Постанова № 32558257, 09.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 липня 2013 року 14:25 № 13/629

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Кіцака О.В.,

від відповідача: Шила М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуцій ні системи»до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податківпроскасування податкового повідомлення-рішення № 0000394020/3 від 05 листопада 2008 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07 листопада 2008 року Закрите акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання недійсними (нечинними) податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 27.08.2008 року № 0000394020/2, від 11.06.2008 року №0000164020/1, від 28.03.2008 року №0000164020/0, від 05.11.2008 року №000394020/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2009 року вказаний позов задоволено частково та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 27.08.2008 року № 0000394020/2 та від 05.11.2008 року №000394020/3 у частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 22 259,36 гривень та нарахування штрафних фінансових санкцій у сумі 44 518,72 гривень, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2009 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків) задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 р., підставою для скасування вказаних вище судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд було необхідність з'ясування судом питання про наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезиденти, яким виплачувались доходи, є резидентами країни, з якою укладено міжнародний договір.

Крім того, як зазначено Вищим адміністративним судом, суди попередніх інстанцій роблячи висновок про відсутність об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб залишили поза увагою, що відповідно до останнього абзацу підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2013 року справу було прийнято до провадження суддею Патратій О.В.

Після остаточного уточнення позовних вимог заявою від 03.07.2013 позивач просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2008 року № 0000394020/3 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 22259,36 грн. та нарахування штрафних фінансових санкцій у сумі 44518,72 грн.

Як визначено в позовній заяві та письмових поясненнях позивача від 01 липня 2013 року, позовні вимоги обґрунтовані тим, що при нарахуванні позивачем податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб був відсутній об'єкт оподаткування, оскільки платежів на користь фізичних осіб позивачем не здійснювалось, що виключає факт нарахування чи виплати на їх користь доходу.

Таким чином, з врахуванням положень п.1.3, п.3.2. ст. 3 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» позивач вважає рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (реорганізоване на час розгляду даної справи у Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків) у частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 22259,36 грн. та нарахування штрафних фінансових санкцій у сумі 44518,72 грн. неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує, вважає вимоги необґрунтованим і такими що не підлягають задоволенню, оскільки в ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, які викладенні в акті перевірки. Зокрема, відповідач на підставі фактів, виявлених в ході планової виїзної документальної перевірки ЗАТ «ІДС», прийшов до висновку про наявність в діяльності позивача порушень п.1.2, пп.. «і», пп. «и» п.1.3 ст. 1, п.3.4 ст. 3, пп..4.2.1, пп. «г», пп. «д», пп. «е» пп.4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.7.3 ст. 7, пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8, пп.9.7.3 п.9.7 ст. 9, пп.9.10.1 п.9.10, пп.9.11.1, пп..9.11.3 п.9.11 ст. 9, пп. «а» п.17.2 ст. 17, пп. «а» п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб», що полягали у неправомірному заниженні податку з доходів фізичних осіб, що мав бути утриманий з додаткових благ, отриманих нерезидентами-фізичними особами у вигляді оплати за проживання нерезидентів у ЗАТ «Президент-готель «Київський» та у вигляді оплати авіа білетів ТОВ «Туристична фірма «О'Кей тур».

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (код ЄДРПОУ 24364528) є юридичною особою, яка зареєстрована Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 08.04.1996 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена виїзна планова документальна фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2007 р. За результатами перевірки складено Акт від 17.03.2008 року № 154/40-20/24364528. Відповідно до Акту перевірки відповідачем встановлені порушення п.1.2, пп.. «і», пп. «и» п.1.3 ст. 1, п.3.4 ст. 3, пп..4.2.1, пп. «г», пп. «д», пп. «е» пп.4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.7.3 ст. 7, пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8, пп.9.7.3 п.9.7 ст. 9, пп.9.10.1 п.9.10, пп.9.11.1, пп..9.11.3 п.9.11 ст. 9, пп. «а» п.17.2 ст. 17, пп. «а» п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб».

На підставі даного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.03.2008р. №0000164020/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 95 730,48 гривень, з яких 31 910,16 гривень за основним платежем, 63 820,32 гривень - штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач послідовно його оскаржував до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, ДПА у м. Києві та ДПАУ в межах процедури адміністративного оскарження.

ДПА у м. Києві рішенням про результати розгляду повторної скарги від 13.08.2008 року №4088/10/25-214 скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.03.2008 року №0000164020/0 форми «Р» та №0000164020/1 від 11.06.2008 року в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9234,80 гривень та застосування штрафної санкції у розмірі 18469,60 гривень.

Прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.08.2008 №0000394020/2 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 22675,36 грн. основного платежу та 45350,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього на суму 68026,08 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач оскаржив його в межах процедури адміністративного оскарження до Державної податкової адміністрації України.

За результатами розгляду скарги ДПА України прийнято рішення від 24.10.2008 року №10392/6/25-0315, яким скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

На підставі рішення ДПА України прийнято податкове повідомлення-рішення №0000394020/3 від 05.11.2008 року, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 22 675,36 грн. основного платежу та 45 350,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с. 156). Вказане рішення є предметом оскарження у даній справі.

Як встановлено перевіркою, підприємством в лютому-квітні 2006 року надані додаткові блага нерезидентам, які не є штатними працівниками підприємства, гр. ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а саме: оплата вартості авіаквитків на користь ТОВ «Туристична фірма «О'Кей тур». Підприємством дані виплачені доходи у вигляді додаткових благ не оподатковувались, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3 715,87 грн.

Також в ході перевірки встановлено, що позивачем за період січень-травень 2006 року платникам податку (нерезидентам), які не перебували в трудових відносинах з ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», надано додаткові блага у вигляді оплати проживання в ЗАТ «Президент-готель «Київський», ВАТ «Готель Премєр Палац», ВАТ «Готель «Дніпро», з яких не утримано податок з доходів фізичних осіб, що призвело до заниження податкового зобов'язання в сумі 27 778,29 грн.

За висновком податкового органу, такі доходи за визначенням п. "е" п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (зі змінами і доповненнями) є додатковим благом. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача про визнання рішення протиправним, суд зобов'язаний встановити: чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його рішення обґрунтованим, безстороннім та добросовісним.

Досліджуючи підстави прийняття спірного рішення та виявлених під час перевірки порушень, судом встановлено наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, є Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» платниками податку з доходів фізичних осіб є як резиденти, так і нерезиденти, що отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Відповідно до пп. «и» п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі і у вигляді доходів, що виплачується (надаються резидентам у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків.

Порядок оподаткування доходів, одержаних нерезидентами, визначається пунктом 9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно з яким доходи з джерелом їх походження з України, які нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону. Такою особливістю є застосування до зазначених доходів спеціальної ставки оподаткування, встановленої п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Для оподаткування доходів у вигляді спадщини (подарунків) передбачено ставки податку в розмірах 0 %, 5 % від об'єкта оподаткування залежно від ступеня споріднення резидентів України та 15 % - у випадку отримання спадщини (подарунка) від нерезидента.

Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону до будь-яких доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, ставка податку застосовується в подвійному розмірі, визначеному п. 7.1 ст. 7 цього Закону, тобто 30 %.

Тобто доходи, одержані нерезидентом у вигляді подарунка (внаслідок укладення договору дарування), включаються до складу оподатковуваного річного доходу та підлягають оподаткуванню за ставкою 30 % від об'єкта оподаткування. Такі доходи повинні бути відображені в річній податковій декларації, яку необхідно подати до податкового органу за місцем розташування одержаного у подарунок нерухомого майна до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно п.1.15. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивач є податковим агентом, тобто юридичною особою яка зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Вказана норма визначає лише поняття податкового агента, але не містить норм щодо обов'язку податкового агента утримувати податок з доходів в усіх, без винятку, випадках виплати такого доходу фізичним особам.

Відповідно пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо додаткові блага надаються особою, що не є продавцем платника податку, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Підпунктом 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 14 цього Закону. Порядок оподаткування подарунків визначається статтею 14 вказаного вище закону, відповідно пункту 14.1 якої кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.

Оподаткування спадщини визначається статтею 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пунктом 13.4 якої встановлено, що особами, відповідальними за сплату податку до бюджету є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2005 року №67 «Про реалізацію статті 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» також встановлено, що дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає обкладенню податком з доходів фізичних осіб згідно із статтею 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб і відображається ним у річній декларації про майновий стан і доходи (податкова декларація).

Тобто, платниками податку з доходів фізичних осіб - додаткових благ, отриманих не від працедавця, є фізичні особи, що їх отримали, шляхом включення їх до складу загального річного оподатковуваного доходу та відображення у річній декларації про майновий стан і доходи, а не позивач, як податковий агент.

Також, відповідно до пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Відповідно до п.1.3. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом;

б) дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав;

в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента;

д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

е) доходів від надання в оренду (лізинг):

- нерухомості, розташованої на території України;

- рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом;

є) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України;

ж) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України;

з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України;

и) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків;

і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України;

ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Відповідно до п.1.1. Закону додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Виплата (надання) платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи) за її рахунок прирівнюється до надання таких додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою).

Відповідно до пп. 8.1.1 ст. 8 Закону про ПДФО податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону. В силу пп. 8.1.2 ст. 8 Закону про ПДФО податок підлягає сплаті (перерахуванню) єдиним платіжним документом.

Таким чином, за вказаною нормою податковий агент утримує та перераховує податок лише у разі, коли проводить нарахування доходів; при нарахуванні доходів у податкового агента виникає заборгованість перед одержувачем доходів; нараховані доходи є джерелом для утримання податку з такого доходу; при виплаті такого доходу у податкового агента виникає зобов'язання щодо перерахунку до бюджету утриманого за рахунок доходу податку. Тобто, податок утримується від суми такого доходу та за рахунок такого доходу при його нарахуванні. При цьому виплата доходу має здійснюватись саме на корись фізичної особи - платника податку.

Як встановлено судом, придбання авіаквитків та оплата вартості проживання здійснювалась позивачем шляхом сплати коштів на рахунки ТОВ «Туристична фірма «О'Кей тур», ЗАТ «Президент-готель «Київський», ВАТ «Готель Премєр Палац» та ВАТ «Готель «Дніпро». Вказана обставина представниками сторін в судовому засіданні не заперечувалась, тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не підлягає доведенню. В свою чергу, згідно акту від 16.12.2009 року № 6 первинні бухгалтерські документи позивача за 2005-2006 роки були знищені, тому їх дослідження не виявляється за можливе.

Відтак, у спірних правовідносинах позивач не є податковим агентом, оскільки не здійснює нарахування та не виплачує певних доходів в частині вартості проживання та авіаквитків безпосередньо фізичним особам - нерезидентам, переліченим в Акті перевірки.

Таким чином, за аналізу наведених положень та обставин справи вбачається невідповідність висновків податкового органу, якими оплата позивачем послуг готелів та вартості авіа білетів туристичній компанії віднесено до наданих нерезидентам - фізичним особам додаткових благ в розумні Закону.

На виконання Ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі К-23954/10, судом досліджено необхідність надання довідки про уникнення подвійного оподаткування.

Так, судом встановлено, що з метою уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків 24 жовтня 1995 року між Україною і Королівством Нідерландів підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка ратифікована Законом України від 12 липня 1996 року № 332/96-ВР «Про ратифікацію Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно» (далі - Конвенція). Вказана Конвенція набрання чинності для України 02 листопада 1996 року.

Механізм застосування положень міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування визначено Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470 (далі - Порядок).

Пунктом 4 зазначеного Порядку передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Відповідно до п. 8 Порядку у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Однак, як встановлено судом, виплати позивача не є доходами в розумінні п.1.3. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки вони не здійснювались на користь нерезидентів - фізичних осіб, отже надання вказаної довідки не є необхідним.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, на підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідачем належних та допустимих доказів надано не було.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 05.11.2008 р. №0000394020/3 прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем при звернення до суду сплачено судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп. , що підтверджується платіжним дорученням про сплату № 17я467 від 31.10.2008 року (том І, а.с.95).

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби № 0000394020/3 від 05 листопада 2008 року в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 22259,36 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій у сумі 44518,72 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» судові витрати у розмірі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень ).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 12 липня 2013 року.