Постанова № 32561275, 11.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 р. Справа №805/8335/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: «10» година «55» хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Голуб В.А.,

при секретарі Матченко В.С.,

за участю:

представника позивача Чебаненка Є.О.,

представника відповідача Кваніна Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 189 785, 10 грн. та пені у розмірі 1 860, 04 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 189 785, 10 грн. та пені у розмірі 1 860, 04 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що згідно зі ст. 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закону) державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

У відповідності до покладених завдань Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - відділення Фонду) здійснює контроль за виконанням всіма роботодавцями нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та за своєчасним перерахуванням сум адміністративно-господарських санкцій, що надходять від підприємств, за недодержання ними цього нормативу.

Частина 3 ст. 18 Закону вказує, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частина 2 ст. 19 Закону вказує, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Як зазначає позивач, згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод», що наданий до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 885 осіб. Таким чином, згідно зі ст. 19 Закону на ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» у 2012 році повинно бути працевлаштовано 35 інвалідів. Фактично ж, за даними звіту працювало 29 інвалідів.

Отже, на думку позивача, ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» не виконало норматив по створенню 6 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Згідно розрахунку, сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, становить 189 785, 10 грн.

Відповідачем адміністративно - господарські санкції станом на 03 червня 2013 року не сплачені, тому на підставі ст. 20 Закону та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», порушення термінів сплати, тягне за собою нарахування пені, яка станом на 03 червня 2013 року складає 1 860,04 грн.

Загальна сума позову з урахуванням пені становить 191 645,14 грн. Тому позивач просить стягнути вказану суму боргу з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача з адміністративним позовом не погодився та надав письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що ст. 18 Закону пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань покладається на Державну службу зайнятості. Зазначений Закон не містить норм, які б зобов'язували підприємство самостійно здійснювати пошук та працевлаштування інвалідів. Підприємство лише зобов'язане створити робочі місця для цієї категорії громадян. Зазначений обов'язок відповідачем виконаний. На виконання вимог закону підприємство звітувало до Дружківського центру зайнятості про наявність вакансій (ф. 3-ПН) із зазначенням у графі 15 звіту про можливість працевлаштування на вакантну посаду інвалідів. На підприємстві у 2011 році створено 42 робочих місця для інвалідів, у виконання норм Закону видавався наказ «Про внесення змін у штатний розклад» щодо введення робочих посад для інвалідів.

Представник відповідача зазначає, що надсилався лист до Костянтинівського центру зайнятості з проханням допомоги в комплектації працівниками, у тому числі інвалідами.

Також надсилались листи товариствам інвалідів у міста Дружківка та Костянтинівка із запрошенням на роботу інвалідів. Але товариствами інвалідів зазначеної категорії працівників до ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» не було направлено.

Представник відповідача вказує, що жодного випадку відмови інвалідам у працевлаштуванні з боку ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» не було.

На думку представника відповідача, відповідачем вчинені всі можливі заходи до працевлаштування інвалідів.

На підставі викладеного, представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне.

Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів - зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.07.1991 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 13492430, що підтверджується Довідкою АА № 703636 з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.9).

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Кіндратівський вогнетривкий завод» - зареєстрований виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області 04.01.1995 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 00191767, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 180598 (а.с. 30).

19 лютого 2013 року відповідачем був наданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ. Згідно звіту в 2012 році на підприємстві відповідача працювало 885 осіб, з них 35 інвалідів, які повинні бути працевлаштовані на підприємстві. Фактично на підприємстві у 2012 році працювало 29 інвалідів (а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, у 2012 році ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» інформувало центр зайнятості про вакантні робочі місця для працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю шляхом подання звітів про наявність вакансій форми № 3-ПН (а.с. 40-51). Крім того, підприємством надсилались листи до Костятинівського центру зайнятості, Товариства інвалідів «Друг», Товариства інвалідів «Первоцвет» щодо наявності вакансій для інвалідів (а.с. 52, 53, 54). Також відповідно до наказу № 130 від 14 червня 2011 року на підприємстві було внесено з 15.06.2012 року в штатний розпис 10 робочих посад для інвалідів (а.с.39).

Відповідно до відповіді Спілки організацій інвалідів України від 01.07.2013 року № 4-07/13 на запит позивача інвалідів бажаючих працевлаштуватись у 2012 році на ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» не було (а.с. 57).

Таким чином, відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 181 Закону Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, з положень Закону не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування їх на створені робочі місця. Такий обов'язок ст. 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що відповідач вимоги закону виконав, та в його діях немає складу правопорушення. У судовому засіданні не встановлено фактів відмови відповідача у працевлаштуванні направлених на вакантні посади інвалідів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 189 785,10 грн. та пені у розмірі 1 860,04 грн., не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 189 785, 10 грн. та пені у розмірі 1 860, 04 грн., - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 11 липня 2013 року. Постанову у повному обсязі виготовлено 16 липня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голуб В. А.