Постанова № 32575294, 05.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2013 р. Справа № 804/7536/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБукіна Л. Є., при секретарі судового засіданняБойченко К.Ю., за участю: представника позивача представника відповідача Попов А.В., Алейниченко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Юрпак» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Юрпак» (далі - позивач, ТОВ «ТД Юрпак») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 31.05.2013 року із адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, у якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська від 29.04.2013 року №0001122290.

У зв'язку із реорганізацією податкової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» від 20.03.2013 року №229, наказу Міністерства доходів і зборів «Про організацію утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» від 16.04.2013 року №41, ухвалою від 05.07.2013 року здійснено заміну відповідача на Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Лівобережна об'єднана ДПІ м.Дніпропетровська).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно в акті перевірки зроблено висновки про порушення підприємством вимог закону в частині недодержання в момент вчинення правочинів з контрагентами позивача вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки виконання господарських договорів підтверджено первинними документами. Крім того, позивач вважає, що він не може нести відповідальність за несплату податків своїх контрагентів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень зазначено, що здійснені господарські операції з контрагентами позивача не носять реального характеру, як наслідок занижена сума податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, підприємством не надано до перевірки первинні документи, які підтверджують господарські відносини з контрагентами, а тому дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржені рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов наступного висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки посадових осіб податкової служби під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно до відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків, в порядку, визначеному в главі 6 ПК України;

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в порядку, визначеному в главі 7 ПК України;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу (згідно глави 8 ПК України), а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Судом встановлено, що Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська 01.04.2013 року підготовлено запит ТОВ «ТД Юрпак» про надання інформації та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Лігран», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Ліга». Запит вручено директору «ТД Юрпак» Бабай С.І. 02.04.2013 року.

Вимоги щодо оформлення запиту визначені п.73.3 статті 73 ПК України, відповідно до якого органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Процедуру періодичного подання органам державної податкової служби суб'єктами інформаційних відносин або подання за письмовим запитом таких органів податкової інформації визначена Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 27.12.2010 року №1245.

Згідно п.10 зазначеного Порядку запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Таким чином, запит податкового органу повинен містити інформацію як про юридичні підстави для отримання запитуваної інформації, так і про фактичні підстави - певні обставини, що обумовлюють необхідність реалізації контролюючим органом відповідних владних повноважень.

Запит Лівобережної МДПІ платнику податків - ТОВ «ТД Юрпак» від 01.04.2013 року №9811/10/227-696 не містить жодного посилання на фактичні підстави його надіслання, що з урахуванням вимог п.73.3. статті 73 ПК України, п.16 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, звільняє ТОВ «ТД Юрпак» від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Лівобережною МДПІ наказом від 02.04.2013 року №376 призначено проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТД Юрпак» з питань дотримання податкового законодавства з ТОВ «Лігран» за період з 01.02.2012 року по 30.06.2012 року, ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період з 01.04.2012 року по 31.04.2012 року, ТОВ «Шоковіта» за період з 01.09.2012 року по 31.10.2012 року, з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, ТОВ «Ліга» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року.

Відповідно до наказу Лівобережної МДПІ від 02.04.2013 року №376, посадовою особою Лівобережної МДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТД Юрпак», за результатами якої складено акт від 15.04.2013 року №1611/227/36094528.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 року №0001122290, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 347 433,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 86858,33 грн.

Перевіркою встановлено порушення:

- вимог ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198, п.200.1 статті 200, п.201.7, п.201.4, п.201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 347 433,33 грн.

Однак, суд не погоджується з висновками акту перевірки і, як наслідок, правомірністю винесенних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Висновок про порушення позивачем чинного законодавства відповідач дійшов на підставі актів перевірок контрагентів позивача, відповідно до яких не підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами, у тому числі з ТОВ «ТД Юрпак»: акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Ліга» від 21.12.2012 року №7199/224/24609852; акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Лігран» від 28.12.2012 року №7250/224/34656476; акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Шоковіта» від 21.12.2012 року №7206/224/33421689; акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» від 21.12.2012 року №7208/224/33906299.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215 ЦК України); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236 ЦК України); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст.216 ЦК України).

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань визначений Податковим кодексом України.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності). Аналогічну правову позицію щодо відсутності повноважень у податкового органу щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) в актах податкових перевірок, а також про те що наслідки недійсності правочинів можуть застосовуватися тільки при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку також висловлює Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 р у справі № К/9991/50772/12. Також у постанові Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року по справі № К/9991/19252/12 зроблено висновки, що визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальних характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що були вчинені іншими особами, згідно з законом неможливе.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одними платниками податків (ТОВ «Лігран», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Ліга»), за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 року у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Під час перевірки відповідачем досліджено всі первинні документи, які підтверджують виконання господарських операцій з контрагентами позивача, а також аналітично-статистичні документи, які підтверджують відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку, а саме: договори, накладні та податкові накладні, платіжні доручення, товаро-транспорті накладні, акти виконаних робіт, оборотно-сальдові відомості.

Отже, оскільки здійснена відповідачем в Акті перевірки кваліфікація операцій є бездоказовою та суперечить даним первинних документів, які надані ТОВ «ТД Юрпак» для перевірки, вона не може слугувати підставою для висновків щодо недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, визначення платникові податків податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі. Також, суд, використовуючи право, передбачене ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, для повного захисту прав та інтересів Позивача, вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська 29.04.2013 року №0001122290.

При зверненні до суду ТОВ «ТД Юрпак» сплачено судовий збір у розмірі 2294 грн. та під час розгляду справи заявлено клопотання про стягнення судових витрат. Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з урахуванням вимог частини 1 статті 94 КАС України, суд вважає за можливе присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТД Юрпак» судові витрати у розмірі 2294 грн.

Керуючись ст.158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Юрпак» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.04.2013 року №0001122290, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Юрпак» здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 10.07.2013 року.

Головуючий суддя Л.Є. Букіна