Рішення № 32575983, 18.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8259/13 18.07.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"

до 1. Приватної фірми "АРСЛАН"

2. HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD

про визнання недійсними частин правочинів та стягнення 24000,00 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Сетов М.О. (дов.)

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: Зорін Р.Є. (дов.)

У судовому засіданні 18.07.13 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватної фірми "АРСЛАН" (відповідач 1) та HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD (відповідач 2) про визнання недійсною статтю 13 "Арбітраж" контракту на поставку телекомунікаційного обладнання Honet №0008040412270К від 11.01.2005р.; статтю 13 "Арбітраж" контракту на поставку для Пілотного Проекту телекомунікаційного обладнання IPTV та VOD № 0008040507168G від 22.07.2005р.; статтю 13 "Арбітраж" контракту на поставку телекомунікаційного обладнання № 0008040607050В від 25.12.2006р.; статтю "Арбітраж" контракту на поставку телекомунікаційного обладнання № 0008040702060А від 25.03.2007р. та стягнення з Приватної фірми "АРСЛАН" грошових коштів в розмірі 24000,00 грн. (двадцять чотири тисячі гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладені з відповідачем 2 - HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, контракти є недійсними в частині арбітражного застереження, викладеного у статтях 13 "Арбітраж", оскільки не містять точного визначення органу вирішення спорів, а відповідачем 1 - Приватною фірмою "АРСЛАН" неналежним чином виконано зобов'язання за договором від 04.01.2005р., що є підставою для стягнення з нього за правилами п. 5.1.4. договору грошових коштів в сумі вартості оплачених послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2013 (суддя Котков О.В.). порушено провадження по справі №910/8259/13 та призначено розгляд справи на 14.05.2013.

08.05.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача 1 - Приватної фірми "АРСЛАН" надійшли письмові пояснення, в яких відповідач 1 зазначив, що позивачем не було здійснено оплати послуг з правового аналізу та консалтингу контрактів, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 1 - Приватної фірми "АРСЛАН" грошових коштів в сумі 24000 грн. Також, в даних поясненнях, відповідач 1 просить суд здійснювати розгляд справи №910/8259/13 за відсутності представників відповідача 1- Приватної фірми "АРСЛАН".

14.05.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" надійшло письмове підтвердження, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 14.05.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, справу №910/8259/13 передано для розгляду судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2013р. справу №910/8259/13 прийнято до провадження суддею Гулевець О.В. та призначено до розгляду на 04.06.2013р.

Представник відповідача 1 - Приватної фірми "АРСЛАН", в судове засідання 04.06.2013р. не з'явився.

Представник відповідача 2 - HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, в судове засідання 04.06.2013р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва №910/8259/13 від 26.04.2013р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2013р. розгляд справи відкладено на 18.06.2013р.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України", в судовому засіданні 18.06.2013р. надав суду докази направлення відповідачу 2 - HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу в Україні.

Представник відповідача 1 - Приватної фірми "АРСЛАН", в судове засідання 18.06.2013р. не з'явився.

Представник відповідача 2 - HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, в судове засідання 18.06.2013р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва №910/8259/13 від 26.04.2013р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2013р. розгляд справи №910/8259/13 відкладено на 04.07.2013р.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України", в судовому засіданні 04.07.2013р. надав суду клопотання про продовження строків розгляду спору у справі № 910/8259/13.

Представник відповідача 1 - Приватної фірми "АРСЛАН", в судове засідання 04.07.2013р. не з'явився.

Представник відповідача 2 - HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, в судове засідання 04.07.2013р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва №910/8259/13 від 26.04.2013р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2013р., у відповідності до ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору у справі №910/7259/13 на 15 (п'ятнадцять днів).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2013р. розгляд справи №910/8259/13 відкладено на 18.07.2013р.

18.07.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача 2 - HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування свого клопотання, представник відповідача 2 зазначає, що компанія HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, та її представники не були повідомлені про час та місце судових засідань у даній справі, а про те, що справа №910/7259/13 призначена до розгляду на 18.07.2013 р. о 14:40 представник відповідача 2 дізнався із Єдиного державного реєстру судових рішень.

Також, в даному клопотанні відповідач 2, просить суд зобов'язати позивача надіслати позовну заяву та додані до неї відповідні матеріали не на адресу місцезнаходження відповідача 2 (9th Floor, Tower 6, The Gateway, No. 9 Canton Road, Tsim Sha Tsui, Kowloon, Hong Kong (Гонконг, Китай), а на поштову адресу представника відповідача 2, а саме: Зорін Роман Євгенович, вул. Голосіївська 13-А, кв. 316, Київ, 03039, Україна.

В судовому засіданні 18.07.2013р., суд розглянувши клопотання представника відповідача 2 - HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, про відкладення розгляду справи, відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 1 1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В обґрунтування свого клопотання, представник відповідача 2 зазначає, що компанія HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, та її представники не були повідомлені про час та місце судових засідань у даній справі, а про те, що справа №910/7259/13 призначена до розгляду на 18.07.2013 р. о 14:40 представник відповідача 2 дізнався із Єдиного державного реєстру судових рішень.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 10 Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 15.11.1965р., визначено, що якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном; можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави; можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

З матеріалів справи вбачається, що відповідача 2 - належним чином було повідомлено про час та місце судового засіданні, що підтверджується наступним:

ухвала Господарського суду міста Києва від 14.05.2013р. направлена на адресу відповідача 2 - HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, зазначену в позовній заяві (Huawei Tech.Investment Co., LTD, Rm3610-12, 36-F., The Centre, No.99 Queen`s, Rd., Central, Hong Kong) та була повернута поштовим відділенням зв'язку на адресу суду;

ухвала Господарського суду міста Києва від 04.06.2013р. направлена на адресу відповідача 2 - HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, зазначену в позовній заяві (Huawei Tech.Investment Co., LTD, Rm3610-12, 36-F., The Centre, No.99 Queen`s, Rd., Central, Hong Kong) та була повернута поштовим відділенням зв'язку на адресу суду;

ухвала Господарського суду міста Києва від 04.06.2013р. направлена на адресу відповідача 2 - HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, зазначену на офіційному сайті відповідача 2 та вказана як поштова (м. Київ, вул. Воровського, буд. 24, корпус, 1, 2-й поверх) та була повернута поштовим відділенням зв'язку на адресу суду;

ухвала Господарського суду міста Києва від 18.06.2013р. направлена на адресу відповідача 2 - HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, зазначену на офіційному сайті відповідача 2 та вказана як поштова (м. Київ, вул. Воровського, буд. 24, корпус, 1, 2-й поверх) та була повернута поштовим відділенням зв'язку на адресу суду;

ухвала Господарського суду міста Києва від 04.07.2013р. направлена на адресу відповідача 2 - HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, зазначену на офіційному сайті відповідача 2 та вказана як поштова (м. Київ, вул. Воровського, буд. 24, корпус, 1, 2-й поверх) та була повернута поштовим відділенням зв'язку на адресу суду.

Таким чином, відповідач 2 - HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, належним чином був повідомлений про час та місце судових засідань у справі №910/8259/13.

Враховуючи вищевикладене та, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у справі, беручи до уваги, обмежені строки розгляду спору у справі у відповідності до ст. 69 ГПК України, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача 2 - HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, про відкладення розгляду справи №910/8259/13.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України", в судовому засіданні 18.07.2013р. позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача 1 - Приватної фірми "АРСЛАН", в судове засідання 18.07.2013р. не з'явився.

Представник відповідача 2 - HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, в судовому засіданні 18.07.2013р. позовні вимоги заперечив у повному обсязі, однак письмового відзиву на позов не надав. В обґрунтування усних заперечень, відповідач 2 зазначив, що посилання у статтях 13 контрактів на Регламент Німецької Інституції з арбітражної справи свідчить про визначення сторонами контрактів органу вирішення спорів щодо цих контрактів. Крім того, відповідачем 2 зазначено, що в Німецькій Інституції з арбітражної справи, м. Берлін, вирішено спір щодо виконання спірних контрактів між тими ж сторонами, а саме: між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" та HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD.

Згідно із п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 18.07.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників позивача та відповідача 2, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2005р. між відповідачем 1 - Приватною фірмою "АРСЛАН" (виконавець) та Закритим акціонерним товариство "Телесистеми України" (замовник) укладено договір про надання послуг (надалі - договір) п.1.1. якого передбачає, що замовник дає завдання виконавцю та зобов'язується оплатити послуги, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надавати йому зазначені консультаційно-організаційні послуги.

Згідно п. 1.1. Статуту позивача та листа №155 від 15.12.2006р. правонаступником прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства "Телесистеми України" за договором від 04.01.2005р. є позивач.

Відповідно до пп. д) п. 2.1. договору відповідач 1 - Приватна фірма "АРСЛАН", зобов'язався за окремими дорученнями замовника проводити правовий аналіз та консалтинг щодо проектів договорів (контрактів), які укладаються замовником з його контрагентами, на предмет відповідності положень таких правочинів чинному законодавству.

При виконанні зазначених в п. 2.1 договору обов'язків виконавець керується договором і відповідним чинним законодавством та гарантує таку якість послуг, що відповідає вимогам, які звичайно ставляться до послуг такого роду (п.2.2. договору).

Пунктом 5.1.4 договору сторони передбачили відповідальність виконавця за неналежне виконання своїх обов'язків, що спричинило прямі та не прямі збитки замовника, протягом одного року з дати підписання актів приймання передачі робіт за даним договором в розмірі вартості оплачених послуг (робіт) наданих (виконаних) за даним договором.

На виконання зобов'язань за договором відповідачем 1 - Приватною фірмою "АРСЛАН" було здійснено правовий аналіз та консалтинг щодо проектів договорів (контрактів) на предмет відповідності положень таких правочинів чинному законодавству, які в подальшому було укладено позивачем з Huawei Tech. Investment Co., LTD.

Згідно актів приймання-передачі послуг від 11.01.2005р., 22.07.2005р., 25.12.2006р., 25.03.2007р. за договором, відповідачем 1 - Приватною фірмою "АРСЛАН" надано позивачу послуги з правового аналізу проектів контрактів з відповідачем 2 - Huawei Tech. Investment Co., LTD на суму 24 000 грн.

Між Закритим акціонерним товариством "Телесистеми України", правонаступником якого відповідно до п.1.1. Статуту позивача та листа №155 від 15.12.2006р. є позивач, та відповідачем 2 - Huawei Tech. Investment Co., LTD було укладено контракт на поставку телекомунікаційного обладнання Honet №0008040412270К від 11.01.2005р. та контракт на поставку для пілотного проекту телекомунікаційного обладнання IPTV та VOD №0008040507168G від 22.07.2005р.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" та відповідачем 2 - Huawei Tech. Investment Co., LTD укладено контракт на поставку телекомунікаційного обладнання №0008040607050В від 25.12.2006р. та контракт на поставку телекомунікаційного обладнання №0008040702060А від 25.03.2007р.

Усі із зазначених контрактів містять арбітражне застереження, викладене у статті 13 "Арбітраж".

Стаття 13 "Арбітраж" контракту на поставку телекомунікаційного обладнання Honet №0008040412270К від 11.01.2005р. та контракту на поставку для пілотного проекту телекомунікаційного обладнання IPTV та VOD №0008040507168G від 22.07.2005р. зазначає, що будь-які спори, протиріччя або претензії, що виникають із або у зв'язку з контрактом, або його порушенням, розірванням чи недійсністю, будуть вирішені арбітражем відповідно до Регламенту Німецької Інституції з арбітражної справи, Берлін. Кількість арбітрів у випадку спору буде три (3). Місцем розгляду спору буде м. Берлін, Німеччина. Мовою арбітражного розгляду буде англійська. По відношенню до контракту та додатків до нього підлягає застосуванню право: А. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. (Віденська Конвенція, далі - CISG); та В. У тому випадку, якщо протиріччя виходять за межі CISG, - у відповідності до матеріального права України. В період арбітражу виконання контракту має продовжуватись за виключенням тієї частини контракту, яка стосується проблеми, що має бути вирішена в процесі арбітражу. Рішення арбітрів буде остаточним для сторін та повинно мати повну позовну силу в країнах сторін. Сторони не будуть оскаржувати рішення арбітражу. Вартість арбітражу повинна сплачуватись відповідно до арбітражного рішення.

Стаття 13 "Арбітраж" контракту на поставку телекомунікаційного обладнання №0008040607050В від 25.12.2006р. та контракту на поставку телекомунікаційного обладнання №0008040702060А від 25.03.2007р. зазначає, що будь-які спори, протиріччя або претензії, що виникають із або у зв'язку з контрактом, або його порушення, розірванням чи недійсністю, будуть вирішені арбітражем відповідно до Регламенту Німецької Інституції з арбітражної справи, Берлін. Кількість арбітрів у випадку спору буде три (3). Місцем розгляду спору буде м. Берлін, Німеччина. Мовою арбітражного розгляду буде англійська. По відношенню до контракту та додатків до нього підлягає застосуванню право: А. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. (Віденська Конвенція, далі - CISG); та В.У тому випадку, якщо протиріччя виходять за межі CISG, - у відповідності до матеріального права Швеції. В період арбітражу виконання контракту має продовжуватись за виключенням тієї частини контракту, яка стосується проблеми, що має бути вирішена в процесі арбітражу. Рішення арбітрів буде остаточним для сторін та повинно мати повну позовну силу в країнах сторін. Сторони не будуть оскаржувати рішення арбітражу. Вартість арбітражу повинна сплачуватись відповідно до арбітражного рішення.

Позивач вважає, що статті 13 "Арбітраж" контрактів №0008040412270К від 11.01.2005р., №0008040507168G від 22.07.2005р., №0008040607050В від 25.12.2006р., №0008040702060А від 25.03.2007р. не містять точного визначення органу вирішення спорів, у зв'язку з чим статті 13 "Арбітраж" вказаних контрактів мають бути визнані судом недійсними.

Також, позивач, стверджує, що відповідачем 1 - Приватною фірмою "АРСЛАН" неналежним чином виконано зобов'язання за договором від 04.01.2005р., що є підставою для стягнення з нього за правилами п. 5.1.4. договору грошових коштів в сумі вартості оплачених послуг.

Враховуючи вищевикладене, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватної фірми "АРСЛАН" (відповідач 1) та HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD (відповідач 2) про визнання недійсною статтю 13 "Арбітраж" контракту на поставку телекомунікаційного обладнання Honet №0008040412270К від 11.01.2005р.; статтю 13 "Арбітраж" контракту на поставку для Пілотного Проекту телекомунікаційного обладнання IPTV та VOD № 0008040507168G від 22.07.2005р.; статтю 13 "Арбітраж" контракту на поставку телекомунікаційного обладнання № 0008040607050В від 25.12.2006р.; статтю "Арбітраж" контракту на поставку телекомунікаційного обладнання № 0008040702060А від 25.03.2007р. та стягнення з Приватної фірми "АРСЛАН" грошових коштів в розмірі 24000,00 грн. (двадцять чотири тисячі гривень).

Розглянувши матеріали справи, оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно п. 7 ч.1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" № 2709-IV від 23.06.2005р., суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо дія або подія, що стали підставою для подання позову мала місце на території України.

Разом з тим, місце укладання контрактів, що є предметом розгляду у даному спорі є Україна, місто Київ.

Згідно ч. 2. ст. 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" № 4002-XII від 24.02.1994р. до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.

За визначенням наданим ст. 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" № 4002-XII від 24.02.1994р., "арбітраж"- це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" № 4002-XII від 24.02.1994р., арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Згідно п. 3 ст. ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 рік) суд може порушувати провадження у справі за наявності арбітражного застереження, якщо визначить, що таке застереження є недійсним, втратило силу або не може бути виконане. Положенням Конвенції 1958 року передбачена можливість розгляду спору в господарських судах за наявності в договорі арбітражного застереження.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" №4002-XII від 24.02.1994р.

Розділ XII Закону України "Про міжнародне приватне право" № 2709-IV від 23.06.2005р. не встановлює заборону державним судам України приймати до свого провадження справи з іноземним елементом у випадку наявності пророгаційної угоди про розгляд справи в іноземному державному суді.

Згідно ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" № 4002-XII від 24.02.1994р. суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

У п. 5 роз'яснення Вищого господарського суду "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" №04-5/608 від 31.05.2002р. зазначено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном. Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958). Названа норма узгоджується з вимогами статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно з пунктом 1 якої суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Це стосується, зокрема, випадків, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

Суд вважає, що спірні статті 13 "Арбітраж" контрактів №0008040412270К від 11.01.2005р., №0008040507168G від 22.07.2005р., №0008040607050В від 25.12.2006р., №0008040702060А від 25.03.2007р., в яких зазначено, що "спори, протиріччя або претензії, що виникають із або у зв'язку з контрактом, або його порушення, розірванням чи недійсністю, будуть вирішені арбітражем відповідно до Регламенту Німецької Інституції з арбітражної справи, Берлін. Кількість арбітрів у випадку спору буде три. Місцем розгляду спору буде м. Берлін, Німеччина." не містять точної назви суду, на вирішення якого сторони мають передавати спори щодо зазначених контрактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність в арбітражних застереженнях, що містяться в статтях 13 "Арбітраж" Контракту №0008040412270К від 11.01.2005р., Контракту 0008040507168G від 22.07.2005р., Контракту №0008040607050В від 25.12.2006р., Контракту №0008040702060А від 25.03.2007р., укладених між позивачем та відповідачем 2 - Huawei Tech. Investment Co., LTD назви суду, на вирішення якого сторони мають передавати спори щодо зазначених контрактів, суперечить вищенаведеним нормам законодавства, що є підставою для визнання статей 13 "Арбітраж" вказаних контрактів недійсними.

Щодо усних доводів відповідача 2 - HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, на те, що у статтях 13 контрактів міститься посилання на Регламент Німецької Інституції з арбітражної справи, яке свідчить про визначення сторонами органу вирішення спорів щодо цих контрактів, то суд не приймає вказані твердження до уваги, оскільки як встановлено судом вище, спірні статті 13 "Арбітраж" контрактів №0008040412270К від 11.01.2005р., №0008040507168G від 22.07.2005р., №0008040607050В від 25.12.2006р., №0008040702060А від 25.03.2007р. не містять точної назви суду, на вирішення якого сторони мають передавати спори щодо зазначених контрактів.

Крім того, посилання відповідача 2 - HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, на те, що в Німецькій Інституції з арбітражної справи, м. Берлін вирішено спір між тими ж сторонами, а саме: між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" та HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD щодо виконання спірних контрактів, то суд не приймає вказані доводи до уваги, оскільки, вирішення спору з виконання спірних контрактів, укладених між позивачем та Huawei Tech. Investment Co., LTD, не виключає визнання вищевказаних контрактів недійсними повністю чи в окремих частинах.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд визнає статті 13 "Арбітраж" контракту №0008040412270К від 11.01.2005р., контракту №0008040507168G від 22.07.2005р., контракту №0008040607050В від 25.12.2006р., контракту №0008040702060А від 25.03.2007р., укладених між позивачем та Huawei Tech. Investment Co., LTD недійсними.

Позивачем, також, заявлено про стягнення з відповідача 1 - Приватної фірми "АРСЛАН" 24000,00 грн.

Мотивуючи свої вказану позовну вимогу, позивач стверджує, що оскільки статті 13 "Арбітраж" контракту №0008040412270К від 11.01.2005р., контракту №0008040507168G від 22.07.2005р., контракту №0008040607050В від 25.12.2006р., контракту №0008040702060А від 25.03.2007р., укладених між позивачем та Huawei Tech. Investment Co., LTD суперечать вимогам законодавства, то Приватна фірма "АРСЛАН" не належним чином виконувала свої зобов'язання за договором про надання послуг від 04.01.2005р., а тому у відповідності до 5.1.4 договору, позивач набув право на стягнення вартості послуг у розмірі 24000,00 грн.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як зазначено судом вище, у відповідності до укладеного між відповідачем 1 - Приватною фірмою "АРСЛАН" та Закритим акціонерним товариство "Телесистеми України", правонаступником якого є позивач, договору про надання послуг від 04.01.2005р., позивач дає завдання відповідачу 1 та зобов'язується оплатити послуги, а відповідач 1 зобов'язується відповідно до завдання позивача надавати йому зазначені консультаційно-організаційні послуги.

Відповідно до пп. д) п. 2.1. договору, відповідач 1 - Приватна фірма "АРСЛАН", зобов'язався за окремими дорученнями замовника проводити правовий аналіз та консалтинг щодо проектів договорів (контрактів), які укладаються замовником з його контрагентами, на предмет відповідності положень таких правочинів чинному законодавству.

Пунктом 5.1.4 договору, сторони передбачили відповідальність відповідача 1 - Приватної фірми "АРСЛАН", за неналежне виконання своїх обов'язків, що спричинило прямі та не прямі збитки позивачу, протягом одного року з дати підписання актів приймання передачі робіт за даним договором в розмірі вартості оплачених послуг (робіт) наданих (виконаних) за даним договором.

Таким чином, застосування вищевказаного пункту договору має місце лише у разі оплати позивачем вартості послуг (робіт) наданих (виконаних) відповідачем 1 - Приватною фірмою "АРСЛАН" за даним договором та протягом одного року з дати підписання актів приймання передачі робіт.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач, в порушення вищевказаних вимог, не надав суду належних доказів оплати вартості послуг наданих відповідачем 1 - Приватною фірмою "АРСЛАН" за договором про надання послуг від 04.01.2005р.

Водночас, відповідач 1 - Приватна фірма "АРСЛАН", в письмових поясненнях на позов, що надійшли до суду 08.05.2013р., зазначив, що позивачем не було здійснено оплати послуг з правового аналізу та консалтингу контрактів.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів оплати вартості послуг наданих відповідачем 1 - Приватною фірмою "АРСЛАН" стягнення з відповідача 1 - Приватної фірми "АРСЛАН" грошових коштів в сумі 24000 грн. за договором про надання послуг від 04.01.2005р., необґрунтованими, у зв'язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною статтю 13 "Арбітраж" Контракту на поставку телекомунікаційного обладнання Honet №0008040412270К від 11.01.2005р., укладеного між HUAWEI TECH. INVESTMENT CO.,LTD та Закритим акціонерним товариством "Телесистеми України", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України".

3. Визнати недійсною статтю 13 "Арбітраж" Контракту на поставку для Пілотного Проекту телекомунікаційного обладнання IPTV та VOD №0008040507168G від 22.07.2005р., укладеного між HUAWEI TECH. INVESTMENT CO.,LTD та Закритим акціонерним товариством "Телесистеми України", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України".

4. Визнати недійсною статтю 13 "Арбітраж" Контракту на поставку телекомунікаційного обладнання №0008040607050В від 25.12.2006р., укладеного між HUAWEI TECH. INVESTMENT CO.,LTD та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України".

5. Визнати недійсною статтю 13 "Арбітраж" Контракту на поставку телекомунікаційного обладнання №0008040702060А від 25.03.2007р., укладеного між HUAWEI TECH. INVESTMENT CO.,LTD та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України".

6. Стягнути з HUAWEI TECH. INVESTMENT CO.,LTD (юридична адреса: Rm3610-12, 36-F., The Centre, No.99 Queen`s, Rd., Central, Hong Kong; поштова адреса: м. Київ, вул. Воровського, буд. 24, корпус, 1, 2-й поверх) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, будинок, 27-А; код ЄДРПОУ 34726705) судового збору у розмірі 4588 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп.

7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

8. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.07.2013р.

Суддя О.В. Гулевець