Постанова № 32556961, 12.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2013 р. Справа № 804/8135/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Конєвої С.О.

при секретарі судового засідання: Якуб Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Галан Ю.А.

від третьої особи: Третьякова Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОПЛАСТМАС» до Кіровського Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2013р. ВП № 38409782, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 року Публічне акціонерне товариство «ДНІПРОПЛАСТМАС» звернулося з адміністративним позовом до Кіровського Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська та просить скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2013р. ВП №38409782.

Свої позовні вимоги позивач обгруновує тим, що у оспорюваній постанові боржником є ЗАТ завод «Дніпропластмас» та як встановлено судом по справі №2а/0470/15648/11 ЗАТ завод «Дніпропластмас» було реорганізовано в ПАТ «Дніпропластмас», яке не є правонаступником заводу та його правопопередником по зобов'язанням (в тому числі на підставі судових рішень) по внесенню до ПФУ плати, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій по списку № 2 з приводу чого відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закрив провадження у справі у зв'язку з тим, що правовідносини (які є аналогічними по цій справі) не допускають правонаступництва підприємства, установи, організації, які були стороною у справі, а згідно ч. 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини. Крім того, позивач зазначає, що ним подана апеляційна скарга на постанову у справі №2а/0470/13436/11. За викладеного позивач вважає, що він є боржником по вказаному виконавчому провадженню, а оспорювана постанова суперечить ст.ст. ст.ст. 7, 8, 11,17, 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити посилаючись на те, що 08.09.2011р. було змінено лише назву підприємства позивача, реорганізація позивача не була проведена, а тому представник третьої особи вважає, що не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача, які не відповідають нормам чинного законодавства стосовно часткового правонаступництва, оскільки згідно ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» Статути та внутрішні положення акціонерних товариств підлягають приведенню у відповідальність із здійсненням таких дій, як зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство, тому такі дії не можуть вважатися перетворенням чи реорганізацією, внаслідок якого відбувається припинення юридичної особи з відповідним обсягом прав та обов'язків.(а.с. 25).

Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ст.38, ч.4 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується звітом про направлення та отримання факсу від 05.07.2013р.(а.с. 18).

Відповідач своїм правом згідно до ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України на участь у судовому засіданні не скористався, свого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень на вимогу суду не надав.

Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ч. 5 ст. 181 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними у ній доказами у відповідності до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, у відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом - ч.1, ч.2 ст.8 вищевказаного Закону.

Частиною 5 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування юридичної особи, державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

Згідно ч.1, ч.2, ст. 11 вказаного вище Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, зокрема, розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами - п.1 ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 18 вказаного вище Закону визначено, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її призвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2011р. у справі № 2а/0470/13436/11 були задоволені позовні вимоги УПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська та стягнуто з Закритого акціонерного товариства завод «Дніпропластмас» на користь УПФУ заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за Списком № 1 в сумі 13594,45грн. Зазначене рішення набрало законної сили 07.08.2012р (а.с.20, 23-24).

20.03.2013р. на виконання зазначеної вище постанови, адміністративним судом було видано виконавчий лист про стягнення зазначеної суми боргу з ЗАТ завод «Дніпропластмас».

12.06.2013р. державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на підставі заяви стягувача - УПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 38409782, яка була супровідним листом від 12.06.2013р. направлена на адресу Закритого акціонерного товариства «Дніпропластмас» за адресою: вул.Вокзальна,5 у м. Дніпропетровську та отримана позивачем 19.06.2013р.(а.с.6-7).

З аналізу вищевказаних дій, вчинених державним виконавцем під час прийняття оспорюваної постанови та норм Закону України «Про виконавче провадження» видно, що державний виконавець діяв у чіткій послідовності та у межах повноважень, наданих йому ст. 7, 8, 11, 17, 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ході судового розгляду справи представником позивача не було наведено жодних підстав та не надано жодних доказів на підтвердження того, що оспорювана постанова суперечить вищенаведених нормам чинного законодавства України.

Не можуть бути прийняті до уваги та покладені судом в основу даного рішення посилання позивача на те, що судовим рішенням у справі 2а/0470/15648/11, яким закрито провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ЗАТ завод «Дніпропластмас» було реорганізоване в ПАТ «Дніпропластмас», яке не є правонаступником заводу по зобов'язаннях до ПФУ щодо покриття фактичних витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій та ці обставини не доказуються при розгляді інших справ за нормами ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки доказів того, що вказане вище судове рішення набрало законної сили позивачем не надано.

В той же час, представник третьої особи зазначив, що вищевказане судове рішення не набрало законної сили та оскаржується Управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська.

При цьому, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Так, як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012р. у справі №2а/0470/13436 якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про стягнення з позивача на користь Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська заборгованості по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, досліджувалися обставини, які викладені позивачем у даній позовній заяві щодо того, що позивач не є правонаступником ЗАТ завод «Дніпропластмас» згідно змін до статуту позивача та встановлено, що метою внесення змін до установчих документів відповідача було приведення його найменування у відповідність з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства», а тому такі дії не можуть вважатися перетворенням або реорганізацією внаслідок якого відбувається припинення юридичної особи та визначається правонаступник з відповідним обсягом прав та обов'язків. В тому числі, зазначена ухвала апеляційної інстанції містить посилання на те, що доводи позивача щодо часткового правонаступництва (за виключенням зобов'язань перед ПФУ) є неспроможними.

Вказане рішення апеляційної інстанції набрало законної сили 07.08.2012р., а тому зазначені обставини не підлягають доказуванню у даній справі у відповідності до вимог ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, з огляду на те, що в матеріалах справи наявна ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012р. у справі № 2а/0470/13436/11 є безпідставними посилання позивача на те, що рішення у вказаній справі не набрало законної сили, оскільки згідно до вимог ч. 5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ст.124 Конституції України ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Одними із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є верховенство права, законність згідно яких суд вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України - ст.ст. 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги викладене, та з урахуванням норм ч.3 ст. 2, ст.ст. 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова прийнята відповідачем у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законом України «Про виконавче провадження», а тому у адміністративного суду відсутні підстави для її скасування.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 72, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОПЛАСТМАС» до Кіровського Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2013р. ВП № 38409782 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 17.07.2013р.

Суддя С.О. Конєва