Постанова № 32576363, 17.07.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1444/13-а

17 липня 2013 року 11год. 20хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

відповідача 1: представник не прибув,

відповідача 2: представник не прибув,

третьої особи: представник Дякова Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_4

до Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, Комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спільне підприємство "Мехагробуд", про скасування державної реєстрації,ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1, ОСОБА_4 звернулися до адміністративного суду з позовом у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції (далі - Відповідач 1), Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «РМБТІ», Відповідач 2)), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Спільне підприємство «Мехагробуд» (далі - СП «Мехагробуд») про скасування державної реєстрації.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивачі просили суд зобов'язати Реєстраційну службу Рівненського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності СП «Мехагробуд» на квартиру АДРЕСА_1 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У судовому засіданні позивач та представник позивачів позовні вимоги підтримали повністю та пояснили суду, що сім'єю позивачів квартиру №144 було отримано за часів Радянського Союзу від УМБ «Облміжколгоспбуд». Проживаючи у квартирі декілька десятків років, позивачі мають право на її приватизацію відповідно до Закону України «про приватизацію державного житлового фонду». Реалізації вказаного права перешкоджає наявність в реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстрації права власності на вказану квартиру за СП «Мехагробуд». Реєстрація права власності за вказаним підприємством була здійснена на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2003, яке наразі скасоване постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2005. Дізнавшись з відповіді на депутатський запит КП «РМБТІ» від 04.02.2013 №94 про право власності СП «Мехагробуд» на квартиру та отримавши належним чином засвідчену копію ухвали Господарського суду Рівненської області від 16.05.2005 про закриття провадження у справі, позивач звернулася із заявами до відповідачів про скасування державної реєстрації права власності СП «Мехагробуд» на обумовлену квартиру. Обидва відповідачі відмовили у скасуванні такої реєстрації: КП «РМБТІ» - у зв'язку з відключенням від Реєстру речових прав, Реєстраційна служба Рівненського міського управління юстиції - у зв'язку з відсутністю технічної можливості скасування запису про право власності. Просили позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачем 1 подано заперечення на адміністративний позов, з яких вбачається, що законодавством у сфері державної реєстрації прав не встановлено правонаступництва органів державної реєстрації прав у зазначеній сфері, тобто переходу права і обов'язків від підприємств бюро технічної інвентаризації, органів земельних ресурсів або інших органів, які до 01.01.2013 проводили державну реєстрацію речових прав. Крім того, Порядок ведення Державного реєстру, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141, не встановлює можливості внесення змін до тих записів (або їх погашення), які здійснювалися в системі реєстру, що вівся до 2013 року. За таких обставин, органи державної реєстрації прав на нерухоме майно не мають повноважень та не можуть провести будь-які реєстраційні дії щодо скасування реєстрації права власності, або внесення змін як на правовстановлювальних документах, так і безпосередньо в реєстрі, до записів про право власності, реєстрація яких була проведена до 2013 року. Відповідач 1 просив проводити розгляд справи за відсутності представника.

Третьою особою, СП «Мехагробуд», у поданому запереченні на адміністративний позов вказано на безпідставність позовних вимог.

У судовому засіданні представник третьої особи зазначила, що дійсно рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2003, яким було визнано право власності СП "Мехагробуд" на зазначену квартиру, скасоване. Проте, зауважила, що право власності визнано за підприємством не тільки рішенням господарського суду, а ще й на підставі ухвали Рівненського міського суду від 15.02.2006 про затвердження мирової угоди. Вказана ухвала суду подана СП «Мехагробуд» до органу реєстраційної служби, однак наразі жодного рішення реєстраційною службою ще не прийнято.

У судове засідання представники Відповідача 1 та Відповідача 2 не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Жодних клопотань та повідомлення про причини відсутності представника від Відповідача 2 до суду не надходило.

За таких обставин, з урахування вимог ч.4 ст.128 КАС України, суд вирішив спір за відсутності представників відповідачів, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивачів та представника третьої особи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 постійно проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1.

Вказана квартира була отримана ними на підставі спільного рішення адміністрації і профкому УМБ «Облміжколгоспбуд» від 27.01.1990 та ордера, виданого на підставі цього ж рішення.

Наведені обставини визнавалися сторонами у судовому засіданні, а тому відповідно до ч.3 ст.72 КАС України не доказувалися перед судом.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.10.2003 у справі №15/434 за СП «Мехагробуд» визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення Господарського суду Рівненської області КП «РМБТІ» 01.12.2003 зареєстровано право колективної власності на спірну квартиру за СП «Мехагробуд», що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.12.2003 №2145178.

Як вбачається з відповіді КП «РМБТІ» на депутатське звернення від 04.02.2013 №94, свідоцтво про право власності, технічний паспорт на цю квартиру не виготовлялися, її інвентаризаційна вартість не обчислювалася.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2005 у справі №15/434 зазначене рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2003 скасовано, справу скеровано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.06.2005 провадження у справі №15/434 припинено.

Після отримання належним чином завіреної копії ухвали Господарського суду Рівненської області від 16.06.2005 позивач ОСОБА_1 звернулася із заявами до КП «РМБТІ» та Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції про скасування реєстрації права власності СП «Мехагробуд» на квартиру АДРЕСА_1.

У скасуванні реєстрації права власності СП «Мехагробуд» на вказану квартиру позивачу було відмовлено.

В обґрунтування відмови, у відповіді КП «РМБТІ» від 05.03.2013 №248 вказано, що згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрацію (відповідно і скасування реєстрації) права власності на нерухоме майно проводить реєстраційна служба. З 01.01.2013 повноваження КП «РМБТІ» щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно припинено.

Реєстраційна служба Рівненського міського управління юстиції на звернення позивача листом від 27.02.2013 №598/09-11/19/09 повідомила, що Порядок ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141. Пунктом 41 цього Порядку визначено, що державний реєстратор на підставі рішення суду у певних випадках скасовує записи Державного реєстру прав. Однак, таку дію державний реєстратор може здійснити саме в Державному реєстрі прав, функціонування якого розпочалося з 1 січня 2013 року. Записи про реєстрацію права власності СП «Мехагробуд» на квартиру АДРЕСА_1 здійснені до 2013 року. За таких обставин технічні можливості скасування запису про право власності у державного реєстратора відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) відносить земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. N1952-IV (далі - Закон N1952-IV).

За визначенням статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (далі - Наказ №7/5) затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Тимчасове Положення), яким до 01.01.2013 було врегульовано, зокрема, порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Згідно з п.1 Наказу №7/5, до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 N1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Законом України від 11.02.2010 N1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі - Закон N1878-VI) було викладено в новій редакції Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004р. N1952-IV, якою змінено назву закону та порядок проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень.

На виконання вказаного Закону в Україні було створено систему органів державної реєстрації. Зокрема, Указом Президента України від 06.04.2011 №401/2011 затверджено Положення про Державну реєстраційну службу України (Укрдержреєстр), згідно з пп.10 п.4 якого саме на Укрдержреєстр та його структурні підрозділи покладено обов'язок здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

В силу вимог п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону N1878-VI, державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, почала здійснюватися з 1 січня 2013 року.

Відтак, з 01.01.2013 державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону здійснюють органи Державної реєстраційної служби України та нотаріуси як спеціальні суб'єкти, на яких покладаються функції державного реєстратора, а БТІ позбавлені повноважень щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно.

При цьому, до 01.01.2013 був чинним наказ Міністерства юстиції України від 28.01.2003 №7/5 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно», а з 01.01.2012 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

В силу вимог вказаних нормативних актів реєстратори БТІ здійснювали відповідні записи щодо нерухомого майна до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а реєстратори органів Укрдержреєстру вносять такі записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок №703) та Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Порядок надання інформації).

Законом N1952-IV та Порядком №703 передбачено проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, інших речових прав за заявочним принципом шляхом подання уповноваженому суб'єкту відповідної заяви про державну реєстрацію, форму і вимоги до якої встановлює Міністерство юстиції України (ч.4 ст.15 Закону, п.7 Порядку).

Згідно з ч.1 ст.26 Закону N1952-IV записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. При цьому, частиною четвертою статті 9 Закону N1952-IV визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

До передбачених статтею 19 Закону N1952-IV підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень віднесено в тому числі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Підстави для відмови у державній реєстрації визначені статтею 24 Закону.

З прийняттям нової редакції Закону N1952-IV змінено законодавчий підхід до порядку скасування державної реєстрації прав.

Так, на відміну від попередньої редакції Закону N1952-IV, за якою державна реєстрація речових прав скасовувалася в разі, зокрема, винесення судом відповідного рішення, про що вносилися дані до Реєстру прав власності на нерухоме майно, наразі частиною другою статті 26 чинної редакції Закону N1952-IV передбачено внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації прав «у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав».

Ці ж підстави для скасування запису державної реєстрації прав передбачені передбачені Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (далі - Порядок №1141).

Відповідно до п.41 Порядку №1141 державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав державний реєстратор вносить до відповідного розділу Державного реєстру прав такі відомості:

1) підстава для скасування державної реєстрації прав:

назва документа;

дата видачі документа;

номер документа;

ким виданий (оформлений) документ;

додаткові відомості про документ;

2) реєстраційний номер, дата та час реєстрації заяви, на підставі якої вносяться записи про скасування державної реєстрації прав;

3) підстава для внесення записів про скасування державної реєстрації прав:

назва рішення;

дата формування рішення;

індексний номер рішення;

4) прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора;

5) найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Крім цього, в силу вимог п.1.3, п.2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до запису та заяв про скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 №3502/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.12.2011 за №1429/20167 (далі - Порядок №3502/5), рішення про скасування запису Державного реєстру прав приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно на підставі рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили.

Під час судового розгляду встановлено, що державним реєстратором Укрдержреєстру рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об'єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_1 не приймалося.

Як зазначено судом вище, право власності на вказану квартиру було зареєстровано реєстратором КП «РМБТІ» 01.12.2003 на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2003. Рішення про реєстрацію права власності прийнято 01.12.2003. Запис щодо реєстрації права власності міститься в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Враховуючи закріплений Законом N1952-IV заявочний принцип проведення державної реєстрації (стаття 15 Закону), Державний реєстр речових прав на нерухоме майно як єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти і суб'єкти цих прав (стаття 1 Закону), наповнюватиметься такими відомостями поступово.

З огляду на це та на раніше чинний порядок державної реєстрації речових прав, державним реєстраторам надано можливість використання реєстраційних даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, у разі надходження запитів про надання інформації (п.16 Порядку надання інформації) та у разі розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше (п.92 Порядку №703).

Проте, відповідно до п.94 Порядку №703 порядок використання та перенесення державним реєстратором записів, зокрема, з Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру прав встановлює Мін'юст.

Аналіз норм Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 №1844/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за №2102/22414, вказує на те, державним реєстраторам надано право переносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Що ж стосується Реєстру прав власності на нерухоме майно, то державний реєстратор може лише у встановлених законодавством випадках використовувати дані вказаного Реєстру. Повноваження щодо перенесення записів із Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у державного реєстратора відсутні.

Таким чином, для скасування державним реєстратором органу Укрдержреєстру запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі рішення суду, необхідно, аби вказаним рішенням суду скасовувалося рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, та, крім цього, запис про державну реєстрацію прав містився в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Жодної з цих обставин у даному випадку судом не встановлено.

За таких обставин, відмовляючи ОСОБА_1 у скасуванні державної реєстрації права власності СП «Мехагробуд» на квартиру АДРЕСА_1, відповідачі діяли у повній відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема Закону N1952-IV, Порядку №1141, Порядку №703, Порядку №1844/5, у межах повноважень та у спосіб, що ними встановлені.

У зв'язку з цим вимоги позивачів до Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції щодо скасування реєстрації права власності СП «Мехагробуд» на обумовлену квартиру, на переконання суду, є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, позивачі, посилаючись на скасування постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2005 у справі №15/434 рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2003, на підставі якого було проведено реєстрацію права власності СП «Мехагробуд» на квартиру АДРЕСА_1, не беруть до уваги ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 15.02.2006, згідно з якою СП «Мехагробуд» набуло права власності на зазначену квартиру.

В обґрунтування позовних вимог позивачі також вказують на порушення їх права на житло, що гарантоване Конституцією України, а також на позбавлення права здійснити приватизацію квартири відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 №2482-ХІІ.

Проте, справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із житлових відносин, в силу вимог ст.15 ЦПК України, розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачами не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, Комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" про скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.