Рішення № 32569221, 18.07.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/4409/13-ц

2/119/1955/13

Справа № 119/4409/13-ц

2/119/1955/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року м.Феодосія.

Феодосійський міський суд в Автономній Республіці Крим у складі:

Головуючого судді: - Хожаінової О.В.,

при секретарі: - Івановій-Челейко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства „Феодосійський оптичний завод» ДК «УКРОБОРОНПРОМ» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 02.07.2012 року працював старшим інженером з охорони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки - начальником штаба цивільної оборони на Феодосійському казенному оптичному заводі. Наказом № 54 від 04.02.2013 року був звільнений на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі в сумі 4449,56 грн. відповідачем погашена лише 26.04.2013 року, з затримкою у 59 днів, при цьому не виплачена компенсація за затримку розрахунку. Крім того, не виплачена компенсація за 10 днів відпустки, якою не скористався позивач під час роботи. Так, просив стягнути зв ідповідача компенсацію за невикористану відпустку в сумі 654,20 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3859,78 грн., а всього 4513,98 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, в ході розгляду справи позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач з 02.07.2012 року працював старшим інженером з охорони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки - начальником штаба цивільної оборони на Феодосійському казенному оптичному заводі. Наказом від 04.02.2013 року № 6 був звільнений на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Згідно довідки № 19 від 11.02.2013 року заборгованість по заробітній платі складає 4449,56 грн. З виписки АТ «УкрСиббанк» судом також встановлено, що заборгованість відповідачем погашена 26.04.2013 року (а.с.3-5).

Відповідно до ст. 24 КЗпП України, укладення трудового договору оформлюється наказом або розпорядженням власника та уповноваженого органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір є укладеним й тоді, коли наказ або розпорядження не були видані, але працівник фактично почав працювати.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України, строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з врахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання та інтересів працівника та в інших випадках, встановлених законодавчими актами.

Згідно ст. 10, ст.11 ЦПК України, суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог та позбавлений можливості вийти за межі заявлених вимог.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень.

Відповідачем не надано суду відомостей з підписами позивача про отримання компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку, твердження позивача про неотримання не спростовано.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, розрахована, як правило у грошовому еквіваленті, яку власник або уповноважений ним орган, сплачує працівнику за виконану роботу.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Згідно ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівнику регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше за два рази на місяць.

Згідно зі ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому сплачується грошова компенсація за усі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки для працівників, що мають неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що структура заробітної плати складає: основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці; вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, грошова компенсація за невикористану відпустку передбачена діючим трудовим законодавством, входить до структури заробітної плати, а тому на вимоги про стягнення даних сум не розповсюджуються строки, встановлені ст. 233 КЗпП України.

Статтею 21 Закону України «Про відпустки» передбачено, що заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.116 КЗпП, при звільненні робітника, сплата усіх сум, що йому повинно сплатити підприємство, установа, організація, здійснюється у день звільнення

Відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини підприємства звільненому робітнику сум, що йому належать, в терміни, вказані в ст.116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити робітнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного звільнення.

Судом встановлено, що на момент звільнення із позивачем не проведено остаточний розрахунок, що є підставою для застосування положень ст. 117 КЗпП України та стягнення середнього заробітку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Так, з відповідача підлягає стягненню компенсацію за невикористану відпустку в сумі 654,20 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 3859,78 грн., оскільки відповідачем належних та допустимих доказів в обгрунтування протилежного суду не представлено.

Вказані вище обставини свідчать про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст 88 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат. Оскільки позивач є особою, що звільнена від сплати судового збору, рішення ухвалене на користь позивача, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. ст. 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Феодосійський оптичний завод» ДК «УКРОБОРОНПРОМ» (98100, АРК, м. Феодосія, вул.Московська, 11, ЄДРПОУ 14310649) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 654,20 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 3859,78 грн., а загалом - 4513 (чотири тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 98 коп.

Стягнути з Державного підприємства „Феодосійський оптичний завод» ДК «УКРОБОРОНПРОМ» (98100, АРК, м. Феодосія, вул.Московська, 11, ЄДРПОУ 14310649) на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його постановив, за заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з моменту отримання копії цього рішення.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя-

Секретар-