Постанова № 32559172, 01.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2013 року Справа №810/2780/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання- Соловей Н.С.,

за участю:

представника позивача- Гук Т.В. (довіреність №21/05 від 21.05.2013 р.);

представника відповідача- Оверченко О.С. (довіреність №1663 від 01.03.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом приватного підприємства "Інженерної компанії "Політех"

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС звернулось ПП «Інженерна компанія «Політех» з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення №0000011504 від 14.02.2013 р.

Позовні вимоги аргументовано тим, що висновки податкового органу, які містяться в акті перевірки №437/15-3/35046384 від 30.01.2013 р. про порушення позивачем п.п.200.1 -200.3, ст.200, п.201.6 ст.201 ПК України є хибними та не відповідають фактичним обставинам справи. З огляду на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки вважає, що воно ухвалене всупереч вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 01.06.2013 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, вказавши, що позивач не може нести відповідальність за дії своїх контраґентів по ланцюгу постачання товару, оскільки висновки податкового органу будуються на припущеннях щодо нікчемності укладеної позивачем угоди з ТОВ «ТВК Долина Мрій», при аналізі податкової звітності якого було встановлено безпідставне відображення в розділі «отримані податкові накладні» реєстру виданих та отриманих податкових накладних та у складі податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2011 р. податкової накладної з реквізитами контраґента-постачальника ТОВ "Макс і партнери".

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, у судовому засіданні зазначила, що доводи представника позивача спростовуються даними податкового органу про відсутність належно оформлених документів бухгалтерського обліку та податкової звітності, що підтверджують виконання позивачем договору поставки товару з ТОВ «ТВК Долина Мрій», у зв?язку з чим відповідач дійшов висновку про нереальний характер проведеної господарської операції та часткове формування документів бухгалтерського обліку під удаваний правочин, з метою отримання податкової вигоди, наполягала на безпідставності заявлених вимог та необхідності відмови у задовленні позову.

Ухвалюючи рішення по даній справі, суд виходив із рекомендацій ВАСУ, викладених в листі від 06.05.2011 №742/11/13-11, де зазначено, що «з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: 1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку».

Згідно наявних у матеріалах справи доказів позивач є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Білоцерківської міської Ради народних депутатів, свідоцтво про державну реєстрацію від 07.05.2007 р. №13537770001002783. Рахується на податковому обліку в органах державної податковї служби з 01.06.2007 р. за №124, станом на день розгляду справи перебуває на обліку в Білоцерківській ОДПІ, є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва №100044396 від 05.06.2007 р.

В січні 2013 р., податковим органом на підставі п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Інженерної компанії «Політех» на предмет дотримання вимог податкового законодавства з питань достовірності підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «ТВК Долина Мрій». За наслідками проведеної перевірки було складено акт №437/15-3/35046384 та ухвалене податкове повідомлення-рішення №0000011504 від 14.02.2013 р., яким позивачу визначено грошове зобов?язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів за основним платежем -9288 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 2322 грн. В процесі перевірки податковим органом було виявлено порушення ПП «Інженерною компанією «Політех» п.200.1-200.3 ст.200, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за серпень 2011 р. у сумі 9 288 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.09.2011 р., позивачем із ТОВ «ТВК Долина Мрій» було укладено договір поставки товару №001831. Згідно із п.1 договору постачальник - ТОВ «ТВК Долина Мрій» прийняло на себе зобов?язання про передачу у власність покупця-ПП "Інженерної компанії "Політех" товару в асортименті, згідно специфікації. Ціна товару мала обумовлюватися в рахунку-фактурі і накладних, які підписуються сторонами. Вказані документи, відповідно до п.4 договору були невід?ємною його частиною. Строки поставки товару повині були визначатися в кожному замовленні окремо.

На підтвердження реального характеру здійсненої господарської операції представником позивача у судовому засіданні надано наступні документи: договір б/н від 12.09.2011 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладений між ПП «Нічний експрес» та ПП «Інженерною компанією «Політех»; договір оренди офісних приміщень №59 від 02.01.2013 р. між ТОВ «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак» та позивачем із додатками; ксерокопію оборотно-сальдової відомості по рахунку №631 за серпень 2011 р. ПП «Політех»; ксерокопію картки по рахунку №28; ксерокопію наказу про прийняття обов?язків директора гр.Хілік О.В. від 01.06.2007 р.; ксерокопію акту-реєстру №55308 наданих послуг за серпень 2011 р.; ксерокопію акту контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 01.10.2012 р.; ксерокопію договору перевезення вантажів №864 від 10.01.2011 р. №864; ксерокопію звіту про переміщення товарів на складах ПП "Політех"; не посвідчену та не затверджену ксерокопію умов перевезення вантажів ТОВ «Нова Пошта»; податкову накладну від 02.08.2011 р. оформлену ТОВ «ТВК Долина Мрій»; ксерокопію видаткової накладної від 02.08.2011 р., оформленої ТОВ «ТВК Долина Мрій»; акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.08.2011 р. №НП/58-000144 між ТОВ «Нова Пошта» та ПП «Інженерна компанія «Політех».

Проаналізувавши представлені документи у співставленні із фактичними обставинами справи та наданими поясненнями представника позивача у судовому засіданні, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги з огялду на наступне:

в судовому засіданні представник позивача на неодноразові запитання суду про повноти доказів, якими підтверджено позовні вимоги заявила, що позивачем надано до суду всі наявні письмові докази, які б підтверджували реальний характер здійсненої ТОВ «ТВК Долина Мрій» поставки товару позивачеві. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, представник позивача надавала в судовому засіданні непослідовні та неконкретні пояснення щодо механізму здійснення оспорюваної господарської операції. Так, представником позивача спочатку було зазначено, що поставка товару відбувалась на склад постачальника товару- ТОВ "ТВК Долина Мрій". В подальшому ці покази представник позивача змінила та вказала, що відвантаження та прийняття товару проводилось на складі ПП «Політех» опосередковано, через транспортну компанію. Надати пояснення суду з приводу порядку взаємовідносин з постачальником- ТОВ «ТВК Долина Мрій» та оформлення господарської операції за договором №001831 від 02.08.2011 р., укладеного між ТОВ «ТВК долина Мрій» та ПП «Інженерною компанією «Політех», представник позивача не змогла.

Із вищевказаного договору випливає, що взаємовідносини між сторонами оспорюваної угоди мали будуватися таким чином, що на кожну партію товару, який підлягав поставці повинно було оформлюватися замовлення із додаванням супровідного документу. Ціна товару мала зазначатися в рахунку-фактурі та накладній, які відповідно до абзацу 1 п.4 Договору становили невід?ємну його частину. Строки поставки повинні були обумовлюватися сторонами окремо, по кожному замовленню. Передавання та прийняття товару за умовами договору, повинно було проводитися за накладною.

Представник позивача у судовому засіданні стверджувала, що поставка товару проводилась із залученням компанії (організації) перевізника на склад покупця (позивача), однак, як слідує із видаткової накладної №ДМ -0001706 від 02.08.2013 р., товар був переданий позивачеві (покупцю) безпосередньо продавцем ТОВ «ТВК Долина Мрій», при цьому місце складання видаткової накладної, як і місце передачі товару не зазначено, а судом із наявних доказів, не встановлено.

Як вбачається із договору поставки товару, укладеного між ТОВ «ТВК Долина Мрій» та ПП «Інженерною компанією «Політех» №001831, датою його укладення є 02.08.2013 р. Видаткова накладна оформлена 02.08.2013 р., тобто в той же день; акт №БЦ0001162 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) з ТОВ «Транспортною компанією САТ», яка начебто була перевізником товару від ТОВ «ТВК «Долина Мрій», підписаний 31.08.2013 р. Пояснити, яким чином товар по договору від 02.08.2013 р., який був переданий позивачу, згідно накладної від 02.08.2013 р., перевезений та відвантажений із м. Києва до м.Білої Церкви транспортною організацією на склад покупця 31.08.2013 р., представник позивача у судовому засіданні не змогла, а судом дана обставина не встановлена.

Надати документи, які б підтверджували факт прийняття товару позивачем саме від перевізника, згідно товаро-транспортної накладної, представник позивача не змогла, пояснивши, що такі документи у позивача відсутні, оскільки поставка товару проводилась не позивачу, а третім особам- кінцевим споживачам товару.

Крім того, в акті здачі- прийняття робіт №БЦ0001162 від 31.08.2013 р. дати перевезення вантажу, кількісний та якісний склад товару, а також асортимент поставки відсутні, у зв?язку з чим, суд позбавлений можливості ідентифікувати факт перевезення вантажу саме за договором поставки №001831 від 02.08.2011 р., згідно даних цього акту.

Суд не приймає до розгляду надані представником позивача у якості доказів наступні документи: договір б/н від 12.09.2011 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладений між ПП «Нічний експрес» та ПП «Інженерною компанією «Політех»; договір оренди офісних приміщень №59 від 02.01.2013 р. між ТОВ «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак» та позивачем із додатками; ксерокопію оборотно-сальдової відомості по рахунку №631 за серпень 2011 р. ПП «Політех»; ксерокопію картки по рахунку №28; ксерокопію наказу про прийняття обов?язків директором Хілік О.В. від 01.06.2007 р.; ксерокопію акту-реєстру №55308 наданих послуг за серпень 2011 р.; акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 01.10.2012 р.; ксерокопію договору перевезення вантажів №864 від 10.01.2011 р.№864; ксерокопію звіту про переміщення товарів на складах ПП "Політех"; не затверджену ксерокопію умов перевезення вантажів ТОВ «Нова Пошта», з огляду на відсутність в них будь-якої інформації щодо предмету доказування.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами суд звертає увагу на таке:

відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 ст. 2 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 ст.2 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні облікові документи необхідно оформляти на типових бланках. Для більшості господарських операцій такі бланки розроблені Держстатом України. Якщо для будь-якої операції типовий бланк не передбачений, організація може розробити його самостійно, але з обов'язковою наявністю в ньому всіх необхідних реквізитів, перелічених у Законі "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні". Форми самостійно розроблених документів повинні бути обов'язково затверджені організацією в додатку до наказу про облікову політику.

Використання документа довільної форми при наявності затвердженого типового бланка має кваліфікуватися як порушення законодавства. Те ж саме відноситься і до випадків, коли в документі, форма якого не передбачена в альбомах уніфікованих форм, відсутні обов'язкові реквізити або записи обов'язкових реквізитів оформлені неналежним чином.

Відсутність або неправильне оформлення первинних облікових документів веде до необгрунтованого відображення господарської операції як у бухгалтерському, так і в податковому обліку. Коли платник податків оформив операцію документами, в яких були відсутні обов'язкові реквізити, зміст цих документів не відповідає вимогам законодавства про податки і збори. У результаті витрати не мали документального підтвердження, і суспільство необгрунтовано віднесло спірну суму до складу витрат, що зменшують базу оподаткування по податку на прибуток або податковм на додану вартість (постанова ВВГСУ від 3 липня 2006 р. у справі № А11-7379/2005-К2-25 / 256).

Обрана судом правова позиція повністю узгоджується з нормами чинного законодавства. У п.2.13. Положення чітко визначено коло осіб, які мають право підписувати первинні документи. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції. Варто звернути увагу на істотні відмінності наведеного положення від переліку осіб з правом підпису цивільного-правових і господарсько-правових документів, зокрема, договорів (ч.2 ст.207 ЦКУ): правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Позицію Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) з наведеного питання висловлено у листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України (далі - лист ВАСУ). ВАСУ пропонує судам звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Документи, що надаються на перевірку, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку ВАСУ вимагає брати до уваги лише ті первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції. Визначення поняття самої господарської операції наводиться у ст.1 Закону - є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПКУ не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Предметом доказування у цій категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Із аналізу положень п.п 198.6 статті 198 ПК України випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно пп. 198.3 ст. 198 ПК України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Нормами п. 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг).

Слід зазначити, що судом ретельно досліджено питання щодо реального вчинення спірного правочину та, за відсутності належних та допустимих доказів: документів, що свідчать про прийняття товару у визначеному умовами договору №001831 від 02.08.2011 р. порядку, з додатками до договору (заявками на відвантаження товару, спеціфікаціями на кожну партію товару, рахунками-фактурами, товаро-транспортними накладними, умовами погодження строків поставки товару по кожній партіїї товару); документами, що свідчать про прийняття та оприбуткування товару на склад покупця або передачу кінцевому споживачу товару; з урахуванням виявлених судом розбіжностей у наданих документах первинного бухгалтерського обліку та звітності позивача, судом встановлено факт нереального вчинення господарської операції із ТОВ «ТВК Долина Мрій», за наслідками якої сформовано спірний податковий кредит та наявність підстав для висновку про заниження позивачем суми ПДВ за серпень 2011 р. у розмірі 9 288 грн. Проаналізувавши представлені до розгляду матеріали, суд приходить до висновку, що податковий орган довів, що правочин між ПП "Інженерна компанія "Політех" та ТОВ "ТВК Долина Мрій" вчинено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартіст, у зв?язку з чим заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 липня 2013 р.