Рішення № 32571397, 24.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2013 р. Справа № 5015/2573/12

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Долінської О.З. та Запотічняк О.Д.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд», м.Львів,

про: стягнення 177 784 грн. 75 коп. заборгованості із сплати лізингових платежів та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Олефіренко А.С. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Вихованський Р.І. - прибув без довіреності.

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд» про стягнення 177 784 грн. 75 коп. заборгованості із сплати лізингових платежів та стягнення судових витрат.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.10.2012 року у справі №5015/2573/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд» про повернення предмету лізингу та стягнення 193 034 грн. 75 коп. за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Дочірнього підприємства «Спектр» Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс Плюс» про визнання права користування майном та зобов'язання передати майно в найм позов ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна».задоволено частково, вирішено стягнути з ТзОВ «Кварталбуд» на користь ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» 177 784,75 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 4628,70 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору; зобов'язати ТзОВ «Кварталбуд» передати ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» екскаватор гідравлічний Катерпіллар, модель САТ320D, серійний номер САТ0320DEKGF05680 вартістю 1633440,00 грн. В частині позовних вимог ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» про стягнення 5 650,00 грн. провадження у справі № 5015/2573/12 припинено; в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» про стягнення збитків в сумі 9600,00 грн. відмовлено; в задоволенні позову ДП «Спектр» ТзОВ «Леополіс плюс» відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року рішення господарського суду Львівської області від 11.10.2012 року у справі №5015/2573/12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.03.2013 року дану справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області в частині позовних вимог ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» про стягнення лізингових платежів та розподілу судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.03.2013 року (суддя Козак І.Б.) прийнято справу до розгляду та призначено судове засідання на 30.04.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 05.04.2013 року рекомендованою поштою №03022 04844696 7 та 09.04.2013 року рекомендованою поштою №01601 1075372 9, відповідач - 04.04.2013 року рекомендованою поштою №79053 0545567 7 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду у справі, в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що сторони належним чином повідомлялись під розписку (докази в матеріалах справи).

На підставі ухвали від 12.06.2013 року автоматичним розподілом призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Запотічняк О.Д. та Синчук М.М.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Синчука М.М. автоматизованою системою документообігу суду здійснено заміну члена колегії суддів, до складу суду введено суддю Долінську О.З.

Представник позивача в судове засідання 24.07.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання з'явився без довіреності, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 35431993, знаходиться за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №036969, Спеціальним витягом з ЄДРЮО та ФОП від 11.10.2012 року №14870747, Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АБ №610462 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №416572 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 34672744, знаходиться за адресою: 79053, Львівська область, м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 1-5, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №036966 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АБ №671444 (докази в матеріалах справи).

29.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (надалі - позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд» (надалі - відповідач, лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №UA 13L-11-02 (надалі - договір), за умовами якого лізингодавець зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений в додатку №1 до договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених в цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених загальними умовами. Предметом лізингу за договором є гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель САТ320D.

Окрім того, 29.04.2011 року між сторонами укладено Загальні умови договорів фінансового лізингу №UA 13L-11 які є невід'ємною частиною договору (надалі - загальні умови). За цими умовами сторони припускають можливість укладення між собою як одночасно з підписанням загальних умов, так і в майбутньому договорів фінансового лізингу техніки, устаткування та/або іншого рухомого майна. З огляду на домовленість сторін про те, що такі договори фінансового лізингу матимуть подібні умови, сторони погодили ці загальні умови, які сторони мають намір застосовувати в майбутньому на постійній основі стосовно зазначених договорів фінансового лізингу.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільного та господарського законодавства, у відповідності до статті 806 Цивільного кодексу України зазначений договір є договором фінансового лізингу.

Зазначений договір та загальні умови укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Приписами частин першої та другої статті 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом.

Відповідно до пункту 2.1. договору позивач зобов'язався придбати у обраного відповідачем продавця у власність предмет лізингу, зазначений у Додатку №1 до договору, та надати відповідачу у тимчасове володіння та користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у договорі й загальних умовах.

Предметом лізингу за договором згідно Специфікації (додаток №1 до договору) є Екскаватор гідравлічний Катерпіллар, модель САТ 320D, серійний номер САТ0320DЕКGF05680 (надалі - обладнання) вартістю 1 633 440 грн. 00 коп., що на час укладення договору становило еквівалент 205 000,00 доларів США.

29.04.2011 року на виконання умов договору між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» та позивачем у справі укладено договір СС0031 купівлі-продажу обладнання, за умовами якого продавець - ТзОВ «Цеппелін Україна ТОВ» зобов'язався поставити, а покупець (позивач у справі) прийняти та оплатити вартість екскаватора.

Актом приймання-передачі обладнання від 03.06.2011 року №10 позивач у справі передав, а відповідач прийняв гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель САТ 320D, серійний номер САТ0320DЕКGF05680 вартістю 1 633 440 грн. 00 коп. Вказаний акт складено повноважними представниками та засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін у справі (належним чином завірена копія акту приймання-передачі в матеріалах справи).

В подальшому, укладеними між сторонами Додатковими угодами від 03.06.2011 року №1 та від 31.10.2011 року №2 до договору сторонами погоджено уточнений загальний графік платежів за договором.

На виконання умов укладеного між сторонами у справі договору відповідачем 25.05.2011 року здійснено авансовий платіж у розмірі 326 688грн 00 коп., що на дату платежу становило еквівалент 40 919,37 доларів США (згідно курсу НБУ 7,9837 гривень за 1 долар США на лату сплати).

Пунктом 1.2.33. загальних умов визначено, що лізингові платежі - це платежі, які виплачуються лізингоодержувачем лізингодавцю за володіння й користування конкретним предметом лізингу, включаючи, окрім іншого, авансовий лізинговий платіж, розміри, строки й порядок сплати лізингових платежів за кожним договором визначаються загальними умовами та відповідним договором, до лізингових платежів включається відшкодування вартості предмета лізингу та проценти, збільшені в порядку, встановленому договором.

Відповідно до положень пункту 4.5. договору відповідач зобов'язався сплачувати позивачу лізингові платежі в порядку і в розмірах, передбачених у додатку №3 до договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4. договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.

Згідно пункту 14.11. загальних умов неотримання рахунку-фактури або несвоєчасне отримання рахунку-фактури не звільняє відповідача від зобов'язання по сплаті відповідного лізингового платежу у строки та у сумі, що встановлені договором та вказаними в уточненому загальному графіку лізингових платежів.

Таким чином позивач сої зобов'язання за договором виконав належним чином, у встановленому договором порядку та строки передав, а відповідач прийняв у тимчасове володіння та користування предмет лізингу.

На виконання умов договору відповідачем здійснено оплату першого - шостого лізингових платежів (згідно уточненого графіку лізингових платежів) на суму 101553 грн. 64 коп.

22.05.2012 року позивачем надіслано на адресу відповідача Повідомлення від 22.05.2012 року вих. №213/05 про відмову від договору. Відмова від договору мотивована тим, що відповідач в порушення умов договору припинив сплачувати лізингові платежі з грудня 2011 року. Станом на 22.05.2012 року відповідачем порушено порядок і строки сплати лізингових платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 156 032 грн. 76 коп. З огляду на це, враховуючи положення статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та пункту 17.2. загальних умов, позивач відмовився від договору. Зазначене повідомлення було надіслано відповідачу 22.05.2012 року, про що свідчить поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист (належним чином завірена копія повідомлення про припинення договору та доказів його надсилання відповідачу долучена до матеріалів справи).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно пункту 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як передбачено пунктом 17.2.1. загальних умов, позивач вправі відмовитись від виконання будь-якого договору лізингу і розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, якщо відповідач не здійснив в строк, встановлений у відповідному договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

Пунктом 17.2.1 загальних умов передбачено, що лізингодавець вправі відмовитися від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, якщо лізингоодержувач не здійснив у строк, встановлений у відповідному договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

У випадку відмови позивача від виконання договору згідно з пунктом 17.2. загальних умов, позивач повинен повідомити про це відповідача в письмовій формі. У такому повідомленні позивач повинен вказати відповідну підставу для розірвання договору з переліку, наведеного в пункті 17.2. загальних умов, а також вимагати повернення предмета лізингу із вказівкою на дату, місце й спосіб повернення предмета лізингу, передбачених договором. При цьому предмет лізингу, згідно договору, від виконання якого позивач відмовляється у відповідності з пунктом 17.2 загальних умов, підлягає поверненню позивачу відповідно до правил, визначених в пункті 18 загальних умов (пункти 17.3. та 17.3.1. загальних умов).

Вищий господарський суд України у вказаній постанові від 07.03.2013 року у справі зазначає, що відмова лізингодавця від договору лізингу на положеннях статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», якими визначений момент вчинення відмови - коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Надіслання лізингодавцем рекомендованого листа лізингоодержувачу про відмову від договору є підтвердженням виконання лізингодавцем законодавчих положень. Умова договору лізингу про обов'язкове підтвердження вручення лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору, може бути визначальною обставиною при застосуванні до лізингоодержувача відповідальності за невчасне повернення предмету лізингу. Заявлений позов не містить такої вимоги.

Оскільки відповідач у справі допустив порушення зобов'язання, за яке у позивача виникає право на відмову від договору, позивач реалізував своє право у спосіб, визначений п. 17.3. загальних умов, а тому місцевий та апеляційний господарські суди визнали правомірною відмову позивача від договору.

Відповідно до частини першої статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, як встановлено Вищими господарським судом України під час перегляду рішення господарського суду Львівської області та постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі, а також підтверджується в судовому засіданні представниками сторін, Договір фінансового лізингу від 29.04.2011 року №UA 13L-11-02 припинено 27.05.2012 року.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач своїх зобов'язань щодо сплати лізингових сьомого - дванадцятого платежів у встановленому договором порядку та строки належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з грудня 2011 року по 27.05.2012 року включно в розмірі 183 434 грн. 75 коп. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

Під час розгляду справи судом відповідачем здійснено часткове погашення суми заборгованості зі сплати лізингових платежів в розмірі 5 650 грн. 00 коп. що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями від 03.07.2012 року №5345 на суму 1 250 грн. 00 коп., від 11.07.2012 року №479 на суму 2 500 грн. 00 коп. та від 23.07.2012 року №2196 на суму 1 900 грн. 00 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати лізингових платежів становить 177 784 грн. 75 коп., станом на момент розгляду справи по суті доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.

Позивач у своїх поясненнях, поданих до суду 30.04.2013 року (вх. №15259/13) зазначає про правомірність нарахування відповідачу до сплати лізингових платежів за період, коли останній фактично володів та користувався предметом лізингу, просить суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем подано письмові пояснення (від 28.05.2013 року вх. №19126/13, від 03.07.2013 року вх. №25873/13), у яких відповідач визнає суму заборгованості перед позивачем в розмірі 36 262 грн. 62 коп., в решті позов вважає безпідставним та необґрунтованим з підстав того, що погодження лізингодавцем та лізингоодержувачем умови про право лізингоодержувача на вику п предмету лізингу є відносинами, характерними для договору купівлі-продажу, а відмова лізингодавця від договору лізингу, незалежно від її правових підстав, є припиненням договору купівлі-продажу.

Таким чином, утримання лізингодавцем лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмету лізингу або вимога про їх сплату, на думку відповідача, суперечить законодавчо встановленим положенням про договір купівлі-продажу, яка, як зазначає відповідач, не може тлумачитись в тому числі і як відповідальність за неналежне виконання лізингоодержувачем умов договору про право користування предметом лізингу.

З підстав наведеного відповідачем проведено розрахунок суми заборгованості перед позивачем зі сплати відсотків за користування предметом лізингу та направлено на адресу відповідача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 141 522 грн. 91 коп. (належним чином завірену копію заяви та доказів її відправлення на адресу відповідача долучено до матеріалів справи).

Відповідно до статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є цивільний кодекс України. Враховуючи зміст статті 202 ЦК України заява про припинення зобов'язання зарахуванням взаємних вимог в порядку статті 601 ЦК України є одностороннім правочином, з яким відповідач пов'язує припинення цивільних прав та обов'язків. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Як зазначає Вищий господарський суд України у пункті 31 інформаційного листа від 07.04.2008 року №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України.

Аналогічна позиція встановлюється в пункті 5. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2012 року (Відповідно до статті 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанцій одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах Верховним Судом України) статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Як зазначено у пункті 22. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 року №01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін. За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається. Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду.

У такому випадку, як зазначає відповідач, відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

На думку відповідача, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом. Подібної думки дотримується і Вищий господарський суд України, який зазначає, що «за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду» (постанова Вищого господарського суду України від 22.07.2004 року №15-03/186).

Згідно частини першої статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Позивачем у своїх поясненнях, поданих до суду 12.06.2013 року за вх. №21989/13 факт існування такої заборгованості заперечується.

Окрім того, позивачем 03.07.2013 року за вх. №25867/13 подано Додаткові пояснення, у яких позивач проти заяви про припинення зобов'язань зустрічним зарахуванням заперечує з наступних підстав.

За змістом статей 202, 203 та 061 ЦК України залік можливий лише при наявності умов зустрічності вимог, тобто сторони беруть участь одночасно у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому; однорідності вимог, яка виявляється у природі зобов'язань; дозрілості вимог, тобто строк виконання зобов'язання вже настав або був визначений моментом запитання; якісності вимог припускається, що між сторонами відсутній спір відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання і т.д.

Виходячи з викладеного вище, позивач зазначає, що для зарахування зустрічних вимог необхідна наявність зустрічного однорідного зобов'язання. Проте таке зустрічне зобов'язання відсутнє у позивача перед відповідачем, тому провести зарахування зустрічних вимог неможливо. Відповідач в заяві вказує, що заборгованість позивача перед відповідачем виникла на підставі постанови Вищого господарського суду України від 7 березня 2013 року у справі №5015/2573/12, проте вказаною постановою Вищий господарський суд України відправив справу в частині присуджених лізингових платежів на новий розгляд. Більше того, як вказує позивач, ці лізингові платежі підлягають стягненню саме з відповідача на користь позивача, а не навпаки.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що зустрічному зарахуванню підлягають однорідні вимоги, існування яких встановлено у передбаченому чинним законодавством України порядку, грошова вимога про сплату відшкодування частини вартості предмета лізингу є складовою частиною позовних вимог ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» до ТзОВ «Кварталбуд», а відтак, існування в позивача заборгованості перед відповідачем з повернення сплаченого останнім відшкодування вартості предмета лізингу не встановлено та не доведено у встановленому чинним законодавством порядку, а тому суд не бере до уваги подану відповідачем 28.05.2013 року за вх. №19125/13 Заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини другої статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Приписами частини другої вказаної статті передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом.

Нормою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюється положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим договором.

Передача предмету лізингу лізингоодержувачу є відносинами з передачі предмету лізингу у користування на визначений строк. Такі відносини є характерними для відносин найму (оренди).

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до пункту 177.3.2. загальних умов лізингоодержувач здійснює сплату лізингодавцеві лізингових платежів у повному обсязі по дату повернення відповідного предмета лізингу лізингодавцеві. Обов'язок лізингоодержувача по сплаті іншої частини лізингових платежів за таким договором припиняється, починаючи з відповідної дати повернення. Розрахунок лізингових платежів здійснюється з збільшенням/зменшенням процентів на відповідні коефіцієнти, які розраховуються в порядку, встановленому договором та пунктом 14.4 загальних умов.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Приписами частини другої названої статті встановлено, що лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, а також інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Пунктом 1.2.33. загальних умов визначено, що лізингові платежі - це платежі, які виплачуються лізингоодержувачем лізингодавцю за володіння й користування конкретним предметом лізингу, включаючи, окрім іншого, авансовий лізинговий платіж, розміри, строки й порядок сплати лізингових платежів за кожним договором визначаються загальними умовами та відповідним договором, до лізингових платежів включається відшкодування вартості предмета лізингу та проценти, збільшені в порядку, встановленому договором.

Відповідно до положень пункту 4.5. договору відповідач зобов'язався сплачувати позивачу лізингові платежі в порядку і в розмірах, передбачених у додатку №3 до договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4. договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.

Як вбачається із уточненого загального рафіку лізингових платежів (додаток №2 до договору) лізингові платежі складаються з відшкодування частини вартості предмета лізингу та відсотків за користування ним, що не суперечить вимогам частини другої статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», а також укладеному між сторонами договору та загальним умовам.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між сторонами з господарського Договору найму від 03.01.2012 року №01/03-01-12 та Договору про відшкодування витрат наймодавця на утримання нерухомого майна та наданих комунальних послуг від 03.01.2012 року №02/03-01-12.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як було зазначено вище, Постановою Вищого господарського суду України від 07.03.2013 року дану справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області в частині позовних вимог ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» про стягнення лізингових платежів та розподілу судових витрат з підстав того, що судами попередніх інстанцій не оцінена складова вимоги про присудження до стягнення лізингових платежів. Погодження лізингодавцем та лізингоодержувачем умови про право лізингоодержувача на викуп предмету лізингу є відносинами, характерними для відносин купівлі-продажу. Відмова лізингодавця від договору лізингу, незалежно від правових її підстав, є припиненням відносин купівлі-продажу.

Згідно з положеннями статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право, зокрема, вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Згідно пункту 4.6. договору викупна ціна - ціна, за якою лізингодавець зобов'язаний передати предмет лізингу у власність лізингоодержувача за договором купівлі-продажу по закінченню терміну дії договору. лізингоодержувач має прийняти предмет лізингу у власність і сплатити викупну ціну.

Пунктом 14.9. загальних умов встановлено, що лізингоодержувач за окремим договором купівлі-продажу здійснює сплату на користь лізингодавця суму викупної ціни кожного предмета лізингу як платіж за передачу лізингодавцем лізингоодержувачеві права власності на відповідний предмет лізингу.

З вищенаведеного вбачається, що сторони для передачі предмету лізингу у власність відповідача мають укласти окремий договір купівлі-продажу, а відповідач має сплатити викупну ціну, яка є відмінною від лізингових платежів. Відтак, договірні відносини найму виникають та регулюються укладеним між сторонами договором та загальними умовами, здійснення складової відносин купівлі-продажу між сторонами має укладатись окремий договір купівлі-продажу.

Таким чином, судом встановлено, що передбачені укладеним між сторонами договором та загальними умовами лізингові платежі це платежі за користування предметом лізингу, які складені позивачем у відповідності до статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», а також укладених між сторонами Договору фінансового лізингу від 29.04.2011 року №UA 13L-11-02 та Загальних умов укладення договорів фінансового лізингу від 29.04.2011 року №UA 13L-11.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 12.03.2013 року у справі №5015/2795/12, а також у справах №7/5007/800/12 та №5011-23/10473-2012.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами докази, суд оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 3 555 грн. 70 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд» (79053, Львівська область, м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 1-5; код ЄДРПОУ 34672744) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34; код ЄДРПОУ 35431993) 177 784 грн. 75 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів та 3 555 грн. 70 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

24.07.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 24.07.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

Суддя Долінська О.З.

Суддя Запотічняк О.Д.