Рішення № 32564358, 19.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2013 р.Справа № 916/1246/13

За позовом: Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство"

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат"

про стягнення 2 133 119,63 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

Від прокурора: Пшенічко С.О., посвдідчення №012370 від 01.11.2012р.

Від позивача МІУ: не з'явився

Від позивача ДСК "Чорноморське морське пароплавство": Горобченко Ю.Ю., довіреність №ю-1-9/13 від 25.04.2013р.

Від відповідача: Косьяненко Ю.Я., довіреність від 02.01.2013р.

СУТЬ СПОРУ: Чорноморський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з приватного акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат" 552 322,95 грн., де 507 039,96 грн. - несплачені платежі за договором №ОД-773 від 03.01.2006р., 45 282,99 грн. - штрафні санкції, 1 631 535,75 грн. компенсації вартості використання обладнання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2013р. позовну заяву (вх.№1975/2013) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Прокурор подав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх.№21200/13 від 12.07.2013р.), відповідно до якої виклав позовні вимоги у вищенаведеній остаточній редакції.

Представник прокурора уточнені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивач Міністерства інфраструктури України в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, подав до суду відзив на позов від 02.04.2013р., відповідно якого заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство" уточнені позовні вимоги прокурора підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав викладених у письмових поясненнях (вх.№19830/13 від 01.07.2013р.).

Відповідач уточнені прокурором позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№20546/13 від 05.07.2013р.) та просить суду відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

03 січня 2006р. між державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" (Позикодавець) та закритим акціонерним товариством "Одеський м'ясокомбінат" (Користувач) було укладено договір позички № ОД-773, згідно умов п.1.1. якого, вбачається, що за даним Договором Позикодавець зобов'язується передати, а Користувач приймає позичку в тимчасове платне користування, у вигляді нежитлових приміщень - забійного цеху з прилеглими приміщеннями (надалі - Майно), загальною площею 379,30 кв.м., які розташовані на території комплексу з переробки м'яса та молока, за адресою: Одеська область, Любашівський р-н, смт. Любашівка, вул. Заводська, 20, що знаходиться на балансі ДСК "ЧМП".

Згідно п.1.2. Договору користування Майном вважається платним.

Відповідно до п. 2.1. Договору, користувач вступає в термінове платне користування Майном на умовах, зазначених у договорі, але не раніше підписання сторонами даного Договору і акту приймання-передачі Майна.

Із змісту п.3.1. Договору, розмір плати за користування позичкою визначається за домовленістю сторін і становить за перший місяць користування (січень 2006р.) 5456,96 грн., без урахування ПДВ, відповідно до Додатка 12.1, що є невід'ємною частиною Договору позички здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктами 3.2.,3.3., 3.4. Договору передбачено, що розмір плати користування позичкою за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Користувач щомісяця здійснює авансовий платіж за позичку шляхом перерахування відповідних платежів на поточний рахунок Позикодавця за кожний календарний місяць до 5-го числа. Позикодавець виставляє Користувачеві перший рахунок по позичці не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання відповідного Акту приймання-передачі майна. Користувач повинний самостійно одержати від Позикодавця оформлений рахунок. Щомісяця до 15-числа Позикодавець виставляє Користувачеві рахунок на передплату й перерахунок за попередній календарний місяць із урахуванням коректування розміру позички у зв'язку зі зміною індексу інфляції. Користувач зобов'язаний здійснити авансовий платіж відповідно умов визначених п.3.3. на підставі даного Договору, у розмірі плати за попередній місяць і зробити доплату на підставі виставленого рахунку не пізніше 20-го числа поточного місяця самостійно одержавши від Позикодавця оформлений рахунок.

Згідно п.5.1. Договору передача Користувачеві майна здійснюється після укладення договору позички й договору відшкодування експлуатаційних витрат (ВЕВ), пов'язаних з утримуванням предмета позички.

Відповідно до п.5.2. Договору, по факту приймання й повернення майна складається акт приймання-передачі, що підписується представниками Сторін.

У відповідності до п.9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Даний Договір діє з 03.01.2006 року по 03.01.2011р. року включно.

Так, доказом фактичної передачі об'єкта в користування є поданий прокурором акт до матеріалів справи приймання-передачі майна від 03.01.2006р., відповідно до якого державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство" передало, а відповідач, ЗАТ "Одеський м'ясокомбінат" прийняло в користування нежитлові приміщення - забійного цеху з прилеглими приміщеннями, загальною площею 379,30 кв.м., які розташовані на території комплексу з переробки м'яса та молока, за адресою: Одеська область, Любашівський р-н, смт. Любашівка, вул. Заводська, 20.

Як зазначає прокурор у позові, що в порушення вимог договору позички №ОД-773 від 03.01.2006р. відповідач, приватне акціонерне товариство "Одеський м'ясокомбінат" виплати здійснювало лише до 27.11.2009р., після чого, жодних надходжень на рахунок державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" за договором позички не відбувалось, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість перед останнім за договором позички №ОД-773 від 03.01.2006р. в сумі 552 322,95 грн.

02 квітня 2012р. між державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" (Орендодавець) та закритим акціонерним товариством "Одеський м'ясокомбінат" (Орендар) укладено договір оренди обладнання №КС-357, згідно умов п.1.1. якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - обладнання (надалі - орендоване майно), що обліковується на балансі державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" та знаходиться в м'ясопереробному цеху (ковбасне відділення) М'ясо - молочного комбінату, розташованого за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт Любашівка, вул. Заводська, 20, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена оціночною фірмою "ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА" у формі ТОВ станом на 05 березня 2012 року і становить: 984 293,00 (дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі двісті дев'яносто три гривні 00 копійок) грн.

Відповідно до п.1.2. Договору, Орендодавець передає Орендарю орендоване майно, згідно переліку, визначеному в акті прийому-передачі, що додається до Договору (Додаток 11.2.1.), та який є невід'ємною його частиною.

За приписами п.2.1. Договору, Орендар вступає в строкове платне користування орендованим майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту прийому-передачі орендованого майна.

Із змісту п.3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (зі змінами і доповненнями) та становить за базовий місяць оренди березень 2012 року без урахування ПДВ: 8 202,44 (вісім тисяч двісті дві гривні 44 копійки) грн. (додаток 11.2.2.). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Положеннями п.3.2. Договору Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний рахунок.

Умовами п.3.3 Договору визначено, що орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісяця шляхом передплати за один місяць, на підставі рахунків Орендодавця не пізніше 10-го числа поточного місяця.

У відповідності до п.7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами даного Договору та акту прийому-передачі, та діє до 31 грудня 2013р. (п.9.1. Договору).

За актом прийому-передачі від 02.04.2012р. державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство" передало приватному акціонерному товариству "Одеський м'ясокомбінат" в користування орендоване майно, що обліковується на балансі державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" та знаходиться в м'ясопереробному цеху (ковбасне відділення) М'ясо - молочного комплексу, розташованого за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, 20.

Також, в обґрунтування заявленого позову прокурор зазначає, що в приміщеннях, переданих у користування за договором позички №ОД-773, весь строк дії договору, тобто з 03.01.2006р. знаходилось обладнання м'ясо-молочного комплексу згідно з інвентаризаційним описом від 26.11.2012р. та довідки про перебування на балансі державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство". Проте, договір оренди обладнання, що знаходиться у цих приміщеннях укладено між державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" та приватним акціонерним товариством "Одеський м'ясокомбінат" лише 02.04.2012р.

Отже, з врахуванням вищенаведеного, на думку прокурора приватне акціонерне товариство "Одеський м'ясокомбінат" безпідставно використовувало обладнання, що знаходиться на балансі державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство", з моменту укладення укладання договору позички приміщення до моменту укладання договору оренди обладнання, у зв'язку з чим у відповідача утворився борг перед позивачем з компенсації вартості використання обладнання в сумі 1 631 535,75 грн.

Таким чином, з підстав неналежного виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором позички та безпідставним використанням обладнання, що знаходиться на балансі державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство", з моменту укладення укладання договору позички приміщення до моменту укладання договору оренди обладнання, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 2 133 119,63 грн., що і стало підставою для з Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" звернутись до суду із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивачів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є

представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст.760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями п.1 ст.761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання у найм має власник речі або особа, якій належить майнові права.

За положеннями ст.827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Згідно ст.828 Цивільного кодексу України договір позички речі побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно. Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі. Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу. Договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Умовами ст.829 Цивільного кодексу України передбачено, що позичкодавцем може бути фізична або юридична особа. Особа, яка здійснює управління майном, може бути позичкодавцем за згодою власника. Юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного прокурором та позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов'язання щодо оплати платежів за договором позички №ОД-773 від 03.01.2006р., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка прокурором зазначена в розмірі - 507 039,96 грн., однак за самостійним розрахунком суду розмір заборгованості відповідача за договором позички встановлено в сумі 501 583,88 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" підлягає сума заборгованості за договором позички встановлена судом в сумі 501 583,88 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за договором позички в розмірі 5456,08 грн. суд відмовляє.

Крім того, прокурором заявлено позовні вимоги про стягнення приватного акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат" 45 282,99 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором позички.

Оцінюючи вимоги про стягнення штрафних санкцій в сумі 45 282,99 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Із змісту пп.1 п.2 ст.258 Цивільного кодексу України вбачається, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема до стягнення неустойки (штрафу, пені).

Із системного аналізу заявлених до стягнення прокурором за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором позички штрафних санкцій та їх розрахунку, вбачається, що під поняттям штрафних санкцій прокурором заявлено до стягнення три проценти річних.

З цього приводу суд вважає занеобхідне зазначити наступне.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право прокурора вимагати від відповідача сплатити державній судноплавній компанії "Чорноморське морське пароплавство" суми боргу та сплати трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу останнього, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати державній судноплавній компанії "Чорноморське морське пароплавство" за договором позички. Отже, три проценти річних - це плата боржника за користування утриманими ним грошовими коштами кредитора та не є штрафними санкціями, у зв'язку з чим, суд відмовляє прокурору в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором позички.

Також Чорноморським прокурором з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 631 535,75 грн. компенсації вартості використання обладнання за договором оренди обладнання КС-357 від 02.04.2012р.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно ст.73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство". Державне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого воно входить. Органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові. Законом можуть бути визначені особливості статусу керівника державного унітарного підприємства, в тому числі встановлено підвищену відповідальність керівника за результати роботи підприємства. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Відповідно до ст.74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Статутний капітал державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу державного комерційного підприємства встановлюється зазначеним уповноваженим органом. Статутний капітал державного комерційного підприємства підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної реєстрації такого підприємства. Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Збитки, завдані державному комерційному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які було визнано судом неконституційними або недійсними, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду. Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворене у державне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, у порядку ( 802-2012-п ), встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст.236 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Стаття 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначає, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є:

Кабінет Міністрів України;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку;

міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління);

Фонд державного майна України;

органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;

органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами;

державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури);

Національна академія наук України, галузеві академії наук. Державна керуюча холдингова компанія має статус уповноваженого органу управління щодо об'єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств.

Згідно з Положенням "Про Міністерство інфраструктури України", затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011р. №581/2011 Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінінфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Положеннями п. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03р. за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначає у позовній заяві Чорноморський прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області, що відповідач безпідставно використовував обладнання, що знаходиться на балансі державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" з моменту укладання договору позички приміщення до моменту укладення договору оренди обладнання, у зв'язку з чим відповідач має компенсувати позивачу вартість використання обладнання в період з 03.01.2006р. по 02.04.2012р. в сумі 1 631 535,75 грн.

В обґрунтування даної позовної вимоги прокурор посилається на ч.1 ст.1212 та ст.1214 Цивільного кодексу України.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1214 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що пунктом 2.1. договору оренди обладнання №КС-357 від 02.04.2012р. визначено, що орендар вступає в строкове платне користування орендованим майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту прийому-передачі орендованого майна.

З врахуванням того, що ані прокурором, ані позивачами до суду не подано належних та припустимих доказів, що свідчать про дійсне використання відповідачем обладнання, що знаходиться на балансі державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство", з моменту укладення договору позички приміщення до моменту укладання договору оренди обладнання, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення даної вимоги прокурора.

Крім того, судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" за договором оренди обладнання №КС-357 від 02.04.2012р. в сумі 24 459,30 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" підлягає сума заборгованості за договором оренди обладнання №КС-357 від 02.04.2012р. встановлена судом в сумі 24 459,30 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства, суд, вбачає частково доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство", у зв'язку з чим стягненню з приватного акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат" на користь державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" підлягає заборгованість за договором позички №ОД-773 від 03.01.2006р. встановлена судом в розмірі 501 583,88 грн., заборгованість за договором оренди обладнання №КС-357 від 02.04.2012р., встановлена судом в розмірі 24 459,30 грн. В іншій частині заявлених вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 10 520,86 грн. слід стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат" (65013, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд.80, код ЄДРЮОФОП 30001967) на користь державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд.1, код ЄДРЮОФОП 01125614) 501 583 (п'ятсот одна тисяча п'ятсот вісімдесят три) грн. 88 коп. заборгованості за договором позички, 24 459 (двадцять чотири тисячі чотириста п'ятдесят дев'ть) грн. 30 коп. заборгованості за договором оренди обладнання,

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат" (65013, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд.80, код ЄДРЮОФОП 30001967) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 10 520 (десять тисяч п'ятсот двадцять) грн. 86 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 22.07.2013р.

Суддя Цісельський О.В.