Рішення № 32566017, 22.07.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/4471/2013

Справа № 2012/5366/2012 Головуючий 1 інстанції: Старостін В.В.

Категорія: сімейні Доповідач: Овсяннікова А.І

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітка В.М., Сащенко І.С.

при секретарі - Рудь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 21 травня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа : Служба у справах дітей Жовтневого району міста Харкова про визначення місця мешкання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Жовтневого району міста Харкова про визначення місця мешкання дитини,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа : Служба у справах дітей Жовтневого району міста Харкова про визначення місця мешкання дитини.

В обґрунтування позову вказав, що з липня 2003 року по червень 2008 року він перебував з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 перевезла сина та його особисті речі до нього - позивача.

З цього часу він без будь-якої матеріальної або моральної допомоги з боку колишньої дружини ОСОБА_1 займався лікуванням дитини.

З цією метою проводив його обстеження і лікування у медичних закладах м. Харкова; за свої кошти купував необхідні ліки, сплачував проведення медичних процедур і дитяче харчування.

Під час проживання сина з ним з червня 2008 року до початку травня 2011 року він створив всі необхідні умови для його нормального і гармонійного розвитку.

У середині 2010 року з метою підготовки дитини до школи він направив сина у дитячий садочок № 88, де сплачує вартість утримання дитини.

Просить визначити місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова з його батьком ОСОБА_2.

Справа була розглянута у відсутності відповідачки.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалою суду від 13 січня 2012 року заочне рішення скасовано.

При новому розгляді справи ОСОБА_2 підтримав свої вимоги.

Відповідач ОСОБА_1 не погодилась з позовом та звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просить суд визначити місце прожиавння її сина ОСОБА_3 з нею.

В обгрунтування зустрічного позову зазначила, що фактично розірвала шлюбні відносини з ОСОБА_2 та переїхала від нього в 2007 році внаслідок того факту, що останній зволікав інтересами сім'ї, ніде не працював, зловживав наркотичними речовинами, весь час проводив, витрачаючи сімейні кошти у гральних автоматах. Син ОСОБА_3, з моменту народження обстежувався неврологом та педіатром внаслідок післяродових травм та захворювань, періодично проводилося лікування дитини.

З дня народження дитини та до цього часу вона особисто займається питанням здоров'я, розвитку та вихованням свого сина, який з дня народження та по теперішній час знаходиться під наглядом спеціалістів в галузі неврології та нейрохірургії, постійно займається лікуванням та обстеженням стану здоров'я дитини.

З метою приділяти весь свій час та опіку улюбленій дитині вона звільнилися з роботи.

Разом з тим вона не заперечує проти того факту, що ОСОБА_2 теж супроводжував сина при лікуванні у медичних закладах, так як не дивлячись на розірвання шлюбних відносин, завжди поважала почуття відповідача як батька дитини.

Звертає увагу на той факт, що син завжди проживає з нею і вона ніколи не залишала його проживати з батьком.

Також вказала, що ніколи не заперечувала проти відвідувань та зустріч сина з батьком.

Представник третьої особи при вирішенні питання щодо місця проживання дитини покладався на розсуд суду.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 21 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова з його батьком ОСОБА_2.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Жовтневого району м. Харкова про визначення місця мешкання дитини - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Посилається на те, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи.

Син весь час проживає з нею. В будинку, де вони мешкають, є всі умови для проживання дитини.

Вона працює, має кошти на розрахунковому рахунку і може утримувати сина.

Вони мають місце проживання.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 11 липня 2003 року.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

Шлюб розірвано у 2008 році.

Відповідно до вимог ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Сторони з дитиною проживали в АДРЕСА_1.

З осені 2008 року ОСОБА_1 разом з сином за цією адресою не проживає.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Згідно з ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами , першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 працює; разом з сином мають місце проживання . Дитина навчається у школі , яка знаходиться поруч з місцем проживання. ОСОБА_1 характеризується позитивно; на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Піклується сином, займається його вихованням та приділяє значну увагу його лікуванню.

При огляді місця проживання дитини представниками органу опіки та піклування зазначено, що є всі умови для проживання дитини та його всестороннього розвитку.

За таких обставин не можна вважати правильним висновок суду щодо визначення місця проживання дитини з батьком.

Будь - яких виняткових обставин, які є підставою для розлучення дитини з матір'ю, ОСОБА_2 не наведено.

Рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про визначення місця проживання дитини з матір'ю.

Що стосується заперечень ОСОБА_2, то вони судовою колегією не приймаються.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвитку дитини.

ОСОБА_1 працює, що підтверджується записом в трудовій книжці та наказом про працевлаштування.

Однак, крім цього вона має значні кошти на своєму особовому рахунку , що підтверджується довідкою ПАТ «Південком Банк» (а.с. 164) і в будь - якому випадку має можливість утримувати дитину.

При цьому ОСОБА_2 згідно рішення суду з 06 травня 2011 року повинен сплачувати аліменти на утримання сина, що ним і не заперечується.

Однак, аліменти не сплачує і має заборгованість по аліментам згідно розрахунку держвиконавця станом на 31 травня 2013 року у сумі 16 635 грн. (а.с.192).

Безпідставний висновок суду і щодо значно кращого матеріального забезпечення ОСОБА_2 а ніж ОСОБА_1

На а.с.122 мається довідка Західної МДПІ в місті Харкові щодо доходу ОСОБА_2 за період з 01 липня 2003 року по 31 березня 2012 року, з якої вбачається, що цей доход становить у 2003 році - 300 грн.; з 2004 року по грудень 2010 року - доход не отримувався; у 2011 році доход становить 1 370 грн.; за 2012 рік - заробітна плата у сумі 1 609,50 грн.

Такий розмір доходу не свідчить про те, що ОСОБА_2 весь час працює і має стабільний значний дохід.

Не є підставою для визначення місця проживання дитини з батьком і його посилання на те, що йому належить на праві власності квартира.

Дійсно, з 2012 року, тобто, коли справа вже знаходилася в суді ОСОБА_2 була подарована квартира його сестрою ОСОБА_6

До цього часу сторонам на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, яка розподілена між ними рішенням суду від 20 листопада 2012 року (а.с. 137) по 1:2 частині .

При цьому ОСОБА_1 , хоча і проживає фактично з дитиною у житловому будинку свого співмешканця, зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_1 у своїх батьків, що також свідчить про те, що вона має житло для проживання з дитиною.

Пояснення ОСОБА_2, що співмешканець ОСОБА_1 характеризується негативно судовою колегією не приймається, оскільки доказів цьому ним не надано.

Навпаки, з наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_7 є фізичною особою - підприємцем, має за період 2010 - 2012 роки включно значний матеріальний дохід (а.с. 160-162). Будинок в якому він проживає з ОСОБА_1 та її сином належить йому на праві власності (а.с. 195).

Будь -яких негативних даних відносно ОСОБА_7 в матеріалах справи немає.

При цьому ОСОБА_2 не заперечує, що і він проживає зі співмешканкою.

Безпідставне посилання ОСОБА_2 і щодо тих обставин, що з червня 2008 року протягом трьох років син проживав з ним на проспекті Ілліча в квартирі АДРЕСА_1

Відповідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України ОСОБА_2 не надано жодного доказу з цього приводу.

Як вказує ОСОБА_1 дитина завжди весь час проживає з нею.

З наданих документів вбачається, що аліменти з ОСОБА_2 стягнуто з 06 травня 2011 року - часу звернення до суду з таким позовом.

При цьому ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини у червні 2011 року, що спростовує його доводи.

Факт постійного проживання сина у ОСОБА_2 з червня 2008 року та усунення від виховання та утримання дитини ОСОБА_1 спростовується також і довідкою обласної дитячої клінічної лікарні № 1 , в якій зазначено, що ОСОБА_3 з 20 липня 2008 року знаходився на лікуванні в лікарні саме з матір'ю (а.с. 112).

Отже, за таких обставин колегія вважає, що підстав для передачи дитини для проживання до батька не вбачається.

Місце проживання дитини слід визначити з матір'ю.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 313, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 21 травня 2013 року - скасувати .

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Жовтневого району міста Харкова про визначення місця мешкання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова з його матір'ю ОСОБА_1.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа : Служба у справах дітей Жовтневого району міста Харкова про визначення місця мешкання дитини - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: