Рішення № 32560169, 23.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.07.2013р. Справа № 905/607/13-г

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання Лагодіні Д.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Алексєєва І.О., за довіреністю

від відповідача 1: Муравйова Л.Б. за довіреністю

від відповідача 2: не з'явився

за позовом Публічного акціонерного товариства «Інвестбудсервіс», м.Донецьк

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Легіон-Юг»,смт.Гаспра,м. Ялта

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс», м.Донецьк

про визнання недійсним договору про охорону виробничих (господарських) об'єктів від 20.01.2010р., який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Легіон-Юг»,-

04.06.2013р за клопотанням позивача ухвалою суду строк розгляду справи продовжувався на 15 днів до 01.07.2013 року.

Публічне акціонерне товариство «Інвестбудсервіс», м. Донецьк (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Легіон-Юг»,смт.Гаспра,м. Ялта (далі-Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс», м.Донецьк (далі-Відповідач-2) про визнання недійсним договору про охорону виробничих (господарських) об'єктів від 20.01.2010р., який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Легіон-Юг».

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на відсутність у Відповідача-1 ліцензії на здійснення охоронних послуг, що свідчить про відсутність у нього дієздатності для укладання Договору про охорону виробничих (господарських) об'єктів.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.203, ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ст.ст. 1, 15, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.01.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/607/13-г.

26 лютого 2013р. Відповідач-2 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на відсутність у Відповідача-1 правоздатності на укладання договору охорони.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 19.03.2013р., у зв'язку із знаходженням судді Сгара Е.В. у відрядженні, справу №905/607/13- передано на розгляд судді Колесника Р.М.

Розпорядженням в.о голови господарського суду Донецької області від 12.04.2013р., у зв'язку із поверненням судді Сгара Е.В. з відрядженні, справу №905/607/13- передано на розгляд судді Сгара Е.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 16.04.2013р., у зв'язку з закінченням повноважень судді Сгара Е.В., справу №905/607/13- передано на повторний автоматичний розподіл, в результаті якого призначено суддю Чернову О.В.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 01.07.2013р., у зв'язку із знаходженням судді Чернова О.В. у відпустці, справу №905/607/13- передано на розгляд судді Колесника Р.М.

Розпорядженням в.о голови господарського суду Донецької області від 11.07.2013р., у зв'язку із виходом судді Чернової О.В. з відпустки, справу №905/607/13- передано на розгляд судді Чернової О.В.

15 липня 2013р. Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки на момент укладання спірного Договору від 20.01.2010р. він мав ліцензію, яка була переоформлена 19.02.2010р., у зв'язку зі зміною його наменування.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач-1 у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Представник Відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2010р. між Відповідачем-2 з Позивачем, що діють спільно на підставі договору простого товариства №1-29/06 від 29.06.2006р. (Замовником) та Відповідачем (Охоронне агентство) укладено договір про охорону виробничих (господарських) об'єктів №б/н (далі - Договір), за умовами п.2.1 якого замовник доручає, а Охоронне агентство бере під охорону майно, що знаходиться на об'єктах, о перераховані у дислокації (переліку) та позначені на плані (схемі) об'єктів, які охороняються, що додаються до договору.

Згідно д п.7.1 Договору встановлено, що він укладається терміном на 2 роки і набирає чинності з дня підписання.

Розділом 3 договору врегульовані положення щодо суми Договору та порядку розрахунків, у тому числі встановлено, що ціна однієї години спостереження охорони становить 13,70грн. Оплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється щомісячно платіжними дорученнями замовника, що здаються до установи банку не пізніше 5-го числа поточного розрахункового місяця. При цьому 50 процентів приплачується у час роботи 15-го числа фактичного місяця (п.3.1, 3.3).

Права та обов'язкі сторін врегульовані в розділі 4 Договору.

Посилаючись на відсутність у Відповідача-1 ліцензії на здійснення охоронних послуг, що свідчить про відсутність у нього дієздатності для укладання Договору про охорону виробничих (господарських) об'єктів, Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання спірного договору охорони недійсним.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні договору охорони недійсним.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Цивільним кодексом України.

Статтю 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно зі статтею 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 3 вказаної статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Пунктом 43 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (в редакції від 30.12.2009р., що діяла на момент укладання спірного Договору) визначено, що послуги з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян ліцензуванню підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 лютого 2009р. Міністерством внутрішніх справ видано ТОВ «Охоронне агентство «Альфа-Легіон» ліцензію серії АВ №433330 на право надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, терміном дії з 16 лютого 2009р по 16 лютого 2014р., яку, у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи на ТОВ «Охоронне агентство «Легіон-Юг», 19 лютого 2010р. переоформлено на ліцензію серії АВ №507532 терміном дії з 19 лютого 2010р. до 16 лютого 2014р.

Зазначені відомості підтверджуються, зокрема, листом Управління юридичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ №12/6-2129 від 21.06.2013р.

Таким чином, на момент укладання договору охорони виробничих (господарських) об'єктів 20.01.2010р. ТОВ «Охоронне агентство «Легіон-Юг» мало дійсну ліцензію на здійснення охоронних послуг.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33). Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи. Які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34).

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, доводи Позивача про відсутність на момент укладання спірного договору у Відповідача-1 ліцензії на здійснення охоронних послу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи, що позивач не довів а господарський суд не встановив наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсними відповідно до ст. ст. 203, 207, 215 ЦК України, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Інвестбудсервіс», м.Донецьки до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Легіон-Юг»,смт.Гаспра,м. Ялта до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс», м.Донецьк про визнання недійсним договору про охорону виробничих (господарських) об'єктів від 20.01.2010р., який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим-Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Легіон-Юг».

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Суддя О.В. Чернова

У судовому засіданні 23.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення підписано 24.07.2013р.