Вирок № 32559910, 24.07.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/7849/13-к пр. № 1-кп/759/280/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року . Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Дячука С.І.;

при секретарі - Ткаченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за обвинувальним актом стосовно

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Саф'яни Ізмаїльського району Одеської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, має на утриманні батьків похилого віку, працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 п/б, проживає за адресою: АДРЕСА_2, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурори Швець Т.О., Паламарчук Я.А., обвинувачений ОСОБА_1, його захисники ОСОБА_2 і ОСОБА_3, потерпілий ОСОБА_4, його представник - ОСОБА_5; а також інші учасники судового провадження - представник цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «Еталон» (далі - СК «Еталон») ОСОБА_6, спеціаліст - ОСОБА_7, -

В С Т А Н О В И В:

23 вересня 2010 року близько 11 години 35 хв. ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-2106 д.н.з НОМЕР_1 і рухаючись в м. Києві по Кільцевій дорозі зі сторони пр-та Перемоги в напрямку Жулянського моста, здійснив у встановлен-ому місці розворот. У подальшому, вихав з місця для розвороту (смуги розгону) у крайню ліву по ходу руху основну смугу та, продовжуючи рух по Кільцевій дорозі в протилежному напрямку, навпроти будинку №22 розпочав маневр перестроювання з крайньої лівої у середню основну смугу руху. При цьому в порушення вимог п. п. 1.5, 2.3 (б), 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністра України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правил), ОСОБА_1: перед початком перестроювання з лівої в середню смугу руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху; через неуважність створив вказаними своїми діями, розпочавши перестроювання з лівої в середню смугу руху, перешкоду для руху водію мотоцикла «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2 - ОСОБА_4, який рухався по Кільцевій дорозі в межах допустимої швидкості в попутному напрямку у середній смузі руху, тобто по тій смузі, на яку перестроювався ОСОБА_1, не дав останньому дорогу, - внаслідок чого він, ОСОБА_1, скоїв зіткнення з вказаним мотоциклом, що спричинило ОСОБА_4 тілесні ушкодження середньої тяжкості (за ознакою тривалості розладу здоров'я) у вигляді компресійних переломів тіл 5-7 грудних хребців.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, не оспорюючи окремі обставини справи з фактичного боку (справний технічний стан свого автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), дорожню обстановку та умови її регулювання, обстановку після ДТП, яка зафіксована в Схемі ДТП працівниками ДАІ у його, обвинуваченого, присутності, час ДТП та свою причетність до неї як водія автомобіля ВАЗ-2106 д.н.з НОМЕР_1, попутний характер руху свого автомобіля та мотоцикла, характер і локалізацію їх пошкоджень внаслідок ДТП, надання після ДТП першої медичної допомоги та госпіталізацію ОСОБА_4.), свою вину у вчиненні злочину за наведених вище обставин не визнав і пояснив, що дійсно 23 вересня 2010 року близько 11 години 35 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-2106 д.н.з НОМЕР_1 і рухаючись в м. Києві по Кільцевій дорозі зі сторони пр-та Перемоги, здійснював біля будинку № 22 у встановленому місці розворот. Розвернувшись, вихав зі смуги розгону у крайню ліву смугу руху та продовжив рух по Кільцевій дорозі в напрямку пр-ту Перемоги.

При цьому, як уточнив обвинувачений, він був впевнений у безпеці перестроювання зі смуги розгону у крайню ліву основну смугу руху, оскільки остання була перекрита внаслідок ведення ремонтних робіт, іншого транспорту на цій смузі не бачив. Обвинувачений наполягав на тому, що у середню смугу руху він не перестроювався і по ній не рухався в момент ДТП, адже під час виїзду зі смуги розгону в крайню ліву смугу руху, по середній смузі рухався тягач. Раптово із-за тягача в крайню ліву смугу на швидкості близько 100 км/год виїхав мотоцикл «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2, водій якого, не переконавшись у безпеці свого маневру та можливості його здійснення, здійснив зіткнення з його, обвинуваченого, автомобілем, а тому і винен у пригоді, що сталася.

Аналогічну версію стосовно механізму розвитку зазначеного ДТП ОСОБА_1 повідомляв і під час досудового розслідування.

Крім того, обвинувачений в суді висловив припущення про те, що ОСОБА_4 на момент ДТП був у нетверезому стані, висловлював сумнів і щодо причинового зв'язку виявлених в потерпілого пошкоджень з ДТП. Сторона захисту наполягала на помилковості висновків експертних досліджень у справі, в основу яких взяті хибні, на їх думку, показання потерпілого та свідка ОСОБА_8, хоча визнала, що в умовах дорожньої обстановки на момент ДТП, якщо було б доведено те, що зіткнення транспортних засобів дійсно відбулося на середній смузі руху, вина ОСОБА_1 була б очевидною.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості, та висунуті захисні версії, його вина у даному злочині за викладених вище обставин підтвердь-жується крім частково власне його показами, в яких не заперечуються окремі обставини з фактичного боку, усією сукупністю досліджених під час судового розгляду інших доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Як видно з досліджених під час судового розгляду посвідчень водія на потерпілого та обвинуваченого, свідоцтв про реєстрацію мотоцикла «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2 та автомобіля ВАЗ-2106 д.н.з НОМЕР_1, довіреностей (т. 1 а.с. 45, 153-154, 161, 162, 197), потерпілий та обвинувачений на момент ДТП на законних підставах, маючи право на керування транспортними засобами відповідних категорій, керували відповідно мотоциклом «Хонда 1000» та автомобілем ВАЗ-2106.

Дорожня обстановка та умови організації руху транспорту на місці ДТП перед нею самою характеризувалися такими даними.

Як видно з досліджених в судовому засіданні протоколів огляду, в тому числі додаткового, місця ДТП від 23 вересня та 16 листопада 2010 року, Схеми ДТП та фотоматеріалів як невід'ємних додатків до вказаних документів, Схеми організації дорожнього руху (т. 1 а.с. 13 - 27, 174), дорожнє покриття по Кільцевій дорозі, навпроти будинку № 22 (мотосалон «Ямаха»), в напрямку від Жулянського моста до повороту на вул. Трублаїні (напрямок по ходу руху мотоцикла потерпілого) було горизонтальним, прямим і сухим, загальною шириною 16 м, має розподіленою розміткою чотири смуги (3,7, 3,6, 3,7 та 5 м відповідно з ліво на право), перша з яких (ширина 3,7 м) є смугою розгону з встановленого місця розвороту, інші три - основні, у світлий час доби, коли сталося ДТП, видимість становить 250 м, оглядовість з кабіни водія в усі боки 100 м. На місці виїзду з місця розвороту (місце виконання розвороту автомобіля обвинуваченого) встановлено дорожні знаки 2.1 «Дати дорогу» та 4.3 «Рух ліворуч», а також 5.21.2 «Кінець додаткової смуги руху». По ходу загального руху транспортних засобів у вказаному напрямку перед виїздом з місця розвороту встановлено дорожній знак 4.1 «Рух прямо». Крім того, перша ліва основна смуга руху (ширина 3,6 м) була перекрита для проїзду огороджувальними стовпчиками і ця перешкода для руху закінчується за 45 м до початку місця для розвороту, в якому обвинувачений здійснював розворот.

Як також видно з протоколу огляду місця ДТП від 23 вересня 2010 року, гальмівна система автомобіля та мотоцикла, якими на момент ДТП керували відповідно обвинувачений та потерпілий, була справною.

Згідно довідки Українського гідрометеорологічного центру від 15 лютого 2011 року погодні умови 23 вересня 2010 року характеризувалися відсутністю опадів (т. 1 а.с. 171).

Вказані дані про обстановку та умови організації руху транспорту на місці ДТП сторонами кримінального провадження не оспорювалися, обвинувачений та потерпілий підтвердили, що саме за вказаної дорожньої обстановки та умов сталося ДТП за їх участю.

Окремо оцінюючи вказану Схему ДТП на предмет її допустимості як доказу, суд враховує те, що вона складалася за участю обвинуваченого - учасника ДТП та двох понятих, які добровільність внесених з їх слів даних засвідчили своїми підписами, при цьому скарг на дії працівників ДАІ не мали.

Таким чином, виходячи з дорожньої обстановки та умов організації руху транспорту на місці ДТП, ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ-2106 д.н.p НОМЕР_1 під час розвороту і виїзду зі смуги розгону на інші основні смуги руху був повинен на виконання вимог п. п. 1.5, 2.3 (б), 10.1 та 10.3 Правил переконатися, що такі дії будуть безпечними і не створять перешкод іншим учасникам руху, проявляючи при цьому уважність з тим, щоб не створити перешкоду для руху іншим учасникам руху, які рухалися по Кільцевій дорозі в попутному напрямку в межах основних смуг руху, на одну з яких вимушений був перестроїтися ОСОБА_1, дати дорогу таким транспортним засобам, які за таких умов мали перевагу. ОСОБА_4, керуючи мотоциклом «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2, повинен був на виконання вимог п. 12.3 Правил у разі виникнення небезпеки для руху, яку об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Твердження сторони захисту про те, що вимоги п. п. 1.5, 2.3 (б) Правил є неконкретними і надто загальними, суд визнає надуманим, оскільки в даному випадку ці норми застосовуються у їх логічному взаємозв'язку з п. п. 10.1 та 10.3 тих же Правил.

Вказані висновки суду крім того, що повністю ґрунтуються на результатах системного тлумачення вимог Правил та на показаннях обвинуваченого з потерпілим, які визнали свої обов'язки як учасників руху на момент ДТП саме зазначеного змісту, також і даними, які містять з цього приводу висновки експертів, які проводили автотехнічну експертизу № 123 ат від 25 березня 2011 року (т. 1 а.с. 140-141, 144), додаткову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу № 6729/6730/12-52 від 27 грудня 2012 року (т. 3 а.с. 149 об.). При цьому суд відхиляє доводи захисту про те, що ці висновки експертів спростовуються висновком спеціаліста - автотехніка № 19/08 від 10 грудня 2010 року, оскільки спеціаліст не давав відповіді на питання «Як повинні були діяти в даній дорожній обстановці ОСОБА_1 та ОСОБА_4» і таке питання перед ним взагалі не ставилося (т. 4 а.с. 131-134).

Як також видно з вказаних вище протоколів огляду місця ДТП від 23 вересня та 16 листопада 2010 року, Схеми ДТП та доданих до них фотоматеріалів (т. 1 а.с. 13 - 27), після зіткнення мотоцикл «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2 знаходився на дорожньому покритті в другій (середній) смузі руху на відстані 4,7 м - від центру заднього колеса, та 5,6 м - від центру переднього колеса до дорожньої розмітки, що розподіляє смугу розгону з крайньою лівою смугою руху та на відстані 21,3 м від найближчого кута місця для розвороту. Автомобіль ВАЗ-2106 д.н.з НОМЕР_1 знаходився на дорожньому покритті в першій (крайній) лівій смузі руху на відстані 1,4 м - від лівого переднього колеса, та 1,5 м - від лівого заднього колеса до дорожньої розмітки, що розподіляє смугу розгону з крайньою лівою смугою руху та на відстані 23,6 м від найближчого кута місця для розвороту. Крім того, на дорожньому покритті в другій (середній) смузі руху виявлена масляниста рідина, пляма якої розпорошується з точки, яка знаходиться на відстані 6 м від дорожньої розмітки, що розподіляє смугу розгону з крайньою лівою смугою руху та на відстані 7,6 м від найближчого кута місця для розвороту. Початок осипу битого скла знаходиться також в другій (середній) смузі руху на відстані 4,8 м від дорожньої розмітки, що розподіляє смугу розгону з крайньою лівою смугою руху та на відстані 10 м від найближчого кута місця для розвороту. Масляниста рідина та осип скла візуально закінчуються біля кінцевого положення мотоцикла «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2.

Згідно з дослідженими судом даними, які містять протоколи огляду мотоцикла «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2 та автомобіля ВАЗ-2106 д.н. НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 149-152; а.с. 157-160), висновок експерта № 69 ат від 17 березня 2011 року (т. 1 а.с. 109-121), в момент поздовжнього, попутного зіткнення вказаний мотоцикл контактував переднім колесом з правою задньою частиною зазначеного автомобіля. Зона найбільших деформацій та пошкоджень мотоцикла розташована в передній частині (переднє колесо, передня фара, дзеркала заднього виду, панель приладів, переднє і бокові пластикові облицювання, живлячий бочок головного гальмівного циліндра ручного приводу, вилка передніх амортизаторів, радіатор, який переважно вертикально деформований у центральній частині внаслідок зміщення та притискання до нього переднього колеса мотоцикла, випускний колектор пошкоджений внаслідок зміщення та притискання до нього переднього колеса та радіатора мотоцикла тощо). Зона найбільших деформацій та пошкоджень вказаного автомобіля розташована в задній правій частині (задня права блок фара, кришка багажного відділення,задній бампер, заднє скло тощо).

Іншими фотоматеріалами ДТП, наданими стороною захисту і дослідженими в судому засіданні (т. 2 а.с.222 - 234), також повністю підтверджуються наведений вище характер і локалізація пошкоджень транспортних засобів, що контактували між собою під час даного ДТП, зокрема, пошкодження радіатора мотоцикла з характерним для цього підтіканням на дорожнє покриття маслянистої рідини.

Вказані дані щодо обстановки після ДТП, характеру та локалізації пошкоджень транспортних засобів сторонами провадження також не оспорювалися. Обвинувачений та потерпілий, кожний окремо, підтвердили описаний вище і об'єктивно підтверджений численними фотоматеріалами характер пошкоджень належних їм транспортних засобів, а також і те, що саме у зафіксованому на Схемі ДТП положенні перебували їх транспортні засоби після ДТП і цього положення штучно ніхто не змінював до приїзду працівників ДАІ, обвинувачений до того ж у присутності понятих засвідчив своїм підписом правильність зроблених замірів та внесення працівниками ДАІ зазначених даних до протоколу огляду місця ДТП та його Схеми, в тому числі щодо характеру пошкоджень транспортних засобів.

Отже, дослідженням вказаних документів встановлено, що після зіткнення як мотоцикл «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2, так і початок розпорошення виявлених на місці ДТП осипу битого скла та маслянистої рідини, що утворилися внаслідок зіткнення транспортних засобів, знаходилися в межах другої (середньої) смуги руху, а автомобіль ВАЗ-2106 д.н.з НОМЕР_1 знаходився в межах крайньої лівої смуги руху (ближче до її правого краю), хоча і під незначним, проте кутом у лівий бік (ця обставина особливо чітко видна на фото - т. 1 а.с. 19).

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що 23 вересня 2010 року близько 11 години 35 хв. він, керуючи технічно справним мотоциклом «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2, рухався зі швидкістю близько 60 км/год в місті Києві по Кільцевій дорозі зі сторони Жулянського шляхопроводу в напрямку пр-та Перемоги в середній смузі руху. Рух транспорту був повільним, оскільки на крайній лівій смузі дійсно проводилися ремонтні роботи, відтак були вільні дві смуги руху: середня та крайня права. Він, потерпілий, бачив, як автомобіль ВАЗ-2106 д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, виконав у встановленому місці розворот. Проте останній несподівано виїхав зі смуги розвороту в крайню основну ліву смугу руху і продовжив рух з наміром перестроїтися у середню смугу руху, перетнувши розподільну полосу, опинившись таким чином між ним та фурою, що рухалася попереду в попутному напрямку. Оскільки такий маневр був несподіваним і створив перешкоду для руху, він, ОСОБА_4, не встигши застосувати екстрене гальмування зіткнувся переднім колесом свого мотоцикла в задню праву частину автомобіля обвинуваченого, випавши з мотоцикла, отримав тілесні пошкодження у вигляді компресійних переломів тіл 5-7 грудних хребців. В момент оформлення ДТП присутнім не був, оскільки його забрала машина швидкої допомоги, проте зафіксовані працівниками ДАІ дані не оспорює.

Аналогічні показання він давав і під час відтворення обстановки та обставин подій.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 - очевидець подій показав, що в день ДТП він був на роботі в мотосалоні «Ямаха» за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 22. Перебуваючи біля входу до салону, він звернув увагу на дорогу з професійної цікавості, почувши звук мотоцикла, характерний для зниження швидкості. Після цього він побачив, як зі смуги для розгону в крайню основну ліву смугу руху виїжджає автомобіль ВАЗ-2106 д.н. НОМЕР_1, з яким, як йому здавалося, на тій же смузі руху відразу зіткнувся мотоцикл «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2, в'їхавши в задню частину автомобіля, внаслідок чого водій мотоцикла вилетів і впав ближче до правої сторони дороги. Як уточнив свідок, за ДТП він спостерігав з відстані біля 50 метрів, безпосередньо до місця ДТП не підходив, після зіткнення до приїзду співробітників ДАІ все залишалось на своїх місцях і ніхто не намагався змінити місцезнаходження транспортних засобів або їх окремих частин, що відділились внаслідок зіткнення, а потерпілого забрала швидка допомога.

Оцінюючи за таких обставин суперечливі версії захисту та обвинувачення на предмет їх достовірності, суд бере до уваги таке.

Згідно з висновком експерта № 69 ат від 17 березня 2011 року (т. 1 а.с. 109-121), враховуючи дані про пошкодження транспортних засобів, їх розташування після зіткнення та механізм взаємодії, іншу слідову інформацію, місце зіткнення мотоцикла «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2 з автомобілем ВАЗ-2106 д.н.з НОМЕР_1 знаходилося у повздовжньому напрямку перед зафіксованою на Схемі ДТП маслянистою рідиною та початком осипу скла, а в поперечному напрямку імовірніше в межах середньої смуги руху. Більш точно встано-вити це місце не уявляється можливим через відсутність комплексу слідової інформації.

Вказаний висновок є належно мотивованим, науково обґрунтованим, складений висококваліфікованим експертом, що має достатній фах (вища технічна освіта, експертні спеціальності з дослідження обставин і механізму ДТП, технічного стану транспортних засобів та транспортно-трасологічної експертизи), досвід і стаж експертної роботи (більше п'яти років), на підставі ретельного дослідження всіх матеріалів кримінального провадження (дані безпосереднього огляду транспортних засобів з використанням методу моделювання), яким не суперечить, відповіді та висновки експерта повні та вичерпні, не допускають подвійного тлумачення і суперечностей, які потребували б роз'яснення, а тому суд кладе його в основу свого висновку про місце зіткнення мотоцикла потерпілого з автомобілем ВАЗ-2106 д.н.з НОМЕР_1 в межах саме середньої (другої) смуги руху.

Обережність, з якою експерт дійшов висновку про місце зіткнення мотоцикла «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2 з автомобілем ВАЗ-2106 д.н.з НОМЕР_1, беззаперечно вказує на ретельність та скрупульозність з наукової точки зору проведеного дослідження.

Суд відхиляє доводи захисту про те, що вказаний висновок експерта спростовується висновком спеціаліста - автотехніка № 19/08 від 10 грудня 2010 року, оскільки питання «Між якими частинами відбувся первинний контакт мотоцикла «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2 з автомобілем ВАЗ-2106 д.н. АА0523РК? Де саме на проїзній частині відбувся первинний контакт між вказаними транспортними засобами?» не були предметом даного дослідження спеціаліста (т. 4 а.с. 131-134).

Звертає на себе увагу і той факт, що пляма виявленої на місці ДТП маслянистої рідини згідно з даними Схеми ДТП розпорошується з точки, яка знаходиться на відстані 6 м (!) від дорожньої розмітки, що розподіляє смугу розгону з крайньою лівою смугою руху, остання при цьому має ширину 3,6 м, а середня - 3,7 м, отже початок розпорошення вказаної рідини, як і осипу скла, є очевидним і виключно в межах середньої смуги руху, і цей факт спростувати сторона захисту не змогла.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням захисту свідок ОСОБА_9 - пасажир в автомобілі ОСОБА_1 також підтвердив велику кількість осколків, в тому числі скла, що розлетілися внаслідок зіткнення автомобіля з мотоциклом.

Суд також як помилкові оцінює з цього приводу і показання свідка ОСОБА_8 про місце зіткнення мотоцикла потерпілого з автомобілем ВАЗ-2106 д.н.з НОМЕР_1, оскільки вони мали характер припущення, яке ґрунтується на візуальному спостережені подій з певної відстані, більш того спростовуються результатами експертних досліджень.

Натомість в іншій частині показання ОСОБА_8 суд визнає щирими і достовірними, а тому кладе в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються іншими дослідженими і оціненими судом об'єктивними даними, які зафіксовані на фотоматеріалах ДТП. У судовому засіданні не встановлено даних, які могли б поставити під сумнів правдивість показань свідка ОСОБА_8 в цій частині.

Суд визнає недопустимими, а тому відхиляє як доказ обвинувачення, дані, що одержані органом досудового розслідування під час відтворення обстановки та обставин події від 18 березня 2011 року за участю свідка ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 75-80), оскільки ці дані з урахуванням правил про їх оцінку, встановлених п. 8 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, ст. 194 КПК України (1960 року), отримані в порушення встановленого порядку, а саме, як щиро заявив ОСОБА_8, не з метою перевірки і уточнення результатів його допиту як свідка, а з метою фіксації обставин справи з використанням його лише як статиста, а не носія інформації.

Згідно з висновком експерта № 123 ат від 25 березня 2011 року (т. 1 а.с. 132-145), порівнюючи показання обвинуваченого та потерпілого про обставини ДТП із наявною і зафіксованою в протоколах огляду, Схемі ДТП об'єктивною слідовою інформацією, показання ОСОБА_1 стосовно механізму розвитку зазначеного ДТП в частині місця зіткнення визнано такими, що суперечать об'єктивній слідовій інформації, відтак є неспроможними з технічної точки зору, а показання потерпілого - навпаки такими, що не містять протиріч технічного характеру. Крім того, в дорожній ситуації на момент ДТП потерпілий з моменту виникнення небезпеки для його руху, рухаючись в межах швидкості 60 км/год не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ-2106 д.н.з НОМЕР_1, натомість ОСОБА_1 - шляхом виконання вимог п. п. 10.1 та 10.3 Правил мав технічну можливість запобігти зіткненню з мотоциклом потерпілого, а тому в його діях з технічної точки зору вбачається невідповідність вимогам цих пунктів Правил.

Вказаний висновок є також належно мотивованим, науково обґрунтованим, складений кваліфікованим експертом, що має достатній фах, досвід і стаж експертної роботи, на підставі ретельного дослідження з використанням наукових інформаційних джерел, даних загальноприйнятої експертної практики, матеріалів кримінального провадження, яким не суперечить, відповіді та висновки експерта повні та вичерпні, не допускають подвійного тлумачення і суперечностей, які потребували б роз'яснення, а тому суд також кладе його в основу рішення по суті справи.

Оцінюючи вказаний висновок експерта № 123 ат від 25 березня 2011 року у сукупності з даними, які були одержані спеціалістом і відображені в його висновку № 19/08 від 10 грудня 2010 року, за якими навпаки водій мотоцикла - ОСОБА_4 в указаній дорожній обстановці порушив вимоги п. п. 12.1, 12.3 та 13.1 Правил, тоді як ОСОБА_1 не порушував вимог п. 10.1 та інших пунктів Правил, оскільки не пересікав перпендикулярно смугу руху, по якій він рухався, суд бере до уваги таке.

Висновок експерта № 123 ат від 25 березня 2011 року ґрунтується на матеріалах кримінальної справи, яких не було в розпорядженні спеціаліста, що проводив своє дослідження в межах справи про адміністративне правопорушення, зокрема в розпорядженні спеціаліста були відсутні дані, які були одержані під час допитів потерпілого, огляду місця ДТП (в розпорядженні спеціаліста була лише Схема ДТП), огляду мотоцикла потерпілого, всі фотоматеріали з місця ДТП, а наявні в його розпорядженні фотографії мали надто обмежений характер (т. 3 а.с. 26-28) тощо. Крім того, викликає сумнів і фаховість проведеного спеціалістом дослідження, оскільки на відміну від експерта він не мав спеціальності з дослідження обставин і механізму ДТП, транспортно-трасологічної експертизи, мав спеціальність лише з дослідження технічного стану транспортних засобів, і це вплинуло на вкрай немотивований характер окремих висновків спеціаліста - «оскільки курс автомобіля був не поперек, а вздовж напрямку смуги руху, відтак його водій не робив маневрів виїзду в середню смугу руху», залишається незрозумілим і під час судового розгляду спеціаліст не зміг переконливо пояснити, чому перша теза виключає можливість здійснення маневрів з боку водія автомобіля перед тим, як автомобіль займе курс вздовж напрямку смуги руху, тим більше коли він об'єктивно і безспірно, рухаючись з місця розвороту, повинен був здійснювати маневр перестроювання, умови виконання якого не можуть бути зведені лише до перетинання проїзної частини поперек, що лише оцінював спеціаліст.

У судовому засіданні спеціаліст БОРОДАЙ, який складав висновок № 19/08 від 10 грудня 2010 року, приймаючи участь в дослідженні доказів справи, хоча і наполягав на своєму висновку, проте визнав, що автомобіль обвинуваченого внаслідок сильного удару в правій задній бік мотоциклом дійсно повинен був по інерції продовжити рух із зміною напрямку в лівій бік, власноручно схематично зобразивши своє бачення механізму ДТП (т. 4 а.с. 112), що повністю узгоджується з версією подій сторони обвинувачення.

На неповноту дослідження спеціаліста вказує і той факт, що питання, які мають істотне значення для правильного вирішення даної справи і також потребували спеціальних знань, зокрема: «Як повинні були діяти в даній дорожній обстановці ОСОБА_1 та ОСОБА_4»; «Між якими частинами відбувся первинний контакт мотоцикла «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2 з автомобілем ВАЗ-2106 д.н. АА0523РК?»; «Де саме на проїзній частині відбувся первинний контакт між вказаними транспортними засобами?»; «Чи спроможні з технічної точки зору саме показання учасників ДТП стосовно механізму розвитку ДТП, хто з них мав технічну можливість запобігти зіткненню?» не були предметом дослідження даного спеціаліста (т. 4 а.с. 131-134).

Звертає на себе увагу і те, що висновок спеціаліста про неможливість знаходження автомобіля на момент ДТП перпендикулярно по відношенню до напрямку руху мотоцикла в принципі не суперечить результатам інших експертних досліджень, однак не містить конкретного висновку щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 ознак порушення ним п. 10.3 Правил.

Враховуючи викладене, суд критично оцінює як недостовірні висновки спеціаліста, викладені ним у своєму висновку № 19/08 від 10 грудня 2010 року про винуватість в ДТП з технічної точки зору потерпілого, а тому їх відхиляє як докази захисту, натомість суд визнає належними, допустимими і достовірними, а тому кладе в основу свого рішення по суті справи, дані, які містять висновки експертів № 69 ат від 17 березня 2011 року та № 123 ат від 25 березня 2011 року, які є більш повними і ґрунтуються на матеріалах справи.

Крім того, наведені вище дані, які містять вказані висновки експертів, знайшли своє повне підтвердження у дослідженому судом висновку додаткової комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 6729/6730/12-52 від 27 грудня 2012 року, проведеної групою експертів іншої за підвідомчістю експертної установи, які мають 1, 2 і 3 кваліфіковані класи у галузі криміналістичних досліджень транспортних засобів, обставин ДТП, транспортної трасології, і згідно якої, крім іншого, масляниста рідина, наявність якої зафіксована на ділянці проїзної частини на місці ДТП з характерною поздовжньо-подогуватою геометричною формою бризок є рідиною з пошкодженого (порушення цілісності) внаслідок зіткнення радіатору охолодження мотоцикла «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2; зіткнення мотоцикла «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2 з автомобілем ВАЗ-2106 д.н.з НОМЕР_1 відбулося в межах середньої (другої) смуги руху на ділянці, яка дещо передує початку утворення на дорожньому покритті проїзної частини слідів маслянистої рідини.

Всупереч доводам захисту дана експертиза не давала висновків щодо хімічного складу виявленої на місці ДТП рідини, а лише вказала на джерело її походження, оперуючи при цьому даними про характер пошкодження транспортних засобів - учасників ДТП.

Суд критично оцінює твердження сторони захисту і про недопустимість даного висновку експерта № 6729/6730/12-52 від 27 грудня 2012 року внаслідок порушення прав обвинуваченого при призначенні і проведенні цієї експертизи.

Дослідженими матеріалами кримінального провадження встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_1 було запропоновано слідчим ознайомитися з постановою про призначення додаткової комплексної експертизи від 18 червня 2012 року, проте він не реалізував свого права. Ця експертиза була проведена на підставі належного процесуального приводу і компетентними експертами, а 27 грудня 2012 року, тобто у період дії КПК України (2012 року), органом досудового розслідування було отримано експертний висновок № 6729/6730/12-52 від 27 грудня 2012 року. Відтак допустимість вказаного доказу оцінюється в контексті дотримання порядку його отримання, передбаченого КПК України (2012 року), як це випливає з вимог ст. 86 КПК України. КПК України (2012 року) не передбачає обов'язку ознайомлювати в окремому порядку (поза межами процедури відкриття матеріалів провадження) обвинуваченого з висновком експертизи, на що звертає увагу захист.

Суд вважає, що використання всіма вказаними експертами даних, які отримані під час відтворення обстановки та обставин події від 18 березня 2011 року за участю свідка ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 75-80) і які суд визнав недопустимими, не ставить під сумнів достовірність висновків експертів, оскільки вони ґрунтуються на всебічній і повній оцінці інших об'єктивних даних справи, зокрема, слідовій інформації з місця ДТП, яку містять протоколи огляду місця ДТП від 23 вересня та 16 листопада 2010 року, Схема ДТП та додані до них фотоматеріали, дані огляду транспортних засобів.

Крім того, об'єктивність результатів проведених експертних досліджень як раз і обумовлена тим, що в основу своїх висновків експерти покладали виключно безспірну слідову інформацію з місця ДТП, а не показання його учасників чи свідків, які лише перевірялися на предмет їх відповідності дійсності з технічної точки зору.

Надуманими є заяви сторони захисту і про те, що вона була позбавлена можливості задати при призначенні повторної комплексної автотехнічної експертизи свої додаткові питання, оскільки таких питань ані у подальшому, ані під час судового розгляду захистом на обговорення не ставилися.

За таких обставин суд визнає достовірними показання про механізм розвитку ДТП та про місце зіткнення транспортних засобів, які дав в судовому засіданні потерпілий, оскільки вони крім того, що є послідовні, повністю узгоджуються з іншими допустимими доказами у справі в їх взаємозв'язку, зокрема і з тими, які задокументовані фотоматеріалами і отримані з використанням спеціальних знань. Зважаючи на це, версію захисту в цій частині суд оцінює критично як намагання обвинуваченого викривити дійсні обставини ДТП з метою перекласти відповідальність на потерпілого.

Не спростовує показання потерпілого і допитаний свідок ОСОБА_9, який повідомив, що не спостерігав за дорожньою обстановкою до ДТП, самого зіткнення не бачив, а звернув увагу на те, що сталося, лише після ДТП, вийшовши з автомобіля.

Зіткнення транспортних засобів шляхом в'їзду мотоцикла в автомобіль об'єктивно вказує на те, що саме ОСОБА_1 перед початком перестроювання з лівої в середню смугу руху не переконався, що це буде безпечним, і створив перешкоду іншому учаснику руху, який мав перевагу.

На неуважність ОСОБА_1 при оцінці дорожньої обстановки вказує те, що, як він сам визнав, вперше побачив мотоцикл «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2 позаду свого автомобіля лише за «долі секунди» до зіткнення, хоча за його словами смуга руху була вільна і це при тому, що, як безспірно визнано стороною захисту і потерплим, мотоцикл потерпілого на момент ДТП мав включене ближнє світло передньої фари, як це передбачено технічними умовами його експлуатації. Розрахунок ОСОБА_1 на безпечність виїзду на основні смуги руху після виконаного розвороту y зв'язку з проведенням ремонтних робіт був легковажним, а тому вказує на самовпевнений характер таких дій обвинуваченого, оскільки крайня ліва смуга руху була вільна для проїзду за 45 м до місця розвороту, що в умовах скупчення транспорту не виключало можливості його перестроювання на цю вільну смугу.

У судовому засіданні не знайшло свого підтвердження припущення обвинуваченого про перевищення допустимої швидкості потерпілим на час ДТП. Таке припущення спростовано навіть спеціалістом, який вважав, що потерпілий не врахував дорожньої обстановки під час вибору безпечної швидкості руху в установлених межах (т. 3 а.с. 86).

Тим більше, свідок ОСОБА_8 послідовно стверджував, що мотоцикл потерпілого перед зіткненням зменшував швидкість, і про це свідчив характерний звук його двигуна. Умови на місці ДТП характеризувалися повільним рухом транспорту внаслідок проведення ремонтних робіт на одній з трьох смуг, що виключало рух в таких умовах на великих швидкостях. Ці обставини узгоджуються з версією потерпілого.

У судовому засіданні повністю спростовані сумніви обвинуваченого і про стан алкогольного сп'яніння потерпілого на момент ДТП та невідповідність отриманих ним ушкоджень наявним на даний час захворюванням.

Так, свідок ОСОБА_9 повідомив, що ОСОБА_4 після ДТП поводив себе адекватно, підходив до них, спілкувався, ознак сп'яніння не виявляв.

Як видно з досліджених судом картки виїзду швидкої допомоги від 23 вересня 2010 року (п. 23), висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння, ОСОБА_4 станом на 16 год 30 хв 23.09.10р. ознак сп'яніння не мав (т. 1 а.с. 28, 31).

Згідно з дослідженими судом картки виїзду швидкої допомоги від 23 вересня 2010 року, довідки КМКЛ №7 від 28 вересня 2010 року, висновку судово-медичного експерта № 610/1 від 21 грудня 2010 року, ОСОБА_4 в результаті ДТП отримав закриту травму грудної клітини у вигляді компресійних переломів тіл 5-7 грудних хребців, що відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості (за ознакою тривалості розладу здоров'я) (т. 1 а.с. 28, 30, 94-96).

Вказані об'єктивні дані знайшли своє підтвердження і за результатами повторного комісійного експертного дослідження № 1034/е від 22 серпня 2012 року.

За таких обставин суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1, керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем ВАЗ-2106 д.н. НОМЕР_1, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п. п. 1.5, 2.3 (б), 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження середньої тяжкості, а тому ці його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України.

Не ставить під сумнів вказані висновки суду і наявне судове рішення в справі про адміністративне правопорушення (постанова судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 грудня 2010 року), яке набрало законної сили і не скасоване, за яким провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 за фактом цього ж ДТП до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Оцінюючи в порядку ст. ст. 85, 86 та 94 КПК України вказане судове рішення як джерело доказів, в якому викладені та засвідчені обставини, що мають значення для справи в межах даного кримінального провадження, суд передусім бере до уваги вимоги ст. ст. 61, 124, п. 9 ст. 129 Конституції України щодо обов'язковості судових рішень на всій території України та заборони двічі притягувати особу до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Оскільки вказаною постановою судді від 21 грудня 2010 року вирішувалося питання адміністративної відповідальності ОСОБА_1, суд оцінює її в контексті висунутого останньому звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення виключно у сукупності з іншими доказами.

Обов'язковість судових рішень дійсно усуває можливість повторного притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, проте, за загальним правилом, не може слугувати процесуальною перешкодою для ведення судових проваджень різних юрисдикцій. У даному конкретному випадку законодавчо відзначається пріоритет кримінального провадження над провадженням у справах про адміністративне правопорушення, розпочатим за тими ж фактичними обставинами, адже наявність достатніх даних, які вказують на ознаки злочину в діях особи, виключає можливість ведення провадження щодо неї у справі про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 9, п. 8 ст. 247, ст. 253 КУпАП). Об'єктивно наявність в діях особи складу злочину свідчить про неможливість їх оцінки як адміністративного правопорушення. Отже, наявність постанови у справі про адміністративне правопорушення не є і не може бути перешкодою для прийняття судового рішення в даному випадку в межах кримінального провадження, відкритого за тими ж фактичними обставинами. Натомість обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, може слугувати належним процесуальним приводом для відкриття передбаченої законом процедури перегляду судового рішення у справі про адміністративне правопорушення.

До того ж, як видно з матеріалів справи, кримінальна справа щодо ОСОБА_1 була порушена раніше ніж прийнята постанова щодо нього в адміністративній справі, що виключало можливість продовження провадження у справі про адміністративне правопорушення (т. 1 а.с. 1, т. 2 а.с. 5).

У судовому засіданні були допитані всі особи, свідчення яких мали значення для правильного вирішення справи, досліджено всі зібрані під час досудового та судового слідства докази, всім їм дана оцінка, при цьому доводи, викладені у заявах обвинуваченого про однобічність та неповноту досудового розслідування, свого підтвердження не знайшли.

Потерпілим ОСОБА_4 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином. При цьому він просить стягнути з: - ОСОБА_1 130 570 грн як відшкодування матеріальної шкоди (пошкодження мотоцикла та одягу), 77 450 грн - відшкодування моральної шкоди, 1 000 - витрати на правову допомогу, 250 грн - витрати на дослідження ТОВ «Бережнюк і компанія», а всього 206 270 грн; - СК «Еталон» 19 636,97 грн як відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого, 14 657,30 грн - відшкодування шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, 1 575 грн - витрати на санаторно-курортне лікування, 2 550 грн - відшкодування моральної шкоди, 1 000 - витрати на правову допомогу, 250 грн - витрати на дослідження ТОВ «Бережнюк і компанія», а всього 39 669,27 грн.

У судовому засіданні потерпілий наполягав на задоволенні позову у повному обсязі, уточнивши, що внаслідок ДТП за участю ОСОБА_1 він був травмований, у зв'язку з чим зазнав фізичних страждань, а душевні страждання, які він зазнав у зв'язку із фізичним болем, мали тривалий характер, і до того ж зумовлені істотною зміною звичайних для нього умов життя внаслідок отримання інвалідності.

Обвинувачений ОСОБА_1 позов потерпілого не визнав, заперечуючи свою вину у ДТП, а також вважаючи недоведеними претензії позивача в частині відшкодування йому вартості пошкодженого мотоцикла, спеціального одягу, а також моральної шкоди. Крім того, просив у разі задоволення позову вирішити питання про передачу йому після відшкодування збитків мотоцикла.

Представник СК «Еталон» також заперечував проти задоволення позову потерпілого, вважаючи недоведеними його претензії в частині відшкодування йому витрат на лікування, у тому числі санаторно-курортне, компенсації за втрачений заробіток внаслідок хвороби.

Розглядаючи цивільний позов потерпілого, суд виходить з таких засад.

Згідно з ч. ч. 5 та 7 ст. 128, ст. ст. 16 та 28 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, в КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, зокрема, недоторканості права власності та розумності строків. Особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Оскільки обвинувачений під час керування транспортним засобом мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, тому саме він повинен нести відповідальність за завдання шкоди (п. 2.2 Правил, ст. 1166, ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Однак, згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), редакція якого неодноразово змінювалася за період з дня ДТП (23 вересня 2010 року) по час розгляду справи в суді.

Вирішуючи питання про доведеність розміру заподіяної шкоди потерпілому та можливість вирішення позову по суті в межах даного кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням мотоцикла.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, як визнав ОСОБА_4, він самостійно всупереч взятим на себе обов'язкам вирішив долю пошкодженого мотоцикла «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2, у зв'язку з чим на даний момент немає його у своєму володінні. Також потерпілий заперечував і проти визнання цього мотоциклу фізично знищеним.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. п. 14, 15 своєї постанови № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується виключно різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Як видно з дослідженого судом звіту № 742 про незалежну оцінку ТОВ «Бережнюк і компанія», матеріальний збиток пошкодженням мотоцикла «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2 становить 99 750 грн, тобто дорівнює його ринковій вартості на момент пошкодження, так як вартість його відновлюваного ремонту є більшою і становить 141 296,5 грн.

Отже оцінка вартості залишків пошкодженого мотоцикла не проводилася і виявляється на даний час неможливою внаслідок їх вибуття з володіння потерпілого.

Звертає на себе увагу і той факт, що згідно з правилами ст. 53 ЦПК України, фахівці, які залучаються до проведення експертних досліджень з визначення вартості матеріальної шкоди, як експерти повинні відповідати вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу» і бути внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів. Натомість, ОСОБА_10, який проводив оцінку мотоцикла (т. 2 а.с. 32-50), до Державного реєстру атестованих судових експертів не внесений.

До того ж гарантія недоторканості права власності вимагає при вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням мотоцикла, забезпечити права власника цього майна, яким, як це вбачається з довіреності від 21 травня 2010 року може бути гр-н ОСОБА_11, місце проживання якого не встановлено і який у випадку підтвердження цього факту, який потребує також додаткової перевірки з використанням цивільно-правового інструментарію, повинен бути залученим до розгляду справи як третя особа без самостійних вимог на стороні позивача, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про його права і обов'язки, що також потребує додаткового і значного часу і ускладнює процес.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва в межах даного кримінального провадження відмовлено у задоволенні клопотання представника потерпілого про призначення автотоварознавчої експертизи мотоцикла оскільки встановлення його місцезнаходження потребує проведення додаткових розшукових дій, а також з огляду на межі судового розгляду, визначеними ст. 337 КПК України щодо кримінального правопорушення, в юридичному складі якого така ознака як пошкодження майна не є обов'язковою.

Таким чином, оскільки внаслідок дій потерпілого можливість визначення вартості мотоцикла «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2 після ДТП на даний момент втрачена, а також неможливо вирішити питання про передачу пошкодженого мотоцикла після відшкодування збитків відповідачу, наявність яких не спростована сторонами, проте і не набула конкретного цифрового вираження, позов в цій частині потерпілого про відшкодування йому матеріальної шкоди, завданої пошкодженням мотоцикла, на суму 99 750 грн повинен бути залишеним без розгляду із залишенням права пред'явити його і вирішити в порядку цивільного судочинства.

Суд обґрунтовує це своє виняткове рішення і тривалістю даного кримінального провадження (більше двох років та дев'яти місяців), що є неспіврозмірним з правом обвинуваченого на проведення судового розгляду даної справи щодо нього в найкоротшій строк, яке гарантоване ч. 5 ст. 28 КПК України і є складовою права на справедливий суд. Якщо право на відшкодування шкоди - становить суспільний інтерес, то конституційне право кожного на справедливий судовий розгляд висунутого щодо нього обвинувачення - становить ще більший правовий інтерес, оскільки є абсолютним.

За таких обставин не можуть бути задоволені вимог позивача і про відшкодування витрат на проведення дослідження ТОВ «Бережнюк і компанія» на загальну суму 500 грн., які до того ж понесені іншою особо, а не потерпілим (т. 2 а.с. 54).

Щодо відшкодування вартості пошкодженого спеціального одягу, то в цій частині позов потерпілого на суму 30 820 грн. задоволеним бути не може внаслідок його необґрунтованості, оскільки жодного доказу заподіяння такої шкоди суду не надано, а доданий до позову і досліджений в суді рахунок-фактура від 19 квітня 2011 року має виключно інформативний характер і не є доказом в контексті визначення вартості спеціального одягу, який безпосередньо був на потерпілому на момент ДТП, тим більше ступеня його пошкодження.

Щодо відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого.

У судовому засіданні безспірно встановлено, що 23 вересня 2010 року внаслідок ДТП за участю ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в СК «Еталон» (поліс № ВС/9340833, ліміт відповідальності: за шкоду завдану здоров'ю потерпілого - 51 000 грн, франшиза - 0 грн) - т. 1 а.с. 163), потерпілому ОСОБА_4 було спричинено тілесне ушкодження середньої тяжкості, у зв'язку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні, зазнавши хірургічного втручання, отримав статус інваліда ІІІ групи (довідка до акта огляду МСЕК № 134558 від 05 квітня 2011 року - т. 2 а.с. 105, а також довідка до акта огляду МСЕК № 811959 від 01 липня 2013 року).

Як видно з матеріалів справи, потерпілий 01 липня 2013 року звернуся з повідомленням про настання страхового випадку до СК «Еталон» (т. 4 а.с. 113), а 19 липня 2013 року подав заяву про виплату страхового відшкодування в порядку ст. 35 Закону № 1961-IV.

Нормативне тлумачення правил ст. ст. 33 та 35 Закону № 1961-IV (в редакціях Закону № 1961-IV як до, так і після 17 лютого 2011 року) в обох редакціях вказує на існуючий загальний порядок проведення страхових виплат, зокрема передумовою для цього має бути повідомлення про пригоду та подання відповідної заяви про страхове відшкодування.

Обставини травмування та лікування ОСОБА_4 внаслідок ДТП підтверджуються об'єктивними даними, які містять досліджені в судовому засіданні картка виїзду швидкої допомоги від 23 вересня 2010 року, довідка КМКЛ № 7 від 28 вересня 2010 року, висновки судово-медичних експертів, фіскальні чеки на придбання ліків у період лікування потерпілого на загальну суму 1 557,39 грн (т. 2 а.с. 24-26), квитанція про оплату хірургічної плівки та спецнабору на суму 290,40 грн (т. 2 а.с. 27), рахунок-фактура і товарний чек на придбання набору імплантатів для хребта потерпілого на суму 15 300 грн (т. 2 а.с. 28), накладна на доставку медикаментів на суму 98,3 грн (т. 2 а.с. 31), а всього на суму 17 246,09 грн. В іншій частині на суму 2 390,88 грн витрати на лікування потерпілого документально не підтверджені: - не є витратами на ліки (т. 2 а.с. 26); - не містять даних про належність до потерпілого та проведену ним проплату (т. 2 а.с. 29, 30); не містять даних про дату зробленої покупки (т. 2 а.с. 24).

Витрати потерпілого на санаторно-курортне лікування на суму 1 575 грн належно підтверджені зворотнім талоном до путівки в ДП «Санаторій «Любінь великий», заявкою на переказ готівки від 20 липня 2012 року та квитанцією про сплату путівки на вказану суму (т. 4 а.с. 82), об'єктивними медичними даними про травмування потерпілого, перенесене хірургічне втручання, отримання у зв'язку з цим статусу інваліда ІІІ групи та листками непрацездатності потерпілого за період 2010 та 2011 роки, що вказує на необхідність такого лікування саме внаслідок отриманої потерпілим травми.

Відтак є правові підстави (п. 22.1 ст. 22, п. 23.1 ст. 23, п. 24.1 ст. 24, п. 37.1.4 ст. 37 Закону № 1961-IV) для проведення відшкодування шкоди, завданої здоров'ю потерпілого ОСОБА_4 на суму 18 821,09 грн, яку належить стягнути з СК «Еталон».

Щодо відшкодування шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності.

Згідно з довідкою від 30 червня 2011 року ОСОБА_4 з 06 листопада 2007 року по дату складання довідки працював в ТОВ «Відіавтострада», за період хвороби з 23 вересня 2010 року по 04 квітня 2011 року при середньомісячному окладі сума втраченого заробітку складає 14 657,30 грн (т. 2 а.с. 104).

Як видно з листків непрацездатності на потерпілого № № 585591, 480816, 481965 ОСОБА_4, у зв'язку з невиробничою травмою був звільнений від роботи у період з 23 листопада по 23 грудня 2010 рок включно, з 01 січня по 31 січня 2011 року включно, з 10 лютого по 11 березня 2011 року включно і продовжував хворіти, одночасно за січень належало до виплати 1 831,06 грн, за лютий - 1 641,64 грн, за березень - 1 641,64 грн як допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відтак ці суми підлягають виключенню з заявлених позивачем вимог.

Отже, є правові підстави (п. 22.1 ст. 22, п. 23.1 ст. 23, ст. 25, п. 37.1.4 ст. 37 Закону № 1961-IV) для проведення відшкодування шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_4 на суму 9 542,96 грн, яку належить стягнути з СК «Еталон».

Щодо відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні безспірно встановлено, що 23 вересня 2010 року внаслідок ДТП за участю ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_4 було спричинено тілесне ушкодження середньої тяжкості, у зв'язку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні, зазнавши хірургічного втручання, отримав статус інваліда ІІІ групи.

Обставини травмування та лікування ОСОБА_4 його обмежена травмою внаслідок ДТП працездатність підтверджуються даними, викладеними вище.

Отже потерпілий ОСОБА_4 зазнав моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я, право на відшкодування якої гарантовано Законом № 1961-IV як на момент ДТП, так і на час звернення потерпілого до страховика.

Згідно з правилами ст. 26-1 Закону № 1961-IV страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Відтак є правові підстави (п. 23.1 ст. 23, ст. 26-1 Закону № 1961-IV) для проведення відшкодування моральної шкоди, на суму 2 550 грн, яку належить стягнути з СК «Еталон».

Заслухавши пояснення сторін та думку прокурора, дослідивши подані сторонами докази, з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд на підставі ст. ст. 23, 1167 - 1168 та 1187 ЦК України, вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_4, поданий до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди частково, а саме лише на суму 50 000 грн., враховуючи при цьому характер протиправних дій відповідача, його ставлення до потерпілого після події злочину (відсутність проявів співчуття), ступінь його вини, глибину фізичних і моральних страждань потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, пов'язаних з проведеним хірургічним втручанням, набуття статусу інвалідності. В іншій частині належить відмовити у задоволенні позову у зв'язку із його необґрунтованістю.

У порядку ч. 2 ст. 120 та ч. 1 ст. 124 КПК України витрати потерпілого на правову допомогу в сумі 2 000 грн не можуть розглядатися як складова матеріально-правих вимог цивільного позову, а тому їх слід покласти на обвинуваченого, оскільки вони документально підтверджені (т. 4 а.с. 49-53, 81).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є необережним злочином невеликої тяжкості, дані про особу винного, який характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягається вперше, має на утриманні батьків похилого віку. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе в даному конкретному випадку, призначивши ОСОБА_1 покарання у вигляді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, приймаючи до уваги і правила ч. 2 ст. 416 КПК України, застосувати до нього ст. 75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, одночасно поклавши на нього обов'язки, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

На підставі викладеного, керуючись п. 9 Розділу ХІ «Перехідні положення», ст. ст. 124, 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за якою призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підстави ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки - повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції. Додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки підлягає реальному виконанню.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - підписка про невиїзд - після набрання вироком законної сили скасувати.

Позов потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. В іншій частині, а саме в частині стягнення моральної шкоди на суму 27 450 грн, відшкодування матеріальної шкоди на суму 30 820 грн. - в задоволенні позову потерпілого відмовити.

Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн, в рахунок відшкодування шкоди, завданої здоров'ю потерпілого (лікування та санаторно-курортне лікування) - 18 821 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять одну) грн 09 коп, в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим - 9 542 (дев'ять тисяч п'ятсот сорок дві) грн 96 коп, а всього 30 914 грн 05 коп. В іншій частині, а саме в частині відшкодування шкоди, завданої здоров'ю потерпілого на суму 2 390,88 грн, в частині відшкодування шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим на суму 5 114 грн 34 коп - в задоволенні позову потерпілого відмовити.

Позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди, завданої пошкодженням мотоцикла «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2, на суму 99 750 грн. - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу - 2 000 (дві тисячі) грн.

Відмовити ОСОБА_4 у відшкодуванні витрат на проведення дослідження спеціаліста - оцінщика ТОВ «Бережнюк і компанія» на суму 500 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат за проведені експертизи 2 168,05 грн на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві (ГУДКСУ у Київській області, р/р № 31253272210699, код ЗКПО 25575285, МФО 821018, призначення платежу: послуги експерта).

На підставі ч. 2 ст. 122 КПК України стягнути із ОСОБА_1 на відшкодування судових втрат за проведення експертизи залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованих державних установ 5 517 грн в дохід держави.

Речові докази: автомобіль ВАЗ-2106 д.н.з НОМЕР_1, мотоцикл «Хонда 1000» д.н.з НОМЕР_2 - використовувати за належністю.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ: С.І. ДЯЧУК