Постанова № 3255997, 18.02.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2009 р.

№ 21/277

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючий,

Воліка І.М.,

Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року у справі № 21/277 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав", м. Київ, про стягнення 39 496, 70 грн.,

за участю представників:

позивача –не з'явився

відповідача –не з'явився

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2007 року позивач –ТОВ "Торговий дім "Манташов" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ "Святослав" про стягнення 39 496, 70 грн.

Вказував, що 10.04.2006 року між ним та ТОВ "Святослав" укладено договір б/н, згідно умов якого ТОВ "Торговий дім "Манташов" (продавець) зобов'язується на протязі строку дії договору продавати ТОВ "Святослав" (покупець) товар належної якості, а покупець зобов'язується купувати товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Відповідно до п.4.4 договору покупець сплачує продавцю за кожну поставлену партію протягом 21 дня з моменту отримання партії.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору в частині сплати вартості поставленого товару на суму 20 631, 43 грн., - позивач просив стягнути з відповідача на його користь 20 631, 43 грн. –основного боргу, 1 279, 20 грн. –інфляційних втрат, 286, 88 грн. –3 % річних та 17 299, 19 грн. –неустойки, а всього: 39 496, 70 грн.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11 червня 2007 року (суддя: Шевченко Е.О.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року (колегія суддів у складі: Сотніков С.В.–головуючий, Дикунська С.Я., Дзюбко П.О.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ТОВ "Святослав" на користь ТОВ "Торговий дім "Манташов" 16 460, 76 грн. основної заборгованості, 225,89 грн. 3 % річних, 1 032,77 грн. інфляційних втрат, 13 742,38 грн. пені, 2500 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 339,62 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові рішення мотивовані посиланнями на п.4.5. договору, ст.ст. 526, 625 ЦК України та неналежне виконання відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, що є підставою покладення на нього обов'язку по сплаті основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", просив скасувати постанову в частині стягнення 12 456, 67 грн.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова зазначеним вимогам у повному обсязі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2006 між сторонами у справі укладено договір б/н, відповідно до умов якого ТОВ "Торговий дім "Манташов" (продавець) зобов’язався на протязі строку дії договору продавати ТОВ "Святослав" (покупець) товар належної якості, а покупець зобов'язався купувати товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Заявлена до стягнення сума заборгованості за поставлений товар становить 33 949, 21 грн.

Господарськими судами встановлено, що згідно наданих позивачем видаткових накладних ТОВ "Торговий дім "Манташов поставив відповідачу товар на суму 29 778,54 грн.

Поставка товару на суму 4 170, 67 грн. позивачем всупереч ст.33 ГПК України не доведена.

Відповідно до п. 4.4 договору покупець сплачує продавцю за кожну поставлену партію протягом 21 дня з моменту отримання партії.

Судами встановлено, що внаслідок часткової оплати вартості поставленого товару у розмірі 10 000 грн. та часткового повернення товару на суму 3 317,78 грн., у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 16 460,76 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій на підставі ст. 43 ГПК України дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача заборгованості у встановленому судом розмірі.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарські суди здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до встановленої суми заборгованості, дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 032, 77 грн. та 3 % річних у розмірі 225, 89 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 4.5 договору передбачена майнова відповідальність покупця за затримку оплати товару у вигляді неустойки в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На суму заборгованості згідно вказаних положень договору відповідачу була нарахована пеня, розмір якої перераховано судом пропорційно до встановленої суми заборгованості, а саме: 13 742, 38 грн.

Розглядаючи справу в апеляційному проваджені, апеляційний господарський суд посилався на ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та дійшов висновку про зміну рішення в частині стягнення 13 742, 38 грн. пені та стягнення з відповідача пені у розмірі 1 285, 71 грн.

Вказані висновки апеляційного суду були визнані законними та обгрунтованими постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2008 у даній справі.

Зокрема, у вказаній постанові суд касаційної інстанції зауважив, що договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно ст.3 Закону розмір пені, передбачений договором, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Обґрунтовуючи правильність висновків апеляційного суду щодо зміни рішення, касаційна інстанція наголосили, що положення вказаної статті не встановлюють обмежень для учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, проте, передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Разом з тим, згідно вказаної постанови Вищого господарського суду України, постанова апеляційного суду була скасована, а справа передана до суду апеляційної інстанції для здійснення повторного апеляційного провадження на підставі п.2 ст. 11110 ГПК України у зв'язку з неповідомленням позивача про час і місце засідання суду, що є безумовною підставою скасування судового акту.

Апеляційний господарський суд повторно здійснюючи апеляційне провадження за участю представника позивача посилався на вказівки Вищого господарського суду та положення ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", проте, дійшов помилкового висновку про залишення рішення без змін, що суперечить встановленим обставинам справи та ст.3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яка була правильно застосована апеляційним судом під час попереднього перегляду рішення в апеляційному порядку.

За таких обставин, коли фактичні обставини справи з'ясовані судами попередніх інстанцій повно, всебічно та об'єктивно, але при повторному перегляді справи в апеляційному порядку допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів не вбачає підстав до повернення справи на новий розгляд і вважає, що рішення та постанова в частині стягнення 13 742,38 грн. пені підлягають скасуванню з прийняттям в означеній частині нового рішення про часткове задоволення позову.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 11 червня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року у справі № 21/277 в частині стягнення 13 742,38 грн. пені та 339, 62 грн. витрат по сплаті державного мита скасувати.

В цій частині постановити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав" про стягнення 13 742,38 грн. пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав" (04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграда, 39-В, р/р 260080101338 в ЗАТ "ПрокредитБанк", МФО 320984, код ЄДРПОУ 317244464, ІПН 317244626540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" (02099, м. Київ , вул. Бориспільська, 9, юр.адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, р/р 26001001056501 в АКБ "Київ", МФО 322498, код ЄДРПОУ 33835789, ІПН 338357826597) 1 285 грн. 71 коп. пені, 190 грн. 05 коп. державного мита та 56 грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог про стягнення пені в сумі 12 456 грн. 67 коп. відмовити

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року у справі № 21/277 залишити без змін.

Головуючий

Н.Г.Дунаєвська

Судді :

І.М. Волік

С.Р. Шевчук