Постанова № 32559219, 27.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2013 року № 826/7480/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_4 до Управління Служби безпеки України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до правління Служби безпеки України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач прийняв оскаржуване рішення з порушенням норм чинного законодавства, чим порушив законні права та інтереси позивача.

У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення (постанову) щодо заборони громадянину Сирійської Арабської республіки ОСОБА_4 в'їзду в Україну, прийняте відповідачем.

Представники позивача позов підтримали, просили суд задовольнити позовні вимоги позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_4 прибув вперше на територію України в 2008 році.

Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьк був зареєстрований шлюб між позивачем та громадянкою України ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво пр. шлюб серії НОМЕР_1 від 16.04.2011р.

У квітні 2012р. позивачу відмовлено в подовженні реєстрації місця проживання в Україні у зв'язку із скасуванням приватної візи та необхідністю оформлення довгострокової візи (тип Д).

З матеріалів справи вбачається, що позивач виїхав з території України до Сирії 08.06.2012р.

26.06.2012р. позивач звернувся до посольства України в Сирії (м. Дамаск) з метою отримання візи, але йому було відмовлено у зв'язку із забороною позивачу в'їзду на територію України.

Судом встановлено, що 20.06.2011р. Управлінням Служби безпеки України в Донецькій області видано постанову про видворення та заборону в'їзду до України ОСОБА_4, відповідно до якої постановлено громадянина Сирії ОСОБА_4 видворити за межі України в установленому законом порядку в 30 денний термін; в національному паспорті громадянина Сирії ОСОБА_4 поставити штамп «небажана особа»; заборонити громадянину Сирії ОСОБА_4 в'їзд на територію України строком на 5 років; в національному паспорті громадянина Сирії ОСОБА_4 поставити штамп «заборонено в'їзд в Україну терміном на 5 років».

Зі змісту оскаржуваної постанови, вбачається, що підставою для її прийняття стало, те, що громадянин Сирії ОСОБА_4 знаходиться на території України на нелегальному становищі та намагається впродовж декількох місяців нелегальним шляхом, тобто поза межами прикордонної перепустки переправити іноземних громадян до країн Західної Європи. З урахуванням того, що в діях громадянина Сирії ОСОБА_4 вбачаються ознаки організації каналу нелегальної міграції іноземців, що суперечить інтересам забезпечення державної безпеки України та керуючись ст.25,32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідачем прийнято вказану постанову.

З матеріалів справи вбачається, що дружина позивача ОСОБА_2 зверталася із запитами до Державної прикордонної служби України, у яких просила повідомити про підстави заборони в'їзду до України ОСОБА_4. Листами від 16.08.2012р. №254/К-4430 та від 19.12.2012р. №254/К-6876, повідомлено про неможливість надання інформації.

Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.2 Конституції України,суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.

Згідно ст.1 Закону України «Про Службу безпеки України», національна безпека - це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Ст.3 Закону України «Про Службу безпеки України», визначено, що об'єктом національної безпеки є держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканість.

За змістом положень ст.7 Закону України «Про Службу безпеки України», визначено, що на сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є загроза посягань з боку окремих груп та осіб на державний суверенітет, територіальну цілісність, економічний, науково - технічний і оборонний потенціал України, права і обов'язки громадян.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про Службу безпеки України», на СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувавально - підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

На момент виникнення спірних правовідносин був чинний Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 04.02.1994, № 3929-XII.

Відповідно до абз.1 п.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства визначає ст.2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Здійснення іноземцями та особами без громадянства своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані поважати та дотримувати Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства можуть в'їжджати в Україну за дійсними паспортними документами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в'їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України.

В'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, охорони здоров'я, а також забезпечення екологічної безпеки та охорони довкілля; якщо при порушенні клопотання про в'їзд або при в'їзді в Україну він подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені чи зіпсовані документи, а також якщо його документи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі; якщо при в'їзді на територію України він не подав дійсний паспортний документ, візу або інші документи, необхідні для в'їзду в Україну відповідно до чинного законодавства; якщо він у пункті пропуску через державний кордон України порушив умови та порядок перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконав законні розпорядження чи вимоги посадових осіб Державної прикордонної служби України, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні України; якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що він має інші, ніж заявлені ним при порушенні клопотання про в'їзд або при в'їзді в Україну, підстави та мету в'їзду або не надав підтвердження щодо підстав та мети в'їзду; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що він є носієм інфекційної чи іншої хвороби, включеної до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, або прибув із країни з особливо складною епідеміологічною ситуацією; якщо він в'їжджає в Україну з метою транзитного проїзду, але не має належним чином оформлених документів для в'їзду до країни призначення або наступних за Україною транзитних країн, а також оплачених квитків з України до зазначених країн; якщо є факти невиконання ним фінансових зобов'язань перед Україною, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну у зв'язку з видворенням, а також грошових стягнень; якщо він не має достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави, або у разі неможливості отримати достатнє фінансове забезпечення законним способом на території України для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення для перебування в Україні, транзитного проїзду через територію України та виїзду за її межі, а також його розмір визначаються Кабінетом Міністрів України.

Ст.32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", визначає правовий порядок видворення за межі України.

Іноземець та особа без громадянства має бути видворений за межі України у разі якщо: він вчинив злочин, - після відбуття призначеного йому покарання; він добровільно не виконав рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні у визначений у цьому рішенні строк; його перебування в Україні становить загрозу національній безпеці або громадському порядку; під час його перебування виникли підстави для заборони в'їзду відповідно до цього Закону; він хоча б раз не виконав вимогу щодня з'являтися для реєстрації до органу, який прийняв рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні, у зв'язку з причинами, не визнаними поважними.

Іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України у разі якщо: його діяльність на території України негативно впливає на відносини України з іншою державою; він вчинив адміністративне правопорушення після виконання адміністративного стягнення; у нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні та виїзду з України, у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України на підставах, визначених у частині першій цієї статті, супроводжується забороною подальшого в'їзду в Україну строком до десяти років, а на підставах, визначених у частині другій цієї статті, може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення зазначеного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.

Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів охорони державного кордону (стосовно осіб, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону України) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.

Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.

Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до п'яти днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.

У разі якщо ці особи ухиляються від виїзду після прийняття такого рішення, вони підлягають примусовому видворенню на підставі постанови адміністративного суду.

Органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону або Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх зверненням постанови адміністративного суду затримати і примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі органами охорони державного кордону до суміжної держави.

Така постанова приймається судом за зверненням органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду.

Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.

Видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках - органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.

Порядок прийняття органами Служби безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям визначено в Інструкції про порядок прийняття органами Служби безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом СБ України від 01.06.2009, № 34. (надалі Інструкція).

Відповідно до п.2 Інструкції, рішення про заборону в'їзду в Україну особі (далі - рішення про заборону в'їзду) приймається в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБ України. За інформацією, одержаною від органу безпеки іноземної держави, рішення про заборону в'їзду приймається в порядку, передбаченому цією Інструкцією та відповідним міжнародним договором України.

Згідно п.10 Інструкції, про надходження інформації про припинення існування обставин, на підставі яких особі було заборонено в'їзд в Україну, а також у випадку винесення судом рішення, яке набрало законної сили, щодо скасування заборони в'їзду функціональні підрозділи Центрального управління, регіональні органи та органи військової контррозвідки інформують ДКР. У цьому випадку функціональний підрозділ Центрального управління, регіональний орган чи орган військової контррозвідки, який приймав рішення про заборону в'їзду в Україну особі, готує з урахуванням порядку, визначеного пунктами 3, 4, 6 - 8 цієї Інструкції, постанову про скасування заборони в'їзду особи в Україну. У випадку скасування заборони в'їзду в Україну рішенням суду, яке набрало законної сили, ДКР негайно повідомляє про це Державну прикордонну службу України.

З матеріалів справи вбачається, що в ході здійснення пошукових контр розвідувальних заходів в міграційній сфері, відповідачем були отримані дані про те, що громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_4 знаходився на території України на нелегальному становищі та намагався впродовж декількох місяців нелегальним шляхом, тобто поза пунктами прикордонної перепустки переправити іноземних громадян до країн Західної Європи. З урахуванням того, що в діях позивача вбачались ознаки організації каналу нелегальної міграції іноземців, відповідачем прийнято рішення про видворення та заборону в'їзду до України. Про прийняте рішення протягом 24 годин був письмово проінформований прокурор.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв відповідно до вимог чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

З огляду на викладене та керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_4 - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов