Рішення № 32571171, 23.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.07.2013р. Справа № 905/4123/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення 24189,33грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Акінтінова І.М. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 21103,19грн., пені в сумі 2494,67грн., 3% річних в сумі 499,64грн. та інфляційних витрат в сумі 91,83грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №б/н від 09.02.2011р., з урахуванням змін внесених додатковими угодами, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 21103,19грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 2494,67грн., 3% річних в сумі 499,64грн. та інфляційних витрат в сумі 91,83грн.

Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Саме за цією адресою, яка зазначену у витягу судом були надіслані ухвали про порушення провадження та про відкладення розгляду справи.

В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі Закон) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того за приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами, з боку відповідача зауважень до цього клопотання до суду не надходило.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням представника позивача справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 09 лютого 2011р. був укладений договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого (п.1.1.) Орендодавець зобов'язався надати, а Орендар прийняти у строкове платне користування частину нежитлових приміщень в магазинах своєї торгової мережі. Місцезнаходження та перелік магазинів, в яких Орендодавець передає частину приміщення узгоджується сторонами в Додатках до договору.

Пунктами 2.1.-2.2. Договору передбачено, що передача об'єкта оренди від Орендодавця к Орендарю здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання Додатку на конкретний об'єкт уповноваженими представниками сторін та оформлюється актом приймання-передачі.

Згідно п.4.1. договору розмір орендної плати за кожний об'єкт оренди, яке передається в тимчасове користування узгоджується сторонами і встановлюється у Додатках, які є невід'ємними частинами цього договору. До складу орендної плати входить вартість комунальних та експлуатаційних послуг, в тому числі спожитої електроенергії, що надаються Орендодавцю третіми особами з метою нормального функціонування приміщення, в якому розташований Об'єкт оренди, а також вартість користування земельною ділянкою, на якій знаходиться Об'єкт оренди.

Умовами п.4.4. договору сторони передбачили, що орендна плата сплачується Орендарем щомісячно до 10-го числа поточного місяця шляхом безготівкового перерахування па рахунок Орендодавця.

Пунктом 3.3.3. договору встановлений обов'язок Орендаря своєчасно сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Згідно п.4.8. Договору Сторони домовились, що на момент підписання акту приймання-передачі, буде визначено грошовий еквівалент орендної плати відносно офіційного курсу гривні до євро та орендна плата починаючи з другого місяця тимчасовою користування об'єктом оренди буде індексуватися на коефіцієнт зміни офіційного курсу української гривні до євро на перше число місяця за який сплачується орендна плата. Індексація передбачена цим пунктом Договору не буде застосовуватись у разі, коли офіційний курс (за даними НБУ) української гривні до євро зміниться менш, ніж на 0,5 грн. відносно офіційного курсу гривні до євро. зафіксованого на момент підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 7.2. договору оренди передбачено, що у випадку несвоєчасної або неповної сплати орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом одного року з дати підписання акту приймання-передачі, включаючи останній день користування об'єктом оренди(п.11.5. договору). Договір підписаний обома сторонами.

До укладеного договору 09.02.2011р. між сторонами був складений та підписаний акт прийому-передачі частини нежитлового приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 3кв.м. Орендна плата складає 1250,00грн., в т.ч. ПДВ - 208,33грн., за місця оренди за весь об'єкт оренди.

11 жовтня 2011р. сторонами укладено Додаток №2 до договору, згідно якого Орендарю додатково надано в оренду частину нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 3кв.м. Того ж дня, 11.10.2011р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду за актом прийому-передачі даний об'єкт оренди. Відповідно до Додатку №2 від 11.10.2011р. до договору оренди плата за даний об'єкт оренди узгоджена сторонами та становить 1250,00грн. з ПДВ в місяць.

08 лютого 2012р. сторонами було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої сторони домовилися повернути Орендодавцю об'єкт розташований за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 3кв.м., у зв'язку із чим того ж дня - 08.02.2012р. сторонами підписано відповідний акт приймання-передачі (повернення) даного об'єкту. Додатковою угодою №1 Сторонами також було внесено зміни до п. 11.5 основного договору та зазначено, що договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом двох років з дати підписання акту приймання-передачі, включаючи останній день користування об'єктом оренди.

Нарахована за період дії договору оренди орендна плата у розмірі 32250,50грн. за твердженням позивача частково була сплачена відповідачем у розмірі 11147,31грн., у зв'язку із чим за період з лютого 2011р. по лютий 2013р. за відповідачем утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 21103,19рн.

Сума заборгованості у розмірі 21103,19грн. підтверджується наданою позивачем довідкою №856 від 14.06.2013р. за підписом керівника та головного бухгалтера про наявність заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, що співпадає з умовами п.4.4. договору, в якому передбачено, що орендна перераховується до 10-го числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором оренди нежитлових приміщень №б/н від 09.02.2011р. належним чином не виконав, орендну плату за період дії договору з лютого 2011р. по лютий 2013р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 21103,19грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 21103,19грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 499,64грн. та інфляційних витрат в сумі 91,83грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 91,83грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 499,64грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 2494,67грн. на підставі умов п.7.2 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в сумі 2494,67грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.11-16, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625-627, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 230, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 21103,19грн., пені в сумі 2494,67грн., 3% річних в сумі 499,64грн. та інфляційних витрат в сумі 91,83грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Іпн.НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» (83058, м. Донецьк, вул. Арктики, 1-в, код ЄДРПОУ 34604386) заборгованість з орендної плати в сумі 21103,19грн., пеню в сумі 2494,67грн., 3% річних в сумі 499,64грн. інфляційні витрати в сумі 91,83грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.07.2013р.

Суддя С.В. Тоцький