Постанова № 32556580, 17.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 р. Справа № 804/6988/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Іваніщевої Г.В. Семейко Н.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод спортивного обладнання» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод спортивного обладнання» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2013 року №0001621501.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що винесене пода ткове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження про банкрутство підприємства та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому до позивача заборонено нарахування неустойки (штрафу, пені) за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку податкової звітності з орендної плати за землю, за результатами якої складено акт від 21.03.2013 року №908/151/06728470.

Згідно висновків акту відповідачем допущено несвоєчасну сплату протягом граничних строків суми податкового зобов'язання, зазначеної у поданій ним податковій декларації з орендної плати за земельні ділянки, в порушення підпункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

29.04.2013 року Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м.Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення №0001621501 про застосування штрафу у розмірі 8 845,63 грн.

Судом встановлено, що Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2013 року в справі №904/1965/13-г порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Завод спортивного обладнання» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах, встановлених статтею 126 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Завод спортивного обладнання» всупереч положенням пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачувало податкові зобов'язання, самостійно узгодженні ним податковими деклараціями з орендної плати за землю, у зв'язку із чим податковим органом було застосовано штрафні санкції на підставі статті 126 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що камеральна перевірка та оскаржуване податкове повідомлення-рішення приймалися контролюючим органом під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Завод спортивного обладнання».

Згідно пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Згідно частини 3 статті 19 вказаного Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Частиною 5 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Проте, спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків сплати грошових зобов'язань, термін яких настав до дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою господарського суду від 27.03.2013 року, тобто зобов'язань, на які поширюється дія мораторію.

Однак під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів контролюючим органом не можуть нараховуватися штрафні санкції, або інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій, проте такі фінансові санкції можуть нараховуватися контролюючим органом після відновлення платоспроможності боржника.

Таким чином, згідно наявних у справі доказів та норм законодавства, нарахування відповідачем в оскаржуваному повідомленні-рішенні суми штрафу під час дії мораторію позивача на задоволення вимог кредиторів є неправомірним.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем обґрунтовано позов, Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби по даній справі не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.04.2013 року №0001621501, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Завод спортивного обладнання» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.04.2013 року №0001621501 про застосування штрафу у сумі 13 558,83 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 липня 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко