Постанова № 32559971, 27.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2013 року № 826/5847/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Дочірнього підприємства « 135 Домобудівельний комбінат» Товариство з обмеженою відповідальністю «Реноме»

До

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

Про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДП « 135 ДКБ» ТОВ «Реноме» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012р. № 0003972250/12170, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 68582,60 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 17 145,65 грн.

Встановлені порушення, як вважає позивач є необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству. Правочини укладені з ПП «Хімінвест 2012» носять реальний характер, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. На час здійснення взаємовідносин, контрагент зареєстрований як платники податку на додану вартість, при здійсненні правочинів позивачем складено всі документи, які дозволяють вважати їх первинними.

У зв’язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, суду надано письмові заперечення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлені порушення п.198.1, п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача до суду не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи зазначену особу повідомлено належним чином, відповідно до вимог ст.ст. 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ДП « 135 ДКБ» ТОВ «Реноме» зареєстровано Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 22.06.2006р. Свідоцтво про державну реєстрацію від 22.06.2006р. №10651020000006922.

На підставі наказу ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 19.11.2012 № 1391-П, та пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДП « 135 ДКБ» ТОВ «Реноме» з питань фінансово-господарських відносин з ПП «Хімінвест 2012» за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 27.11.2012р. № 6234/2205/34474732, яким встановлено порушення .п 198.1, п. 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст.626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, в результаті чого товариством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в лютому 2012 року у розмірі 68582,60 грн..

На підставі акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012р. № 0003972250/12170, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 68582,60 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 17 145,65 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між ДП « 135 ДКБ» ТОВ «Реноме» (Замовник) та ПП «Хімінвест 2012» (Субпідрядник) укладено договір про виконання роботи № 20/12-11 від 20.12.2011р. Відповідно до даного Договору, Субпідрядник зобов’язується виконати ремонтні роботи побутового комбінату по вул. Бориспільській, 19 на суму 279004,80 грн. (в т.ч. ПДВ – 46500,80 грн.). Види та об’єми робіт визначені кошторисною документацією, яка являється невід’ємною частиною дійсного Договору, узгодженого і підписаного обома сторонами. Розрахунки з Субпідрядником за виконані будівельні роботи проводяться на підставі підписаних Сторонами актів по формі КБ-3 та КБ-2 шляхом перерахування коштів Замовника на розрахунковий рахунок Субпідрядника.

На виконання зазначеного договору ПП «Хімінвест 2012» виписано податкові накладні від 08.02.2012р. № 66 на суму 59822,40 грн.; від 15.02.2012р. № 67 на суму 36519,60 грн.; від 21.02.2012р. № 68 на суму 50605,20 грн.

Між ДП « 135 ДКБ» ТОВ «Реноме» (Замовник) та ПП «Хімінвест 2012» (Субпідрядник) укладено договір про виконання роботи № 16/01/-12 від 16.01.2012р. Відповідно до даного Договору, Субпідрядник зобов’язується виконати роботи тимчасового складського приміщення на складі КПД по вул. Бориспільській, 19 на суму 109010,40 грн. (в т.ч. ПДВ – 18168,40 грн.). Види та об’єми робіт визначені кошторисною документацією, яка являється невід’ємною частиною дійсного Договору, узгодженого і підписаного обома сторонами. Розрахунки з Субпідрядником за виконані будівельні роботи проводяться на підставі підписаних Сторонами актів по формі КБ-3 та КБ-2 шляхом перерахування коштів Замовника на розрахунковий рахунок Субпідрядника.

На виконання зазначеного договору ПП «Хімінвест 2012» виписано податкові накладні від 22.02.2012р. № 113 на суму 58390,80 грн.; від 24.02.2012р. № 115 на суму 50619,60 грн.

Між ДП « 135 ДКБ» ТОВ «Реноме» (Замовник) та ПП «Хімінвест 2012» (Субпідрядник) укладено договір про виконання роботи № 19/01/-12 від 19.01.2012р. Відповідно до даного Договору, Субпідрядник зобов’язується виконати ремонтні роботи електроцеху 3-поверх по вул. Бориспільській, 19 на суму 155538,60 грн. (в т.ч. ПДВ – 25923,10 грн.). Види та об’єми робіт визначені кошторисною документацією, яка являється невід’ємною частиною дійсного Договору, узгодженого і підписаного обома сторонами. Розрахунки з Субпідрядником за виконані будівельні роботи проводяться на підставі підписаних Сторонами актів по формі КБ-3 та КБ-2 шляхом перерахування коштів Замовника на розрахунковий рахунок Субпідрядника.

На виконання зазначеного договору ПП «Хімінвест 2012» виписано податкові накладні від 23.02.2012р. № 114 на суму 57015,60 грн.; від 27.02.2012р. № 116 на суму 59640,00 грн.; від 29.02.2012р. № 117 на суму 38882,40 грн.

На підтвердження власних доводів Позивач також надав суду:

- акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 за лютий 2012р.: від 08.02.2012р. на суму 59822,40 грн.; від 15.02.2012р. на суму 36519,60 грн.; від 21.02.2012р. на суму 50605,20 грн.; від 22.02.2012р. на суму 58390,80 грн.; від 23.02.2012р. на суму 57015,60 грн.; від 24.02.2012р. на суму 50619,60 грн.; від 27.02.2012р. на суму 59640,00 грн.; від 29.02.2012р. на суму 38882,40 грн.

- довідки про виконання будівельних робіт за формою КБ-3 від 08.02.2012р. на суму 59822,40 грн.; від 15.02.2012р. на суму 36519,60 грн.; від 21.02.2012р. на суму 50605,20 грн.; від 22.02.2012р. на суму 58390,80 грн.; від 23.02.2012р. на суму 57015,60 грн.; від 24.02.2012р. на суму 50619,60 грн.; від 27.02.2012р. на суму 59640,00 грн.; від 29.02.2012р. на суму 38882,40 грн.

18.06.2013р. через канцелярію суду Позивачем було подано пояснення по справі та наступні додаткові документи:

- банківські виписки від 22.03.2012р. на суму 24828,00 грн.; від 27.03.2012р. на суму 84182,40 грн.; від 27.03.2012р. на суму 20817,60 грн.; від 27.03.2012р. на суму 19000,00 грн.; від 06.04.2012р. на суму 7800,00 грн.; від 06.04.2012р. на суму 1000,00 грн.; від 11.04.2012р. на суму 45000,00 грн.; від 1104.2012р. на суму 18200,00 грн.; від 25.04.2012р. на суму 4570,40 грн.; від 25.04.2012р. на суму 39150,00 грн.; від 06.02.2012р. на суму 21822,00 грн.; від 21.02.2012р. на суму 154000,00 грн.; від 24.02.2012р. на суму 93000,00 грн.; від 22.03.2012р. на суму 10172,00 грн.

- податкові накладні від 23.01.2012р. № 37; від 27.01.2012р. № 38; від 31.01.2012р. №136;

- акти приймання виконаних робіт від 23.01.2012р.; від 27.01.2012р.; від 31.01.2012р.

На думку представника відповідача, укладені правочини між позивачем та контрагентом за вищезазначеними договорами не спричинили реального настання правових наслідків, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту. Представник позивача проти даного твердження представника відповідача заперечував та посилався на те, що у товариства є в наявності всі документи, що підтверджують реальність виконання договорів.

Однак, представником позивача не надано суду додаткових документів, окрім податкових, актів передачі-прийняття будівельних робіт, які б свідчили про реальність ведення господарської діяльності товариства з ПП «Хімінвест 2012», щодо укладених договорів про виконання робіт.

Оцінюючи подані сторонами документи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що при опрацюванні податковим органом розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів згідно з базою даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», було встановлено розбіжності між задекларованим податковим кредитом ДП « 135 ДКБ» ТОВ «Реноме» та відображеними податковими зобов’язаннями ПП «Хімінвест 2012» за лютий 2012р. на загальну суму 68582,60 грн.

Представником відповідача зазначено, що до податкового органу надійшов акт від 10.10.2012р. № 786/22-06/37310596 про результати проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Хімінвест 2012», по взаємовідносинах з ТОВ «Продмаркет» та ПП «Прилукихімснаб» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків та зборів за період з 01.01.2012 по 29.02.2012р., яким встановлено, що ПП «Хімінвест 2012» за податковою адресою не знаходиться. Таким чином встановлено, що зазначені підприємства мають ознаки фіктивності, зареєстровані з метою прикриття незаконної діяльності та використовуються діючими суб’єктами підприємницької діяльності як інструмент мінімізації податкових зобов’язань.

Крім того, відповідно до акту № 3169/22-9/31360133 від 20.08.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Прилукихімснаб» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.05.2012р. та акту Бориспільської ОДПІ Київської області від 29.08.2012р. № 353/22-1/36387029 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Продмаркет» з питань дотримання податкового законодавства по справлянню податку на додану вартість за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р., встановлено, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення; транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а тому згідно ч. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені операції щодо виконання робіт визначених договорами № 20/12-11 від 20.12.2011р., №16/01/-12 від 16.01.2012р. та № 19/01/-12 від 19.01.2012р. не мають ознак реально вчиненої господарської операції та вказують на відсутність реальності здійснення операцій.

Відповідно до ч.1 ст. 202, ч.1-3,5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 4.2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку підприємства. Фінансова, податкова та статистична звітність, використовуючи грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 4.1 статті 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2.4, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

У зв'язку з наведеним слід також зазначити, що відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 44.1 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того суд зазначає, що в ході судового розгляду справи встановлено фіктивність та порушення законодавства контрагентами позивача.

Зазначене підтверджує доводи представника відповідача стосовно того, що правочини суперечить вимогам Цивільного кодексу України, та є нікчемними.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п.198.1, п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1, 5 ст.203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2012р. на загальну суму 68582,60 грн. по взаємовідносинах з ПП «Хімінвест 2012».

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що зазначені господарські операції фактично не здійснювалися, а первинні документи були складені з метою штучного формування податкового кредиту.

Отже, незалежно від того, чи визнавались зазначені господарські договори недійсними в судовому порядку, останні не були спрямовані на досягнення будь-яких наслідків, пов’язаних із здійсненням підприємницької господарської діяльності, що унеможливлю врахування їх наслідків в податковому обліку платника податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 Кодексу). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи – податкові накладні, видані позивачеві контрагентом на виконання укладених договорів №20/12-11 від 20.12.2011р., №16/01/-12 від 16.01.2012р. та № 19/01/-12 від 19.01.2012р. не мають ознак реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

В зв’язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати подані представником позивача документи достатніми на підтвердження податкового кредиту, тобто первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 № 982/13/13-09, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв’язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В той же час, згідно матеріалів справи, позивачем не подано документів, які б спростовувати висновки податкового органу.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень доведено правомірність винесеного податкового повідомлення рішення від 10.12.2012р. № 0003972250/12170.

В той же час, згідно матеріалів справи, позивачем до суду не надано документів, які б спростували висновки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС.

За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Дочірньому підприємству « 135 Домобудівельному комбінату» Товариству з обмеженою відповідальністю «Реноме» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук