Постанова № 32569309, 24.07.2013, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 107/5402/13-а

Провадження № 2а/107/221/13р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: судді - Собєщанській Н.В., при секретарі Нікітіній О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції МУЮ в АР Крим про визнання незаконною та відміну постанови,-

ВСТАНОВИВ:

У червін 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ МУЮ в АР Крим Пекарської О.В. про закінчення виконавчого провадження незаконною та просив скасувати зазначену постанову.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі постанови Керченського міського суду АР Крим за № 2-а-5986/10 р. від 22.10.2012 року позивачу був виданий виконавчий лист про зобов'язання УПФУ в м. Керч АР Крим нарахувати та виплати ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, з період з травня 2010 року по листопад 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням здійсненних виплат. На підставі виконавчого листа 30.10.2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ МУЮ в АР Крим було відкрито виконавче провадження. Однак 11.02.2013 року була винесена постанова про закриття виконавчого провадження, виконавче провадження закрито на підставі п.11 ч.1 ст 49, ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження», однак відповідачем у постанові про закриття виконавчого провадження не вирішено питання про внесення подання у правоохоронні органи для притягнення боржника до відповідальності. Висновок про те, що боржник є бюджетною установою та не може нести відповідальність за зобов'язанням держави не відповідає фактичним обставинам, оскільки неправомірність дій боржника встановлено постановою суду. Вказані вище обставини стали підставою для звернення із відповідним позовом.

Позивач в судове засідання не з'явився, просив справу розглянути в його відсутності у письмовому провадженні, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ МЮ України в АРК в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, про причини неявки суду не повідомив. На пропозицію суду, відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі від 12.06.2013 року, надати суду письмові заперечення та відповідні докази, відповідач не побажав висловити свої заперечення проти позову та надати докази в їх підтвердження.

Відповідно до частині 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі постанови Керченського міського суду АР Крим по адміністративній справі за № 2-а-5986/10 року, яка набрала законної сили, позивачу 22.10.2012 року був виданий виконавчий лист про зобов'язання УПФУ в м. Керч АР Крим нарахувати та виплати ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, з період з травня 2010 року по листопад 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням здійсненних виплат. На підставі виконавчого листа головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ МУЮ в АР Крим Пекарською О.В. 30.10.2012 року було відкрито виконавче провадження. Однак, 11.02.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим Пекарською О.В була винесена постанова про закриття виконавчого провадження на підставі п.11 ч. 1 ст. 49 та ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження».

Державним виконавцем зазначено, що боржник має статус бюджетної організації яка отримує фінансові кошти від державних органів виконавчої влади для виконання державної програми у межах виділених бюджетних асигнувань місцевого бюджету у вигляді субвенцій з Державного бюджету України, які направляються фінансовими органами. Управлінням надіслано листа до Міністерства соціальної політики України з проханням нарахувати кошти для виконання рішення суду. До теперішнього часу фінансування відсутнє, в одноособовому порядку боржником виконати рішення суду неможливе, без участі боржника не можливо виконати рішення суду.

Стаття 6 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 8 частини 3 статті 11 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Згідно частини 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до п.11 ч.1 ст 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження закінчується у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно із ч.3 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ст 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суду не надано доказів неможливості виконання постанови суду, постанову суду на момент розгляду даної справи не виконано.

Крім того, відповідно до положень ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», накладення штрафу та направлення подання до правоохоронних органів є обов'язковим. Вирішення питання чи є провина боржника чи немає, не відноситься до компетенції державної виконавчої служби. Наявність або відсутність провини встановлюється у ході проведення перевірки відповідними органами.

Вказані вище обставини свідчать про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Також, суд зазначає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець вносить постанову про накладення штрафу на боржника та при подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

Як слідує з копії конверту державний виконавцем було надіслано копію постанови лише 21.02.2013 року, тобто з порушенням строку встановленого законом.

Також відповідно до п. 7 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011 року за № 845, зі змінами, у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Відповідачем не надано суду доказів законного закриття виконавчого провадження та повернення листа стягувачу, а саме які дії були проведенні щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, вжиття інших передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів по примусовому виконанню рішення суду, також у випадку наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, обов'язок відносно подання відповідного документу до Державної казначейської служби України законодавство покладає на керівника органу державної виконавчої служби а не стягувача. .

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем не було вжито всіх передбачених законом заходів для виконання рішення суду, оскаржувану постанову про закриття виконавчого провадження винесено передчасно і з порушенням норм діючого законодавства, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині визнання постанови незаконною та її скасування, є законними та обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 8-12, 159-163,181 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити

Визнати дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції МУЮ в АРК з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.02.2013 року по виконавчому листу №2 -а 5968/10 від 22.10.2012 року протиправними.

Постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції МУЮ в АРК Пекарської О.В. від 11.02.2013 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-а-5986 від 22.10.2012 -скасувати.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Керченський міський суд протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови суду, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя підпис Собєщанська Н.В.

Згідно з оригіналом

Суддя