Постанова № 32566197, 22.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа№ 910/7573/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги б/н від 14.06.2013 Державного підприємства «Об'єднання спортивно - господарський споруд» на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року

у справі № 910/7573/13 (суддя - Ковтун С. А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Асортимент»

до Державного підприємства «Об'єднання спортивно - господарських споруд»

про стягнення 211 535, 78 грн.

за участю представників сторін:

Від позивача - не з'явився,

Від відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

17.04.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Асортимент» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до державного підприємства «Об'єднання спортивно - господарських споруд» про стягнення 211 535, 78 грн., що становить: 192 015, 74 грн. боргу по оплаті отриманого товару, 14 485, 58 грн. - пені та 5 034, 46 грн. - 3 % річних (а.с.5-7).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки продуктів № 21/ВПр від 06.02.2012 року, стверджує, що відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно оплатив вартість товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року по справі № 910/7573/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства «Об'єднання спортивно - господарських споруд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Асортимент» 192 015, 74 грн. боргу, 14 485, 58 грн. пені, 5 034, 46 грн. 3 % річних, 4 230, 72 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач 14.06.2013 року звернувся до господарського суд міста Києва із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду від 20.05.2013 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи. Апелянт стверджує, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги той факт, що видаткові накладні, за яким поставлено товар за договором, не містять прізвище особи, яка прийняла товар, а тому не є належними доказами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року апеляційну скаргу державного підприємства «Об'єднання спортивно - господарський споруд» на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року по справі № 910/7573/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 22.07.2013 року.

Представники апелянта в судове засідання 22.07.2013 року не з'явилися, про причини неявки не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

19.07.2013 року позивач звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи (вх.09-11/11482) у зв'язку із перебуванням представника у щорічній відпустці з 20.07.2013 по 27.07.2013 року.

Стаття 28 ГПК України, передбачає, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

В силу вимог ч. 2, 3 ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути як керівники підприємства та організацій, так і інші особи, повноваження яких визначенні законодавством або установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації, виданої за підписом керівника, або іншої повноваженої особи та посвідчуються печаткою підприємства, організації.

Отже, з 08.07.2013 року (з моменту направлення сторонам ухвали про порушення апеляційного провадження) до 22.07.2013 року (дня розгляду апеляційної скарги в суді), позивач мав достатньо часу для оформлення повноважень іншого представника. Враховуючи, що скаржник в клопотанні не посилається на намір представити додаткові докази у справі, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи з мотивів, визначених у представленому клопотанні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи скаржника, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

06.02.2012 року між сторонами у справі було укладено договір поставки продуктів № 21/ВПр, відповідно до п. 1.1. якого (постачальник за договором, позивач у справі) зобов'язався поставити покупцеві м'ясо свіже та заморожене (код по ДК 016-97-15.11.1) у власність покупця, а державне підприємство «Об'єднання спортивно-господарських споруд» (покупець за договором, відповідач у справі) зобов'язалося прийняти та оплатити такі товари.

Відповідно до п.1.2. договору найменування, кількість та ціна товару визначається специфікацією до договору (додаток № 1).

Постачальник повинен поставити покупцю товар на умовах DDP (Інкотермс у редакції 2000 року), якість яких відповідає умовам зазначеним в пункті 2.2. цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, специфікації до нього (додаток № 1) ціна цього договору становить 2 249 600 грн., в тому числі з ПДВ 20 % - 374 933, 33 грн.

Договором (п. 4.3, 5.3) сторони передбачили, що обов'язковою умовою для оплати поставленого товару за договором є наявність у постачальника оформлених, у встановленому чинним законодавством України порядку, відповідної накладної і податкової накладної, а також інших документів.

Відповідно до п. 4.4. договору оплата за товар здійснюється протягом 15 календарних днів з дати поставки товару за умови, що постачальник виконав умови п.4.3. договору.

Пунктом 5.5. договору сторони передбачили, що передача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості (вазі), якості і ціні проводиться на підставі видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної. Покупець приймає товар в асортименті, кількості і зі цінами, зазначеним у погодженій сторонами специфікації.

Датою приймання партії товару та перехід права власності та ризиків вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця (п.5.9. договору).

У разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який нараховується пеня (п.7.2. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 192 015,74 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, які долучено до матеріалів справи (а.с.18-36), які підписані представниками сторін без будь-яких зауважень.

Претензій щодо виконання позивачем своїх договірних зобов'язань від відповідача не надходило.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості товару у строки визначені договором не виконав.

Як вбачається із матеріалів справи, остання поставка товару позивачем здійснена 27.04.2012 року (видаткова накладна № Ап-2540 від 27.04.2012 року на суму 2 080, 06 грн.), згідно умов договору поставки продуктів, а саме, п.4.4., відповідач повинен був здійснити оплату товару 13.05.2012 року, однак відповідач вартість отриманого товару не оплатив, і станом на час подання позовної заяви його заборгованість перед позивачем становила 192 015, 74 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно вимог ст. ст. 662-664 ЦК України постачальник зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором. Обов'язок продавця вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Твердження апелянта про те, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги той факт, що видаткові накладні, за якими поставлено товар за договором, не містять прізвище особи, яка прийняла товар, а тому не є належними доказами, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, видаткові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи, містять підпис однієї особи, який засвідчений печаткою юридичної особи, а саме апелянта, тому відсутність прізвища особи, яка підписала вказані накладні, не може вказувати на те, що поставка товару не відбулася. З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 192 015, 74 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення боргу судом першої інстанції правомірно задоволено.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 14 485, 58 грн. за порушення строків оплати за період з 13.05.2012 року по 12.11.2012 року.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Пунктом п. 7.2. договору встановлено, що у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який нараховується пеня.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування пені в сумі 14 485, 58 грн.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5 034, 46 грн. в порядку ст. 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Таким чином у цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 5 034, 46 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року у справі № 910/7573/13 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати із сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства «Об'єднання спортивно - господарський споруд» на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року у справі № 910/7573/13 залишити без задоволення. 2.Рішення господарського суду господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року у справі № 910/7573/13 залишити без змін.

3.Справу № 910/7573/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.