Рішення № 32576123, 16.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10809/13 16.07.13

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до закритого акціонерного товариства "Форум-ДС"

про визнання договору про спільне використання технологічних електричних мереж

укладеним

Представники:

від позивача: Жовтун О.В.-представник за довіреністю № 91/2012/10/29-25 від 29.10.2012 року

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" до закритого акціонерного товариства "Форум-ДС" про визнання договору про спільне використання технологічних електричних мереж укладеним.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ухиляється від обов'язкового, в силу Закону України «Про електроенергетику» та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 року № 28, укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/10809/13, розгляд справи призначено на 25.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.06.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання останнім вимог суду, розгляд справи відкладено до 16.07.2013 року.

В судове засідання 16.07.2013 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд визнати укладеним з закритим акціонерним товариством "Форум-ДС" договір про спільне використання технологічних електричних мереж в запропонованій позивачем редакції, а також стягнути з відповідача 1 147,00 грн. судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 24541367 від 27.06.2013 року.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

08.05.2013 року публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу «Київські електричні мережі» направило закритому акціонерному товариству "Форум-ДС" вимогу № 030/32/1/3600 від 29.04.2013 року щодо укладення договору про спільне використання технологічних електромереж та повернення одного примірника договору у строки, встановлені чинним законодавством. Також позивач просив відповідача погодити додатки , 2, 3, 4, 5, 6 та 7 до договору.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Частинами 1-3 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 3 ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Частиною 8 ст. 181 ГК України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно п. 1.10 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 року № 28, для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією передбачено, що договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами; основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; технологічні електричні мережі - сукупність електроустановок з усією інфраструктурою, у тому числі внутрішньобудинкові електричні мережі, системи автоматики, захисту, управління, регулювання та зв'язку, що призначені для перетворення, передачі та/або розподілу електричної енергії, що належать основному споживачу і використовуються для передачі електричної енергії для власного споживання та/або субспоживачам, а також для транзиту електричної енергії в мережі електропередавальної організації.

Електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 року № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 року за №732/15423 (п. 6.29 Правил користування електричною енергією).

Перелік істотних та обов'язкових умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), а також перелік документів, що є невід'ємними частинами зазначеного договору, визначений п.п. 5.17., 5.18. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28.

Згідно з п.5.18 Правил користування електричною енергією, невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж є: 1) акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії; 3) схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача; 4) акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача (за необхідності згідно з вимогами нормативно-правових актів); 5) довідка про обсяги переданої електричної енергії за базовий період.

У п. 5.17 Правил користування електричною енергією визначено, що договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей: 1) найменування сторін; 2) місце і дату укладення договору; 3) обсяг передачі електричної енергії та договірної граничної величини електричної потужності; 4) режими постачання; 5) гарантований рівень надійності електропостачання (за категорією надійності електропостачання); 6) величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживача; 7) порядок обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за необхідності); 8) порядок обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, контролю показників якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку); 9) порядок надання даних щодо використаної субспоживачем електричної енергії; 10) умови дії договору у разі відсутності у споживача договору про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та/або у разі відключення споживача за борги чи з інших причин; 11) строк дії договору; 12) умови та порядок розірвання договору; 13) місцезнаходження, банківські реквізити сторін.

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж додатково містить: 1) порядок розрахунків за використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача); 2) однолінійну схему технологічних електричних мереж спільного використання з обов'язковим зазначенням місць установлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії, у тому числі для підприємств та організацій, які обслуговують (утримують) внутрішньобудинкові електричні мережі, вказуються кількість квартир та інформація про наявність або відсутність ввідного загальнобудинкового пристрою з розрахунковим засобом обліку електричної енергії; 3) перелік елементів технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), які використовуються для передачі електричної енергії; 4) розрахунок умовних одиниць технологічних електричних мереж спільного використання, узгоджений електропередавальною організацією, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані ці технологічні електричні мережі.

Відповідно до п. 1.7 Правил користування електричною енергією, у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2). Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

Таким чином, обов'язок укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж покладається на основного споживача, яким є споживач електричної енергії або власник (користувач) електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам.

З наданого договору про постачання електричної енергії № 2084112 укладеного між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго та закритим акціонерним товариством "Форум-ДС" 26.05.2003 року вбачається, що відповідач є основним споживачем електроенергії, оскільки до технологічних електромереж, які використовуються для передачі електричної енергії для власного споживання, приєднані також інші субспоживачі.

Натомість, позивач, посилаючись як на підставу своїх вимог обов'язковість укладення такого договору для відповідача просить суд визнати укладеним договір про спільне використання технологічних мереж в редакції наведеній у позовній заяві, де незаповнені усі додатки, які в силу положень договору (п. 11.1 договору та п. 1.3 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008р. № 691 (застосовуються згідно п. 6.29 Правил ПКЕЕ) є невід'ємними частинами договору.

Предметом доказування за такими вимогами є: наявність чи відсутність обов'язку укласти такий договір у відповідача згідно положень закону (Закону України «Про електроенергетику»), з чим і пов'язується можливість розгляду цього питання в судовому порядку (оскільки примус застосовується у випадку наявності такого обов'язку в законі) та відповідність запропонованого проекту договору вимогам чинного законодавства, в тому числі визначення договором усіх істотних умов, при погодженні яких, такий договір буде чинним (врегульовувати відповідні відносини сторін, а його чинність обумовлена рішенням суду з цього приводу)

Визнати укладеним договір в судовому порядку можливо, якщо в договорі наявні усі істотні умови, однак внаслідок порушення обов'язку укласти такий договір з боку відповідача, такий, згідно положень чинного законодавства, не може вважатись укладеним. В такому випадку, в силу судового рішення договір є укладеним (рішення в примусовому порядку не виконується).

В свою чергу, за відсутності погодження істотних умов договору, захистити порушені права можливо саме шляхом примусового вчинення - зобов'язати укласти, і результатом виконання такого рішення суду має бути укладення договору. Тобто, при обраному позивачем способі захисту (за відсутності необхідності виконання судового рішення в примусовому порядку), при виникненні в подальшому спору між сторонами такого договору, жодна із сторін не зможе довести що саме суд визнав врегульованим на умовах визнаного укладеним договору.

Вирішення в судовому порядку спору щодо визнання укладеним договору в редакції викладеній в позовній заяві стосується, зокрема і додатків, які в даному випадку, незаповнені з вини відповідача, оскільки витрати власника мереж визначаються щодо тих електричних мереж, які використовуються власником мереж спільно з іншим користувачем та виділені на однолінійній схемі, яка є невід'ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж (п. 1.3. Методики) і саме ці документи є підставою для складання однолінійної схеми електропостачання за якою забезпечується передача електричної енергії згідно з п. 1.2 договору.

Предмет договору визначений розділом 1 договору, має чіткі посилання на додатки, зокрема: на додаток № 7 «Однолінійна схема електропостачання», на додаток № 1 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», на додаток № 3 «Довідка про обсяги переданої власником мереж електричної енергії за базовий період», на додаток № 6 «Розрахунок умовних одиниць технологічних електричних мереж спільного використання та перелік елементів технологічних електричних мереж основного споживача».

Пункт 1.2 договору передбачає, що передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка № 7 «Однолінійна схема електропостачання», наданого власником мереж, з обов'язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки, обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.

Тобто предметом договору, який і складає істотні умови договору, передбачається обов'язкове заповнення додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

Істотні умови по предмету договору відсутні та не можуть бути встановлені під час вирішення даного спору. Заповнити додатки без надання відповідних даних відповідачем неможливо, оскільки суд не є органом який здійснює розробку схеми однолінійного постачання електроенергії, чи погоджує таку схему при відсутності та ненаданні даних відповідачем (власником мереж по кошторису витрат), а такий обов'язок віднесено до компетенції електропередавальної організації при наданні власником електромереж відповідних даних.

З огляду на вищевикладене вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання укладеним з закритим акціонерним товариством "Форум-ДС" договору про спільне використання технологічних електричних мереж визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки запропонована позивачем редакція договору не містить істотних умов, що є обов'язковими для даного типу договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 23.07.2013 року

Суддя С.М.Мудрий