Постанова № 32556519, 17.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року 810/3009/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представника позивача - Зінкевича Д.В.,

представника відповідача - Лахманик Ю.Р.,

за позовомКиївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдоприватного підприємства «Русанівське»простягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до приватного підприємства «Русанівське» про стягнення адміністративно-господарських та пені у розмірі 20961,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, в порушення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у 2012 році не виконано норматив по створенню робочих місць та не забезпечено працевлаштування одної особи, якій встановлена група інвалідності, у зв'язку з чим позивач, враховуючи приписи статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», визначив відповідачеві суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 20961,24 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів за період з травня 2012 року по грудень 2012 року у розмірі 13974,20 грн. У задоволенні решти позовних вимог просив суд відмовити з огляду на той факт, що на підприємстві у період з січня 2012 року по квітень 2012 року включно було працевлаштовано інваліда ОСОБА_3, а відтак вважав необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій за вказаний період.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Приватне підприємство «Русанівське» є юридичною особою та перебуває на обліку у Київському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

15 січня 2013 року відповідачем подано звіт до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2012 році на підприємстві відповідача становила 38 осіб. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить - 2 особи.

Як убачається зі зворотного боку зазначеного звіту форми № 10-ПІ, протягом усього 2012 року на підприємстві працювала лише одна особа із встановленою групою інвалідності (ОСОБА_4 на посаді водія) (а.с.18).

У період з січня 2012 року по квітень 2012 року на підприємстві працювала ще одна особа із встановленою групою інвалідності (ОСОБА_3 на посаді бухгалтера) (а.с.18), що підтверджується наказом «Про чисельний склад ПП «Русанівське» від 03.01.2012 № 1-К (а.с.19) та наказом від 30.04.2012 № 16-К (а.с26) про його звільнення.

Як було встановлено під час судового засідання та не заперечувалось представником відповідача, після звільнення ОСОБА_3 з роботи підприємством не подавалось щомісячно до центру зайнятості звіти форми 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 20757,89 грн. та пеню в розмірі 203,35 грн., що разом становить 20961,24 грн.

Суму адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач добровільно не сплатив, тому позивач звернувся до суду про стягнення сум вказаної заборгованості.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові засади соціальної захищеності інвалідів в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі - Закон України №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України №875-ХІІ, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Статтею 18 Закону України №875-ХІІ встановлено обов'язок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України №875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України №875-ХІІ підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною другою статті 20 Закону України №875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як убачається зі звіту, поданого відповідачем до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, відповідач повинен був забезпечити у 2012 році працевлаштування двох інвалідів.

Як було встановлено під час розгляду справи та не заперечувалось представниками сторін, протягом усього 2012 року на підприємстві працювала лише одна особа із встановленою групою інвалідності (ОСОБА_4 на посаді водія), а у період з січня 2012 року по квітень 2012 року на підприємстві працювала ще одна особа із встановленою групою інвалідності (ОСОБА_3 на посаді бухгалтера).

Проте, доказів на підтвердження того, що після звільнення у квітні 2012 року одного з інвалідів підприємством подавалась до Броварського міськрайонного центру зайнятості статистична звітність форми № 3-ПН із зазначенням вакантних посад для осіб, яким встановлено інвалідність, відповідачем суду не надавались.

Натомість, представником позивача було надано лист Броварського міськрайонного центру зайнятості від 12.06.2013 № 622/05, з якого убачається, що відповідач не подавав у 2012 році до центру зайнятості звіти форми 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач не дотримався вимог, встановлених частиною першою статті 19 Закону України №875-ХІІ, він зобов'язаний відповідно до закону сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

У той же час, відповідно до наданого позивачем розрахунку, адміністративно-господарські санкції нараховані відповідачу за весь 2012 рік. Проте, як було встановлено під час розгляду справи, у період з січня по квітень підприємством у повному обсязі виконувався встановлений законодавством норматив щодо працевлаштування інвалідів, а відтак, на думку суду, адміністративно-господарські санкції за цей період нараховані позивачем безпідставно.

Належною сумою адміністративно-господарських санкцій повинна бути сума у розмірі 13838,59 грн. (20757,89 (середньорічна зарплата працівника) / 12 (місяців у році) * 8 (місяців, у які не виконувався встановлений норматив). Сума ж пені повинна становити 135,61 грн. (13838,59 (сума санкцій) * 0,02 (одноденний розмір пені) * 49 (кількість днів прострочення).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «Русанівське»(місцезнаходження: 07453 Київська область, Броварський район, с. Русанів, вул. Молоджіна 2, кв. 12; код ЄДРПОУ: 32412276) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 13974 (тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 20 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 липня 2013 р.