Рішення № 32565936, 19.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1010/1916/2012 Головуючий у І інстанції Яковенко О.М.Провадження № 22-ц/780/1964/13 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А.С.Категорія 36 19.07.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Коцюрби О.П., із участю секретарів Антіпова Я.А., Власенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Володарського районного суду Київської області від 30 січня 2013 року та додаткове рішення цього ж суду від 05 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними,

В С Т А Н О В И Л А :

13 липня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, де просив про встановлення факту прийняття ним спадщини на спадкове майно, що залишилося після смерті його матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, виданих Володарською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_3, а також визнати за ним право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті його матері та батька, а саме на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 30 січня 2013 року позов задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після батька - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадщину за законом, яка складається з житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними, виданих державним нотаріусом Володарської районної державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_3, зокрема, 09.04.2003 року, зареєстрованого в реєстрі за №757, 25.04.2003 року, зареєстрованого в реєстрі за №876, 15.11.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №1713, 15.11.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №2715, 13.12.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №3044, 13.12.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №3046.

Додатковим рішенням Володарського районного суду Київської області від 05 квітня 2013 року ухвалено додаткове рішення у даній справі.

Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про встановлення факту прийняття ним спадщини на спадкове майно, що залишилося після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що складається з житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1

Стягуто з ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 по 38 грн. судового збору.

На обґрунтування ухвалених рішень зазначено, що так, як позивач вступив у володіння спадковим майном, яке належало його батьку, постійно проживає у спадковому будинку, доглядає за ним, обробляє земельну ділянку біля нього, то він фактично прийняв спадщину і має право на будинок.

Відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом мотивовано тим, що при їх видачі нотаріусом не допущено порушень Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, а також вимог ст.ст. 66, 67, 68 Закону України «Про нотаріат».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини позивачем на спадкове майно, що залишилося після смерті його матері та визнання за ним права власності на таке майно, суд першої інстанції керувався тим, що воно ( спадкове майно ) не належало матері позивача.

Не погоджуючись із ухваленими рішенням та додатковим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційні скарги, посилаючись на їх незаконність та необгрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при його ухваленні.

Просить рішення Володарського районного суду Київської області від 30 січня 2013 року змінити та ухвалити нове про задоволення позову, а додаткове рішення цього ж суду від 05 квітня 2013 року - скасувати.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року ( а.с. 4 ).

Батьком позивача є ОСОБА_7, а матір'ю - ОСОБА_6 ( там же ).

ОСОБА_2 проживав з батьками за вказаною адресою із травня 1996 року, а його сестри ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - в інших жилих приміщеннях ( а.с. 11, 20-23 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року - ОСОБА_7 ( а.с. 6-7 ).

Після їх смерті відкрилась спадщина на майно, право власності на яке оформлено на ОСОБА_6, зокрема, на земельну ділянку, площею 2,927 га, що на території Завадівської сільської ради, на майновий пай у пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства, приватно-орендного підприємства «Рось» с. Завадівка, Володарського району, Київської області в розмірі 6 969 грн., грошові кошти на рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2 в філії №2879/014 с. Завадівка Володарського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України ( а.с. 214-217, 222-223, 226 ).

ОСОБА_7, згідно правовстановлюючих документів, належало право власності на земельну ділянку, площею 3,037 га, що на території Завадівської сільської ради, на майновий пай у пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства, приватно-орендного підприємства «Рось» с. Завадівка, Володарського району, Київської області в розмірі 6 092 грн., грошові кошти на рахунках НОМЕР_3, НОМЕР_4 в філії №2879/014 с. Завадівка Володарського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» ( а.с. 234-237, 242, 247 ).

У встановлений законом строк ОСОБА_3 звернулась до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, де зазначила про відсутність інших спадкоємців ( а.с. 209, 221, 225, 229, 246 ).

Відповідно, на зазначене спадкове майно державний нотаріус Володарської нотаріальної контори ОСОБА_9, у порушення права позивача на нього та положень чинного законодавства, 25 квітня 2003 року, 15 листопада, 13 грудня 2004 року, 09 квітня 2003 року, 15 листопада, 13 грудня 2004 року видав свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3, які зареєстровані в реєстрі за №№876, 1713, 3046, 757, 2715, 3044 ( а.с. 219, 224, 227, 238, 244, 248 ).

Окрім цього, до спадкової маси відноситься і спірний будинок, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 62 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР», затвердженої наказом №45/5 Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року, п. 45 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих», затвердженої наказом №1/5 Міністерства юстиції Української РСР від 19 січня 1976 року, підтвердженням належності будинку може служити відповідна довідка виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, в якій, крім підтвердження належності жилого будинку ( частини будинку ) відчужувачу на підставі запису в погосподарській книзі, повинно бути також зазначено: дані про склад будинку; розмір загальної жилої площі і розмір земельної ділянки.

Виходячи з наведеного, підтвердженням належності жилого будинку ( його частини ) певній особі є запис в погосподарських книгах, ведення яких на той час передбачалось наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов'язковим.

Викладені положення обґрунтовані також листом №753/0/4-13 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року.

Згідно довідки Завадівської сільської ради, погосподарських книг за 1991-1995 р.р., житловий будинок, що по АДРЕСА_1, загальною площею 36 кв.м. та житловою - 26 кв.м., числиться за ОСОБА_7 ( а.с. 11, 204-206 ).

Спадкоємцями зазначеного майна, належного за життя ОСОБА_6 та ОСОБА_7, є ОСОБА_2, який проживав з ними та прийняв спадщину, тобто фактично вступив в управління та володіння спадковим майном і ОСОБА_3, яка подала заяви до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини про прийняття спадщини, у відповідності до положень ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 будь-яких доказів про прийняття спадщини суду не надали і позовних вимог з цього приводу не заявили, а тому, на переконання апеляційного суду, права на спадкування спірного майна не мають.

Відповідно, спадкова маса належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних долях.

Таким чином, права позивача на спадкове майно підлягають захисту, з точки зору суду другої інстанції, шляхом встановлення факту прийняття ним спадщини після смерті батьків, від якого залежить виникнення його майнових прав, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та права власності лише на частину спірного будинку відповідно до положень ст.ст. 48, 59, 529, 548, 549, 562 Цивільного кодексу Української РСР.

А тому, рішення Володарського районного суду Київської області від 30 січня 2013 року та додаткове рішення цього ж суду від 05 квітня 2013 року, ухвалені без додержання норм матеріального права, зазначених вище, процесуального права, зокрема, ст.ст. 60, 212, 213 ЦПК України, підлягають скасуванню у частині відмови в задоволенні зазначених вимог та визнання права власності за позивачем на весь будинок, якого той, у відповідності до матеріального права не має.

У порушення положень ст. 11 ЦПК України ухвалено рішення про відмову у визнанні права власності за позивачем на спадкове майно, що залишилось після смерті його матері, оскільки таких вимог позивачем не заявлялось.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішень, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при їх ухваленні, на переконання апеляційної інстанції, знайшли своє підтвердження при розгляді справи судом другої інстанції у зазначеній частині, а тому воно підлягає частковому скасуванню у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України.

При цьому, суд не обмежується доводами апеляційної інстанції згідно положень ч. 3 ст. 303 ЦПК України, оскільки встановлено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення в зазначеній частині.

На підставі ч. 2 ст. 4 Закону України, ст. 88 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути із відповідачів по 164,65 ( 107,30 + 57,35 ) грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту прийняття позивачем спадщини після смерті батька, на переконання апеляційного суду, не підлягає скасуванню згідно положень ст. 308 ЦПК України, оскільки воно, в зазначеній частині, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права,

При цьому, встановлення зазначеного факту не оспорював і сам апелянт.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено при розгляді цієї частини судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Володарського районного суду Київської області від 30 січня 2013 року та додаткове рішення цього ж суду від 05 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними, у частині відмови у задоволенні позову про встановлення факту прийняття позивачем спадщини на спадкове майно, що залишилося після смерті його матері, визнання права власності на будинок, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Встановити факт прийняття ОСОБА_2 спадщини на спадкове майно, що залишилося після смерті його матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані Володарською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_3, а саме: 09.04.2003 року, зареєстровано в реєстрі за №757; 25.04.2003 року, зареєстровано в реєстрі за №876; 15.11.2004 року, зареєстровано в реєстрі за №2713; 15.11.2004 року зареєстровано в реєстрі за №2715; 13.12.2004 року, зареєстровано в реєстрі за №3044; 13.12.2004 року, зареєстровано в реєстрі за №3046.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 житлового будинку по АДРЕСА_1, загальною площею 36 кв.м. та житловою - 26 кв.м.

У решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі по 164,65 грн., з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.В. Білоконь

О.П. Коцюрба