Рішення № 32564290, 16.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7323/13 16.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2"

до Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна"

про стягнення 134 705, 65 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Черевик Ю.В. за довіреністю № 50/30 від 25.02.2013 р.;

від відповідача: Грабчак В.М. за довіреністю № 77 від 17.04.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Край-2" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" (далі - відповідач) про стягнення 134 705, 65 грн., в тому числі 126 581, 25 грн. основного боргу, 8 124, 40 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в сумі 2 694, 11 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/7323/13, розгляд справи призначено на 04.06.2013 р.

27.05.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

01.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що 76 накладних на поставку товару, на які посилається позивач у даній справі, містять посилання на інші договори (№ 76 від 14.02.2011 р., № 123 від 01.11.2011 р., № 26 від 05.01.2011 р.) та крім того одна накладна є позадоговірною, і лише 6 накладних мають посилання на договір № 26 від 28.02.2011 р. на загальну суму 11 943, 96 грн. Оскільки відповідачем було проведено розрахунки за договором № 26 від 28.02.2011 р. на суму 130 000, 00 грн., то відповідно, на його думку, позовні вимоги є необґрунтованими та має місце переплата з його боку.

04.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, в тому числі податкові накладні, які складались відносно спірних поставок, а також, заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 126 581, 25 грн.

Крім того, від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він зазначає про те, що у період з 01.03.2011 р. по 02.02.2012 р. ним було поставлено відповідачу товар (м'ясо свійської птиці) на загальну суму 256 581, 25 грн., який було оплачено частково на суму 130 000, 00 грн. У більшості накладних, наданих суду, помилково було вказані інші договори, предметом яких є інший товар (цукерки, черево свиняче), або договори, яких взагалі не існує. На підставі зазначеного, позивач вважає, що спірні правовідносини мають регулюватись саме договором, предметом якого було визначено поставку м'яса свійської птиці, та у будь-якому випадку такий товар має бути оплачено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 25.06.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 25.06.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 910/7323/13 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2013 р. суддею Любченко М.О. прийнято справу № 910/7323/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 16.07.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. справу № 910/7323/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/7323/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 16.07.2013 р.

У судовому засіданні 16.07.2013 р. судом розглянуто та прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення 3 % річних.

Так, відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Оскільки звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, відмова від позову в частині позовних вимог про стягнення 3 % річних не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси та приймається судом, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України зумовлює припинення провадження у справі в цій частині.

У судовому засіданні 16.07.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) було укладено Договір № 26, відповідно до п. 1.1. якого постачальник здійснює поставку м'яса свіжого свійської птиці та харчових субпродуктів у власність замовника, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1), що додаються до цього Договору і є його невід'ємною частиною, на умовах DDP - Інкотермс у редакції 2000 р.

Відповідно до п. 2.1. Договору його сума складає 242 820, 00 грн. відповідно до специфікації (додаток 1) та визначена за результатами конкурсних торгів.

Усі розрахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення на підставі накладних протягом 90 календарних днів з дати отримання товару (згідно пропозиції учасника, але не менше ніж 30 календарних днів з дати отримання товару) (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 6.2. Договору відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору, при виявленні розходжень якості товару з відповідними нормами, негайно інформувати про це позивача.

Згідно з п. 10.6. Договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 р.

Додатковою угодою № 1 від 28.12.2011 р. до Договору сторони збільшили суму Договору на 48 564, 00 грн. та подовжили його дію на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на новий рік до повного його виконання.

Додатком № 1 до Договору сторони визначили, що предметом поставки за Договором є окіст курячий та філе куряче.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар - окіст курячий та філе куряче, на загальну суму 256 581, 25 грн. відповідно до наступних видаткових накладних: № 2464 від 01.03.2011 р., № 2563 від 03.03.2011 р., № 2778 від 09.03.2011 р., № 2891 від 11.03.2011 р., № 3286 від 17.03.2011 р., № 3596 від 24.03.2011 р., № 3695 від 24.03.2011 р., № 3831 від 25.03.2011 р., № 4137 від 31.03.2011 р., № 4452 від 06.04.2011 р., № 4578 від 08.04.2011 р., № 4943 від 14.04.2011 р., № 5009 від 15.04.2011 р., № 5282 від 19.04.2011 р., № 5415 від 21.04.2011 р., № 6096 від 05.05.2011 р., № 6554 від 13.05.2011 р., № 6754 від 17.05.2011 р., № 6818 від 18.05.2011 р., № 6950 від 20.05.2011 р., № 7196 від 25.05.2011 р. № 7322 від 27.05.2011 р., № 7491 від 01.06.2011 р., № 7605 від 03.06.2011 р., № 7747 від 06.06.2011 р., № 7874 від 09.06.2011 р., № 8044 від 14.06.2011 р., № 8212 від 17.06.2011 р., № 8213 від 17.06.2011 р., № 8394 від 21.06.2011 р., № 8521 від 24.06.2011 р., № 8745 від 30.06.2011 р., № 8917 від 05.07.2011 р., № 9037 від 07.07.2011 р., № 9263 від 12.07.2011 р., № 9346 від 14.07.2011 р., №9473 від 18.07.2011 р., № 9586 від 20.07.2011 р., № 9662 від 22.07.2011 р., № 9789 від 26.07.2011 р., № 9924 від 29.07.2011 р., № 10038 від 02.08.2011 р., № 10131 від 04.08.2011 р., № 10308 від 09.08.2011 р., № 10416 від 12.08.2011 р., № 10416 від 12.08.2011 р., № 10586 від 16.08.2011 р., № 10677 від 18.08.2011 р., № 10839 від 23.08.2011 р., № 10990 від 26.08.2011 р., № 11211 від 01.09.2011 р., № 11497 від 07.09.2011 р., № 11784 від 12.09.2011 р., № 11927 від 15.09.2011 р., № 12208 від 20.09.2011 р., № 12541 від 27.09.2011 р., № 12619 від 29.09.2011 р., № 12975 від 06.10.2011 р., № 13321 від 13.10.2011 р., № 13542 від 17.10.2011 р., № 13589 від 18.10.2011 р., № 13686 від 20.10.2011 р., № 13921 від 25.10.2011 р., № 13997 від 27.10.2011 р., № 14250 від 01.11.2011 р., № 14400 від 03.11.2011 р., № 15224 від 17.11.2011 р., № 16308 від 01.12.2011 р., № 16538 від 05.12.2011 р., № 16631 від 06.12.2011 р., № 17878 від 22.12.2011 р., № 18186 від 27.12.2011 р., № 18368 від 29.12.2011 р., № 8 від 03.01.2012 р., № 95 від 04.01.2012 р., № 167 від 05.01.2012 р., № 215 від 06.01.2012 р., № 433 від 11.01.2012 р., № 629 від 16.01.2012 р., № 944 від 19.01.2012 р., № 1267 від 24.01.2012 р., № 1366 від 26.01.2012 р., № 1490 від 27.01.2012 р., № 1658 від 31.01.2012 р., № 1776 від 02.02.2012 р.

Слід зазначити, що окремі з вказаних накладних містять посилання на Договори № 76 від 14.02.2011 р., № 123 від 01.11.2011 р., № 26 від 05.01.2011 р.

Судом досліджено зміст договорів № 76 від 14.02.2011 р. та № 123 від 01.11.2011 р. та встановлено, що вони були укладені на поставку цукерок шоколадних та свинного черева відповідно, й окіст курячий та філе куряче не є їх предметом поставки.

У свою чергу існування Договору № 26 від 05.01.2011 р. сторонами взагалі не доведено, а відповідно до пояснень позивача, не спростованих відповідачем, такий договір не укладався, і при оформленні спірних накладних мала місце описка.

З метою встановлення підстави відповідних господарських операцій судом досліджено зміст податкових накладних, які складались позивачем відносно кожної з поставок: та встановлено, що в графі "Вид цивільно-правового договору" вказано: договір поставки від 28.02.2011 р. № 26.

У свою чергу, відповідачем доказів неприйняття відповідних податкових накладних, в тому числі невідображення у власній податковій звітності відповідних податкових зобов'язань, не надано, з огляду на що, з урахуванням відсутності між сторонами інших укладених договорів поставки окісту курячого та філе курячого, суд дійшов висновку, що спірні поставки товару здійснені саме на виконання Договору № 26 від 28.02.2011 р.

Судом також враховано, що за змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна.

Необхідності вказувати в накладній підставу здійснення господарської операції чинне законодавство не визначає.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір поставки окісту курячого та філе курячого, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Тим більше, що відповідач не заперечує проти отримання вказаного товару та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався.

Сторонами, також, не наведено жодних переконливих доводів про те, що: на виконання вимог приписів статей 208, 207, 641, 642 ЦК України будь-яка з сторін у даній справі в письмовій формі зверталася до контрагента з пропозицією укласти інший договір поставки відповідного товару; ця пропозиція містила істотні умови договору, виражала намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття і була акцептована контрагентом. При цьому, також, не наведено мотивів щодо необхідності укладання таких правочинів протягом строку дії Договору.

Таким чином, у суду немає підстав для висновку про те, що спірні поставки відбулись на виконання іншого договору, в тому числі укладеного у спрощеній формі, ніж той, на який посилається позивач.

Відповідний правовий підхід до питання визначення підстави поставки, викладений у постановах Вищого господарського суду України від 09.06.2009 р. у справі № 54/173 та від 21.01.2010 р. у справі № 39/71.

Як зазначає позивач та не спростовано і не заперечується відповідачем, останній за отриманий товар розрахувався лише частково, сплативши 130 000, 00 грн., у зв'язку з чим у нього виник борг перед позивачем в сумі 126 581, 25 грн.

Оскільки відповідач в подальшому так і не провів розрахунки з позивачем, останній вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, сторони встановили, що усі розрахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення на підставі накладних протягом 90 календарних днів з дати отримання товару (згідно пропозиції учасника, але не менше ніж 30 календарних днів з дати отримання товару) (п. 2.4. Договору).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу, як і не доведено відсутності відповідних бюджетних призначень для розрахунків з контрагентами.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

При цьому, що стосується позовних вимог, провадження по розгляду яких припинено, у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині, суд зазначає наступне.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

На зазначеному наголошено в пункті 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 8 124 (вісім тисяч сто двадцять чотири) грн. 40 коп. 3 % річних припинити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" (04075, місто Київ, Оболонський район, 14-лінія Пуща-Водиця, код ЄДРПОУ 05907147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" (09000, Київська область, Сквирський район, місто Сквира, вулиця Леніна, будинок 22, код ЄДРПОУ 35231874) 126 581 (сто двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят одну) грн. 25 коп. основного боргу та 2 531 (дві тисячі п'ятсот тридцять одну) грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.2013 р.

Суддя В.С. Ломака