Ухвала суду № 32565270, 18.07.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/25/12-ц Головуючий у 1-й інст. Драч Ю.І.

Категорія 42 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Матюшенка І.В., Галацевич О.М.

з участю секретаря

судового засідання Кузьмінської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_3 до Житомирської міської ради, КВЖРЕП №3 про визнання права на житло та за зустрічним позовом виконавчого комітету Житомирської міської ради до ОСОБА_3, СГІРФО Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області про виселення без надання іншого житлового приміщення та зняття із реєстраційного обліку в квартирі

за апеляційною скаргою представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 березня 2013 року, -

встановила:

В липні 2008 року позивачка звернулася з даним позовом та після уточнення позовних вимог остаточно просила, визнати за її матір'ю ОСОБА_3 право на користування квартирою АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначала, що згідно рішення Корольовського райвиконкому від 17.02.1993 року № 38 була виділена вказана квартира ОСОБА_4

13 серпня 1993 року в цю квартиру, була прописана ОСОБА_3, як дружина наймача, а після його смерті особовий рахунок на дану квартиру було переоформлено на її ім'я. Коли ОСОБА_3 вирішила приватизувати спірну квартиру, оформила необхідні документи і здала їх паспортисту КВЖРЕП № 3. Через деякий час остання повідомила, що квартира приватизована і все в порядку.

В жовтні 2006 року виникла потреба у виписці з квартири та прописки до дочки від першого шлюбу, що було здійснено, але формально вона із свої квартири не виїжджала. Коли у листопаді 2007 року вона звернулася в КВЖРЕП № 3 зареєструватися за місцем проживання, начальник цього підприємства їй відмовив посилаючись на те, що вона втратила право на квартиру.

У липні 2009 року Житомирська міська рада подала зустрічний позов, в якому просила, виселити ОСОБА_3 із вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення, зняти відповідачку з реєстраційного обліку у спірній квартирі, судові витрати покласти на відповідача.

На обґрунтування позову зазначала, що 05.12.2007 року КВЖРЕП № 3, як організацією, що забезпечує схоронність житлового фонду і належне його використання, а також контролює додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання будинку та прибудинкової території, що передбачено ст. 24 ЖК Української РСР було проведено перевірку житлового фонду, а саме АДРЕСА_1 з метою її опломбування. Під час перевірки та опломбування спірної квартири було встановлено, що в ній проживає ОСОБА_3 та інші невідомі особи, які самовільно займають та безпідставно проживають у зазначеній квартирі. Вказана квартира є власністю Житомирської міської ради, житловий будинок АДРЕСА_1 належить до комунальної власності міста, перебуває на балансі та обслуговується КВЖРЕП № 3.

Враховуючи, що ОСОБА_3 20.10.2006 року за власним бажанням знялась з реєстраційного обліку та зареєструвалась в АДРЕСА_1, то на даний час в останньої немає жодних правових підстав для проживання у зазначеній квартирі.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 14 березня 2013 року первісну позовну заяву про визнання права на житло - залишено без розгляду.

Заочним рішенням того ж суду від 14 березня 2013 року зустрічний позов Житомирської міської ради до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення - задоволено. Виселено відповідача з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Зобов'язано СГІРФО Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області зняти ОСОБА_3 з реєстраційного обліку в цій квартирі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і повернути справу до розгляду в загальному порядку у суд першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що дане рішення є незаконним, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, судом не встановлено чи має позивач інше місце проживання. Замість поліпшення умов проживання судом винесено рішення про виселення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами регулюються положеннями ст.ст. 30, 47, 55 Конституції України, ст. 107, ч.3 ст. 106 ЖК УРСР.

Судом встановлено, що спірна квартира на підставі рішення Корольовського райвиконкому м. Житомира від 17.02.1993 року була видана по ордеру ОСОБА_4, а ОСОБА_3 була зареєстрована у ній 13.08.1993 року, як дружина наймача (т.1 а.с. 72-73).

Після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 205, особовий рахунок квартири АДРЕСА_1 було переоформлено на ОСОБА_3 (т.1 а.с. 74).

20 жовтня 2006 року позивач за власним бажанням знялась з реєстраційного обліку у вказаній квартирі та зареєструвалася в квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується поквартирною карткою та особовим рахунком.

У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернулася до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області (СГІРФО УМВС України в Житомирській області) з вимогою зареєструвати її за адресою АДРЕСА_1. Проте, їй було відмовлено та роз'яснено, що вона повинна подати документи до Комунального виробничого житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства №3, що підтверджують право на її реєстрацію місця проживання за вище вказаною адресою.

Позивач звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом про визнання дій СГІРФО УМВС України в Житомирській області неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо реєстрації. Постановою цього ж суду від 01.06.2009 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

8 липня 2010 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду вказане судове рішення було скасоване та постановлене нове, яким позов задоволено. На підставі судового рішення апеляційної інстанції ОСОБА_3 була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.02.2012 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 року скасовано, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 року залишено в силі (т.2 а.с. 64-66).

Як видно із копії акта від 05.12.2007 року, складеного комісією КВЖРЕП № 3, з метою забезпечення схоронності житлового фонду було проведено опломбування дверей квартири АДРЕСА_1. Квартиронаймач ОСОБА_3 20.10.2006 року була знята з реєстрації і з того часу за вказаною адресою не проживає. Однак, час від часу там з'являються невідомі особи, які самовільно і безпідставно проникають у квартиру (т.1 а.с. 70).

Відповідно до даних, поданих КВЖРЕП № 3 до Житомирської міської ради станом на 01.07.2009 року, спірна квартира рахується, як самовільно зайнята (т.1 а.с. 75).

Як вбачається із письмових попереджень № 1789 від 17.12.2007 року та № 1807 від 21.12.2007 року, адміністрація КВЖРЕП № 3 попереджувала ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої квартири у добровільному порядку ( т.1 а.с. 76-77).

Згідно положень ст. 107 ЖК УРСР, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Частиною третьою статті 116 цього Закону передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.02.2012 року, касаційною інстанцією встановлено, що позивачкою не доведено обставин щодо права користування на законних підставах житловим приміщенням (квартирою АДРЕСА_1), відносно проживання в якому, вона вимагала здійснити реєстрацію( т. 2 а.с. 65).

Таким чином, ОСОБА_3 самоправно, без законних підстав зайняла спірну квартиру, тому підлягає виселенню без надання їй іншого жилого приміщення.

Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів приходить до переконання, що ухвалюючи рішення про задоволення позову виконавчого комітету Житомирської міської ради про виселення та зняття з реєстраційного обліку, суд першої інстанції дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

Тому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді