Рішення № 32569926, 28.05.2013, Приморський районний суд м. Одеси

28.05.2013

Провадження №2/522/2231/13

Справа № 1522/26013/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Івченко В.Б.,

при секретарі Січінава М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 23.06.2008 року ВАТ "Ерсте Банк" укладено кредитний договір №014/9255/5/18340 з громадянином України ОСОБА_1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 44000,00 доларів США на строк користування кредитними коштами до 22.06.2015 року включно. Кредитні кошти були призначені на авто.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно, до 15 числа кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати часткове погашення кредиту та відсотків за фактичне використання кредитних коштів відповідно до затвердженого сторонами графіку. Однак свої зобов'язання виконував неналежним чином, у зв'язку з чим відповідно до п. 5.6 кредитного договору ВАТ "Ерсте Банк" має право вимагати дострокового погашення або стягнення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані відсотки і штрафні санкції, а позичальник відповідно до п.5.6 кредитного договору зобов'язаний їх сплатити.

Згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 22 вересня 2009 року №3б-2/2009 ВАТ "Ерсте Банк" перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк". У зв'язку з перейменуванням банк є правонаступником щодо прав і зобов'язань відкритого акціонерного товариства "Ерсте Банк".

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідно до договору застави транспортного засобу №014/9255/5/18340/1, укладеного між Банком та позичальником 23.06.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 1397 позичальнику було передано в заставу АТ "Ерсте Банк" автомобіль марки NISSAN, модель TЕANA, 2008 року випуску, чорного кольору, реєстровий номер НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 20.06.2008 року (свідоцтво про реєстрацію ТЗ, серії НОМЕР_2, видане РЕВ -1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 20.06.2008 року.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ерсте Банк" заборгованість за кредитним договором №014/9255/5/18340 від 23.06.2008 року, яка склала 30113,71 доларів США, що еквівалентно 240608,54 грн. 54 коп. за курсом НБУ станом на 24.07.2012 року, а також стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2406,99 грн.

Представник ПАТ «Ерсте Банк», діючий за довіреністю від 19.11.2012 року у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість слухати справу за відсутності відповідача та на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що 23.06.2008 року ВАТ "Ерсте Банк" укладено кредитний договір №014/9255/5/18340 з громадянином України ОСОБА_1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 Отримав кредит в сумі 44000,00 доларів США на строк користування кредитними коштами до 22.06.2015 року включно. Кредитні кошти були призначені на авто.

Факт отримання позичальником кредитних коштів підтверджується заявою на отримання готівки №9255/278525 від 23.06.2008 року.

Факт неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором підтверджується наданим розрахунком заборгованості, зокрема, неналежним виконанням в даному випадку є порушення строків погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно, до 15 числа кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати часткове погашення кредиту та відсотків за фактичне використання кредитних коштів відповідно до затвердженого сторонами графіку. Однак свої зобов'язання виконував неналежним чином, у зв'язку з чим відповідно до п. 5.6 кредитного договору ВАТ "Ерсте Банк" має право вимагати дострокового погашення або стягнення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані відсотки і штрафні санкції, а позичальник відповідно до п.5.6 кредитного договору зобов'язаний їх сплатити.

Згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 22 вересня 2009 року №3б-2/2009 ВАТ "Ерсте Банк" перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк". У зв'язку з перейменуванням банк є правонаступником щодо прав і зобов'язань відкритого акціонерного товариства "Ерсте Банк".

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідно до договору застави транспортного засобу №014/9255/5/18340/1, укладеного між Банком та позичальником 23.06.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 1397 позичальнику було передано в заставу АТ "Ерсте Банк" автомобіль марки NISSAN, модель TЕANA, 2008 року випуску, чорного кольору, реєстровий номер НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 20.06.2008 року (свідоцтво про реєстрацію ТЗ, серії НОМЕР_2, видане РЕВ -1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 20.06.2008 року.

Порушення позичальником умов кредитного договору, а саме не сплати банку у строк платежів по погашенню кредиту призвели до того, що станом на 24.07.2012 року заборгованість за кредитом становить 30113,71 доларів США, що складається із : заборгованості по тілу - 28088,15 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість по тілу - 5617,71 доларів США, заборгованості по відсоткам - 2025,56 доларів США, в тому числі прострочену заборгованість по відсоткам - 1961,53 доларів США, пеню за прострочку по тілу - 730,31 доларів США, пеню за прострочку по відсоткам - 242,88 доларів США.

У зв'язку з порушенням умов кредитного договору, позичальнику акціонерним товариством «Ерсте Банк" було направлено повідомлення-вимогу про здійснення дострокового погашення всієї заборгованості за кредитом.

Суд вважає, що позивачем вчинено всі дії, згідно із законом та умовами Кредитного договору, для досудового врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України проценти нараховуються та виплачуються до дня повернення позики.

Ст.549 ЦК України передбачає, що позичальник у разі порушення зобов'язання сплачує кредитору неустойку (пеню, штраф).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 533 ЦК передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Позивач та відповідач, підписуючи кредитний договір, визначили, що кредитні кошти надаються в іноземній валюті.

Ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. Разом з тим, вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці України, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Суд вважає, що, укладаючи кредитний договір, ОСОБА_1 усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Відтак, зазначення підпису у кредитному договорі свідчить про те, що ОСОБА_3 ознайомлений у письмовій формі з кредитними умовами, зокрема : цільове використання кредиту, загальні та особливі умови кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, тощо. Зміст умов кредитування відповідачу ОСОБА_1 був зрозумілий.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання відповідно до ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного рава у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Крім цього, суд, в силу вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача сплачений і документально підтверджений останнім судовий збір в сумі 2406,99 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 15,16, 524,526,610,1048,1050,1054 ЦК України, ст. ст.3,4,10,11,57,60, 88, 208,209,224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1. на користь ПАТ " Ерсте Банк" заборгованість за кредитним договором №014/9255/5/18340 від 23.06.2008 року 30113 (тридцять тисяч сто тринадцять) доларів США 71 центів, що еквівалентно 240608 (двісті сорок тисяч шістсот вісім) грн. 54 коп. за курсом НБУ станом на 24.07.2012 року.

Стягнути з ОСОБА_1. на користь ПАТ " Ерсте Банк" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2406 (дві тисячі чотириста шість) грн.99 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.Б. Івченко