Постанова № 32558027, 16.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 р. Справа №805/7561/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 годин 12 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Бабло В.Е., позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Глушко І.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду адміністративну справу за повозом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування вимоги про сплату боргу від 05.02.2013 №Ф-40 в сумі 2987,30 гривень та вимоги про сплату боргу від 30.04.2013 №Ф-180 в сумі 1194,03 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

28 травня 2013 року позивачка, ОСОБА_1, звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області, про зобов'язання вчинити певні дії та скасування вимоги про сплату боргу від 05.02.2013 №Ф-40 в сумі 2987,30 гривень та вимоги про сплату боргу від 30.04.2013 №Ф-180 в сумі 1194,03 гривень. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачка, як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, звільнена від сплати за себе єдиного внеску, оскільки є пенсіонеркою, яка отримує пенсію за вислугу років. З посиланням на статтю 19 Конституції України, статтю 4, 6, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", позивачка просила скасувати вимогу про сплату боргу № ф-449 від 7 травня 2013 року на суму 1194,03 гривень.

Позивачка у судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просила задовольнити позов в повному обсязі. Додатково пояснила, що в 2012 році вона сплатила єдиний внесок тільки за період січень-травень, але в звіті за цей рік, поданому 30 січня 2013 року, зазначила, що має сплатити суму єдиного внеску за весь 2012 рік.

Представник відповідача у судовому засіданні надала заперечення, в яких зазначила, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Оскільки позивачка є пенсіонеркою, яка отримує пенсію за вислугу років, вона зобов'язана своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Вказувала на те, що винесені відповідачем вимоги про сплату боргу вважає законними та правомірними. З посиланням на статті 4, 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статтю 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" просила відмовити позивачці в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи, заперечення проти позову, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17 грудня 2002 року державним реєстратором виконавчого комітету Авдіївської міської ради Донецької області в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців був зроблений запис про включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, номер запису про включення відомостей до ЄДР 2 253 017 0000 000663, іпн. НОМЕР_1 (а.с. 16).

31 травня 2012 року Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби позивачу видано "Свідоцтво платника єдиного податку", згідно якого з 1 січня 2012 року позивач перейшов на спрощену систему оподаткування (а.с. 15).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 взята на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області як платник єдиного внеску за номером 05-01-11-1730 (а.с. 43).

Згідно протоколу № 5049 від 12.06.2003 позивачці з 30 травня 2003 року призначена пенсія за вислугу років як працівнику освіти (а.с. 33).

30 січня 2013 року в Таблиці №2 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування" позивачка власноручно вказала, що за період січень-грудень 2012 року вона має сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4572,42 гривень (а.с. 30).

5 лютого 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області прийнята вимога про сплату боргу № Ф-40, згідно якої станом на 21 січня 2013 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 2987,30 гривень (а.с. 14).

Згідно розрахунку заборгованість позивачки за 2012 рік складає 2987,30 гривень (а.с. 44).

30 квітня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області прийнята вимога про сплату боргу № Ф-180, згідно якої станом на 22 квітня 2013 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 1194,03 гривень (а.с. 13).

Згідно розрахунку заборгованість позивачки за І квартал 2013 року складає 1194,03 гривень (а.с. 45).

10 травня 2013 року позивачка отримала вимогу про сплату боргу № Ф-40 від 05.02.2013 (а.с. 32).

При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Статтею 25 вказаного Закону встановлені заходи впливу та стягнення в разі своєчасно не сплачених сум єдиного внеску.

Відповідно до частини 4 вказаної статті Закону №2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Таким чином, відповідач правомірно надіслав позивачці вимоги про сплату боргу.

Суд не враховує посилання позивачки на те, що вона, як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, звільнена від сплати за себе єдиного внеску, оскільки є пенсіонеркою, яка отримує пенсію за вислугу років, призначену за Законом України «Про пенсійне забезпечення», з огляду на наступне.

Згідно статті 1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону 1788-ХІІ трудові пенсії призначаються: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 51 Закону 1788-ХІІ передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

З наведеного вбачається, що «пенсіонер за віком» та «особа, яка отримує за вислугу років» не є тотожними поняттями.

Частиною 4 статті 4 Закону № 2464 визначено, що від сплати єдиного внеску звільнені фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, за умови що вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію.

Позивачкою не надано доказів, які б підтверджували обґрунтованість її вимог, та спростовували заперечення відповідача. Відповідач, навпаки, надав докази того, що він, як суб'єкт владних повноважень, у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України № 2464.

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 8-12, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 16 липня 2013 року.

Постанова в повному обсязі складена 22 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.