Постанова № 32567416, 19.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2013 року 810/1539/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., суддів: Панової Г.В., Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2013 ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, з його подальшим уточненням, до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - Відповідач 1, Держспоживінспекція України), Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві (Відповідач 2, Держспоживінспекція у м. Києві), в якому просить визнати рішення (висновок) Відповідачів про неможливість проведення перевірки за зверненням ОСОБА_1 та вжиті у зв'язку з ним дії протиправними, зобов'язати Відповідачів провести перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів за зверненням ОСОБА_1, за результатами якої скласти акт, а також стягнути на його користь відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4173,75 грн. та моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн.

Усною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 задоволено клопотання позивача, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Державну казначейську службу України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовані тим, що позивач не погоджується з прийнятим рішенням (висновком) Відповідачів, як суб'єктів владних повноважень, адже вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права з огляду на таке.

30.04.2010 Позивач на підставі договору купівлі-продажу придбав у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 ноутбук HP Compaq 615 (VC289EA) 15,6" за 4173,75 грн. Даний договір укладався в приміщенні інтернет - магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1». Продавець видав Позивачеві товарний чек та гарантійний талон. В останньому було зазначено, що з питань ремонту у випадку поломки ноутбука Позивач може звернутися до сервісного центру за адресою: м.Київ, Чоколовський бульвар, 13. Гарантійний термін на виріб відповідно до цього Талону - 12 місяців. 09.11.2011 позивач звернувся до зазначеного сервісного центру - ТОВ «КПІ-Сервіс» з метою ремонту зазначеного ноутбука, проте досі його відремонтовано не було.

З метою захисту своїх прав Позивач неодноразово, а саме 02.04.2012, 15.05.2012 та 14.06.2012, звертався із відповідними заявами до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, проте заходи, вжиті Відповідачем, до відновлення порушеного права не призвели.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити з викладених вище підстав.

Відповідач 1 позов не визнав, у судовому засіданні представник Відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає позовні вимоги необгрунтованими, зважаючи на зазначені в письмових запереченнях проти адміністративного позову обставини - звернення позивача, які надходили на адресу Держспоживінспекції України, були розглянуті відповідно до вимог чинного законодавства та надано обгрунтовані та вичерпні відповіді; Держспоживінспекцією України було вжито всіх необхідних заходів щодо забезпечення повного та всебічного розгляду звернень позивача.

Відповідач 2 позов не визнав, у судовому засіданні представник Відповідача 2 просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов, в яких зазначив, що він діяв в межах передбачених законодавством повноважень; провести перевірку щодо дотримання вимог ТОВ «КПІ-Сервіс» не представилося можливим, оскільки суб'єкт господарювання діяльність за зазначеною адресою не здійснює; Відповідач 1 та Відповідач 2 не мають повноважень проведення розшуку суб'єктів господарювання, які не ведуть господарську діяльність за місцем реєстрації.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників Відповідачів, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

30.04.2010 Позивач на підставі договору купівлі-продажу придбав у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 ноутбук HP Compaq 615 (VC289EA) 15,6" за 4173,75 грн., що підтверджується товарним чеком №РН-0610615ч від 30.04.2010 (а.с. 48) та гарантійним талоном №39523115033 від 30.04.2010.

09.11.2010 позивач звернувся до зазначеного сервісного центру - ТОВ «КПІ-Сервіс» з метою ремонту зазначеного ноутбука, що підтверджується розпискою №КПИс-0000118878 від 09.11.2010 (а.с. 49).

17.12.2010 позивач звернувся до керівника ТОВ «КПІ-Сервіс» із заявою-претензією, в якій вказав на нетактовні дії з боку працівника сервіс-центру ОСОБА_6, тривалий строк проведення ремонту, а також про намір звернутись до суду за захистом своїх прав.

02.04.2012 Позивач звернувся до Держспоживінспекції України із заявою, в якій просив провести перевірку додержання законодавства України про захист прав споживачів у відносинах, які виникли між Позивачем та ФОП ОСОБА_5 і ТОВ «КПІ-Сервіс». Так, у даному зверненні позивач зазначив, що 30.04.2010 він придбав у ФОП ОСОБА_5 ноутбук. Договір купівлі-продажу укладався в приміщенні інтернет-магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1. Після поломки ноутбука, 09.11.2010 позивач звернувся до сервісного центру - ТОВ «КПІ-Сервіс» за адресою м. Київ, Чоколовський бульвар, 13, та здав вказаний ноутбук у ремонт, проте на час звернення він не був повернутий позивачеві. У зверненні позивач просив Держспоживінспекцію України надати допомогу шляхом перевірки ФОП ОСОБА_5 і ТОВ «КПІ-Сервіс», встановити походження вказаного ноутбука та місцезнаходження ФОП ОСОБА_5

Держспоживінспекцією України надано згоду на проведення Держспоживінспекцією у м. Києві позапланової перевірки діяльності ФОП ОСОБА_5 і ТОВ «КПІ-Сервіс» за їх фактичними адресами: ФОП ОСОБА_5 - АДРЕСА_2; ТОВ «КПІ-Сервіс» - м. Київ, Чоколовський бульвар, 13. Також Держспоживінспекцією України надано згоду на проведення Держспоживінспекцією у Черкаській області позапланової перевірки діяльності ФОП ОСОБА_5 і ТОВ «КПІ-Сервіс» за їх юридичними адресами: ФОП ОСОБА_5 - АДРЕСА_3, ТОВ «КПІ-Сервіс» - вул. Леніна, 12а, смт. Катеринопіль, Черкаська область.

Листом Держспоживінспекції у Черкаській області про розгляд звернення №314 від 27.04.2012 позивачу повідомлено, що в ході розгляду його звернення встановлено, що ФОП ОСОБА_5 не займається господарською діяльністю за адресою: АДРЕСА_3. Крім того даним листом повідомлено, що працівниками інспекції встановлено місцезнаходження ТОВ «КПІ-Сервіс»: вул. Ушинського, 40, корп. Б, офіс 204, м. Київ.

15.05.2012 позивачем на адресу Держспоживінспекції України направлено повторну заяву, в якій він просив провести повторну перевірку ФОП ОСОБА_5 і ТОВ «КПІ-Сервіс» з раніше зазначених підстав та повторно зазначив, що магазин, де він покупав у ФОП ОСОБА_5 ноутбук, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Листом Держспоживінспекції у м. Києві №675/Р-675-12 від 08.05.2012 про розгляд звернення позивачу повідомлено, що перевірити діяльність ТОВ «КПІ-Сервіс» не представилось можливим, оскільки даний суб'єкт господарювання не здійснює господарську діяльність за вказаною адресою (м. Київ, Чоколовський бульвар, 13), а також направлено пояснення ОСОБА_7 - уповноваженої особи ФОП ОСОБА_5

Зі вказаних пояснень ОСОБА_7, який є представником ФОП ОСОБА_5, вбачається наступне. ОСОБА_1, придбав вищезазначений ноутбук у ФОП ОСОБА_5, який зламався під час його експлуатації. З метою ремонту ноутбука ОСОБА_1 звернувся до сервісного центру «КПІ-Сервіс», де йому було повідомлено, що поломка є значною та її усунення потребує тривалого ремонту. На час ремонту ноутбуку ОСОБА_1 запропоновано та передано інший ноутбук. При цьому ОСОБА_1 почав пред'являти претензії з різних питань. Після закінчення ремонту ноутбук було повернуто ОСОБА_1, але він відмовився повертати ноутбук, який йому було надано на час ремонту. Після цього ОСОБА_1 почав звертатись зі скаргами у різні контролюючі органи та інші інстанції. Тривалий час ОСОБА_1 не з'являвся забирати свій відремонтований ноутбук. В липні 2011 року ОСОБА_1, будучи не задоволеним розглядом його скарг, звернувся з позовом до Васильківського міськрайонного суду Київської області, рішення по якому на момент надання пояснень не винесено. Крім того, ОСОБА_7 пояснив, що придбаний ОСОБА_1 ноутбук був придбаний ФОП ОСОБА_5 у ТОВ «КПІ-Сервіс» на підставі договору поставки.

Листом Держспоживінспекції у м. Києві №675/Р-675-12/1 від 18.05.2012 про розгляд звернення позивачу додатково повідомлено, що працівниками відділу було проведено державний нагляд за дотриманням вимог чинного законодавства ФОП ОСОБА_5, за результатом якої було встановлено, що ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_5 із вимогою про ремонт товару не звертався; порушень чинного законодавства з боку ФОП ОСОБА_5 не встановлено.

Листом Держспоживінспекції України щодо розгляду повторного звернення №Р-0987/7 від 30.05.2012 позивачеві повідомлено про результати розгляду його попереднього звернення та зазначено, що Держспоживінспекція України надала доручення своїм територіальним органам провести перевірку з приводу викладених у зверненнях позивача питань та послалась на лист Держспоживінспекції у Черкаській області №314 від 27.04.2012 та лист Держспоживінспекції у м. Києві №675/Р-675-12 від 08.05.2012. При цьому в листі зазначено прохання до ОСОБА_1 в разі наявності інформації щодо місцезнаходження ТОВ «КПІ-Сервіс» сповістити про нього Держспоживінспекцію України.

14.06.2012 позивачем на адресу Держспоживінспекції України направлено повторну (третю) заяву, в якій ОСОБА_1 просив провести перевірку ФОП ОСОБА_5 і ТОВ «КПІ-Сервіс» з викладених вище питань зважаючи на не задоволення попередніми перевірками, та зазначив, що вся необхідна інформація щодо ТОВ «КПІ-Сервіс» знаходиться на їх веб-сторінці (www.kpiservic.com.ua), а також просив надати відповіді на такі запитання щодо ФОП ОСОБА_5: чи підтверджується те, що під час продажу ноутбука продавець довів усю необхідну, доступну і достовірну інформацію про товар; які експлуатаційні документи були видані під час купівлі товару; чи відповідають за своїм змістом видані експлуатаційні документи, передбаченим пунктам 2, 3, 5 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №506 від 11.04.2002; чи вказав продавець точну адресу і найменування сервісного центру для даної моделі ноутбука (компанія АР-СІ), якщо ні, то чому; чи перебуває продавець у договірних відносинах з сервісним центром даної моделі ноутбука (компанія АР-СІ); яку функцію повинно було виконати ТОВ «КПІ-Сервіс» у випадку поломки ноутбука; а також чи міг продавець приймати до реалізації вказаний товар.

Листом Держспоживінспекції України №Р-1220/7 від 22.06.2012 на адресу Держспоживінспекції у м. Києві направлено доручення про розгляд повторного звернення позивача щодо проведення перевірки ФОП ОСОБА_5 і ТОВ «КПІ-Сервіс».

Листом Держспоживінспекції у м. Києві №1202/Р-1202-12 від 09.07.2012 на адресу ФОП ОСОБА_5 і ТОВ «КПІ-Сервіс» направлено запит про надання пояснень по суті порушених у зверненнях ОСОБА_1 питань.

Листом Держспоживінспекції у м. Києві №1202/Р-1202-12/1 від 20.07.2012 на адресу ФОП ОСОБА_5 і ТОВ «КПІ-Сервіс» направлено повторний запит про надання пояснень по суті порушених у зверненнях ОСОБА_1 питань та попереджено про встановлену законом відповідальність.

Листом Держспоживінспекції у м. Києві №1202/Р-1202-12/2 від 23.08.2012 на адресу Начальника УДСБЕЗ в м. Києві направлено матеріали за зверненнями ОСОБА_1 для відповідного реагування.

04.01.2013 позивач звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про перевірку діяльності ТОВ «КПІ-Сервіс» щодо розгляду останньою заяви позивача від 17.12.2010, а також щодо перевірки дій Держспоживінспекції України щодо розгляду звернень позивача.

10.01.2013 заява позивача від 04.01.2013 передана Генеральною прокуратурою України для організації перевірки до Держспоживінспекції України.

Листом Держспоживінспекції України щодо розгляду звернення №Р-0088/7 від 14.02.2013 позивачеві повідомлено, що його звернення, що надійшло з Генеральної прокуратури України, щодо незадоволення розглядом Держспоживінспекцією у м. Києві попередніх звернень, розглянуто, та зазначено, що відповідно до повідомлення Держспоживінспекції у м. Києві здійснити позапланову перевірку діяльності ТОВ «КПІ-Сервіс» не представилось можливим, оскільки за вказаною адресою (м. Київ, Чоколовський бульвар, 13) даний суб'єкт господарювання не перебуває.

Предметом доказування у даній справі є правомірність дій та рішень Держспоживінспекції України та її територіальних органів за зверненнями позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходив з наступного.

Відносини, які виникають у сфері відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, а також механізм захисту прав споживачів, врегульовано Законом України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон).

Статтею 4 Закону встановлено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на захист своїх прав державою та звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до статті 26 Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема:

- давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

- перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

- одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;

- передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки кримінального правопорушення, органам досудового розслідування;

- накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення.

- накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг стягнення.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №465/2011 (далі - Положення) спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів є Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 7 Положення Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Підпунктом 15 пункту 6 Положення Держспоживінспекція України встановлено, що для виконання покладених на неї завдань також має право залучати у разі потреби технічні засоби та спеціалістів підприємств, установ та організацій (їх об'єднань) за домовленістю з їх керівниками до проведення перевірок і експертиз, пов'язаних зі здійсненням державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил.

Згідно з п. 7 Положення Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Вищезазначені норми Положення кореспондуються із Законом України «Про захист прав споживачів» та Порядком проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 №310 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 2 п. 1.4 Порядку органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Планові перевірки проводяться посадовими особами на підставі квартального плану роботи Держспоживінспекції України, її територіальних органів з питань захисту прав споживачів в областях, містах Києві та Севастополі та в межах відповідного переліку питань для здійснення планових заходів, які затверджуються в установленому законодавством порядку.

Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами, зокрема, на підставі звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Держспоживінспекції України.

Згідно з п. 1.7 Порядку у разі потреби до проведення перевірок можуть залучатися за їх згодою у межах повноважень, передбачених законодавством, представники місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, інших органів контролю.

Повторна позапланова перевірка суб'єкта господарювання за один і той самий період, з одного і того самого предмета, на одній і тій самій підставі не допускається. У разі надходження декількох скарг на суб'єкта господарювання з одного й того самого приводу позапланова перевірка проводиться один раз.

Згідно з п. 3.1 Порядку за результатами проведеної перевірки посадовими особами в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт.

Щодо вимог позивача про визнання висновку про неможливість проведення перевірки протиправним та зобов'язання Відповідачів провести повторну перевірку ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «КПІ-Сервіс» з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, суд зазначає наступне.

Як було вказано вище, листом Держспоживінспекції у м. Києві №675/Р-675-12/1 від 18.05.2012 позивачу було повідомлено, що за результатом позапланової перевірки діяльності ФОП ОСОБА_5 з питань порушень чинного законодавства з боку підприємця не встановлено, надано пояснення представника підприємця.

Таким чином, суд дійшов висновку, що перевірка діяльності ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів Відповідачами є проведеною.

У своїх повторних зверненнях позивач просив Відповідача 1 провести повторну перевірку, зокрема, ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «КПІ-Сервіс», з раніше зазначених ним підстав.

Відповідно до згаданого п. 1.7 Порядку, а саме його другого абзацу, повторна позапланова перевірка суб'єкта господарювання за один і той самий період, з одного і того самого предмета, на одній і тій самій підставі не допускається. У разі надходження декількох скарг на суб'єкта господарювання з одного й того самого приводу позапланова перевірка проводиться один раз.

Отже, Відповідачі не мали повноважень для проведення повторної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_5

Зважаючи на викладене, суд вважає дії Відповідачів щодо проведення перевірки ФОП ОСОБА_5 правомірними.

Також з матеріалів справи (а.с. 140) вбачається, що 16.10.2012 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Зазначені обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо проведення повторної перевірки ФОП ОСОБА_5

Як було зазначено, підставою щодо неможливості проведення Відповідачами перевірки ТОВ «КПІ-Сервіс» є його відсутність за вказаною позивачем адресою (м.Київ, Чоколівський бульвар, 13).

Відповідачі стверджують, що Відповідачем 2 неодноразово здійснювались заходи з метою проведення перевірки «КПІ-Сервіс», що підтверджується направленнями на проведення перевірки товариства від 08.05.2012, 15.02.2013, наказами про проведення перевірки від 15.02.2013, 26.04.2012 тощо за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13.

При цьому у відповідях позивачу Відповідачами неодноразово було запропоновано надати точну інформацію щодо місцезнаходження ТОВ «КПІ-Сервіс».

Суд погоджується з твердженням Відповідачів про відсутність у Держспоживінспекції України та її територіальних органів встановлених законом повноважень щодо проведення оперативно-розшукових дій.

Проте з матеріалів справи вбачається, що в листі Держспоживінспекції у Черкаській області №314 від 27.04.2012, адресованому ОСОБА_1 та Держспоживінспекції України, зазначено наступне: працівниками інспекції встановлено, що ТОВ «КПІ-Сервіс» знаходиться за адресою: вул. Ушинського, 40, корп. Б, офіс 204, м. Київ.

З матеріалів справи не вбачається та не вказано представниками Відповідачів, що за вищезазначеною адресою, повідомленою Держспоживінспекцією у Черкаській області, здійснювались заходи з метою проведення перевірки ТОВ «КПІ-Сервіс».

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про неповноту дій, спрямованих на перевірку ТОВ «КПІ-Сервіс», а висновок про неможливість її проведення є передчасним.

Таким чином, вимоги позивача про визнання бездіяльності Відповідачів щодо проведення перевірки ТОВ «КПІ-Сервіс» з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів та зобов'язання провести перевірку на підставі звернень позивача підлягають задоволенню в частині вжиття заходів щодо проведення такої перевірки ТОВ «КПІ-Сервіс» за адресою: вул. Ушинського, 40, корп. Б, офіс 204, м. Київ.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Відповідачем 2 на адресу Начальника УДСБЕЗ в м. Києві направлено матеріали за зверненнями ОСОБА_1 для відповідного реагування.

Суд звертає увагу, що вищезазначеними Законом, Положенням та Порядком не передбачення повноважень Держспоживінспекції України або її територіальних органів передавати до правоохоронних органів матеріали за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, окрім випадку встановлення в діях окремих осіб ознак складу злочину.

При цьому в адміністративному позові позивачем заявлено вимогу про проведення перевірки вказаного товариства з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів із залученням до перевірки виробника продукції, підприємства, що надає послуги з гарантійного ремонту, та зобов'язати Відповідачів за результатами такої перевірки скласти акт.

Як було зазначено вище, згідно з пп. 15 пункту 6 Положення Держспоживінспекція України для виконання покладених на неї завдань також має право залучати у разі потреби технічні засоби та спеціалістів підприємств, установ та організацій (їх об'єднань) за домовленістю з їх керівниками до проведення перевірок і експертиз, пов'язаних зі здійсненням державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил.

Також підпунктом 26 пункту 6 Положення за Держспоживінспекцією України закріплено право залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) для розгляду питань, що належать до її компетенції.

Крім того, згідно з п. 3.1 Порядку за результатами проведеної перевірки посадовими особами в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт.

За правилами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з викладеного, вимога про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії може бути задоволеною лише у тому випадку, коли обов'язок вчинення таких дій прямо передбачений законодавством або безпосередньо випливає з повноважень відповідача.

При цьому суд зауважує, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Так, згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У даному випадку вимога Позивача про залучення під час проведення перевірки ТОВ «КПІ-Сервіс» з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів виробника продукції та підприємства, що надає послуги з гарантійного ремонту відноситься виключно до дискреційних повноважень органу, до компетенції якого належить проведення вказаної перевірки та обрання способів, методів її проведення та визначення необхідності залучення до неї певних осіб чи органів державної влади.

Відтак, позивач обрав такий спосіб поновлення порушеного права, який, згідно чинного законодавства, не може бути задоволений судом у повному обсязі, отже вимогу про проведення перевірки вказаного товариства з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів із залученням до перевірки виробника продукції, підприємства, що надає послуги з гарантійного ремонту, задоволенню не підлягають.

Позовна вимога позивача про зобов'язання Відповідачів скласти за результатами вказаної перевірки акт також не може бути задоволена судом з визначених вище підстав, оскільки обов'язок складення такого акту наступає виключно за настанням визначеної Порядком умови - виявлення порушення з боку підприємства.

Щодо вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд зазначає наступне. Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд звертає увагу, що позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди, не обґрунтував в чому саме полягали його моральні чи фізичні страждання, не надав доказів причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправною бездіяльністю Відповідачів, а отже не довів наявність права на отримання компенсації за завдану моральну шкоду.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, завдану протиправною бездіяльністю Відповідачів, у розмірі 1000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Підставою для відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України є доведена у встановленому порядку незаконність рішень, дій чи бездіяльності такого органу у відношенні потерпілого.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440-1 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Проте, суду не доведено безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між вказаними протиправними діями (бездіяльністю) Відповідачів і матеріальною шкодою, яку отримав позивач у зв'язку з неналежним розглядом його звернень.

За таких обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 матеріальної шкоди у розмірі 4173,75 грн. задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності Відповідача 1 та Відповідача 2 щодо неможливості проведення перевірки ТОВ «КПІ-Сервіс» за адресою: вул. Ушинського, 40, корп. Б, офіс 204, м. Київ та зобов'язання вжити заходів щодо проведення такої перевірки, у задоволені решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, отже розподіл судових витрат, врегульований положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, не застосовуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві щодо непроведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КПІ-Сервіс» з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів за зверненнями ОСОБА_1 за адресою: вул. Ушинського, 40, корп. Б, офіс 204.

Зобов'язати Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів та Інспекцію з питань захисту прав споживачів у місті Києві вжити заходів щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КПІ-Сервіс» з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів за зверненнями ОСОБА_1 за адресою: вул. Ушинського, 40, корп. Б, офіс 204.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Спиридонова В.О.

Судді: Панова Г.В.

Шевченко А.В.