Рішення № 32576086, 22.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/54/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2013 Справа № 908/1797/13

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Альфа Страхування» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6, адреса для кореспонденції: 04073, м.Київ, проспект Московський, 9)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (69068, м.Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34; 69065, м. Запоріжжя, пл. Інженерна, 1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

про стягнення 13208,29 грн. страхового відшкодування в порядку регресу,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився (Кузьмінов Д.В. довіреність № 1132 від 16.12.2010 р. - у судовому засіданні 21.06.2013р.);

від третіх осіб: не з'явилися;

Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Альфа Страхування» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 13208,29 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 228 Господарського кодексу України, ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування». Позивач зазначає, що відповідно до наведених норм права до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Вважає, що в даному випадку відповідальним по відшкодуванню збитків є Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», як страховик, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/4488829.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.05.2013 р. порушено провадження у справі № 908/1797/13, присвоєно справі номер провадження № 30/54/13, розгляд якої призначено на 21.06.2013 р. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні: позивача - ОСОБА_1 та на стороні відповідача - ОСОБА_2. У сторін та третіх осіб витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

В судовому засіданні 21.06.2013р. за клопотанням представника відповідача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач та треті особи у судове засідання, призначене на 21.06.2013 р. не з'явились, всіх витребуваних судом документів не надали, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач, клопотанням № 1078/03-03 выд 11.06.2013 р. зазначав про розгляд справи без участі його представника у судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.06.2013 р. проти позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. За доводами відповідача, позивач жодним чином не відноситься до кола осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування у розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», через те, що діями застрахованої особи не було завдано жодної шкоди ані життю, ані здоров'ю, ані майну позивача. Крім того, відповідач є страховиком, який здійснює діяльність у відповідності до спеціального законодавства України та виплачує лише страхове відшкодування, а не відшкодовує шкоду, спричинену страхувальником. Вказує, що звернення позивача до відповідача з заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу за своєю правовою природою не є тотожним поняттям до заяви про виплату страхового відшкодування, у зв'язку з чим поліс № ВВ/4488829, на який посилається позивач, не може бути підставою для відшкодування збитків відповідачем, а може бути лише підставою для виплати страхового відшкодування в порядку, встановленому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за зверненням потерпілої особи. Зазначає, що відносини з отримання страхового відшкодування регулюються виключно главою 67 ЦК України, Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в той час як відносини з відшкодування шкоди передбачені главою 82 ЦК України, тобто різними нормами права, а положення ст. 1194 ЦК України, на думку відповідача, неможливо застосувати до правовідносин між позивачем та відповідачем у зв'язку з тим, що страхове відшкодування може отримати лише потерпіла сторона.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника позивача та третіх осіб, а також необхідністю витребування від сторін додаткових доказів розгляд справи було відкладено на 22.07.2013 р.

В судове засідання 22.07.2013 р. представники сторін не з'явилися.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 19 Інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» зазначено, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Ухвали господарського суду Запорізької області від: 24.05.2013 р., 21.06.2013 р. по справі № 908/1797/13 направлялись сторонам за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, сторони вважаються належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду справи.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 22.07.2013 р. справу розглянуто та прийнято рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні 21.06.2013р., суд

ВСТАНОВИВ:

27.03.2010р. у м. Києві на перехресті вул. Драгоманова та Здолбунівської, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Деу, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, цивільно-правову відповідальність якого застраховано у ТОВ «СК «КРЕДО» згідно полісу № ВВ/4488829 та транспортного засобу Тайота державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1, майнові інтереси якого, пов'язані з володінням та розпорядження ТЗ, застраховано в ПрАТ «СК «Альфа Страхування» за договором добровільного страхування № 206.12049.01.47.

Відділом ДАІ УДАІ ГУМВС України м. Києва була складена Довідка № 8600966 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27.03.2010 р. на перехресті вул. Драгоманова та Здолбунівської, в якій зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2, в наслідок чого автомобіль Тойота отримав механічні пошкодження: задня центральна частина. Матеріали направлено для розгляду до Дарницького районного суду м. Києва. (арк. справи 22).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що автомобіль Тайота держ. реєстр. номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_1. Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) від 17.04.2009 р. № 206.12049.01.47 (надалі - Договір страхування) автомобіль Тайота держ. реєстр. номер НОМЕР_1 застрахований в страховій компанії Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Альфа Страхування» (позивач у справі). Вигодонабувач - ЗАТ «Альфа Банк».

29.03.2010 р. позивачем було прийнято повідомлення про ДТП та зареєстровано заяву про виплату страхового відшкодування на підставі договору страхування.

Зазначена ДТП визнана страховим випадком, судовим експертом Таракановим Ю.Ю. складено Протокол огляду пошкоджень транспортного засобу Тайота держ. реєстр. номер НОМЕР_1.

Згідно зі Висновком експертного дослідження № 5150 від 16.04.2010 р., матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Тайота держ. реєстр. номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, склав 13718,29 грн.

Листом від 12.05.2010 р. № 24183-23-б/б ЗАТ «Альфа Банк» надав згоду про виплату страхового відшкодування страхувальника для відновлювального ремонту.

На підставі умов Договору страхування, наданих страхувальником документів та Страхового акту № 1078.206.10.01.01 від 13.05.2010 р., позивачем розрахована та згідно платіжного доручення № 7535 від 20.05.2010 р. виплачена сума страхового відшкодування у розмірі 14171,24 грн.

Також, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як власника транспортного засобу Деу, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на момент скоєння ДТП згідно з полісом обов'язкового страхування № ВВ/4488829 була застрахована у страховій компанії ТДВ «СК «КРЕДО» (відповідач у справі), що підтверджується копією Витягу з БД МТСБУ стосовно інформації по полісу ВВ/4488829 (арк. справи 46). Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну одного потерпілого, в полісі встановлено у розмірі 25500 грн., франшиза - 510 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 13208,29 грн. є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали і фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника відповідача у судовому засіданні 21.06.2013 р., суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Пункт 2 ст. 1187 ЦК України закріплює, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 5 зазначеної статті визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідач не довів того, що завдана позивачу шкода була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу позивача.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

При цьому, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

За змістом статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 вказаного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 даного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика.

Юридичний аналіз наведених правових положень свідчить про те, що необхідними умовами наявності у страхової компанії права вимоги є вина особи, яка спричинила збитки.

Матеріалами справи підтверджено, що вина гр. ОСОБА_2 у вчиненні ДТП доведена належним чином, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок відшкодувати завдані збитки Приватному акціонерному товариству «Страхова Компанія «Альфа Страхування»», яке отримало право вимоги від потерпілого.

Отже, виходячи з системного аналізу зазначених норм, до позивача зважаючи на розмір фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП ОСОБА_2, однак, зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність перед третіми особами власника джерела підвищеної небезпеки застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою. Адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.03.2012р. у справі №53/128, від 07.11.2011р. у справі №3-118гс11, в постанові ВГСУ від 23.10.2012 р. у справі № 5009/1701/12.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля Тайота державний реєстраційний номер НОМЕР_1 збитки, у даному випадку є Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Матеріалами справи, а саме копією Витягу з БД МТСБУ стосовно інформації по полісу ВВ/4488829 (арк. справи 46) підтверджується, що нарахована позивачем сума страхового відшкодування відповідає сумі матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Тайота держ. реєстр. номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, який згідно з Висновком експертного дослідження № 5150 від 16.04.2010 р. склав 13718,29 грн., та ліміту відповідальності за Полісом №ВВ /4488829 (25 500,000 грн., 510,00 грн. - франшиза).

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума в розмірі 13208,29 грн. (13718,29грн. - 510,00 грн.) є обґрунтованою.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» 13208,29 грн. в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (м. Київ) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (м. Запоріжжя) задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (69068, м.Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34; адреса для кореспонденції: 69065, м.Запоріжжя, пл. Інженерна, 1, код ЄДРПОУ 13622789; п/р 32007100602 у ПАТ КБ «Приватбанк» у м. Дніпропетровськ, МФО 312378) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6, адреса для кореспонденції: 04073, м. Київ, проспект Московський, 9, код ЄДРПОУ 30968986, р/р 26507010601602 а ПАТ «Альфа Банк» м. Києва, МФО 300346) 13208 (тринадцять тисяч двісті вісім) грн. 29 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 23.07.2013 р.