Рішення № 32571163, 17.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.2013р. Справа № 905/3764/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Нестеренко Ю.С.

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МПКА - Україна», м.Запоріжжя

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м.Докучаєвськ Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 17791,20грн., 3% річних у сумі 295,38грн. та пені у розмірі 1295,19грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МПКА - Україна», м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м.Докучаєвськ Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 17791,20грн., 3% річних у сумі 295,38грн. та пені у розмірі 1295,19грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором на придбання матеріально - технічних ресурсів №378 від 23.08.2012р. щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження викладених обставин Позивач надав копії договору №378 на придбання матеріально - технічних ресурсів від 23.08.2012р. разом зі специфікацією №1 від 23.08.2012р. до нього, видаткової накладної №РН - 0001597 від 24.09.2012р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №1043 від 13.09.2012р.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву від 18.06.2013р. просить суд відмовити позивачу в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 17791,20грн., у зв'язку з тим, що ПРАТ «ДФДК» сплатило борг в сумі 17791,20грн., що підтверджується платіжним дорученням №179 від 31.05.2013р.

В процесі розгляду справи Позивач надав заяву б/н від 19.06.2013р. якою повідомив, що відповідач сплатив суму заборгованості після надходження справи до суду, тому позивач просить суд стягнути суму пені у розмірі 1295,19грн. та 3% річних у розмірі 295,38грн.

Заявою від 08.07.13р. позивач просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив :

23.08.2012 року між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір на придбання матеріально-технічних ресурсів №378 від 23.08.2012р. відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити матеріально-технічні ресурси (далі-«Ресурси») на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.2.1. договору кількість, номенклатура Ресурсів зазначаються в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п.5.2. договору оплата за поставлені Ресурси буде здійснюватися протягом строку, вказаного в специфікації, який обчислюється з моменту поставки Ресурсів.

За приписами п.7.2. договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати Ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.

Договір діє до 31.12.2012р. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за даним Договором.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Специфікацією до Договору сторони узгодили вартість Ресурсів, а саме: 17791,20грн., строк поставки: протягом 30 календарних днів від дати підписання специфікації, умови оплати: протягом 10 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем за видатковою накладною №РН-0001597 від 24.09.2012р. було поставлено відповідачу Ресурси на загальну суму 17791,20грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи в зазначеній накладній, що діяла за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №1043 від 13.09.2012р., виданої відповідачем.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент фактичної його передачі, суду не представлено. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати продукції Відповідачем Позивачу не надавались.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару в строки передбачені умовами Договором не виконав та товар не оплатив.

Позивачем відповідачу направлялась претензія з вимогою про сплату заборгованості за договором на придбання матеріально - технічних ресурсів №378 від 23.08.2012р. протягом семиденного строку з дня отримання претензії, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Через канцелярію суду 18.06.2013р. відповідач надав докази оплати суми боргу, а саме: платіжне доручення №179 від 31.05.2013р. на суму 17791,20грн. Заявою від 19.06.2013р. позивач підтвердив сплату відповідачем суми боргу, надавши платіжне доручення та виписку з банку за рахунками від 31.05.2013р. та просив суд стягнути пеню у розмірі 1295,19грн. та 3% річних у розмірі 295,38грн.

Виходячи з вищенаведеного, провадження по справі в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 17791,20 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків оплати Ресурсів позивач вимагає стягнути з відповідача 3% річних у сумі 295,38грн. за період з 25.10.2012р. по 15.05.2013р. нарахованих на суму боргу у розмірі 17791,20грн. Зазначені вимоги суд вважає обгрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення виконання грошового зобов»язання відповідачем.

Щодо стягнення пені в сумі 1295,19грн. на підставі умов п. 7.2. договору суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Керуючись зазначеним вище пунктом Договору, позивачем була нарахована пеня на суму боргу за період з 26.10.2012р. по 25.04.2013р. у сумі 1295,19грн.

За приписами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У частині 2 ст. 343 ГК України прямо вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає що зазначені вимоги є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Припинити провадження по справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м.Докучаєвськ Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МПКА - Україна», м.Запоріжжя суми основного боргу у розмірі 17791,20грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МПКА - Україна», м.Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м.Докучаєвськ Донецька область про стягнення 3% річних у сумі 295,38грн. та пені у розмірі 1295,19грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м.Докучаєвськ Донецька область (85740, Донецька область, м.Докучаєвськ, вул.Тельмана, буд.2, ЄДРПОУ 00191856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МПКА - Україна», м.Запоріжжя (69076, м.Запоріжжя, вул.Новобудов, 3, ЄДРПОУ 35596172, р/р 2600610254801 в АТ «Мета банк», м.Запоріжжя, МФО 313582) 3% річних у сумі 295,38грн. та пені у розмірі 1295,19грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м.Докучаєвськ Донецька область (85740, Донецька область, м.Докучаєвськ, вул.Тельмана, буд.2, ЄДРПОУ 00191856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МПКА - Україна», м.Запоріжжя (69076, м.Запоріжжя, вул.Новобудов, 3, ЄДРПОУ 35596172, р/р 2600610254801 в АТ «Мета банк», м.Запоріжжя, МФО 313582) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 19.07.13р.

Суддя Ю.С. Нестеренко