Ухвала суду № 32560296, 10.07.2013, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"10" липня 2013 р.Справа № 921/556/13-г/14 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожній вектор", вул. Лесі Українки, 31/48, м. Яворів, Львівська область, 81000

до відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46000

про стягнення заборгованості в сумі 126599.86 грн.

за участю представника відповідача: Л. О. Кульчицька, довіреність №06-4/23 від 04.01.2013 р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожній вектор" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача - Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості в сумі 126599.86 грн. в т. ч.: 107932.00 грн. основного боргу, 8255.86 грн. трьох відсотків річних, 10412.00 грн. інфляційних нарахувань.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилається на долучені до позовних матеріалів докази, а саме: договори поставки №01-31/05/2010 від 31.05.2010р. та №4/37 від 26.03.2012р.; Специфікацію №1 від 17.10.2012р., як додаток до договору від 26.03.2012р.; акт приймання-передачі стовпчиків напрямних від 18.10.2012р. по договору поставки від 26.03.2013р.; рахунки-фактури №В-00000034 від 17.06.2010р., №В-00000038 від 11.05.2011р., №В-00000092 від 17.10.2012р.; видаткові накладні №В-00000023 від 21.06.2010р., №В-00000015 від 11.05.2011р., №В-00000085 від 18.10.2012р. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей згідно даних накладних; податкові накладні №29 від 21.06.2010р., №2 від 11.05.2011р., №5 від 18.10.2012р., а також вимогу №10 від 30.01.2013р. про погашення заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Водночас, перелічені документи не відповідали вимогам, що встановлені для письмових доказів у статті 36 ГПК України.

З наведених підстав, суд ухвалою від 03.06.2013р., а в подальшому 26.06.2013р. зобов'язав позивача подати належним чином посвідчені їх копії.

Також, під час розгляду справи в судовому засіданні 26.06.2013р., з'ясовано, що представлений товариством розрахунок інфляційних нарахувань є неповним. Зокрема, за відсутності у ньому дати виникнення зобов'язань не видається за можливе встановити правильність періоду нарахування інфляційних втрат господарським товариством. З огляду на викладене, відповідні відомості з даного приводу, суд зобов'язав надати господарське товариство

Вказані вимоги суду без зазначення будь-яких поважних причин на те ТОВ "Дорожній вектор" виконані не були.

Відповідач також не надав витребуваних судом документів. Натомість, 25.06.2013р. дочірнє підприємство повідомило суд, що для підготовки обґрунтованого відзиву на позов йому необхідні первинні документи, що долучені до позовної заяви, які у нього відсутні. При цьому відповідач зазначив, що ним направлено на адресу позивача лист №06-2/1015 від 19.06.2013р із вимогою йому їх направити, який залишений позивачем без задоволення.

З наведеного в сукупності судом зобов'язано сторони забезпечити явку у судове засідання їх повноважних представників, для з'ясування причин невиконання вимог суду та неподання останніми витребуваних документів.

В судовому засіданні 10.07.2013р. позивач участь повноважних представників у судовому засіданні не забезпечив, витребуваних документів не подав, причин не повідомив, хоча про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. (повідомлення про вручення знаходяться в матеріалах справи).

Натомість представник відповідача у засіданні пояснив, що документи, на які як на підставу своїх вимог посилається ТОВ "Дорожній вектор" у дочірнього товариства відсутні, що позбавляє останнє можливості висловити обґрунтовані заперечення з приводу спірних правовідносин.

В судовому засіданні представнику відповідача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГРК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає за необхідне позов залишити без розгляду за правилами п. 5 ст. 81 ГПК України з наступних міркувань.

Із обґрунтувань, які викладені у позовній заяві слідує, що 31.05.2013р. між учасниками даного спору був укладений договір поставки продукції №01-31/05/2010, за умовами якого, Продавець (позивач) зобов'язався провести роботи по виготовленню та доставці продукції (пластикові направляючі стовпчики в кількості 1000 шт.), а Покупець її прийняти та оплатити.

При цьому ТОВ "Дорожній вектор" вказує на те, що взяті на себе зобов'язання, згідно даного правочину ним виконані в повному обсязі, посилаючись при цьому на отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей, на підставі видаткової накладної №В-00000023 від 21.06.2010р., згідно довіреності №151 від 21.06.2010р.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем, в повному обсязі, не виконано зобов'язання щодо оплати отриманого ним, згідно видаткових накладних №В-00000015 від 11.05.2011р. та №В-00000085 від 18.10.2012р., на підставі договору поставки №4/37 від 26.03.2012р. та Специфікації до нього №1 від 17.10.2012р., що є його невід'ємною частиною, товару, що підтверджується також довіреностями на його отримання №78 від 10.05.2011р. та №175 від 18.10.2012р.

Процесуальне законодавство, а саме ст. 33 ГПК України покладає на позивача обов'язок поданими суду доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Водночас суд констатує, що письмові докази на яких ґрунтуються дані твердження є неналежними, оскільки не відповідають вимогам ст. 36 ГПК України.

З точки зору законодавства, копії, які видаються підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55. Аналогічна позиція закріплена і у п. 22 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відповідно до 5.27 Національного стандарту України відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

При цьому засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Вимога суду про надання посвідчених копій документів долучених до позовної заяви, позивачем була проігнорована.

Пунктом 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Зокрема, документи на підставі яких виникли господарські зобов'язання (договір №01-31/05/2010 від 31.05.2010р. та №4/37 від 26.03.2012р., специфікація №1 від 17.10.2012р.), а також вимога №10 від 30.01.2013р., взагалі ніким не посвідчені. Всі інші первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, не засвідчені належним чином (не зазначено посади особи, її ініціалів та прізвища, що їх засвідчила, а також дати засвідчення копії).

Як наслідок, суд позбавлений можливості дослідити у засіданні письмові докази, на які посилається позивач, адже матеріали справи не містять ні оригіналів ні належним чином посвідчених копій документів, на підставі яких виникли спірні правовідносини.

Подання не посвідчених копій реєстраційних документів позбавляє суд можливості перевірити належними та допустимими доказами твердження ТОВ "Дорожній вектор" по те, що останнє є правонаступником ТОВ "Вімед-Україна", яке виступало стороною спірних правовідносин.

Неподання обґрунтованого розрахунку інфляційних втрат перешкоджає вирішенню спору і з даного приводу.

При цьому суд констатує, що згідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору.

За таких обставин та враховуючи п. 4.9 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18, суд залишає позов без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Згідно із ст. ст. 44 - 49 ГПК України та п. 4 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" судові витрати підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 5 ст. 81, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов залишити без розгляду.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дорожній вектор" (вул. Лесі Українки, 31/48, м. Яворів, Львівська область, ідентифікаційний код 31951879) з Державного бюджету України - 2532 (дві тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжних доручень: №162 від 27.05.2013р., №163 від 28.05.2013р., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи №921/556/13-г/14.

3. Ухвалу направити сторонам по справі.

Суддя О.В. Руденко