Ухвала суду № 32569507, 18.07.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/4774/13-ц

У Х В А Л А

"18" липня 2013 р. року м. Феодосія

Суддя Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим Микитюк О.А. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного льотно-випробувального підприємства „ ВЗЛІТ" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Державного льотно-випробувального підприємства „ ВЗЛІТ" про стягнення стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона с 10.08.1979 року по 03.06.2013 року працювала в державному льотно-випробувальному підприємстві „ ВЗЛІТ". При звільненні з роботи відповідач не здійснив з нею кінцевий розрахунок, у зв'язку з чим, склалася заборгованість по виплаті їй заробітної плати за період роботи з травня по червень 2013 року . Просить стягнути з ДЛВП „ ВЗЛІТ" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.06.2013 по 14.06.2013 року у розмірі 1369,35 грн., а також моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

16.07.2013 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просить вжити заходи забезпечення позову і накласти арешт на легковий автомобіль, який на праві власності належить відповідачу ДЛВП „ВЗЛІТ".

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з пунктом першим ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.

Відповідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»- розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

У поданій до суду заяві позивачем не надано суду інформації та письмових доказів того, що у відповідача є у власності саме цей автомобіль на який можна накласти арешт . Також заявником не надано і доказів про намір відповідача ухилитися від виконання зобов'язання перед позивачем.

На підставі наведеного, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 151-153, 208-210 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22.12.2006, -

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову по цивільній справі № 119/4774/13-ц ( № 2/119/2067/13) за позовом ОСОБА_1 до Державного льотно-випробувального підприємства „ВЗЛІТ" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та моральної шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Микитюк