнення труднощів при виконанні рішення суду.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач у заяві про вжиття заходів забезпечення позову зазначив конкретні обставини, які підтверджують, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Так, невиконання відповідачем умов Договору підряду від 14.10.2011 № 11/10-14 в частині оплати позивачу вартості виконаних ним робіт та здійснення ним розрахунків з іншими контрагентами свідчить про відсутність в необхідному обсязі у відповідача коштів та майна необхідних для виконання зобов'язань за договором.

Отже, існує достатньо обґрунтоване припущення, що майно (кошти) відповідача може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду.

Слід також зазначити, що застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти боржника повністю відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається, а отже місцевим господарським судом заяву позивача задоволено цілком правомірно.

Апелянт посилається на те, що арешт на грошові кошти відповідача накладено на суму, яка в вісім раз перевищує фактичний борг останнього.

Крім цього, апелянт зазначає, що позивачем не надано доказів невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт саме на суму позову в розмірі 5 126 440 грн. 23 коп.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що в даному апеляційному провадженні перевіряється законність та обґрунтованість застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстальспецконтрукція".

Встановлення обґрунтованості пред'явлених позивачем вимог повинно здійснюватись при розгляді спору по суті.

У даному випадку апеляційним судом розглядається апеляційна скарга на ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову.

Правомірність позовних вимог, встановлення наявності чи відсутності спору та обґрунтованості пред'явлених позивачем вимог повинно здійснюватись судом першої інстанції при розгляді справи по суті.

Так, відповідно до ст. 101 ГПК України суд апеляційної інстанції не може приймати і розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки, в даному випадку оскаржується ухвала про вжиття заходів забезпечення позову, то відповідно суд апеляційної інстанції повинен перевірити правомірність застосування судом першої інстанції вжитих заходів.

Виходити за межі, встановлені законом для перегляду справ в апеляційній інстанції, а саме розглядати спір по суті заявлених позивачем вимог та встановлювати наявність чи відсутність порушень прав та інтересів позивача за відсутності рішення суду першої інстанції щодо цього, апеляційний суд при апеляційному перегляді ухвали про вжиття заходів забезпечення позову не може.

В даному випадку судом апеляційної інстанції здійснюється оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а не оцінка правомірності пред'явлених позовних вимог.

Як вже зазначалось вище, позивачем доведено існування достатньо обґрунтованого припущення, що майно (кошти) відповідача може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Крім цього, відповідач зазначає про те, що по даній справі судом першої інстанції вже прийнято рішення, яким позов задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3 011 450 грн. 09 коп. основного боргу, 24 170 грн. 03 коп. 3% річних та 61 770 грн. 75 коп., тобто сума грошових коштів присуджена судом до стягнення є меншою ніж сума на яку оскаржуваною ухвалою накладено арешт.

Слід зазначити, що при забезпечення позову суд наклав арешт на кошти в розмірі, який дорівнював ціні позову станом на день винесення оскаржуваної ухвали.

Також, апелянт посилається на неправомірність накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунку, відкритому для зарахування страхових коштів з виплати за лікарняними листами, оскільки такі кошти, відповідно до законодавства, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів чи стягнуті на підставі виконавчих документів.

Апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення або ухвали суду першої інстанції за обставинами чинними на момент їх прийняття.

Отже, враховуючи те, що на момент винесення оскаржуваної ухвали, відповідач не подав суду першої інстанції доказів того, що серед рахунків, зазначених позивачем в заяві про забезпечення позову, є рахунок зі спеціальним режимом використання, кошти на якому не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів чи стягнуті на підставі виконавчих документів, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції у апеляційного суду відсутні.

Разом з тим, враховуючи винесення рішення про стягнення меншої суми ніж було заявлено за позовом та на яку накладено арешт, а також з'ясування апелянтом на стадії апеляційного провадження, що серед рахунків, на кошти яких накладено арешт є рахунок зі спеціальним режимом використання, відповідач не позбавлений права звернутись до суду першої інстанції в порядку ст. 68 ГПК України з заявою про скасування заходів забезпечення позову в частині суми, що перевищує стягнуту за рішенням та в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунку зі спеціальним режимом використання.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; належним чином проаналізував докази в обґрунтування заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову та правомірно дійшов висновку, що застосування такого заходу до забезпечення позову як накладення арешту на кошти відповідача повністю узгоджується з принципами розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника.

Таким чином, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 16.05.2013 у справі № 910/9088/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/9088/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.