Постанова № 32559348, 15.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2013 року № 826/8730/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс»до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України Головного управління Державної казначейської служби у м. Києвіпроскасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2013 року №100270000/2013/410251/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації №100270000/2013/10279 від 17.05.2013 року, повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 13 473,73 грн.,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ардіс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Ардіс») з позовом до Київської регіональної митниці Міністерства доходів і зборі України (далі по тексту - відповідач-1, Митниця) та Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач-2), в якому просило суд скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2013 року №100270000/2013/410251/2, картку відмови в прийнятті митної декларації №100270000/2013/10279 від 17.05.2013 року та повернути надмірно сплачені кошти у розмірі 13 473,73 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року було відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що декларантом ТОВ «Ардіс» було подано митну декларацію за формою МД-2 №100270000/2013/246576 від 17.05.2013 року для митного оформлення товару, поставленого за зовнішньоекономічним контрактом №2013DC-UA-01 від 27 грудня 2012 року, з наданням усіх необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним (першим) методом.

Відповідачем не було прийнято визначену позивачем митну вартість та витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

17 травня 2013 року Київською регіональною митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/410251/2, яким відповідачем визначено митну вартість товару у вищому розмірі, ніж була задекларована позивачем.

З метою прискорення митного оформлення та уникнення простою товару на підставі сплати позивачем різниці між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання сплати митних платежів.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки вважає, що відповідачу надані всі документи і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для визначення митної вартості за основним методом.

З огляду на викладене, позивач вважає прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та просить його скасувати.

Відповідач-1 - Київська регіональна митниця Міністерства доходів і зборі України проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні, у зв'язку з правомірністю прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2013 року №100270000/2013/410251/2.

При цьому представник відповідача-1 посилається на те, що під час проведення перевірки документів, поданих декларантом на підтвердження заявленої ним митної вартості товару, було виявлено розбіжності у деяких документах. Декларанта було повідомлено та запропоновано надати додаткові документи в підтвердження заявленої митної вартості. Враховуючи надання позивачем додаткових документів не в повному обсязі, митним органом було прийнято рішення про необхідність коригування заявленої декларантом митної вартості товару та було винесене відповідне рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2013 року №100270000/2013/410251/2 та видано картку відмови в митному оформленні, які відповідач вважає правомірними.

Представник відповідача-2 заперечень на адміністративний позов не надав.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання призначене на 11.07.2013р. не прибули, про дату, час та місце розгляду справи попереджені відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку в судове засідання представників відповідачів, відсутність потреби заслухати свідків чи експертів, суд вирішив розглянути адміністративну справу №826/8730/13-а в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ардіс» є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

27 грудня 2012 року між ТОВ «Ардіс» (Покупець за договором) та фірмою QINGDAO FUYINGXIANG IMP AND EXP CO LD (Китай, Продавець за договором) було укладено контракт №№2013DC-UA-01, за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбаває товар для подальшої реалізації на території України (пункт 1.1.). Поставка товару на підставі даного договору здійснюється партіями. Під партією «Сторони» розуміють найменування, кількість і вартість товару, вказані в інвойсі (комерційному інвойсі), який є невід'ємною частиною даного контракту (пункт 1.2.) (а.с.60-61).

17 травня 2013 року, на підставі вказаного контракту, позивачем було ввезено на митну територію України обумовлений контрактом товар:

Товар №1 (шини пневматичні гумові нові: торгова марка: DOUBLE CAMLE. Виробник: QINGDAO FUYINGXIANG IMP AND EXP CO LD. Країна виробництва: СN. ):

- мотоциклетна шина 2,75*17 камерний тип (без камери), мод. FT-145, ТМ DOUBLE CAMLE - 350 шт.;

- мотоциклетна шина 2,50*17 камерний тип (без камери), мод. FT-112, ТМ DOUBLE CAMLE - 700 шт.;

- мотоциклетна шина 2,75*17 камерний тип (без камери), мод. ST-101, ТМ DOUBLE CAMLE - 900 шт.;

- мотоциклетна шина 3,00*18 камерний тип (без камери), мод. FT-145, ТМ DOUBLE CAMLE - 700 шт.;

- мотоциклетна шина 2,50*16 камерний тип (без камери), мод. FT-145, ТМ DOUBLE CAMLE - 200 шт.

Товар №2 (шини пневматичні гумові нові: торгова марка: DOUBLE CAMLE. Виробник: QINGDAO FUYINGXIANG IMP AND EXP CO LD. Країна виробництва: СN. ):

- мотоциклетна шина 3,50*10 безкамерний тип, мод. FT-207, ТМ DOUBLE CAMLE - 70 шт.;

- мотоциклетна шина 3,50*10 безкамерний тип, мод. FT-212, ТМ DOUBLE CAMLE - 70 шт.;

- мотоциклетна шина 3,50*10 безкамерний тип, мод. FT-211, ТМ DOUBLE CAMLE - 70 шт.;

- мотоциклетна шина 3,00*10 камерний тип (без камери), мод. FT-105, ТМ DOUBLE CAMLE - 200 шт.;

- мотоциклетна шина 3,00*10 камерний тип (без камери), мод. ST-119, ТМ DOUBLE CAMLE - 200 шт.;

- мотоциклетна шина 3,50*10 камерний тип (без камери), мод. XM-116, ТМ DOUBLE CAMLE - 500 шт.;

- мотоциклетна шина 120/70*12 безкамерний тип, мод. FT-127, ТМ DOUBLE CAMLE - 350 шт.

Для митного оформлення вказаного товару позивачем було подано електронну митну декларацію МД-2 №100270000/2013/246576 від 17.05.2013 року з визначенням вартості за придбаний товар за ціною контракту з використанням основного методу визначення митної вартості, у якій товар був задекларований у митному режимі «імпорт 40» (а.с.63-64).

На підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем були надані документи, які передбачені частинами 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких наведений у графі 44 МД-2 від №100270000/2013/246576 від 17.05.2013 року, зокрема:

- облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №100/2012/0007288 від 03.12.2012 року;

- зовнішньоекономічний контракт №2013DC-UA-01 від 27 грудня 2012 року (а.с.60-61);

- комерційний інвойс FB 13119ZHMD від 20.03.2013 р. (а.с.62);

- інформація про вантаж від 17.05.2013 р. імпорт 40 ЕЕ (а.с.66);

- акт про вагу товару СГК-2 ИМТП від 16.05.2013 р. (а.с.79);

- міжнародна товарно-транспортна накладна 657776 від 16.05.2013 р. (а.с.67);

- коносамент (BILL OF LANDING) MSCUQC 327270 (а.с.68);

- довідка про вартість перевезення №140513-005 від 14.05.2013 р. (а.с.69);

- сертифікат походження товару CCPIT 122425951 (а.с.70-71);

- пакувальний лист FB13119ZHMD від 20.03.2013 р. (а.с.72);

- платіжне доручення в іноземній валюті №157 від 23.04.2013 р. (а.с.73);

- сертифікат Торгово-Промислової палати Китаю (дійсності) комерційного інвойсу №134401А1/01154 та комерційний інвойс (а.с.74-75);

- екологічна декларація №13510 від 16.05.2013 р. (а.с.77);

- інформаційний лист 139/05 від 16.05.2013 р. про відсутність страхування вантажу (а.с.78);

- видаткова накладна №АР-0000351 від 07.02.2013 р. (а.с.80);

- видаткова накладна №АР-0001339 від 22.03.2013 р. (а.с.81);

- митна декларація країни відправлення (а.с.82-84);

- лист від фірми QINGDAO FUYINGXIANG IMP AND EXP CO LD, яким підтверджується дана ціна на товари (а.с.85).

Митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, митницею було встановлено певні розбіжності в них, а саме:

- митна декларація країни відправлення надана декларантом з порушенням вимог листа Держмитслужби від 08.10.2010 №11/2-10.16/11627-ЕП;

- у митній декларації країни відправлення вказаний код товару 40114000, а в сертифікаті походження товару від 28.03.2013 №ССРІТ 122425951 зазначений код товару 40112000;

- у видаткових накладних від 07.02.2012 року №АР-0000351 та від 22.03.2013 року №0001339 не вказано код ЄДРПОУ одержувача товару.

Відповідачем у зв'язку з виявленими розбіжностями щодо митної вартості товару відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Перелік витребуваних документів був доведений до відома уповноваженої особи позивача - ТОВ «Ардіс» повідомлення від 17.05.2013 року (а.с.64-65).

27.02.2013 року декларантом позивача було надано наступні додаткові документи: видаткові накладні (а.с.141-142) та митну декларацію країни відправлення (а.с.82-84).

17 травня 2013 року митним постом «Столичний» Київської регіональної митниці було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/410251/2 (а.с.87), яким було скориговано митну вартість товару №1 - з 7,29 доларів США до 8,42 долара США, а товару №2 - з 7,00 доларів США до 8,42 долара США.

Митницею було визначено митну вартість товару за резервним методом визначення митної вартості товару, який ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях.

У тексті вказаного рішення з посиланням на відповідні норми Митного кодексу України зазначено, що воно було прийняте у зв'язку з тим, що відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (п. 2 ст. 53 Митного кодексу України), використані декларантом відомості не є об'єктивними, не піддаються обчисленню та не підтверджені документально (п. 2 ст. 58 Митного кодексу України), використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально (п.2 ст.58 Митного кодексу України); декларант відмовився від подання додаткових документів.

Також відповідно до п. 6 ст. 54 та ст. 256 Митного кодексу України в зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2013 року №100270000/2013/410251/2 митним органом було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №100270000/2013/10279 від 17.05.2013 року (а.с.86).

Позивачем у відповідності до вимог ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України і товар був випущений у вільний обіг під сплату гарантійних зобов'язань.

Для випуску товарів у вільний обіг 17 травня 2013 року позивач оформив вантажну митну декларацію №100270000/2013/246620 за формою МД-2, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом (а.с.88-89).

Позивач не погоджується із рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, посилаючись на ті обставини, що ним були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, передбачені ст. 53 Митного кодексу України, розбіжностей в поданих ним документах немає, й тому, на думку позивача, митниця необґрунтовано збільшила митну вартість імпортованих товарів.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Митна справа в Україні регулюється Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, що набрав чинності 01 червня 2012 року.

Статтею 7 Митного кодексу України визначено, що державну митну справу становлять встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять.

Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами частин 1 - 2 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року та 11.09.2012 року, зокрема в останніх було зазначено:

- «за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку №1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості»;

- ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Суд залишив в силі рішення нижчестоящих судів, яким позовні вимоги задоволені, в тому числі про стягнення з Державного бюджету податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, митний орган вказав на певні розбіжності в поданих декларантом документах, які на його думку, впливають на числове значення складових митної вартості товарів та дають підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість товарів, а саме: а) митна декларація країни відправлення надана декларантом з порушенням вимог листа Держмитслужби від 08.10.2010 №11/2-10.16/11627-ЕП; б) у митній декларації країни відправлення вказаний код товару 40114000, а в сертифікаті походження товару від 28.03.2013 №ССРІТ 122425951 зазначений код товару 40112000; в) у видаткових накладних від 07.02.2012 року №АР-0000351 та від 22.03.2013 року №0001339 не вказано код ЄДРПОУ одержувача товару.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та пояснення позивача, оцінюючи встановлені митним органом розбіжності суд не вважає їх такими, що впливають на визначення складових митної вартості товарів та відповідно дають право митному органу на витребування додаткових документів.

Як зазначалось вище, частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено перелік обов'язкових документів, які подаються для підтвердження митної вартості товару, виявлення розбіжностей у яких згідно з частиною 3 цієї статті дає підстави митному органу для витребування від декларанта додаткових документів.

До таких документів відноситься: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Цей перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Суд зазначає, що серед документів, передбачених ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, відсутня митна декларація країни відправлення, сертифікат походження товару та бухгалтерські документи щодо подальшого відчуження товару. Отже такі документи не можуть впливати на числові значення складових митної вартості товару, а відтак відповідач не може аналізувати такі документи на предмет наявності в них розбіжностей, а суд, в свою чергу, не може брати такі доводи митниці до уваги.

Посилання відповідача на невідповідність митної декларації країни відправлення вимогам листа Держмитслужби від 08.10.2010 №11/2-10.16/11627-ЕП суд вважає безпідставним, оскільки митне законодавство України не містить вимог до оформлення експортної декларації країни відправлення, а лист Держмитслужби не має характеру нормативно-правового акту, тому не може вважатись обов'язковим для виконання.

Щодо посилання митного органу на відсутність на видаткових накладних від 07.02.2012 року №АР-0000351 та від 22.03.2013 року №0001339 коду ЄДРПОУ одержувача товару суд вважає за необхідне зазначити наступне.

По-перше, одержувачами товару за вказаними податковими накладними є фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тому коду ЄДРПОУ, який присвоюється виключно юридичним особам, такі особи мати не могли.

По-друге, суд зазначає, що вказані документи стосувались подальшого відчуження оцінюваного товару на території України, тож визначена у них вартість товару не могла впливати на числове значення складових митної вартості товарів.

Доводи відповідача про невідповідність кодів товару у митній декларації країни відправлення (вказаний код 40114000), та в сертифікаті походження товару від 28.03.2013 №ССРІТ 122425951 (код 40112000) суд вважає також безпідставними, оскільки такі розбіжності виявлено в неосновних документах, показники яких можуть впливати на митну вартість оцінюваних товарів. Декларант визначав митну вартість за першим (основним) методом тобто відповідно до умов контракту №2013DC-UA-01 від 27 грудня 2012 року та комерційного інвойсу FB 13119ZHMD від 20.03.2013 р. Вказаними документами сторони узгодили ціну виходячи із певної вартості за 1 штуку виробу, в залежності від його типу, при розрахунку ціни коди товарів не враховувались.

Крім того, як в оформленій та наданій декларантом первісній ВМД № 100270000/2013/246576 (графа 33 ВМД / а.с. 63), так і в Рішенні №100270000/2013/410251/2 (графа 20 / а.с. 20), яке оформлював сам митний орган, було чітко зазначено код ввезеного товару за УКТЗЕД - 40114080. На момент витребування додаткових документів митний орган не зазначав такі підстави як сумніви з приводу саме правильності визначення коду товару. Документів на підтвердження цієї характеристики товару Митницею не витребовувалось, рішення при визначення іншого коду товару не приймалось.

Митний орган, відповідно ст. 54 МК України, здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час митного оформлення мав можливість впевнитися в механізмі визначення ціни та її розрахунках шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Крім того, що всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів Декларантом були зазначені та підтверджені наданими документами.

Поряд з цим, відповідно ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації. Митним органом, згідно оформленої Картки відмови №100270000/2013/10279, в якій лише зазначено, що причиною відмови є те, що митним органом проведене коригування митної вартості та прийняте відповідне рішення про визначення митної вартості.

Ніяких посилань на сумніви з приводу саме коду ввезеного товару та інші обставини не зазначено. Крім того, в картці відмови зазначено вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової ВМД за митною вартістю визначеною митним органом.

Судом встановлено, що основні документи надані позивачем, що віднесені до переліку документів, визначених частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України, містили об'єктивні відомості про митну вартість задекларованого товару, тобто такі документи можна вважати належними.

Таким, чином, на думку суду, у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Заперечення відповідача, щодо окремих документів судом оцінюються критично і не беруться до уваги, оскільки вони є безпідставними.

При цьому митним органом при невизнанні митної вартості, заявленої позивачем, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом не обґрунтовано із посиланням на документи, надані декларантом, причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів або відмова у такому наданні, за відсутності достатнього обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2013 року №100270000/2013/410251/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації №100270000/2013/10279 від 17.05.2013 року.

У зв'язку з тим, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 17.05.2013 року №100270000/2013/410251/2 - протиправне, суд може зробити висновок, що донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 9 263,19 грн. та ввізного мита у розмірі 4 210,27 грн. здійснено безпідставно.

Як вбачається з поданої позивачем вантажно-митної декларації позивачем, у зв'язку із коригуванням митної вартості було сплачено 4 210,54 грн. ввізного мита та 9 263,19 грн. - податку на додану вартість (графа 47), сплати яких підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 193-195).

Стаття 5 КАС України передбачає що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 8 КАС України передбачено, що Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

«Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод» та Протоколами (надалі Конвенція та Протокол) до неї, зокрема статтею 1 Протоколу 1 передбачено що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, переплата ввізного мита та податку на додану вартість, є порушенням права власності підприємства.

Враховуючи необґрунтованість і протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товару, то вказані надміру сплачені позивачем при митному оформленні товару кошти у загальному розмірі 13 473,73 грн. підлягають поверненню, а відтак вимога позивача про повернення цих коштів є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 03 липня 2012 р. у справі №21-197а12.

Згідно з пунктом 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює, окрім іншого, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 7 цього ж Положення, Державне казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Виходячи з вищенаведених норм законодавства в сукупності та встановлених судом обставин, враховуючи приписи Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27 жовтня 2011 р. за № 1237/1997, а також беручи до уваги, що відповідачами у даній категорії справ виступають митні органи та органи державного казначейства, які безпосередньо здійснюють повернення коштів з бюджетного рахунку, суд приходить до висновку, що надміру сплачені позивачем митні платежі підлягають поверненню позивачу шляхом їх стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейської служби України у місті Києві, через яке спірні суми були зараховані до Державного бюджету України.

Крім визначеного, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 34,41 грн. (платіжне доручення №671 від 03 червня 2013 року, а.с.2).

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 17.05.2013 року №100270000/2013/410251/2 та картку відмови Київської регіональної митниці в прийнятті митної декларації №100270000/2013/10279 від 17.05.2013 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (код ЄДРПОУ 37993783, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» (код ЄДРПОУ 30525306, місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Берковецька, 1) суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 9 263,19 грн. (дев'ять тисяч двісті шістдесят три гривні 19 коп.) та ввізного мита у розмірі 4 210,27 грн. (чотири тисячі двісті десять гривень 27 коп.).

5. Судові витрати в сумі 34,41 грн. стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» з Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської регіональної митниці Міністерства доходів і зборів України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій