Постанова № 32556539, 20.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 р. Справа № 804/6994/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхно І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоредонтний завод» до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Марганецький рудоремонтний завод» (далі - ПАТ «МРРЗ») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 №000602204 та №0000592201, які було видано Нікопольською об'єднаною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Позивач до суду не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач до суду не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Надав суду клопотання про розгляд справи без представника Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «МРРЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Прима-Торг» та ТОВ «ЮТА-Софт», ТОВ «Технопромгруп» за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 у періодах їх фактичного здійснення, є такими, що були прийняті із грубим порушенням законодавства, також висновки акту перевірки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України та інших нормативних актах, які діяли у перевіряємий період, а тому суперечать дійсності. Позивач в позовній заяві зауважив, що висновки перевірки не мають доказового підґрунтя, таким чином, їх можливо вважати лише припущенням відповідача. Всі запити на проведення зустрічних звірок по контрагентам позивача були направлені 15.02.2013 року, дата акту 15.02.2013 року, а для відповіді на запит необхідно 10 робочих днів. Таким чином, не дочекавшись відповідей на запити, податківці зробили висновки у акті перевірки про те, що операції з придбання позивачем товару у постачальників не мають товарного характеру, а тому є безтоварними по ланцюгу постачання. Позивач зазначив, що їм було надано до перевірки копії всіх первинних документів, які підтверджували господарські взаємовідносини з ТОВ «Прима-Торг» (37997414) та ТОВ «Юта - Софт» (37997547), ТОВ «Технопромгруп» (37301047) у періодах їх фактичного здійснення, які складені у відповідності до норм діючого законодавства, однак всупереч нормам діючого законодавства відповідач не брав до уваги належним чином оформлені первинні документи. Враховуючи вищевикладене позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в письмових запереченнях з позовною заявою не погодився. Зазначив, що порушення, на підставі яких були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, належним чином зафіксовані в акті перевірки від 23.04.13 № 1258/221/05448389. Зауважив, що перевіркою не підтверджено здійснення господарських операцій ПАТ «МРРЗ» з ТОВ «Прима-Торг» (37997414), ТОВ «Юта - Софт» (37997547), ТОВ «Технопромгруп» (37301047). Посилається на акти перевірок контрагентів позивача, якими було встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій із платниками податків. В запереченнях також зазначається, що у контрагентів позивача відсутні матеріальні ресурси, виробнича база, складські приміщення, транспортні засоби та торгівельного обладнання, що унеможливлює здійснення господарської діяльності контрагентів позивача. Це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Також посилається те, що не можливо встановити походження товару, місце поставки, осіб, які проводили відпуск товару контрагентів позивача до позивача, підтвердити факт реальності транспортування товару неможливо, що в свою чергу, ставить під сумнів сам факт такого транспортування. В ході перевірки ПАТ «МРРЗ» не надано до перевірки сертифікати походження товару, які містять інформацію щодо ГОСТу, ТУ, марки, типу, заводу виробника або паспорти якості товарів. Тому надані до перевірки документи не дали можливості встановити відповідачу реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності ПАТ «МРРЗ» придбаних ТМЦ, а лише фіксують господарські операції з вказаними контрагентами. Враховуючи вищевикладене, відповідач в письмових запереченнях просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Правовідносини, що випливають з позовних вимог регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Марганецький рудоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 05448389) перебуває на обліку в Нікопольській об'єднаній Державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків та зборів, у тому числі (у період, що розглядається) податку на додану вартість та податку на прибуток.

В період з 18.04.2013р. по 23.04.2013р. працівникамиНікопольської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС на підставі наказу Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 10.04.2012р. №479 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод».

За результатами перевірки складено Акт від 23.04.13 № 1258/221/05448389 у висновках якого встановлено порушення ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод»:

- п.135.1, п.135.2, п.135.4, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 563 071 грн., в тому числі: 1 квартал 2012 - на 4 736 грн., 2 квартал 2012 - на 545 310 грн., 3 квартал 2012 - на 13 025 грн., в т.ч. встановлено проведення транзитних операцій з продажу товарів по ланцюгу постачання ТОВ «ЮТА-СОФТ» - ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» - ТОВ «АВ Метал груп», які є безтоварними та не спричиняють реального настання правових наслідків на суму 67 800 грн., в тому числі: за 2 квартал 2012 - на 67 800 грн.,

- ст.185, ст.186, ст.187, ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 249 215,66 грн., у т.ч. за січень 2012 - 208,33 грн., за лютий 2012 - 1 108,33 грн., за березень 2012 - 733,33 грн., за травень 2012 - 236 943,73 грн., за червень 2012 - 4 583,33 грн., за липень 2012 - 3 438,61 грн., за серпень 2012 - 2 200,00 грн., в т.ч. встановлено проведення транзитних операцій з продажу товарів по ланцюгу постачання TOB «ЮТА-СОФТ» - ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» - TOB «AB Метал груп», які є безтоварними та не спричиняють реального настання правових наслідків на суму ПДВ - 13 560 грн, в т.ч. за травень 2012 - 13 560 грн.

В результаті зазначених порушень Нікопольською ОДПІ були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 16.05.13 №0000602204, яким Позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 373 823,00 грн., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 249 216,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 124 607,00 грн.;

- від 16.06.13 №0000592201, яким Позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на прибуток у загальній сумі 844 606,50 грн., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 563 071,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 281 535,50 грн.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ТОВ «МРРЗ» від ТОВ «Прима-Торг», ТОВ «Юта-Софт», ТОВ «Технопромгруп» та вважає, що у ТОВ «МРРЗ» відсутнє право на формування валових витрат по операціям з придбання ТМЦ від ТОВ «Прима-Торг», ТОВ «Юта-Софт», ТОВ «Технопромгруп» з підстав того, що у контрагентів позивача встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій із платниками податків. В запереченнях також зазначається, що у контрагентів позивача відсутні матеріальні ресурси, виробнича база, складські приміщення, транспортні засоби та торгівельного обладнання, що унеможливлює здійснення господарської діяльності контрагентів позивача.

В Акті перевірки від 23.04.13 № 1258/221/05448389 зазначено, що від ВПМ Індустріальної МДПІ м. Харкова отримано висновок щодо відсутності реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Прима-Торг»; станом на початок звірки ТОВ «Юта-Софт» має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, від ВПМ у Індустрільному районі м.Харкова отримано висновок щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Юта-Софт»; відповідно до Акту перевірки ТОВ «Технопромгруп» ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 15.02.2013 № 653/226/37301047 зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «Технопромгруп» не знаходиться за юридичною адресою. Спираючись на вищевикладене, податковим органом було зроблено висновки, що операції з придбання ПАТ МРРЗ» товару у постачальників ТОВ «Прима-Торг», ТОВ «Юта-Софт», ТОВ «Технопромгруп» не мають товарного характеру, отже є безтоварними по ланцюгу постачання.

Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на фактичні обставини справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «МРРЗ» та ТОВ «Прима-Торг» укладено договір купівлі-продажу від 04.05.2012 № 040512 та договір поставки ТМЦ від 04.05.2012 № 040512, між ПАТ «МРРЗ» та ТОВ «Юта-Софт» укладено договір купівлі-продажу від 03.05.2012 № 030512 та договір поставки ТМЦ від 03.05.2012 № 030512, між ПАТ «МРРЗ» та ТОВ «Технопромгруп» у 2012 році укладено договір поставки ТМЦ. На підтвердження здійснення вказаних операцій ТОВ «Прима-Торг», ТОВ «Юта-Софт» та ТОВ «Технопромгруп» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Розрахунки за придбані товари були здійснені ПАТ «МРРЗ» у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями та банківськими виписками. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту позивача, отриману сировину включено до складу валових витрат.

Як на час укладення вищевказаного правочину Позивача із ТОВ «Прима-Торг», ТОВ «Юта-Софт», ТОВ «Технопромгруп», так і під час його виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. В матеріалах справи містяться докази, що підтверджують статус платника ПДВ ПАТ «МРРЗ» в спірний період, зазначене не оспорює і представник відповідача. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

Доводи відповідача про відсутність реального вчинення господарських операцій ґрунтується на актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача. З аналізу норм права суд приходить до висновку, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012р. №К/9991/32048/12.

Таким чином, дані обставини свідчать, що ПАТ «МРРЗ» мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Щодо висновків податкового органу про те, що товарно-транспортні накладні оформлені контрагентами позивача з порушенням вимог Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Дослідивши товарно-транспортні накладні, надані до матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що вони містять обов'язкові реквізити визначені законодавством, тому висновки податкової щодо їх невідповідності є безпідставними.

Суд також не може взяти до уваги доводи відповідача з приводу того, що надані ПАТ «МРРЗ» документи по взаємовідносинам з контрагентами позивача не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності ПАТ «МРРЗ» придбаних ТМЦ, а лише фіксують господарські операції з вказаним контрагентом. Також, надані документи не містять доказів на підтвердження того, що зазначене підприємство могло поставити ТМЦ; яким саме чином відбувалась поставка; доказів на підтвердження придбання вказаних ТМЦ та оплати їх вартості.

У наданих до перевірки копіях товарно-транспортних накладних міститься вищезгадана інформація про вид транспорту, державні номерні знаки автомобілів, марки самих автомобілів із прізвищами водіїв, відповідними датами здійснення перевезень, довіреностями на отримання товарів номерами подорожніх листів й інші реквізити, що підтверджують дійсність здійснення операцій. Автомобілі, що здійснювали перевезення - вказані у ТТН і є у власності позивача. Копії платіжних доручень та банківських виписок свідчать про сплату за отриманий товар. Оборотні відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», копії прибуткових ордерів та вимог підтверджуючих використання у виробництві отриманого товару, - надано в повному обсязі і також підтверджують реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності.

Доводи відповідача з приводу необхідності надання позивачем до перевірки сертифікатів походження товару, які містять інформацію щодо ГОСТу, ТУ, марки, типу, заводу виробника або паспорту якості товарів не беруться до уваги з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 Закону України від 17.05.2001 № 2406-ІІІ "Про підтвердження відповідності" «Сертифікація в законодавчо регульованій сфері провадиться згідно з вимогами технічних регламентів. За результатами проведення сертифікації у разі позитивного рішення призначеного органу з оцінки відповідності заявникові видається сертифікат відповідності, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності», тобто у встановлених законодавством випадках необхідно здійснювати обов'язкову сертифікацію продукції-сировини.

Наказ Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28 "Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні" регламентує конкретний перелік такої продукції, на яку повинен бути виданий сертифікат відповідності (якості), в цьому Переліку відсутня сировина, товар чи інше, що були предметом взаємовідносин із контрагентами ТОВ «Юта-Софт» та ТОВ «Прима-Торг», зокрема лист 12 мм металу, феромарганець. Законодавство не вимагає проведення їх обов'язкової сертифікації. Державний нагляд та контроль за дотриманням та здійсненням сертифікації продукції (сировини) здійснює Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, а не податковий орган.

Таким чином, спростовуються доводи відповідача щодо необхідності надання до перевірки сертифікатів походження товару, оскільки на ТМЦ, що були предметом взаємовідносин із контрагентами ТОВ «Юта-Софт» та ТОВ «Прима-Торг» сертифікат відповідності не видається.

Відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами

Підпунктом 14.1.202 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 цього Кодексу, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2 ст.135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 135.4 ст.135 Податкового кодексу України зазначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань.

Згідно з пп. 135.4.1 п. 135.4 ст.135 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від операційної діяльності включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Суд звертає увагу, що відповідно до пп. 138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Також суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Судом встановлено, що на підтвердження факту поставки товарів постачальниками ТОВ «Прима-Торг», ТОВ «Юта - Софт», ТОВ «Технопромгруп» було виписано на адресу ПАТ «МРРЗ» податкові та видаткові накладні, накладні, товарно-транспортні накладні. З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ «Прима-Торг», ТОВ «Юта - Софт», ТОВ «Технопромгруп» при вчиненні угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту пункту 201.8 Податкового кодексу мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, дані обставини свідчать, що ПАТ «МРРЗ» мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Необґрунтованим суд вважає твердження відповідача, котре також зазначене в акті перевірки про те, що незнаходження за місцем реєстрації та відсутність основних фондів у постачальників товарів по ланцюгу постачання товару тягне наслідком позбавлення покупця товару права на податковий кредит, оскільки, такої умови для виникнення права на податковий кредит не містить Податковий кодекс України, а також законами України не передбачена відповідальність платника податків за порушення його контрагентами податкового законодавства, у тому числі за несплату контрагентами ПДВ до бюджету. Крім того, у справі відсутні будь-які докази того, що постачальники ПАТ «МРРЗ» не сплачували податки, у тому числі ПДВ до бюджету.

На підтвердження безтоварності та нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Прима-Торг», ТОВ «Юта - Софт», ТОВ «Технопромгруп» відповідач в акті перевірки посилається на те, що у постачальника відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, постачальники не знаходяться за юридичною адресою. У якості доказів для такого висновку відповідач посилається на матеріали невиїзних перевірок, акти про неможливість проведення зустрічних звірок в ході яких не досліджувались первинні документи, а висновки про неможливість здійснення господарської діяльності постачальниками зроблено виключно за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності.

Судом відхиляються ці доводи відповідача, адже

по-перше, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів;

по-друге, відповідно до чинного законодавства відсутність постачальників за юридичною адресою ніяким чином не впливає на дійсність укладених ними угод;

по-третє, для проведення операцій купівлі-продажу товарів наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал.

Отже, висновок відповідача про неможливість проведення постачальником господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують «товарність» проведених між ТОВ «Прима-Торг», ТОВ «Юта - Софт», ТОВ «Технопромгруп» та ПАТ «МРРЗ» операцій купівлі-продажу товарів.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів укладених між позивачем та його контрагентами не відповідають дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем правомірність оскаржуємих рішень не доведена, доводи позивача не спростовані.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоредонтний завод» до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 №000602204, яким Позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 373 823,00 грн., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 249 216 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 124 607,00 грн. та №0000592201, яким Позивачу нараховану податкове зобов'язання із податку на прибуток у загальній сумі 844 606,50 грн., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 563 071,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 281 535,50 грн., які було видано Нікопольською об'єднаною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоредонтний завод» судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст.186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили станом на 20.06.2013 року Суддя І.В. Юхно І.В.Юхно