Рішення № 32564368, 22.07.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.07.2013 Справа № 920/936/13

за позовом: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальність «Тепловодпостач»,

м. Конотоп

про стягнення 102 423 грн. 14 коп.,

Суддя Джепа Ю. А.

За участю представників сторін:

від позивача: Остапенко В. М. (довіреність № 14-66 від 22.03.2013 р.)

від відповідача: Кучмій Н. Б. (довіреність № 191 від 19.06.2013 р.)

При секретарі судового засідання Сугоняко Н. В.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.07.2013 року по 22.07.2013 р.

Суть спору: позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача борг за поставлений природний газ в сумі 91 719 грн. 89 коп., пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 7 727 грн. 95 коп., 3% річних в сумі 2 608 грн. 05 коп., інфляційні витрати в сумі 367 грн. 25 коп., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Представник позивача подав в судове засідання заперечення на відзив, в якому просить стягнути з відповідача пеню в повному обсязі, окрім цього наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві № 198 від 05.07.2013 р. на позовну заяву зазначив, що основну суму боргу визнає, стосовно 3% річних покладається на розсуд суду, стосовно інфляційних витрат заперечує, оскільки вони нараховані без урахування дефляції, яка існувала в період нарахування, а також заявив клопотання про зменшення судом розміру пені та розміру судового збору, оскільки підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі, окрім цього подав додаткові матеріали в доповнення до відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні проти зменшення пені, судового збору заперечував, стосовно інфляційних нарахувань зазначив, що на його думку, вони нараховані вірно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:

07 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач» (споживач) укладено договір № 20.107/ТКЕ/ПБО на постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник постачає природний газ, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору постачальник у березні - квітні 2012 року передав, а споживач отримав природний газ на загальну суму 151 719,89 грн.

Факт приймання-передачі газу підтверджується наступними документами:

- акт приймання-передачі обсягів природного газу від 31.03.2012 у обсязі 15,050 т.м.3;

- акт приймання-передачі обсягів природного газу від 24.04.2012 у обсязі 22,840 т.м.3;

- рахунок № 2414/20.107/ТКЕ/ПБО від 31 березня 2012 р. на суму 60 263,52 грн.;

- рахунок № 2584/20.107/ТКЕ/ПБО від 24 квітня 2012 р. на суму 91 456,37 грн. (а.с. 28-31).

Відповідно до п.4.6 договору оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості договірного обсягу постачання протягом місяця постачання. У разі недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу, перерахувавши на рахунок постачальника грошові кошти в сумі 60 000,00 грн., що підтверджується довідкою про операції, довідкою про сальдо по ТОВ «Тепловодпостач» та актом звіряння розрахунків між сторонами станом на 30 листопада 2012 року (а.с. 32-37). Залишилась не сплаченою сума боргу за переданий природний газ у розмірі 91 719 грн. 89 коп..

27 грудня 2012 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (первісний кредитор) та Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (новий кредитор) уклали договір № 14/7369/12 про відступлення права вимоги ( а.с. 11-12).

Відповідно до п.1.1. та п.1.2. зазначеного договору первісний Кредитор передає, а Новий кредитор (Позивач) приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ТОВ «Тепловодпостач» за договором на постачання природного газу № 20- 107/ТКЕ/ПБО від 07.03.2012 року у сумі 91 719 грн. 89 коп.

Факт заборгованості ТОВ «Тепловодпостач» перед ПАТ «Сумигаз» у сумі 91 719 грн. 89 коп. підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 30.10.2012 рік ( а.с. 32).

Відповідно до п. 1.2. договору, до нового кредитора переходить право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за Договором на постачання природного газу № 20- 107/ТКЕ/ПБО від 07.03.2012 р.

Відповідно до п. 2.2 договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1 цього договору.

Судом встановлено, що факт передачі документів підтверджується оформленим між сторонами актом приймання-передачі документів від 29.12.2012 р. з зазначенням переліку переданих документів ( а.с 13).

Згідно з п. 2.3 договору про відступлення права вимоги та ст. 516 Цивільного кодексу України, відповідача було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги, про що свідчить лист-повідомлення ПАТ «Сумигаз» від 02.01.13 р. (а.с. 14).

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, в Договорі на постачання природного газу № 20- 107/ТКЕ/ПБО від 07.03.2012 р. відсутнє відповідне положення про неможливість передання будь-яких прав за ним або ж обов'язковість отримання письмової згоди боржника в зобов'язанні на заміну кредитора.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на адресу відповідача було направлено вимогу від 14.01.13 р. № 26/2-6-13 про виконання грошового зобов'язання у сумі 91719 грн. 89 коп. у зв'язку з заміною кредитора, яка не була виконана відповідачем.

Таким чином, станом на день звернення з позовною заявою до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 91 719 89 грн.

Відповідно до положень чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Порушенням зобов'язання, в розумінні ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджується і не заперечується представниками сторін в судовому засіданні факт наявності у відповідача перед позивачем боргу в сумі 91 719 грн. 89 коп., суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України позовні вимоги щодо стягнення 91 719 грн. 89 коп. основного боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Згідно з поданим розрахунком 3% річних складають 2 608 грн. 05 коп., інфляційні втрати становлять 367 грн. 25 коп. (а. с. 10).

Відповідач заперечує проти суми нарахованих інфляційних втрат, зазначаючи, що в період нарахування позивачем інфляційних втрат мала місце дефляція.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а де інфляція). Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Зазначене відповідає роз'ясненням наведеним у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466, листі Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97 та інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012.

В даному випадку, згідно з розрахунком суду сума інфляційних збитків становить - 642 грн. 04 коп., а саме більш детально:

1. 0 грн. - інфляційні збитки за період з 06.04.2012 р. по 08.05.2012 р. виходячи з суми заборгованості 60 263 грн. 52 коп.,

2. - 1 грн. 85 коп. - інфляційні збитки за період з 09.05.2012 р. по 01.06.2013 р. (по час звернення до суду з позовною заявою), виходячи з суми заборгованості 263 грн. 52 коп.,

3. - 640 грн. 19 коп. - інфляційні збитки за період з 06.05.2012 р. по 01.06.2013 р., виходячи з суми заборгованості 91 456 грн. 37 коп.

Враховуючи зазначене, Господарський суд не може прийняти до уваги розрахунок інфляційних збитків наданий позивачем, оскільки на відміну від розрахунку суду, в якому розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції здійснювався шляхом перемноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості, у розрахунку позивача було розраховано суму інфляційних збитків за деякі місяці прострочки окремо.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ, а також те, що право позивача щодо стягнення 3% річних передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2 608 грн. 05 коп. 3% річних, в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 367 грн. 25 коп. суд відмовляє .

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов договору не було проведено розрахунків за спожитий природний газ.

Відповідно до п.6.2.2 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 7 727 грн. 95 коп.

Відповідачем подане клопотання про зменшення суми штрафних санкцій.

Положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 551 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається та зазначається представником відповідача, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач» у відповідності до Статуту на підставі Закону України «Про теплопостачання» та Постанови кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.205 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення» та інших нормативно-правових актів, є підприємством, яке здійснює господарську діяльність пов'язану з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів, а також транспортує та постачає теплову енергію. Підприємство використовує природний газ для виробництва теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання. Тепловою енергією, виготовленою підприємством, забезпечуються різні категорії споживачів, а саме: населення, бюджетні організації та підприємства міста Конотоп. У відсотковому значенні населенню поставлено теплової енергії у 2012 р. 79,4%, а бюджетним організаціям і іншим дрібним споживачам лише 20,6%. Підприємство виробляє теплову енергію в основному для потреб населення, платежі, за отримані послуги від населення надходять не регулярно, через що збитки підприємства тільки за 2012 рік складають 3283 млн. грн.

Враховуючи зазначене, встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення (79, 4%), а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі ст. 233 ГК України та пункту 3 ст. 83 ГПК України до 79, 4 %, що становить 1591 грн. 95 коп.

Зазначене відповідає роз'ясненням наведеним у Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ), також зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012 р. в справі № 5023/3165/12.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 509, 512-516,526-527, 551, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач», (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Вирівська, 60, код 31589837) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 91 719 грн. 89 коп. основного боргу, 2 608 грн. 05 коп. 3 % річних, 1591 грн. 95 коп. пені, 1937 грн. 88 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.07.2013 року

СУДДЯ (підпис) Ю. А. ДЖЕПА