Постанова № 32571449, 24.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р. Справа№ 911/1238/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тищенко А.І.

розглянув апеляційну скаргу КП « Керуюча дирекція Шевченківського району» на рішення господарського суду Київської області від 21.05.2013 року № 911/1238/13 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Комунального підприємства «Керуюча дирекція

Шевченківського району»

до Закритого акціонерного товариства

«Інтеркомплектмонтажстрой»

про зобов'язання вчинити дії

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 21.05.2013 у справі №911/1238/13 відмовлено КП « Керуюча дирекція Шевченківського району» у задоволенні позову до ЗАТ «Інтеркомплектмонтажстрой» про зобов'язання вчинити дії.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні, представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає, що рішення не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причина суду не відома.Враховуючи наявність поштового повідомлення про отримання ухвали апеляційного суду про призначення справи до слухання, приписи ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Шевченківської районної у місті Києві ради від 19.02.2007 № 187 було утворено Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району". На підставі п. 1.8. зазначеного рішення на праві господарського відання йому було передано майно територіально громади Шевченківського району, об'єкти житлового та нежитлового фонду.

У зв'язку ліквідацією Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, на підставі розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 Комунальному підприємству "Керуюча дирекція Шевченківського району " було передано договори оренди з існуючими документами та архівні справи відділу оренди та оцінки комунального майна.

01.04.2010 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Інтеркомплектмонтажстрой" (орендар) укладено договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 563/4, за умовами якого орендодавець зобов'язувався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 168,9 кв.м., а саме підвал з орендованою площею 55,7 кв.м., цоколь з орендованою площею 113,2 кв.м., згідно поверхового плану приміщення, розміщене за адресою вул. Татарська, буд. 3/2.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання вчинити дії, мотивуючи вимоги тим, що строк дії договору оренди закінчився, проте відповідач приміщення не звільнів.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що строк дії договору з 01.04.2010 до 01.03.2011 (11 місяців, 1 день), позивач не звертався до відповідача з вимогою про розірвання договору так само як і не заперечував проти продовження дії договору, а отже він вважається поновленим на строк до 01.02.2012. Позивач звернувся до відповідача з повідомленням про відмову від договору лише 12.07.2012, пропустивши таким чином строк передбачений законом та договором для такого звернення, а отже договір вважається повторно пролонгованим на строк до 01.01.2013. У місячний термін після спливу строку дії договору (друга пролонгація) позивач не звертався до відповідача з повідомленням про відмову від договору. Подання ж даної позовної заяви також не може вважатися таким повідомленням, адже копії позовних матеріалів направлені відповідачу лише 04.04.2013, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист, тобто після спливу місячного терміну. Таким чином, судом встановлено, що даний договір є втретє пролонгованим на строк до 01.12.2013, а відтак на момент звернення позивача до суду договір є чинним.

Заперечуючи проти рішення, позивач наполягає на вимогах викладених в позовній заяві, а також наголошує на тому, що умовами договору сторони чітко визначили умови дострокового розірвання договору, а саме внесення платежів, а оскільки відповідач рік як не виконує дані зобов'язання, виникла заборгованість в розмірі 133 296,49грн. що підтверджується рішенням господарського суду Київської області та виданий на примусове виконання наказ. Суд не взяв до уваги додаткову угоду, якою строк дії договору визначений як «до 31.03.2012р. включно», помилково розрахувавши, що строк дії договору пролонгований з 01.03.2011р., а не з 31.03.2012р.

Щодо порушення процесуальних норм зазначає, що судове засідання відбувалось без введення протоколу судового засідання за відсутності секретаря та/або помічника, повний текст рішення на момент подання апеляційної скарги не отримав.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Щодо порушення норм процесуального права, то колегія суддів дійшла висновку про безпідставність заперечень з огляду на те, що матеріали справи містять складений протокол судового засідання, в установлені законодавством строк заперечень на протокол судового засідання надано не було, тому у апеляційній інстанції відсутні сумніви щодо здійснення судового процесу за відсутності секретаря судового засідання або помічника без ведення протоколу судового засідання.

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

Позовні вимоги, пов'язані з прийняттям майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Частина четверта статті 652 ЦК України встановлює, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим вищенаведеної норми закону. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Також критерієм істотного порушення закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, мається на увазі не лише грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

В порядку ст. 35 ГПК України, колегія суддів бере до уваги рішення господарського суду Київської області № 06-5-62/513-7/058-12 від 11.10.2012р. яким встановлено, що відповідач більше року виконував зобов'язання неналежним чином в частині здійснення оплати, що призвело до недоотримання коштів як позивачем так і до місцевого бюджету. Поважних причин щодо своєчасного внесення орендних платежів не надано.

Факт неналежного виконання зобов'язань в частині оплати підтверджується актами перевірки використання нежитлового приміщення, з зазначенням суми боргу, підписаних сторонами та скріплених печатками товариств.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність всіх чотирьох умов, передбачених ст. 652 ЦК України, необхідних для розірвання договору оренди.

Стосовно строку дії договору та наявності підстав для пролонгації, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додатковою угодою № 2 від 14.07.2011р. до договору оренди сторонами визначений строк дії договору до 31.03.2012р.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про те, що договір оренди є пролонгованим до 01.12.2013р. є передчасним, оскільки залишено поза увагою положення ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", виходячи із системного аналізу змісту яких пролонгація договору оренди (продовження його дії на той самий строк та на тих самих умовах) відбувається в позасудовому порядку та має місце в разі відсутності заперечень однієї із сторін про припинення договору оренди, а значить не потребує окремого судового врегулювання.

Між тим, позивач заперечує проти продовження орендних правовідносин, про що відповідача повідомлено листом від 12.07.2012р., тому при наявності заперечень, автоматична пролонгація договору оренди не допускається.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» задовольнити, рішення господарського суду Київської області № 911/1238/13 від 21.05.2013 року -скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задовольнити. Розірвати договір оренди нежитлових приміщень № 563/4 від 01.04.2010р., укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району") та Закритим акціонерним товариством «Інтеркомплектмонтажстрой».

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Інтеркомплектмонтажстрой» (ЄДРПОУ 24891280) на користь Комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району" (ЄДРПОУ 34966254) судовий збір сплачений за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 1720,50грн. (тисяча сімсот двадцять грн.. 50 коп.)

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тищенко А.І.