Постанова № 32575361, 10.07.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2013 р. Справа №818/3822/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кіптенко Н.Г.,

представників позивача - Липової А.В., Сердюк В.К.,

представників відповідача - Голуб А.В., Гончарова С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/3822/13-a

за позовом Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп"

до Державної фінансової інспекції в Сумській області

про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Лебединське дочірнє агролісогосподарське підприємство "Лебединський агролісгосп" (надалі по тексту - позивач, Лебединський агролісгосп) звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДФІ в Сумській області ), в якому просить суд:

- скасувати п. 2.2, п.2.3, п.2.10, п.2.15, п.2.19, п.2.20 вимоги №05-14/48 від 11.01.13 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи Сумської об'єднаної державної фінансової інспекції на IV квартал 2012 року було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 січня 2010 р. по 30 вересня 2012 р., за результатами якої складено акт ревізії від 28 грудня 2012 р. №05-20-03/211.

За результатами проведеної перевірки позивач отримав вимогу від 11 січня 2013 р. №05-14/48 про усунення порушень бюджетно-фінансової дисципліни, які відображені в акті ревізії від 28 грудня 2012 р. №05-20-03/211.

Позивач не погоджується з матеріалами перевірки та вимогою від 11 січня 2013р. №05-14/48 з наступних причин.

Щодо п.2.2. листа-вимоги від 11 січня 2013 р. №05-14/48 про відшкодування за рахунок ПП «Бронкс» коштів в сумі 38691,00 грн., або повернення вибракованих пиломатеріалів на суму 38691,00 грн., або покриття шкоди за рахунок осіб, винних у безоплатній передачі пиломатеріалів, то у зв'язку з тим, що частина пиломатеріалів, які були відвантажені ДП «Лебединський агролісгосп» до ПП «Бронкс» виявилися не належної якості позивач зазначає, що було прийняте рішення про їх повернення до ДП «Лебединський агролісгосп». З цією метою було проведено перевезення пиломатеріалів до міста Харкова, що підтверджується товарно-транспортними накладними серія 02 ААА №044292 від 05 грудня 2011р. на суму 15480,00 грн. та серія 02 ААА №044294 від 13 грудня 2011 р. на суму 23211,00 грн., а всього на суму 38691,00 грн.

При цьому в бухгалтерському обліку ДП «Лебединський агролісгосп» та ПП «Бронкс» у зв'язку з таким поверненням неякісних пиломатеріалів були проведені відповідні записи ще в листопаді 2012 р., що підтверджується і копією акту звірки розрахунків станом на 01 січня 2013 р.

В той же час в акті ревізії від 28 грудня 2012 р. не в повному обсязі були відображені дані обставини, що призвело до прийняття рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, позивач вважає, що висновки, викладені в акті ревізії від 28 грудня 2012 р. та п.2.2. вимоги від 11 січня 2013р. №05-14/48 є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому вимога в цій частині має бути визнана протиправною та скасована.

Щодо п.2.3. листа-вимоги від 11 січня 2013 р. №05-14/48 про відшкодування за рахунок ДП «Роменський агролісгосп» коштів в сумі 6545,46грн. або покриття шкоди за рахунок винних осіб, позивач зазначає, що на протязі 2011 - 2013 р. ДП «Лебединський агролісгосп» не однократно зверталося з претензіями до ДП «Роменський агролісгосп» з вимогами про погашення такої заборгованості. В той же час на такі претензії надходили повідомлення від ДП «Роменський агролісгосп» (від 14 листопада 2011р. вих.№220-а та від 09 січня 2013р. вих.№4а) про неможливість їх розгляду у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують виникнення такої заборгованості та відсутністю таких документів у ДП «Роменський агролісгосп» у зв'язку з закінченням строків їх збереження. Так, згідно п.315 Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ і організацій, із зазначенням термінів зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 р.,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998р. за №576/3016 (який був чинний до 01 січня 2013р.) встановлений трирічний термін зберігання первинних документів і додатків до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах, то такі первинні документи не збереглися на підприємстві.

П.44.1. та 44.3. ст.44 Податкового кодексу України також встановлено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, на підставі яких ведеться облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Таким чином, позивач вважає, що як на момент призначення Сердюк В.К директором ДП «Лебединський агролісгосп», так і на момент проведення ревізії, закінчився строк зберігання первинних документів а також закінчився строк позовної давності для стягнення такої заборгованості в примусовому порядку, а тому підприємство позбавлене можливості звернутися до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Ст.54 Господарського процесуального кодексу України встановлено, у відповідності з положеннями якого і має розглядатися спір між ДП «Лебединський агролісгосп» та ДП «Роменський агролісгосп» встановлено, що позовна заява повинна містити докази, що підтверджують позов.

Таким чином, ДП «Лебединський агролісгосп» через відсутність первинних документів, як доказів, якими обґрунтовується наявність заборгованості позбавлене можливості звернутися з позовом до суду для стягнення з ДП «Роменський агролісгосп» такої дебіторської заборгованості.

Отже, позивач зазначає, що притягнутий до відповідальності може бути керівник підприємства, винний в цьому.

Таким чином, позивач вважає, що п.2.3. вимоги від 11 січня 2013р. №05-14/48 є такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а тому вимога в цій частині має бути визнана протиправною та скасована.

Щодо п.2.10. листа-вимоги від 11 січня 2013р. №05-14/48 про вжиття заходів щодо повернення коштів в сумі 2190,00 грн., що зайво нараховані та сплачені працівникам ДП «Лебединський агролісгосп» шляхом утримання із заробітної плати згідно поданої заяви чи покриття шкоди за рахунок винних осіб, проведення перерахунку, повернення чи зарахування в рахунок майбутніх платежів щодо сум єдиного соціального внеску у розмірі 816,87грн., то як зазначено у вимозі така сума коштів 2190,00 грн. була неправомірно виплачена директору Сердюк В.К. в якості премії до свята 8 Березня в 2010р. - 100,00грн., в 2011р. -300,00грн., в 2012р. - 300,00грн., за високі виробничі показники та особливий внесок у розвиток лісового господарства у 2011р. - 500,00грн. а також як винагороду за виробничі результати в 2011р. - 990,00грн.

Згідно ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так, 02 серпня 2012р. в.о. прокурора Лебединського району відносно керівника ДП «Лебединський агролісгосп» Сердюк В.К. було складено протокол №3 про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-2 КУпАП стосовно начебто проведення неправомірного нарахування та виплати премії до свята «Міжнародний жіночий день 8 Березня» та доплати за виробничі результати роботи.

Постановою Лебединського районного суду від 23 серпня 2012р., залишеною без змін постановою Апеляційного суду Сумської області від 26 вересня 2012р. провадження у справі про притягнення Сердюк В.К. до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-2 КУпАП було припинено, а справі закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Як вбачається з постанови Лебединського районного суду від 23 серпня 2012р. та постанови Апеляційного суду Сумської області від 26 вересня 2012р. виплата премій та доплат проведена Сердюк В.К. у повній відповідності з положеннями Статуту підприємства, контракту з керівником, колективного договору, наказів ОКАП «Сумиоблагроліс», як засновником ДП «Лебединський агролісгосп».

Отже, позивач вважає, що висновки, викладені в Акті ревізії від 28 грудня 2012 р. та п.2.10. вимоги від 11 січня 2013р. №05-14/48 щодо повернення коштів в сумі 2190,00грн., як зайво нарахованих та виплачених директору ДП «Лебединський агролісгосп» Сердюк В.К., покриття такої шкоди та як наслідок цього проведення перерахунку, взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску його повернення чи зарахування в рахунок майбутніх платежів у розмірі 816,87грн. є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать нормам чинного законодавства, а тому вимога в цій частині має бути визнана протиправною та скасована.

Щодо п.2.14. листа-вимоги від 11 січня 2013р. №05-14/48 про проведення перерахунку та відповідних взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску та повернення чи зарахування в рахунок майбутніх платежів щодо сум єдиного соціального внеску у розмірі 27863,73грн., то як зазначено у вимозі ДП «Лебединський агролісгосп» на протязі січня - вересня 2012р. проводилося нарахування та сплата єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування на виплати, що здійснювали особам, які на момент нарахування цих виплат не перебували у трудових відносинах з установою і як наслідок цього всупереч вимогам ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.2.1. Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» п.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, листа Пенсійного фонду України від 18 жовтня 2011р. №22373/03-20 на суму компенсації за невикористану відпустку звільненим особам єдиний внесок не нараховується.

В той же час ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.2.1. Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010р. №21-5 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010р. за №994/18289) дає визначення осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

П.1 ч.1. ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає перелік осіб, які є платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

П.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004р. №5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004р. за №114/8713) дає визначення оплати за невідпрацьований час.

Тобто норми, на які зроблено посилання в Акті ревізії від 28 грудня 2012р. та вимозі, даних нормативних актів ніяким чином не регулюють порядок нарахування та сплату страхових внесків.

Посилання на лист Пенсійного фонду України від 18 жовтня 2011р. №22373/03-20 в Акті ревізії від 28 грудня 2012р. зроблено відповідачем помилково, оскільки ним роз'яснюється порядок утримання єдиного внеску щ загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми виплаченої компенсації за невикористану відпустку вже звільненим працівникам (як прикладом за рішеннями судів). В той же час ДП «Лебединський агролісгосп» проводилася виплата компенсації за невикористану відпустку працівникам при їх звільненні, тобто з якими ще існували трудові відносини.

З метою з'ясування обставин справи та на виконання вимог листа-вимоги від 11 січня 2013р. №05-14/48 позивач звернувся з листом щодо проведення перерахунку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який було нараховано на суми компенсації за невикористану відпустку працівникам при звільненні до Управління Пенсійного фонду України в м.Лебедин та Лебединському районі Сумської області, на обліку якого і перебуває ДП «Лебединський агролісгосп» як платник таких внесків.

Як зазначено в листі Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин та Лебединському районі Сумської області від 08 лютого 2013р. вих.№1121/03-14 норми листа Пенсійного фонду України від 18 жовтня 2011р. №22373/03-20 щодо не нарахування внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування поширюються на випадки проведення нарахування сум грошових компенсацій за невикористану відпустку колишнім працівникам після їх звільнення, але за попередній період роботи, у місяці, протягом якого він вже перебував трудових відносинах.

В ході дослідження документів, наданих ДП «Лебединський агролісгосп» було встановлено, що нарахування компенсації за невикористану відпустку здійснювалося працівникам у місяці, протягом якого вони перебували у трудових відносинах з підприємством, а тому нарахування страхових та єдиного внеску здійснювалося згідно з чинним законодавством.

Таким чином, позивач вважає, що п.2.14. вимоги від 11 січня 2013р. №05-14/48 щодо проведення перерахунку та відповідних взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску та повернення чи зарахування в рахунок майбутніх платежів щодо сум єдиного соціального внеску у розмірі 27863,73грн. є необґрунтованими, помилковими та суперечать нормам чинного законодавства, а тому вимога в цій частині має бути визнана протиправною та скасована.

Щодо п.2.15. листа-вимоги від 11 січня 2013р. №05-14/48 щодо відображення в бухгалтерському обліку ДП «Лебединський агролісгосп» перед ОКАП «Сумиоблагроліс» дебіторської заборгованості на суму 425934,00грн., проведення відшкодування даних коштів за рахунок ОКАП «Сумиоблагроліс», в т.ч. шляхом проведення претензійно-позовної роботи, то як зазначено в Акті ревізії від 28 грудня 2012р. Сумське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство «Сумиоблагроліс» в особі його генерального директора являється вищим органом управління Лебединського агролісгоспу. П.6.4. статуту Лебединського агролісгоспу встановлено, що рішення засновника є обов'язковим для директора та всіх працівників Дочірнього підприємства.

П.5.4. статуту Лебединського агролісгоспу встановлено, що Дочірнє підприємство за рахунок фінансово-господарської діяльності проводить відрахування Обласному підприємству на здійснення ним координаційної та методичної роботи підвідомчих структур.

Як зазначено в Акті ревізії від 28 грудня 2012р. таке відрахування коштів проводиться відповідно до наказів генерального директора із погодженим протоколом ради директорів затвердженим кошторисом видатків по ОКАП «Сумиоблагроліс».

Отже, позивач вважає, що розмір відрахувань, визначений в наказах генерального директора із погодженим протоколом ради директорів затвердженим кошторисом видатків по ОКАП «Сумиоблагроліс» були обов'язкові до виконання Лебединським агролісгоспом.

В той же час ні Лебединським агролісгоспом, ні Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством «Сумиоблагроліс», ні будь-якою іншою особою угоди щодо проведення відрахувань Обласному підприємству на здійснення ним координаційної та методичної роботи підвідомчих структур в судовому порядку недійсними не визнавалися і навіть такі позову до суду не подавалися.

Таким чином, позивач зазначає, що п.2.15. вимоги від 11 січня 2013р. №05-14/48 є такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а тому вимога в цій частині має бути визнана протиправною та скасована.

Стосовно п.2.19. листа-вимоги від 11 січня 2013р. №05-14/48 щодо не проведення по даних бухгалтерського обліку первинних документів стосовно вибраковки готової продукції ПП «Бронкс», що призвело як наслідок цього до завищення дебіторської заборгованості за ПП «Бронкс» в сумі 14381,64 грн., то між ДП «Лебединський агролісгосп» та ПП «Бронкс» було проведено звірку розрахунків станом на 01 січня 2013р., про що було складено акт звірки розрахунків, який було підписано уповноваженими особами. За даними такого акту звірки розрахунків сальдо станом на 01 січня 2013р. на користь ДП «Лебединський агролісгосп» складає 26800,50грн.

При цьому, як вбачається з такого акту звірки розрахунків за даними бухгалтерського обліку ДП «Лебединський агролісгосп» та ПП «Бронкс» ще в жовтні 2012р. була зменшена дебіторська заборгованість перед ПП «Бронкс» в сумі 14381,64грн.

Таким чином, позивач вважає, що п.2.19. вимоги від 11 січня 2013р. №05-14/48 щодо не проведення по даних бухгалтерського обліку первинних документів стосовно вибраковки готової продукції ПП «Бронкс», що призвело як наслідок цього до завищення дебіторської заборгованості за ПП «Бронкс» в сумі 14381,64грн. є необґрунтованими, помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставина справи, а тому вимога в цій частині має бути визнана протиправною та скасована.

Щодо п.2.20. листа-вимоги від 11 січня 2013р. №05-14/48 щодо відображення в бухгалтерському обліку ДП «Лебединський агролісгосп» кредиторської заборгованості перед КП «Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради» в сумі 2259,91 грн., то як зазначено в Акті ревізії від 28 грудня 2012р. як наслідком, начебто неповного відображення всіх господарських операцій, які існували між ДП «Лебединський агролісгосп» та КП «Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради» виникла кредиторська заборгованість перед останнім на суму 2259,91грн.

В той же час такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи, враховуючи наступне

Так, відображення по даних бухгалтерської обліку ДП «Лебединський агролісгосп» господарських операцій у повному обсязі здійснювалося на підставі первинних документів, складених в результаті проведення таких господарських операцій.

Пунктом 4.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 4.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.4.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З метою з'ясування всіх обставин справи та на виконання листа-вимоги від 11 січня 2013р. №05-14/48 позивачем було подано до КП «Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради» лист від 02 квітня 2013р. вих.№237 «Про надання первинних документів та проведення звірки взаємних розрахунків» у відповідності з яким позивач просив надати первинні документи, на підставі яких виникла і значиться розбіжність заборгованості за даними бухгалтерського обліку підприємств та на підставі яких може бути відображена така кредиторська заборгованість.

На даний лист КП «Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради» надало відповідь від 04 квітня 2013р. №18 згідно якого надано позивачу рахунки на оплату послуг за користування місцевим звалищем №1177 від 26 листопада 2008 р. та №1205 від 28 листопада 2008р. а також податкові накладні та акт звірки взаємних розрахунків.

В той же час такі документи, надані КП «Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради» не являються такими, на підставі яких можу бути внесено записи до бухгалтерських документів ДП «Лебединський агролісгосп», оскільки вони є такими, що не відповідають положенням ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Крім того, актів виконаних робіт (наданих послуг), які б і могли бути підставою для відображення такої заборгованості по даних бухгалтерського обліку ДП «Лебединський агролісгосп», КП «Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради» надано не було у зв'язку з їх відсутністю, що унеможливлює виконання п.2.20. листа-вимоги від 11 січня 2013 р. №05-14/48 з незалежних від позивача причин.

Таким чином, позивач вважає, що п.2.20. вимоги від 11 січня 2013р. №05-14/48 щодо відображення в бухгалтерському обліку ДП «Лебединський агролісгосп» кредиторської заборгованості перед КП «Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради» в сумі 2259,91грн. є необґрунтованими, помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставина справи, а тому вимога в цій частині має бути визнана протиправною та скасована.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, вважають оскаржувану вимогу такою, що прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши доводи представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 08.10.2012 р. по 21.12.2012 р. відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи на IV квартал 2012 року відповідачем проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" за період з 01 січня 2010 р. по 30 вересня 2012 р., за результатами якої складено акт ревізії від 28 грудня 2012 р. №05-20-03/211 (а. с. 17-62 том 1).

11 січня 2013 р. Державною фінансовою інспекцією в Сумській області за результатами проведеної перевірки складено вимогу №05-14/48 про усунення порушень бюджетно-фінансової дисципліни (а. с. 63-70 том 1).

Задовольняючи позовні вимоги, щодо скасування п.2.2 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо відшкодування за рахунок ПП «Бронкс» коштів у сумі 38691,00 грн., або повернути вибракувані пиломатеріали на суми 38691,00 грн. в тому числі шляхом проведення претензійно - позовної роботи або в іншому випадку шкоду в сумі 38691,00 грн. покрити за рахунок осіб винних у безоплатній передачі пиломатеріалів, у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що підставою прийняття зазначеної вимоги є висновок відповідача про неповернення вибракованої продукції до ДП «Лебединський агролісгосп».

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 04.01.2011 року ПП «Бронкс» укладено із Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" договір поставки товару №3, згідно якого позивач зобов'язаний поставити брус чотирьохкантний (а.с. 155-159).

На виконання вимог умов договору поставки товару №3 від 04 січня 2011р. ДП «Лебединський агролісгосп» відвантажено згідно видаткової накладної №А-369 від 19 жовтня 2011р. ПП «Бронкс» пиломатеріали (брус) на загальну суму 70371,00грн. Доставка бруса від ДП «Лебединський агролісгосп» до ПП «Бронкс» (до м.Маріуполь) проводилася залізничним транспортом, що підтверджується накладною №230 залізниці від 19 жовтня 2011р. та накладною від 19 жовтня 2011р.

В той же час при проведенні приймання пиломатеріалів (бруса) ПП «Бронкс» встановлено, що його частина (42,99м3) і вартістю 38691,00грн. не відповідає встановленим вимогам, про що було складено акт приймання продукції по якості від 24 жовтня 2011р.

У зв'язку з цим позивачем досягнуто домовленості з ПП «Бронкс» про повернення вибракуваної частини брусу для його подальшої переробки.

Зазначені пиломатеріали (брус) в кількості 42,99м3 перевезено до міста Харкова, що підтверджується товарно-транспортними накладними серія 02 ААА №044292 від 05 грудня 2011р. на суму 15480,00грн. та серія 02 ААА №044294 від 13 грудня 2011р. на суму 23211,00грн.. а всього на суму 38691,00грн. (а.с. 71-72).

Після отримання даних пиломатеріалів (бруса) вони були перероблені в інші пиломатеріали, про що було складено акт від 23 березня 2012р.

Перероблені пиломатеріали (брус), в результаті яких був отриманий брус менших розмірів, згідно видаткової накладної №150 від 23 березня 2012р. на суму 29430.00грн. був направлений до ПП «Бронкс».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що зазначені матеріали були повернуті Лебединському дочірньому агролісогосподарському підприємству "Лебединський агролісгосп", а тому суд приходить до висновку, що п.2.2 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо відшкодування за рахунок ПП «Бронкс» коштів в сумі 38691,00 грн., або повернути вибракувані пиломатеріали на суми 38691,00 грн. в тому числі шляхом проведення претензійно - позовної роботи або в іншому випадку шкоду в сумі 38691,00 грн. покрити за рахунок осіб винних у безоплатній передачі пиломатеріалів, у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України підлягає скасуванню.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування п.2.3 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області №05-14/48 від 11.01.2013 р. в частині в іншому випадку шкоду в сумі 6545,46 грн. покрити за рахунок осіб, винних у не проведенні претензійно - позовної роботи по поверненню коштів у порядку та розмірі, встановленого ст. ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України та скасування п.2.10 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області №05-14/48 від 11.01.2013 р. в частині в іншому випадку шкоду в сумі 6545,46 грн. покрити за рахунок осіб, винних у зайвому нарахуванні та виплаті заробітної плати у порядку та розмірі, встановленого ст. ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи .

Згідно з п. 49 Порядку проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 року, у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб

Відповідно до ст.130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за не одержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував в стані крайньої необхідності.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" від 29.12.1992 року №14 під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

Згідно зі ст. 130 Кодексу законів про працю України не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Як встановлено у судовому засіданні, виявлені відповідачем порушення фінансової дисципліни не призвели до заподіяння позивачеві прямих збитків, відшкодування яких має здійснюватися за рахунок винних матеріально-відповідальних осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування п.2.3 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області №05-14/48 від 11.01.2013 р. в частині в іншому випадку шкоду в сумі 6545,46 грн. покрити за рахунок осіб, винних у не проведенні претензійно - позовної роботи по поверненню коштів у порядку та розмірі, встановленого ст. ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України та скасування п.2.10 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області №05-14/48 від 11.01.2013 р. в частині в іншому випадку шкоду в сумі 6545,46 грн. покрити за рахунок осіб, винних у зайвому нарахуванні та виплаті заробітної плати у порядку та розмірі, встановленого ст. ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування п.2.3 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області в частині відшкодування за рахунок ДП «Роменський агролісгосп» коштів в сумі 6545,46 в тому числі шляхом проведення претензійно - позовної роботи, суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки та пояснень сторін по справі судом встановлено, що ревізією наявності дебіторської заборгованості, термін позовної давності якої минув, встановлено, що станом на 01.10.2012 року по бухгалтерському обліку Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками" рахується дебіторська заборгованість за надані в 2009 році послуги ДП "Роменський агролісгосп" в сумі 6545,46 гривень.

Відповідачем під час ревізії направлено письмовий запит ДП "Роменський агролісгосп" щодо підтвердження факту отримання матеріальних цінностей від Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" та наявної заборгованості.

Довідкою про стан розрахунків ДП "Роменський агролісгосп" підтверджено заборгованість перед Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп", термін позовної давності якої минув, станом на 01.01.2010року, 01.01.2011року, 01.01.2012 року та 30.09.2012 року в сумі 6545,46 гривень.

В обґрунтування неправомірності оскаржуваної вимоги позивач посилається на неможливість фактичного виконання зазначеної вимоги, внаслідок відсутності первинних документів які б підтвердили зазначену заборгованість, пропущення строку звернення до господарського суду та понесення додаткових витрат шляхом сплати судового збору за звернення до суду.

Проте, суд не погоджується із такими висновками позивача, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд, відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не надано жодного доказу щодо неправомірності оскаржуваної вимоги. Зазначені ним обставини лише зазначають про складність виконання оскаржуваної вимоги, що не є доказами у розумінні ст.69 та ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України щодо визнання неправомірною зазначеної вимоги.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Згідно до ч. 6 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Отже, суд зазначає, що підприємством не забезпечено повного та своєчасного проведення претензійно-позовної роботи з боржником (в результаті чого фактично відбулася втрата боржника у зобов'язанні).

Дебіторську заборгованість, термін позовної давності якої минув, з ДП "Роменський агролісгосп" в сумі 6545,46 грн., відображено у формі фінансової звітності "Баланс" за 9 місяців 2012 року, що є порушенням п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року № 237 та, як наслідок, завищення розміру активів у рядку 280, що є порушенням ч. 1 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87.

Таким чином, Лебединському дочірньому агролісогосподарському підприємству "Лебединський агролісгосп" завдано матеріальної шкоди (збитки) в сумі 6545,46 гривень.

Отже, суд приходить до висновку, що п.2.3 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області в частині відшкодування за рахунок ДП «Роменський агролісгосп» коштів в сумі 6545,46 в тому числі шляхом проведення претензійно - позовної роботи прийнята на підставі у межах та у спосіб визначені ч.2 ст.19 Конституції України, а тому підстави для скасування вимоги відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування п.2.10 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області в частині вжиття заходів щодо повернення коштів в сумі 2190,00 грн., що зайво нараховані та сплачені працівникам ДП «Лебединський агролісгосп», шляхом утримання із заробітної плати згідно поданої заяви та провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску та повернути зайво сплачені кошти в сумі 816,87 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів), суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наказів директора Сердюк В.К. нараховано та виплачено директору Сердюк В.К.:

- 04.03 2010 року № 51 ОД премію до свята 8 Березня в сумі 100,00 грн.;

- 04.03.2011 року № 61 ОД премію до свята 8 Березня в сумі 300,00 грн.;

- 07.03.2012 року № 64 ОД премію свята 8 Березня в сумі 300,00 грн.;

- відповідно до наказу в.о. директора Гордієнка М.І. від 16.09.2011 року № 101 ОД виплачено директору Сердюк В.К. премію за високі виробничі показники та особливий внесок у розвиток лісового господарства в сумі 500,00 грн.;

- 27.12.2011 року № 125 ОД винагороду за виробничі результати в сумі 990,00 грн.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 року № 859 "Про умови і розмір оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств" надати керівникам центральних органів виконавчої влади, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівникам місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на державній власності, у тому числі казенних, та об'єднань державних підприємств, утворених центральними органами виконавчої влади відповідно до законодавства, підприємств, які належать Автономній Республіці Крим, підприємств, заснованих на комунальній власності, право встановлювати умови, показники та розміри преміювання. При цьому максимальний розмір премії не може перевищувати розміру посадового окладу керівника підприємства (об'єднання державних підприємств).

У разі погіршення якості роботи, невиконання умов контракту, порушення трудової дисципліни премія зменшується або скасовується у тому звітному періоді, коли виявлено порушення (за окремим рішенням)

Згідно до п. 3.1. Положення про преміювання керівників госпрозрахункових підприємств спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням 41 сесії Сумської обласної ради п'ятого скликання від 23.04.2010 року зазначено, що преміювання є недопустиме без наказу вищестоящої установи за погодженням з головою Сумської обласної ради

Отже, суд приходить до висновку, що директором Сердюк В.К. без відповідного погодження нараховувалися відповідні виплати.

Посилання представників позивача на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 25.08.2012 року по справі № 1810/2263/12, суд не приймає до уваги, оскільки згідно змісту зазначеного судового рішення предметом розгляду по справі є правомірність дій Сердюк В.К. щодо нарахування щомісячних премій працівникам підприємства, а не правомірність нарахування Сердюк В.К. одноразової премії до свята та премії за виробничі показники.

Таким чином, суд погоджується із висновками відповідача, що п.2.10 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області в частині вжиття заходів щодо повернення коштів в сумі 2190,00 грн., що зайво нараховані та сплачені працівникам ДП «Лебединський агролісгосп», шляхом утримання із заробітної плати згідно поданої заяви та провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску та повернути зайво сплачені кошти в сумі 816,87 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів), прийнята на підставі у межах та у спосіб визначені ч.2 ст.19 Конституції України, а тому підстави для скасування вимоги відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги, щодо скасування п.2.14 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо проведення перерахунку та відповідних взаємозвірок щодо сум єдиного соціального внеску та повернути зайво сплачені кошти в сумі 27863,73 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів).

З матеріалів справи встановлено, що підставою прийняття зазначеної вимоги є висновок відповідача, що підприємством здійснювались нарахування особам за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року та сплачено компенсації за невикористану відпустку в сумі 75481,13 грн., які на момент нарахування цих виплат не перебували у трудових відносинах з установою.

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.2.1. Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010р. №21-5 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010р. за №994/18289 дає визначення осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному -страхуванню.

Відповідно до п.1 ч.1. ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає перелік осіб, які є платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту); підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9-14 цієї частини.

Згідно п.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004р. №5,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004р. за №114/8713 визначено, що оплата за невідпрацьований час це:

- оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством;

- оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих відповідно до колективного договору;

- оплата додаткових відпусток у зв'язку з навчанням та творчих відпусток;

- оплата додаткових відпусток, що надаються відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

- суми, нараховані особам, які проходять навчання (підготовку) для роботи на щойно введених у дію підприємствах за рахунок коштів, передбачених у загальних кошторисах будівництва;

- оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу неповнолітнім;

- оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо вони виконуються в робочий час;

- оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові, або днів, приєднаних за бажанням працівника до щорічної відпустки;

- оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на обстеженні;

- оплата простоїв не з вини працівника.

Отже, суд зазначає, що норми, на які зроблено посилання в Акті ревізії від 28 грудня 2012р. та вимозі, ніяким чином не регулюють порядок нарахування та сплату страхових внесків.

Що стосується посилання представника відповідача на лист Пенсійного фонду України від 18 жовтня 2011р. №22373/03-20 в Акті ревізії від 28 грудня 2012р. суд зазначає, що зазначеним листом роз'яснюється порядок утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми виплаченої компенсації за невикористану відпустку вже звільненим працівникам (як прикладом за рішеннями судів). В той же час ДП «Лебединський агролісгосп» проводилася виплата компенсації за невикористану відпустку працівникам при їх звільненні, тобто з якими ще існували трудові відносини.

Крім того, суд зазначає, що лист Пенсійного фонду України від 18 жовтня 2011р. №22373/03-20 не є нормативно правовим актом, а тому не може встановлювати права, обов'язки для ДП «Лебединський агролісгосп».

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин та Лебединському районі Сумської області від 08 лютого 2013р. вих.№1121/03-14 в якому роз'яснено, що не нарахування внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування поширюються на випадки проведення нарахування сум грошових компенсацій за невикористану відпустку колишнім працівникам після їх звільнення, але за попередній період роботи, у місяці, протягом якого він вже перебував трудових відносинах.

Отже, суд приходить до висновку, що ДП «Лебединський агролісгосп» правомірно нарахована компенсацію за невикористану відпустку працівникам у місяці, протягом якого вони перебували у трудових відносинах з підприємством, а тому нарахування страхових внесків та єдиного внеску здійснювалося згідно з чинним законодавством.

Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд, відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд зазначає, що відповідачем не зазначено які саме вимоги чинного законодавства було порушено позивачем під час нарахування та сплату страхових внесків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що п.2.14 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо проведення перерахунку та відповідних взаємозвірок щодо сум єдиного соціального внеску та повернути зайво сплачені кошти в сумі 27863,73 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) підлягає скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування п.2.15 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо відображення в бухгалтерському обліку ДП «Лебединський агролісгосп» перед ОКАП «Сумиоблагроліс» дебіторську заборгованість на суму 425934,00 грн. та відшкодувати кошти в сумі 425934,00 грн. за рахунок ОКАП «Сумиоблагроліс» в т.ч. шляхом проведення претензійно - позовної роботи, суд виходить з наступного.

В обґрунтування неправомірності зазначеної вимоги, позивач посилається на те що, угода про відрахування Лебединським агролісгоспом на користь Обласного підприємства на здійснення ним координаційної та методичної роботи підвідомчих структур є такою, що укладена в письмовій формі (зафіксована в наказах генерального директора ОКАП «Сумиоблагроліс» від 12 березня 2010р. №1, від 27 травня 2011р. №27, від 27 квітня 2012року №22) із погодженим протоколом ради директорів, затвердженим кошторисом видатків по ОКАП «Сумиоблагроліс»).

Проте, суд не приймає до уваги зазначені пояснення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що протягом 2010-2012 року Лебединським агролісгоспом здійснювалося перерахування коштів до Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" на утримання його апарату.

Суд зазначає, що протягом 2010 року Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" до Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" перераховано коштів в сумі 135648,00 грн., протягом 2011 року - 231440,00 грн. та за січень-вересень 2012 року - 58846,00 гривень. Всього за період з 2010 по 2012 рік Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" перераховано 425934,00 гривень.

Станом на 01.01.2010року, 01.01.2011року, 01.01.2012 року та 30.09.2012 року по даних бухгалтерського обліку Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" дебіторської чи кредиторської заборгованості за Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством "Сумиоблагроліс" не значилося.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Проте, судом встановлено відсутність документального підтвердження планових сум витрат на утримання Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс".

Окрім цього, в ході зустрічної звірки встановлено, що Статутом Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" передбачено, що джерелами формування коштів "Сумиоблагроліс" є, у тому числі, відрахування від прибутків підпорядкованих йому дочірніх підприємств.

Обсяги перерахувань розраховано Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством "Сумиоблагроліс" на основі погоджених протоколами спільних засідань представників керівництва ОКАП "Сумиоблагроліс" та директорів дочірніх агролісогосподарських підприємств, затверджених кошторисом витрат на утримання Обласного підприємства та наказів, підписаних генеральним директором Обласного підприємства.

До зустрічної звірки надано розрахунки частки відрахувань до Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс".

Дану частку обчислено на основі співвідношення планових показників обсягів випуску товарної продукції Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" до загальної суми аналогічних показників по всіх дочірніх підприємствах. На основі даної частки обраховано розмір перерахувань у відсотковому співвідношенні до загальних видатків на утримання Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс", згідно кошторису. Інших документів до зустрічної звірки не надано.

Згідно даних бухгалтерського обліку Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року на утримання Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" перераховано Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" коштів в загальній сумі 421574,00 грн.

Таким чином, різниця між даними бухгалтерського обліку Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" та Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" щодо перерахованих коштів за 2011 рік складає - 4360,00 гривень.

Так, кошти в сумі 4360,00 грн. були перераховані Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" Сумському обласному комунальному агролісогосподарському підприємству "Сумиоблагроліс" на ремонт орендованого ОКАП "Сумиоблагроліс" автомобіля.

Відповідно до 3 ст. 62 Господарського кодексу України зазначено, що підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту.

Згідно п. 5.4 Статуту Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп", зазначено, що порядок, розмір та періодичність відрахувань визначаються щорічним договором.

З матеріалів справи встановлено, що жодного договору, укладеного між Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" та Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством "Сумиоблагроліс", до ревізії та до суду не надано.

Отже, Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" безпідставно перераховано кошти до Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" на утримання його апарату без укладання відповідної угоди, як це передбачено п.5.4. Статуту.

Таким чином, суд погоджується із висновками відповідача, що Лебединському дочірньому агролісогосподарському підприємству "Лебединський агролісгосп" завдано матеріальної шкоди (збитки) в сумі 425934,00 гривень, а тому суд приходить до висновку, що п.2.15 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо відображення в бухгалтерському обліку ДП «Лебединський агролісгосп» перед ОКАП «Сумиоблагроліс» дебіторську заборгованість на суму 425934,00 грн. та відшкодувати кошти в сумі 425934,00 грн. за рахунок ОКАП «Сумиоблагроліс» в т.ч. шляхом проведення претензійно - позовної роботи прийнята на підставі у межах та у спосіб визначені ч.2 ст.19 Конституції України, а тому підстави для скасування вимоги відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування п.2.19 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо проведення звірки розрахунків з ПП «Бронкс», скласти акти звірки взаєморозрахунків, зменшення дебіторську заборгованість перед ПП «Бронкс» в сумі 14381, 64 грн., суд виходить з наступного.

В обґрунтування неправомірності зазначеної вимоги, позивач посилається на проведення звірки розрахунків з ПП «Бронкс», складення акту звірки взаєморозрахунків, зменшити дебіторську заборгованість перед ПП «Бронкс» в сумі 14381, 64 грн. ще в жовтні 2012 року.

Проте, суд не приймає до уваги зазначені пояснення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" відповідно до договору поставки товару від 01.01.2012 року № 1-Б, по видатковій накладній від 29.08.2012 року № 236, ПП "Бронкс" відписано 71,96 м. куб пиломатеріалів на загальну суму 65242,90 гривень. Матеріальні цінності відвантажено залізничним транспортом, накладною №44793610 вагон № 65251860.

Проте, ПП "Бронкс" вибракувано неякісний пиломатеріал в кількості 71,96 м куб.

Судом встановлено, що до ревізії ПП "Бронкс" надано копію акту від 13.09.2012 року № 444 вибраковки неякісної продукції в кількості 71,96 м. куб, складений в присутності представника Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" Шаповала А.М.

ПП "Бронкс" було виставлено рахунок від 14.09.2012 року № 1 та нараховані штрафні санкції в сумі 14381,64 гривень. По бухгалтерському обліку Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" акт вибраковки та рахунок не проведений.

До ревізії надано лист Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" від 18.09.2012 року № 402 за підписом в.о. директора Гордієнка М.Г, адресований директору ПП "Бронкс" Шевченко М.І., з проханням погасити штрафні санкції в сумі 14381,64 грн. відповідно до рахунку від 14.09.2012 року № 1 взаємозаліком продукцією.

Згідно ч. 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Таким чином, позивачем по бухгалтерському обліку Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" не було проведено первинні документи своєчасно, тобто в тому звітному періоді, в якому вони були складені, що призвело до завищення дебіторської заборгованості за ПП "Бронкс" в сумі 14381,64 гривень.

Допущене порушення призвело до завищення у формі фінансової звітності "Баланс" за 9 місяців 2012 року рядка 190 на суму 14381,64 грн., що є порушенням ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.10, 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87.

Посилання представників позивача на проведення зазначеного зведення ще в жовтні 2012 року, суд не приймає до уваги, оскільки до матеріалів справи позивачем надано саме акт звірки станом на 01.01.2013 року (а.с. 120).

Крім того, суд зазначає, що позивачем також, не надано доказів про існування зазначеного акта під час перевірки, оскільки Лебединське дочірнє агролісогосподарське підприємство "Лебединський агролісгосп" не скористалося своїм право на оскарження висновків акту ревізії до Державної фінансової інспекції в Сумській області з наданням підтверджуючого акту.

Отже, суд приходить до висновку, що п.2.19 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо проведення звірки розрахунків з ПП «Бронкс», скласти акти звірки взаєморозрахунків, зменшити дебіторську заборгованість перед ПП «Бронкс» в сумі 14381, 64 грн., прийнята на підставі у межах та у спосіб визначені ч.2 ст.19 Конституції України, а тому підстави для скасування вимоги відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування п.2.20 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо зобов'язання позивача провести звірку розрахунків КП «Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради» , скласти акти звірки взаєморозрахунків, відобразити в бухгалтерському обліку ДП «Лебединський агролісгосп» кредиторську заборгованість перед КП «Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради» в сумі 2259,91 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що проведеною зустрічною звіркою в Комунальному підприємстві "Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради" з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" встановлено, що на Комунальному підприємстві "Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради" станом на 01.10.2012 року обліковується дебіторська заборгованість за Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" в сумі 3132,32 гривень.

В обґрунтування неправомірності оскаржуваної вимоги позивач посилається на відсутність первинних документів, про підтвердження заборгованості позивача перед КП «Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради за 2008 рік та отримання зазначених документів тільки в квітні 2013 року.

Проте, суд не погоджується із такими висновками позивача, виходячи з наступного.

Згідно змісту акту перевірки по бухгалтерському обліку Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" станом на 01.10.2012 року значиться кредиторська заборгованість в сумі 872,41 гривень.

Розбіжність складає 2259,91 грн., що виникла внаслідок не відображення по бухгалтерському обліку Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" послуг, наданих Комунальним підприємством «Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради» за користування міським звалищем у 2008 році.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Згідно ч. 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені .

Отже, суд зазначає, що Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп" внаслідок не відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій із КП «Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради» занижено кредиторську заборгованість в сумі 2259,91 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що п.2.20 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області щодо зобов'язання позивача провести звірку розрахунків КП «Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради», скласти акти звірки взаєморозрахунків, відобразити в бухгалтерському обліку ДП «Лебединський агролісгосп» кредиторську заборгованість перед КП «Комбінат благоустрою виконавчого комітету Лебединської міської ради» в сумі 2259,91 грн. прийнята на підставі у межах та у спосіб визначені ч.2 ст.19 Конституції України, а тому підстави для скасування вимоги відсутні.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" до Державної фінансової інспекції в Сумській області про скасування вимоги -задовольнити частково.

Скасувати п. 2.2, 2.14 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області №05-14/48 від 11.01.2013 р.

Скасувати п.2.3 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області №05-14/48 від 11.01.2013 р. в частині в іншому випадку шкоду в сумі 6545,46 грн. покрити за рахунок осіб, винних у не проведенні претензійно - позовної роботи по поверненню коштів у порядку та розмірі, встановленого ст. ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Скасувати п.2.10 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області №05-14/48 від 11.01.2013 р. в частині в іншому випадку шкоду в сумі 6545,46 грн. покрити за рахунок осіб, винних у зайвому нарахуванні та виплаті заробітної плати у порядку та розмірі, встановленого ст. ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 15.07.2013 р.