Постанова № 32571351, 23.07.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р.Справа № 923/478/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді О.Т. Лавренюк

суддів Я.Ф. Савицького, Т.Я. Гладишевої

при секретарі судового засідання: Будному О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дубчак С.Є., довіреність № юр-186/д від 15.04.2013 р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "А-ЛІРА"

на рішення господарського суду Херсонської області від 16.05.2013 р.

по справі № 923/478/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Приватного підприємства "А-ЛІРА"

про визнання правочину недійсним

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 04.07.2013 р., розгляд справи відкладався до 23.07.2013 р.

В судовому засіданні 23.07.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Урнафта" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до ПП "А-Ліра" про визнання недійсним правочину про зарахування однорідних зустрічних вимог від 01.06.2012 року № 01/06-12 - договору, укладеному між ТОВ Таврійська зернова компанія" та ПП "А-Ліра" про відступлення права вимоги з посиланням на те, що вказаний договір не відповідає вимогам закону, а припинення зобов'язань суперечить приписам ст.ст. 11,601,602 ЦК України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.05.2013 року по справі № 923/478/13 ( суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги задоволені, визнано недійсним правочин про зарахування однорідних зустрічних вимог від 01.06.2012 р. за № 01/06-12 з посиланням на обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПП "А-Ліра"звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим та просить в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

В судове засідання 23.07.2013 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що слід відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення господарського суду залишити без змін з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 16.05.2012 року між ТОВ "Таврійська зернова компанія" та ПП "А-Ліра" було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ "Таврійська зернова компанія" відступає право вимоги сплати грошових коштів у розмірі 41025060, 27 грн. ПАТ "А-Ліра" з ПАТ "Укрнафта" по договорах від 02.06.2010 року № 14/02/06/1659-мтр та від 10.06.2010 року № 14/02/06/871-мтр, які були укладені між ТОВ "Таврійська зернова компанія" та ПАТ "Укрнафта".

З урахування того, що ПП "А-Ліра" мало заборгованість перед ПАТ "Укрнафта" за договором комісії від 17.05.2010 року в розмірі 3282607, 12 грн., відповідно до ч.1 ст. 601 ЦК України, заявою від 01.06.2012 року № 01/06-12 відповідач здійснив припинення зобов'язання шляхом зарахування однорідних зустрічних позовних вимог щодо сплати відповідачем боргу позивачу в сумі 32826207, 12 грн. за договором комісії від 17.05.2010 року № 17/05 та зобов'язань щодо сплати позивачем на користь відповідача 32826207, 12 грн., в тому числі : за укладеними між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу від 02.06.20101 року № 14/02/06/1659-мтр в сумі 32300281, 49 грн. та за договором купівлі-продажу від 10.06.2010 року № 14/02/06/871-мтр в сумі 525925, 63 грн.

Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 03.10. 2012 р. по справі № 5002-34/2935-2012, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України, договір відступлення права вимоги, укладений між ТОВ "Таврійська зернова компанія" та ПП "А-Ліра" 16.05.2012 року, визнано недійсним.

Враховуючи викладене, позивач -ПАТ "Укрнафта", звернулося з позовом про визнання недійсним правочину про зарахування однорідних зустрічних вимог від 01.06. 2012 року № 01/06-12, оскільки він не відповідає вимогам закону, так як підстава виникнення права вимоги відповідача до позивача відсутня, а припинення зобов'язання суперечить приписам ст.ст. 11, 601,602 ЦК України.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав на наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний недійсним судом.

Правочин, який визнано судом недійсним, відповідно до ст. 236 ЦК України, є недійсним з моменту його вчинення та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки , укладений між ТОВ "Таврійська зернова компанія" та ПП "А-Ліра" договір відступлення права вимоги від 16.05.2012 року визнаний судом недійсним, то він не створив ніяких юридичних наслідків і, відповідно, відповідач не набув права вимоги у позивача 41025060, 27 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми або багатосторонніми.

До односторонніх правочинів застосовуються загальні положення про договори ( ч.5 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов"язання припиняється зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Цей правочин повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких відповідно до ст. 203 ЦК України є необхідним для чинності правочину.

Підставою недійсності правочину відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину вимог. які встановлені частинами 1-3,5-6 ст. 203 ЦК України

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому, за вимогами ч.5 ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог в випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки договір про відступлення права вимоги від 16.05.2012 року є недійсним, підстава для виникнення вимоги відповідача до позивача ( про зарахування однорідних вимог) відсутня, а тому припинення зобов"язання шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог за правочином від 01.06.2012 року № 01/06.2012 р. не відповідає вимогам закону.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується апеляційна інстанція, про визнання вказаного правочину недійсним.

Посилання скаржника, як на підставу для скасування рішення, на ту обставину, що на момент укладання правочину про зарахування однорідних зустрічних вимог від 01.06.2012 року , договір про відступлення права вимоги був дійсним, судовою колегією до уваги не приймається, оскільки відповідно до приписів ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення і тому підстави для виникнення права вимоги відповідача до позивача відсутні, а відповідно і відсутнє право на припинення зобов"язань шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують. .

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та наданим доказам, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "А-Ліра" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 16.05.2013 р. по справі № 923/478/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текс постанови складено та підписано 24.07.2013 р.

Головуючий суддя О.Т. Лавренюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Т.Я. Гладишева