Рішення № 32576147, 17.07.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2013 р.Справа № 924/714/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Муха М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до Красилівського підприємства теплових мереж м. Красилів

про стягнення 512 744,09 грн. заборгованості в т.ч. 455 866,33 грн. основного боргу, 36 407,93грн. пені, 17 587,67грн. 3% річних та 2 882,16грн. інфляційних нарахувань

Представники сторін:

від позивача Демчук О.В. - за довіреністю№14-59 від 22.03.13р.

від відповідача Шиманський О.Ю. - за довіреністю від 1.07.13р. № 131

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості з Красилівського підприємства теплових мереж у розмірі 512744,09грн. в т.ч 455 866,33 основний борг за договором № 2012-ТКЕ/БО-(9)-(80102) від 12.01.12р. на постачання природного газу та регульованим тарифом для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансується з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, 36 407,93грн. пеня, 17 587,67грн. 3% річних та 2 882,16грн. інфляційні втрати, обґрунтовуючи позовні вимоги наявними в матеріалах справи доказами.

Представником позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримані в повному об'ємі.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо наявного боргу не заперечував. Письмової позиції суду не надано.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

12.01.2012р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" (постачальником) та Красилівським підприємством теплових мереж (споживачем) укладено договір № 2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) на постачання природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, до якого в подальшому вносились зміни додатковими угодами №1 від 29.06.2012р., №2 від 08.08.2012р. (далі - договір), відповідно до якого постачальник постачає природний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п.1.1. договору).

Згідно з п. 2.7. договору, послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актом прийому-передачі газу та актом надання послуг з приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку.

Як передбачено п. 4.1. договору, розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до п. 4.3. договору, з 01.01.2012р. вартість природного газу, ввезеного на митну територію України ПАТ „НАК „Нафтобаз України" для суб'єктів господарської діяльності складає 3509 грн. за 1000 куб.м природного газу. Цільова надбавка від вартості природного газу 2% - 70,18 грн. Тариф на розподіл 1000 куб.м газу розподільчими газовими мережами становить 289,90 грн. Тариф на розподіл 1000 куб.м газу магістральними газопроводами становить 15,70 грн. Тариф на постачання 1000 куб. м газу розподільчими газовими мережами становить 39 грн., крім того ПДВ складає 7,80грн. Всього до оплати 3923,78 грн. за 1000 куб. м поставленого та розподіленого природного газу. Всього до оплати 4708,536 грн. за 1000 куб.м.

Згідно з п. 4.5. договору, сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору.

Як передбачено п. 4.6. договору, розрахунковий період за договором становить один місяць - з 8.00 години першого дня місяця до 8.00 години першого дня наступного включно.

Згідно з п. 4.7. договору оплата вартості природного газу, послуг з його постачання, транспортування та розподілу газу здійснюється споживачем грошовими коштами щодекадно, а саме: до 10 числа місяця поставки - 33%, до 20 числа місяця поставки - 33%, до 30 (31) числа місяця поставки - 34%. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та надані послуги з його розподілу і постачання здійснюється споживачем до 5 числа місяця наступного за звітним.

Як передбачено п. 4.9. договору, у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу сторони за взаємною згодою та у порядку передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору.

Розділом 5 договору визначені права та обов'язки сторін, де в п. 5.2. договору вказано, що постачальник має право, зокрема: отримувати від споживача плату за поставлений газ за цінами, визначеними в розділі 4 договору.

В свою чергу, споживач зобов'язується, зокрема, виконувати умови договору; оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

У пп. 6.2.1 договору зазначено, що в разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

До договору додані: додаток №1 „Договірні обсяги транспортування природного газу ГРМ на 2012 рік №1 та додаток №2 „Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживчого обладнання".

На виконання договору на постачання природного газу № 2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 12.01.12р. ПАТ „Хмельницькгаз" у січні - квітні 2012р. передало, а Красилівське підприємство теплових мереж отримало природний газ для вироблення теплової енергії для бюджетних організацій на суму 2 497 058,55 грн., що підтверджується складеними актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р., 30.04.2012р., а також виставленими публічним акціонерним товариством „Хмельницькгаз" рахунками № 080102-0112/9 від 31.01.2012р., № 080102-0212/9 від 29.02.2012р., № 080102-0312/9 від 31.03.2012р., № 080102/0412/9 від 30.04.2012р.

Згідно з оборотною відомістю за період з 01.01.2012р. по 15.10.2012р. по Красилівському підприємству теплових мереж, відповідачем частково (у сумі 2 041 192,22 грн.) погашено заборгованість за договором на постачання природного газу № 2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 12.01.12р., сальдо на користь ПАТ „Хмельницькгаз" складає 455 866,33 грн.

15.10.2012р. ПАТ „Хмельницькгаз" та Красилівським підприємством теплових мереж складено акт звірки по договору № 2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 12.01.12р., в якому вказано, що сальдо на користь Красилівської філії публічного акціонерного товариства „Хмельницькгаз" станом на 15.10.2012р. складає 455 866,33 грн. Цей акт скріплений підписами та печатками обох сторін.

31.10.2012р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" (первісним кредитором) та публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги № 2847, відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - Красилівського підприємства теплових мереж за договором на постачання природного газу № 2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 12.01.12р. у сумі 455 866,33 грн. (п.1.1. договору про відступлення права вимоги).

Згідно з п. 1.2. договору про відступлення права вимоги, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Як передбачено п. 2.4. договору про відступлення права вимоги, сторони договору здійснюють розрахунки за цим договором на визначену в п. 1.1. договору суму права вимоги, переданого від первісного кредитора новому кредитору шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з ст. 601 Цивільного кодексу України. Зарахування здійснюється після підписання сторонами акта приймання-передачі документів.

31.10.2012р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" (первісним кредитором) та публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (новим кредитором) складено акт приймання-передачі відповідних документів на виконання договору про відступлення права вимоги № 2847 від 31.10.2012р.

05.11.2012р. ПАТ „Хмельницькгаз" надіслано повідомлення про відступлення права вимоги № 2894/9, адресоване директору Красилівського підприємства теплових мереж Гарулічу В.М..

19.12.2012р. ПАТ НАК „Нафтогаз України" надіслано вимогу у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні, адресовану Красилівському підприємству теплових мереж, в якій вимагається перерахувати грошові кошти у сумі 455 866,33 грн. в рахунок погашення заборгованості, яка виникла на підставі договору № 2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 12.01.12р. перед ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (новим кредитором).

Оскільки відповідачем в добровільному порядку не сплачено заборгованість в сумі 455 866,33 позивач звернувся із позовом до суду. Крім того, ним нараховані та заявлені до стягнення 36 407,93грн. пені, 17 587,67грн. 3% річних та 2 882,16грн. інфляційних втрат.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом до уваги приймається таке:

Згідно з абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України, ч.1 ст.173 ГК України).

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи слідує, що позивач, звертаючись із позовом, просить стягнути заборгованість в сумі 455 866,33 грн. за отриманий відповідачем природній газ відповідно до договору № 2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 12.01.12р.

Натомість, позивач набув права вимоги по зобов'язанням відповідача перед первісним кредитором за договором на постачання природного газу № 2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 12.01.12р. у сумі 455 866,33 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 31.10.2012р. №2847.

Судом приймається до уваги, що згідно ч.1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 513 ЦК України).

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із наявного в матеріалах справи договору про відступлення права вимоги від 31.10.2012р. №2847 вбачається, що за останнім до нового кредитора (позивача) перейшло права вимоги до боржника (відповідача) заборгованості в сумі 455 866,33 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 15.10.2012р.

Відповідачем доказів щодо сплати основного боргу суду не надано. Крім того, представником в судовому засіданні наявна заборгованість не заперечується. З огляду на зазначене, сума основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справ, а тому підлягає стягненню.

Із позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача, крім іншого, також 36 407,93грн. пені, 17 587,67грн. 3% річних та 2 882,16грн. інфляційних втрат відповідно до поданих розрахунків.

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач допустив порушення умов договору постачання природного газу № 2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 12.01.12р. в частині неналежного виконання зобов'язань з оплати вартості поставленого газу.

При цьому, п.п.1.2 договору №2847 від 31.10.2012р. про уступлення права вимоги також передбачалось, що до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Дане узгоджується із приписами ст.514 ЦК України, згідно якої до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нарахування позивачем пені в сумі 36 407,93 грн. суд вважає правомірним, зважаючи на таке.

Згідно з приписами ч.1 ст.230 ГК України, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст.551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із п.п. 4.7. договору оплата вартості природного газу, послуг з його постачання, транспортування та розподілу газу здійснюється споживачем грошовими коштами щодекадно, а саме: до 10 числа місяця поставки - 33%, до 20 числа місяця поставки - 33%, до 30 (31) числа місяця поставки - 34%. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та надані послуги з його розподілу і постачання здійснюється споживачем до 5 числа місяця наступного за звітним.

Судом враховується, що згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відповідно до ч.1 ст.223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в ст.256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Порядок обчислення позовної давності в силу вимог ч.2 ст.260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Враховуючи викладене, позивачем при нарахуванні суми пені дотримано вказані вище вимоги щодо порядку та строків нарахування останньої, що узгоджується також із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 11.12.2012 року у справі №10/065-11, від 11.12.2012 року у справі №15/046-11.

За таких обставин, суд вважає, що пеня в сумі 36 407,93грн. нарахована правомірно та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 17 587,67 грн. за період прострочення 05.02.12р. по 01.01.13р. Нарахування 3% річних здійснено по кожному періоду наявної заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказані періоди та проведених відповідачем проплат.

Тому, нарахування позивачем 3% річних в сумі 17 587,67 грн. суд вважає правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 2 882,16 грн.

З поданого розрахунку вбачається, що позивач здійснив інфляційне нарахування за наступні періоди: з 16.01.2012р. по 15.02.2012р. із суми простроченого платежу 568 318,58 грн. = 1136,64грн. інфляційних нарахувань; з 16.02.12р. по 15.03.12р. із суми простроченого платежу 581 840,94грн. = 1745,52 грн. інфляційних нарахувань.

Проте, періоди нарахування сум інфляційних витрат визначені позивачем вибірково та становлять менше одного місяця, що є неправильним.

Судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічній справі щодо періоду нарахування інфляційних (постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Така позиція викладена у листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Відтак, у позові в частині стягнення з відповідача 2 882,16 грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 455 866,33 грн. основного боргу, 36 407,93грн. пені та 17 587,67 грн. 3% річних. У позові щодо стягнення з відповідача 2 882,16 грн. інфляційних витрат необхідно відмовити.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача, пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Красилівського підприємства теплових мереж м. Красилів про стягнення 512 744,09 грн. заборгованості в т.ч. 455 866,33 грн. основного боргу, 36 407,93грн. пені, 17 587,67грн. 3% річних та 2 882,16грн. інфляційних нарахувань задовольнити частково.

Стягнути з Красилівського підприємства теплових мереж м. Красилів вул. Б. Хмельницького, 2 (код ЄДРПОУ 14151814) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ вул. Б. Хмельницького (код ЄДРПОУ 20077720) - 455 866,33 грн. (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 33 коп.) основного боргу, 36 407,93грн. (тридцять шість тисяч чотириста сім гривень 93 коп.) пені, 17 587,67грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят сім гривень 67коп.) 3% річних та 10 197, 24грн. (десять тисяч сто дев'яносто сім гривень 24 коп.) судового збору.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 2 882,16 грн. інфляційних витрат відмовити.

Повний текст рішення складено і підписано 22.07.2013р.

Суддя М.Є. Муха

віддруковано 1 примірник до матеріалів справи