18.07.2013
Справа № 203/3835/13-ц
2/0203/1600/2013
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
18 липня 2013 рокуКіровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Маймур Ф.Ф.,
при секретарі Авраменко А.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мікрофінансова мережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
10 червня 2013 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 11 січня 2013 року між сторонами у справі було укладено договір про надання фінансового кредиту №ДН01-00036, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 1300 гривень строком на 14 днів, зобовязавшись його повернути зі сплатою 2% за кожен день користування. 08 лютого 2013 року між сторонами була укладена додаткова угода до зазначеного кредитного договору, якою продовжено термін користування кредитом до 22 лютого 2013 року. Посилаючись на те, що відповідачем не виконані його договірні грошові зобовязання, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту, розмір якої станом на 6743,52 гривень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання вдруге не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в звязку із чим суд вважає за можливе на підставі ст.ст.169, 224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.
Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що 11 січня 2013 року між ТОВ «Українська мікрофінансова мережа», як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, укладено договір про надання фінансового кредиту №ДН01-00036, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 1300 гривень, зобовязавшись його повернути до 25 січня 2013 року, сплативши 2% за кожен день користування кредитом, а також інші обовязкові платежі згідно умов договору. За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату нарахованих процентів, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі 2% за кожен день прострочення від суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів. За кожен випадок невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за договором в частині повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів позичальник сплачує кредитодавцю штраф в розмірі 100 гривень. Викладене підтверджується матеріалами справи (а.с.5-9).
08 лютого 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору №ДН01-00036 від 11 січня 2013 року, за умовами якої відповідачу, як позичальнику, продовжено термін користування кредитними коштами строком на 28 днів, а саме з 26 січня 2013 року по 22 лютого 2013 року (а.с.10-13).
Із матеріалів справи встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобовязання із своєчасного повернення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку кредитодавець своїм листом-претензією від 29 квітня 2013 року просив відповідача погасити. Однак відповідач зазначену вимогу не виконав, а розмір заборгованості станом на 17 травня 2013 року склав 5489,6 гривень, з яких 1300 гривень розмір неповернутого фінансового кредиту, 1092 гривень проценти за користування кредитом, 2997,6 гривень пеня, 100 гривень штраф (а.с.15-19, 21).
Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договір, який є обовязковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обовязково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України).
Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидом якої є пеня та штраф (ст.549 ЦК України).
Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.
Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.
Отже, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором №ДН01-00036 від 11 січня 2013 року, додатковою угодою до нього від 08 лютого 2013 року, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між кредитодавцем, яким виступає позивач, та відповідачем даного договору і угоди із дотримання вимог діючого законодавства, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх зобовязань за даними договором та угодою, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, однак частково шляхом стягнення суми заборгованості в загальному розмірі 3792 гривень.
Підставою для такого рішення суду є застосування судом положень ст.551 ч.3 ЦК України, згідно яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. З цього приводу слід відзначити, що відповідно до ст.549 ЦК України різновидом неустойки є пеня та штраф, які позивач за даним позовом нарахував відповідачу в сукупному розмірі на суму 3097,6 гривень, в той час як сума боргу за тілом кредиту складає 1300 гривень, а заборгованості за процентами 1092 гривень, що навіть у сукупності значно менше суми визначеної позивачем неустойки. За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити розмір зазначеної пені до 1300 гривень, що, в свою чергу, пропорційно зменшує до 3792 гривень загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 229,4 гривень (а.с.1).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 88, 208, 209, 212-215, 218, нормами Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мікрофінансова мережа» (ЄДРПОУ 38162180) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №ДН01-00036 від 11 січня 2013 року в сумі 3792 гривень, з яких 1300 гривень тіло кредиту, 1092 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом, 1300 гривень пеня, 100 гривень штраф, а також стягнути судові витрати у справі в розмірі 229,4 гривень, а всього 4021,4 гривень.
Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська мікрофінансова мережа» у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.
СуддяФ.Ф. Маймур
Судове рішення № 32573375, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 18.07.2013. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 203/3835/13-ц. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: