Постанова № 32556934, 15.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 р. Справа № 804/7196/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняЯкуб Д.В.за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Гордісова І.М. Книжник Т.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Логос» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2013р. № 0000142303, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Логос» звернулася з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013р. за №0000142303 на суму - 1 043 680,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.02.2013р. податковою інспекцією було проведено фактичну перевірку дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, ведення касових операцій за результатами якої складено акт від 07.02.2013р. №000105 та встановлено порушення позивачем п.2.8, п.3.5, п.7.24 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004р., а саме: перевищення встановленого ліміту каси на суму 589330,52 грн. за рахунок відсутності підпису одержувачів у видаткових касових ордерах. На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом було прийнято вищевказане податкове повідомлення-рішення 07.02.2013р., яке позивач вважає протиправним, оскільки висновки викладені в акті перевірки №000105 від 07.02.2013р., що стали підставою для прийняття оспорюваного рішення, не відповідають фактичним обставинам та не є порушенням п.3.5 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004р. так як позивач надав на вимогу перевіряючих усі витребувані документи, в тому числі і видаткові касові ордери №2755 від 18.12.2012р., №2793 від 24.12.2012р., №2801 від 25.12.2012р., №2807,2808,2809 за 26.12.2012р., № 2817 від 27.12.2012р., які були предметом дослідження та мали всі обов'язкові реквізити, в тому числі і підписи підзвітних осіб (одержувача).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у наданих письмових запереченнях на позов проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі посилаючись на те, що порушення зафіксовані в акті перевірки є обґрунтованими та правомірними, оскільки видаткові касові ордери без підпису отримувача та копії листів касової книги були надані особисто головним бухгалтером позивача Шаховою О.В., але після надання їх копій головний бухгалтер відмовилася їх завірити про що було здійснено відповідний запис у розділі 3 акта перевірки.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 15.07.2013р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Логос» зареєстрована як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 12.06.1998р. за адресою: 49000 Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вулиця Героїв Сталінграду, будинок 249, що підтверджується копією статуту позивача та копією витягу з ЄДРПОУ від 25.06.2012р. (а.с.34-48).

07.02.2013р. Державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області було проведено фактичну перевірку з питань дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, ведення касових операцій за результатами якої складено акт №000105 від 07.02.2013р., який в подальшому був зареєстрований в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська 19.02.2013р. за №0007/04/62/22/23363633(а.с.17-20,96-99).

За висновками вказаного акту було встановлено порушення позивачем п.2.8,п.3.5, п.7.24 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою правління НБУ № 37 від 15.12.2004р. - встановлено перевищення ліміту залишку в касі підприємства, а саме: у видаткових касових ордерах відсутні підписи одержувачів: ВКО №2755 від 18.12.2012р.на суму 212500 грн., залишок на кінець дня 2049,13 грн.; ВКО №2793 від 24.12.2012р. на суму 112000,00 грн., залишок на кінець дня 2155,37 грн.; ВКО 2801 від 25.12.2012р. на суму 103000,00 грн., залишок на кінець дня 2240,02 грн.; ВКО №2807,2808,2809 від 26.12.2012р. н суму 106159,06 грн., залишок на кінець дня 2220,76 грн.; ВКО №2817 від 27.12.2012р. на суму 127200,00 грн., залишок на кінець дня 2315,66 грн. Загальна сума перевищення ліміту встановленого залишку готівки в касі за вищевказані дні складає 589330,52 грн.(а.с.19-20).

Позивачем 18.02.2013р. були подані заперечення до акту фактичної перевірки, складеного 07.02.2013р. №000105, які 22.02.2013р. ДПС у Дніпропетровській області залишені без задоволення (а.с.15-16,21-23).

В подальшому, на підставі вищевказаного акту перевірки, зареєстрованого в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 19.02.2013р. за №0007/04/62/22/23363633, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013р. №0000142303 згідно якого за порушення п.2.8, п.3.5, п.7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004р. № 637 (зі змінами та доповненнями) до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 043 680,00 грн. (а.с.25).

Позивач не погоджується з вищевказаним рішенням податкового органу та вважає, що воно є протиправним з огляду на те, що прийняте на підставі висновків, викладених в акті перевірки, що не відповідають фактичним обставинам здійсненої перевірки так як згідно письмової вимоги перевіряючих підприємством були надані усі витребувані документи, в тому числі і видаткові касові ордери, що були предметом дослідження та мали всі обов'язкові реквізити, в тому числі і підписи підзвітних осіб (одержувача).

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За п.п.19-1.1.3 п.19-1.1. ст.19-1 ст.80 Податкового кодексу України органи державної податкової наділені повноваженнями щодо здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів та мають право проводити фактичні перевірки без попередження платника податків (особи).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті регулюється Положенням «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженим постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004р. ( далі - Положення № 637).

Приписами Положення № 637 визначено, що ліміт залишку готівки в касі - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Відповідно до пункту 2.8 Положення № 637 встановлено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Пунктом 3.5 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки ( у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Згідно абзацу 2 п.3.5 Положення № 637 для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Пунктом 5.2 вказаного вище Положення № 637 визначено, що установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується і матеріалами справи, розпорядженням позивача від 01.01.2013р. встановлено з 01.01.2013р. ліміт залишку грошових коштів у касі позивача у розмірі 34000 грн.(а.с.101).

07.02.2013р. під час проведення фактичної перевірки посадовими особами органу державної податкової служби зафіксовано порушення позивачем вищевказаних вимог Положення № 637 та встановлено перевищення ліміту залишку в касі підприємства, а саме: у видаткових касових ордерах відсутні підписи одержувачів: ВКО №2755 від 18.12.2012р.на суму 212500 грн., залишок на кінець дня 2049,13 грн.; ВКО №2793 від 24.12.2012р. на суму 112000,00 грн., залишок на кінець дня 2155,37 грн.; ВКО 2801 від 25.12.2012р. на суму 103000,00 грн., залишок на кінець дня 2240,02 грн.; ВКО №2807,2808,2809 від 26.12.2012р. н суму 106159,06 грн., залишок на кінець дня 2220,76 грн.; ВКО №2817 від 27.12.2012р. на суму 127200,00 грн., залишок на кінець дня 2315,66 грн. Загальна сума перевищення ліміту встановленого залишку готівки в касі за вищевказані дні складає 589330,52 грн.(а.с.19-20).

В той же час, у ході судового розгляду справи судом були досліджені надані позивачем оригінали вищевказаних видаткових касових ордерів, які містили всі необхідні реквізити, а саме: підписи керівника та головного бухгалтера , прізвище ім'я та по-батькові особи, якій видавалися готівкові кошти, номер, серія, дата видачі і ким виданий паспорту одержувача, а також вказані видаткові касові ордери містять і підписи одержувачів.

Відповідні копії вказаних видаткових касових ордерів, які оформлені належним чином, були залучені позивачем до матеріалів справи (а.с.8-14).

З огляду на викладене, доводи відповідача щодо встановлення порушень позивачем вищенаведених норм Положення № 637 спростовуються вищенаведеними належно оформленими доказами, а також оригіналами вищевказаних видаткових касових ордерів.

Водночас, слід зазначити, що статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

З огляду на викладене, судом не можуть бути прийняті в якості належних доказів на підтвердження порушення позивачем норм Положення № 637 надані відповідачем копії видаткових касових ордерів, що були предметом фактичної перевірки, оскільки як зазначено в акті перевірки, так і підтверджено представником відповідача в судовому засіданні зазначені копії не були завірені посадовою особою позивача належним чином, а тому завірення зазначених копій відповідачем є неправомірним та зазначені копії видаткових касових ордерів не можуть бути належними доказами у розумінні ч.3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки отримані без додержання вимог закону в частині отримання копій документів завірених належним чином від платника податків та з урахуванням досліджених судом в судовому засіданні оригіналів вказаних видаткових касових ордерів, які містять всі необхідні відомості, в тому числі і підписи одержувачів.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами правомірність та законність прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтями 7,8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.

Приймаючи до уваги викладене та з урахуванням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що оспорюване рішення, прийняте відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду на наведене, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294 грн., сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 502 від 17.05.2013р.(а.с.3).

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Логос» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2013р. № 0000142303- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 27.02.2013р. №0000142303.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Логос» (49000,м. Дніпропетровськ,вул.Героїв Сталінграду, 249, код ЄДРПОУ 23363633, р/р №26007058759800 в Дніпропетровській філії АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294 грн. ( дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 19.07.2013р.

Суддя С.О. Конєва