Постанова № 32565564, 23.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року № 813/4015/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Шозда Г.В.

представників:

від позивача - Філіппова О.В.,

від відповідача - Сєргєєва О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Кондитерська фабрика «Ярич» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Кондитерська фабрика «Ярич» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2013 року за №0000262200.

Позивач в позовній заяві стверджує, що органу державної податкової служби до перевірки було представлено первинні бухгалтерські документи, які відповідали вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та податковому законодавству, в них містяться всі необхідні реквізити, підписи, печатки, тощо, а тому дані документи засвідчують факт здійснення господарських операцій між ТзОВ «Кондитерська фабрика «Ярич» та ТзОВ «Тесей ЛТД», ТзОВ «Ю.О. Електронікс -1».

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить позов задовольнити.

Відповідач у запереченнях проти позову зазначає, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок робіт по ремонту зефірно-мармеладного цеху підприємства за серпень-вересень 2012 року від контрагента - постачальника ТзОВ «Тесей» та по придбанню джерела безперебійного живлення за вересень 2012 року від контрагента - постачальника ТзОВ «Ю.О. Електронікс-1».

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорюване податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Кондитерська фабрика «Ярич» з питань наявності фінансово-господарських відносин та дотримання вимог податкового законодавства при проведенні операцій з ТзОВ «Тесей ЛТД» за період з 01.08.2012 року по 30.09.2012 року, ТзОВ «Ю.О.Електронікс-1» за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби складено акт від 16.04.2013 року за №120/22-00/36767366 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 року за №0000262200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 127500 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 85000 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 42500 грн. 00 коп.

Як вбачається з висновків акта перевірки, перевіряючими встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, не підтверджено податковий кредит з податку на додану вартість по ТзОВ «Кондитерська фабрика «Ярич» за вересень 2012 року на суму 85000 грн. 00 коп. в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2012 року на суму 85000 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що в порушення наведених норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на додану вартість господарські операції з ТзОВ «Тесей ЛТД» та ТзОВ «Ю.О. Електронікс -1».

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 183.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Саме в розрізі даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з наведеними вище контрагентами.

Між ТзОВ «Кондитерська фабрика «Ярич» (замовник) та ТзОВ «Тесей ЛТД» (підрядник) 02.07.2012 року укладено договір підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт №02/07-ЯР згідно з умов якого підрядник, в межах договірної ціни, в погоджені сторонами строки, зобов'язується на свій ризик, за допомогою своїх матеріалів, засобів виконати ремонтно-будівельні роботи (надалі роботи), а замовник, - прийняти належно виконані підрядником роботи та оплатити їх відповідно до умов даного договору. Об'єктом, де будуть проводитись роботи є зефірно-мармеладний цех кондитерської фабрики, розташованої за адресою - Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.Старий Яричів, вул.Заводська, 1.

Між ТзОВ «Кондитерська фабрика «Ярич» (покупець) та ТзОВ «Ю.О.Електронікс-1» (продавець) 20.09.2012 року укладено договір купівлі-продажу №01-20/КП згідно з умов якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах даного договору обладнання, а саме: джерело безперебійного живлення виробництва АРС Symmetra (Smart UPS VT 15 kVa) з акумуляторними батареями, далі товар, комплектність, кількість та ціна якого погоджені сторонами в Специфікації до даного Договору, що є його невід'ємною частиною.

В підтвердження здійснення вищенаведених господарських операцій позивачем надано договір підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт від 02.07.2012 за №№01-20/КП, акт приймання-передачі об'єкта від 02.07.2012 року, погодження договірної ціни на ремонтно-будівельні роботи у зефірно-мармеладному цеху, що здійснюється у 2012 році, акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2012 року, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2012 року, податкові накладні, платіжні доручення, технічний паспорт мармеладно-зефірного цеху, договір купівлі-продажу №01-20/КП від 20.09.2012 року, додаток №1 до даного договору, видаткова накладна №996 від 28.09.2012 року, журнал реєстрації довіреностей, податкові накладні, платіжні доручення, технічну документацію на обладнання, тощо.

Також, позивачем надано докази в підтвердження обставин фактичної купівлі блоку безперебійного живлення виробництва АРС Symmetra (Smart UPS VT 15 kVa) та його використання у своїй господарській діяльності. Такими, зокрема, є наказ про відрядження технічного директора від 27.09.2012 року за №27/09-02, посвідчення про відрядження від 28.09.2012 року та висновок експерта Львівської торгово-промислової палати від 26.06.2013 року за №2-731-В.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надано податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мала недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

Відповідач в акті перевірки посилається на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Тесей ЛТД» від 12.03.2012 року за №694/2220/37818657 згідно з якого на момент проведення перевірки первинні та інші документи відсутні, підприємство за адресою вказаною в реєстраційних документах не знаходиться. Також, перевіряючі посилаються на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Ю.О.Електронікс-1» з якого вбачається, що відповідно до наданої інформації СУ ГУ МВС України у м.Києві було опитано гр.ОСОБА_5, який повідомив про свою непричетність до здійснення господарської діяльності підприємства. За даним фактом 24.01.2013 року зазначені відомості були внесені СУ ГУ МВС України у м.Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013110000000099, за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України.

При цьому, слід зазначити, що відповідачем не було надано пояснень згаданої особи та вироку у кримінальній справі, в якому б надавалась оцінка таким поясненням.

На підставі наведеного, відповідач прийшов до висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, засобі для транспортування та іншого майна, отже, здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, чим порушено ст.228 ЦК України.

В свою чергу, позивачем було надано зазначені первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем докази. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданих господарських операцій.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності ТзОВ «Тесей ЛТД» та ТзОВ «Ю.О. Електронікс -1», як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з яких вбачається, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Окрім цього, ТзОВ «Тесей ЛТД» на момент виконання робіт володіло ліцензією на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

А відтак, вищенаведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій.

За таких обставин, надані відповідачем докази, в підтвердження нереальності господарських операцій, судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються вищевикладеним.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби, податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 року за №0000262200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ярич» (код ЄДРПОУ 36767366), що знаходиться за адресою Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.Старий Яричів, вул.Заводська, 1, 1275 грн. 00 коп. (одна тисяча двісті сімдесят п'ять гривень) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 липня 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк