Постанова № 32575860, 23.07.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

23 липня 2013 року Справа № 814/2639/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Ткач Г.С. розглянувши адміністративну справу

за позовом

Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, (вул. Артема, 1а,м. Миколаїв,54052)

до

Прокуратури міста Миколаєва, (Бузький бульвар, 15,Миколаїв,54030)

про

скасування постанови про проведення перевірки №90 від 04.06.2013року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування постанови заступника прокурора м. Миколаєва про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосування законів.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що у відповідача відсутні повноваження для здійснення перевірок з цього питання.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що відповідно до ст.1 Закону України “Про прокуратуру” предметом прокурорського нагляду є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами та установами. Крім того, перевірка проводилась за документами, наданими стягувачем.

При розгляді справи встановлено, що 22.04.2013 прокуратура Миколаївської області дала доручення прокуратурі м. Миколаєва провести перевірки з питань додержання законодавства при примусовому виконанні органами державної виконавчої служби постанов у справах про адміністративні правопорушення.

04.06.2013 заступником прокурора м. Миколаєва винесено постанову про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів Корабельного ВДВС ММУЮ.

04.07.2013 прокуратура м. Миколаєва закінчила перевірку додержання і застосування законів у справах про адміністративні правопорушення в діяльності Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції за результатами перевірки акти прокурорського реагування не вносились.

Таким чином, перевірка проводилась в період з 04.06.2013 по 04.07.2013 за інформацією (в т.ч. копіями документів) наданих стягувачем. Виконавчі провадження прокурором безпосередньо в Корабельному відділі ДВС ММУЮ не перевірялись.

Суд погоджується з аргументами позивача про відсутність у органів прокуратури повноважень здійснювати перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у справах органів державної виконавчої служби під час примусового виконання ними судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів.

Функції прокурора як суб’єкта цієї процесуальної діяльності у виконавчому провадженні відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” відповідають функціям сторони або представника сторони, у випадку здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за його заявою. Ніяких особливих процесуальних повноважень у виконавчому провадженні, відмінних від повноважень сторони або представника Закон України “Про виконавче провадження” прокурору не надає.

Відповідно до ч.6 ст.83 Закону контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні управління державної виконавчої служби.

Прокурор у зазначеному переліку осіб, які відповідають за законність виконавчого провадження, відсутній.

Крім того, відповідно до ч.7 ст.83 Закону забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження. Під іншими державними органами, суд розуміє у тому числі і органи прокуратури.

До того ж, повноваження прокурора з нагляду за виконавчим провадженням також відсутні у Законі України “Про прокуратуру”.

Враховуючи, що виконавче провадження - це процесуальна діяльність, наглядові повноваження прокурора у такому процесі повинні бути окремо виписані, як це, наприклад, має місце у випадках нагляду за процесуальною діяльністю у кримінальному провадженні та під час виконання судових рішень у кримінальних справах, пов'язаних з обмеженням особистої свободи.

Обґрунтувати повноваження прокурора по нагляду за виконавчим провадженням посиланням на ст.19 Закону України “Про прокуратуру” є непереконливим, оскільки ні під жоден з пунктів частини першої, процесуальна діяльність державних виконавців не підпадає.

Суд не заперечує можливість здійснення перевірок прокурором органу державної виконавчої служби відповідно до ст.19 Закону України “Про прокуратуру” з інших питань діяльності (наприклад, використання бюджетних коштів, здійснення установою ДВС державних закупівель, дотримання законодавства про працю та ін.), але не щодо здійснення ними процесуальної діяльності під час виконавчого провадження.

У виконавчому провадженні, як у будь-якому процесі є паритет прав та обов’язків сторін, у даному випадку - це стягувач та боржник. Втручання прокурора у виконавче провадження з наглядовими повноваженнями порушує паритетні права боржника.

Прокурора не має повноважень навіть на перевірку матеріалів виконавчого провадження, оскільки відповідно до ст.84 Закону України “Про виконавче провадження” визначений вичерпний перелік осіб, які мають права таку перевірку проводити, серед яких прокурор відсутній.

Ст.ст. 85, 86 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що навіть у разі необхідності здійснити перевірку законності виконавчого провадження, зазначені у ч.1 ст.84 Закони особи повинні винести відповідну постанову, яку можливо оскаржити.

Проведення перевірок виконавчих проваджень не у процесуальний спосіб є невиправданим.

На відсутність повноважень прокурора по нагляду за виконавчим провадженням вказує також та обставина, що навіть, провівши перевірку, у прокурора відсутні будь-які повноваження щодо усунення виявлених ним порушень закону.

Закони України “Про виконавче провадження” та “Про прокуратуру” не надають прокурору повноважень щодо скасування постанов державного виконавця, зупиненню їх дії, визнання дій державного виконавця протиправними, надання йому обов’язкових до виконання вказівок.

Натомість, Законом передбачена можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця до вищестоящих керівників органів державної виконавчої служби або до суду, які наділені реальними повноваженнями щодо впливу на державного виконавця по дотриманню ним законності під час виконавчого провадження, скасування його незаконних постанов, зупинення дій, заборони вчиняти певні дій, визнавати його дії протиправними.

Відповідно до ч.2 ст.160, 244-2 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних відносин, суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, який у Постанові від 21.02.11 висловив правову позицію про те, що у прокурора відсутні повноваження по перевірці матеріалів виконавчих проваджень.

.

Разом з тим, погоджуючись з позицією позивача про відсутність у прокурора права на здійснення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби під час примусового виконання рішень, суд вимушений відмовити в задоволенні позову, оскільки спірна постанова від 04.06.2013 про проведення перевірки є актом разового застосування, який вичерпує свою дію фактом свого виконання. Враховуючи, що в теперішній час перевірка вже проведена, спірна постанова не може бути скасована (п.5 Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009).

Враховуючи викладене, в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний