Постанова № 32560036, 17.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 913/64/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А.,суддівДанилової Т.Б., Данилової М.В.(доповідача),за участю представників: позивачаКведеріс А.О.- дов. від 25.05.2012 р.відповідачаЗалевська О.О.- дов. від 14.02.2013 р. № 14/02/2013/1розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10.04.13 рокуу справі № 913/64/13-г господарського суду Луганської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані"доДочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"простягнення 485 412, 45 грн.В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 485412,45грн. суми боргу.

Позов мотивований тим, що Дочірне підприємство "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не виконало свої зобов'язання за укладеним договором № 116 від 16.03.2006 р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по його оплаті у розмірі 325538, 80 грн. сума боргу, 116 941, 26 грн. інфляційні втрати та 3 % річних в сумі 42932, 39 грн., що склало 485 412, 45 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.02.2013 р. у даній справі (суддя Ворожцов А.Г.) у задоволенні позову відмовлено, відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2013 р. у даній справі (колегія суддів: головуючий Колядко Т.М., Принцевська Н.М., Скакун О.А.) рішення господарського суду Луганської області від 13.02.2013 р. залишено без змін, з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішенням господарського суду Луганської області від 13.02.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2013 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" задовольнити.

Скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, частину 1 статті 264 Цивільного кодексу, приписи статтей 525, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України, статтей 32, 43 Господарського процесуального кодексу України, а також неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 16.03.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" та Дочірнім підприємством "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" був укладений договір № 116, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" (Продавець) зобов'язується передати у власність Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Покупець) товар, а останній зобов'язується прийняти та оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 1.5 договору передбачено, що найменування, кількість, ціна товару зазначаються у специфікації, що є невід"ємною частиною договору, при цьому загальна вартість договору становить 10000000, 00 грн.

Сторони протягом 2008 р. уклали п'ять Специфікацій до договору, відповідно до яких позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 13 755 38, 80 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Згідно з пунктом 2.3 договору № 116, розрахунок Покупця з Постачальником здійснюється в гривнях шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника загальної вартості товару, згідно виставлених рахунків на протязі 30 днів після дня поставки.

Також пунктом 2.4 договору, передбачено, що поставка товару здійснюється на протязі п'ятнадцяти днів з дня отримання Постачальником рознарядки від Покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2008-2010 р. Дочірне підприємство "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" сплатило за отриманий товар частково, в сумі 10 50000, 00 грн., у зв'язку з чим сума боргу склала 325538, 80 грн., 116 941, 26 грн. інфляційні втрати та 3 % річних в сумі 42932, 39 грн.

Відповідно до приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається зі змісту статей 266, 268 Цивільного кодексу України, за своєю природою спірний договір є договором поставки, тому істотними для такого договору є умови щодо предмету, кількості, асортименту та строку поставки.

Судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" та Дочірне підприємство "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", відповідно до пункту 6.4 договору, визначили строк дії договору до 31.12.2010 р., а в частині взаєморозрахунків-до повного погашення боргу.

Також судами встановлено, що сторонами до договору № 116 від 16.03.2006 р. з 09.04.2008 р. по 23.07.2008 р. було укладено п'ть специфікацій, відповідно до яких сторони поставили та отримали в цей період товар, а відповідачем частково здійснена оплата згідно зазначеного договору.

Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатись про порушення свого права.

Відповідно до приписів частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Судами встановлено, що умовами договору сторонами передбачили оплату згідно виставлених рахунків протягом 30 днів після дня поставки.

Таким чином, оплата за товар мала бути здійснена в наступні терміни, відповідно до накладних, а саме:

- з 10.05.2008 р по накладній № 36 від 09.04.2008 р.;

- з 24.05.2008 р. по накладній № 55 від 23.04.2008 р.;

- з 01.07.2008 р. по накладній № 82 від 30.05.2008 р.;

- з 10.07.2008 п. по накладній № 93 від 09.06.2008 р.;

- з 24.07.2008 р. по накладній № 103 від 23.06.2008 р.

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Судами встановлено, що акт звіряння № 210 від 07.02.2011 р. не є доказом визнання відповідачем боргу, також не є доказом і посилання позивача на часткову оплату відповідачем отриманого товару, оскільки в призначені платежу зазначено "договір № 116 від 16.03.2006 р. за фарбу", тому зазначені платежі не є визнанням боргу за конкретними накладними.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів зазначає,що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права додатково перевіряти докази.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що строк позовної давності для пред'явлення позовної заяви про стягнення боргу сплив, оскільки заборгованість за поставлений товар виникла у відповідача в 2008 році, а з позовом позивач звернувся лише в 2013 р.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою було залишено в силі рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 1117, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.13 року у справі № 913/64/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: Т. Данилова

М. Данилова