Ухвала суду № 32556365, 18.07.2013, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого: судді Новова С.О.,

суддів: Мосьондза І.А., Полтавцевої Г.А.

секретаря судового засідання - Пазюка Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 32012110000000016 за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь в судовому провадженні на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року відносно

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Липовець, Вінницької області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

якого звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України на підставі ч. 4 ст. 212 цього ж Кодексу, а кримінальне провадження відносно нього закрито,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Тертичного О.А.,

захисника - ОСОБА_2

та особи, звільненої від

кримінальної відповідальності - ОСОБА_1

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України на підставі ч. 4 ст. 212 КК України, а кримінальне провадження відносно нього закрито.

Цією ж ухвалою судом вирішено питання щодо речових доказів по справі, накладеного арешту та процесуальних витрат у справі.

Як зазначено в ухвалі суду, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, з метою умисного ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування особою, що зобов'язана їх сплачувати, при невстановлених слідством обставинах уклав договір № 261108 від 26.11.2008 р. про купівлю продаж майнового паю з ТОВ «ФК-Ресурсімпекс» (код ЄДРПОУ 34427734) в особі директора ОСОБА_3, згідно якого останнє придбало майновий пай, що належить ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) ЖИ-6 № 158381. Вартість майнового паю, згідно до додаткової угоди № 1 до вищевказаного договору, становить 50 621 548,70 грн.

На виконання зобов'язань, передбачених умовами укладеного договору, з рахунку ТОВ «ФК-Ресурсімпекс» № 2600400807001, відкритого в АТ «ЕРДЕ Банк» (МФО 380667), на рахунок № НОМЕР_3, , відкритий в АТ «ЕРДЕ Банк» (МФО 380667), який належить ОСОБА_1, були перераховані безготівкові грошові кошти в сумі 50 621 548,70 грн., в якості оплати за майновий пай.

В подальшому ОСОБА_1, при невстановлених слідством обставинах, була особисто заповнена, підписана та в подальшому направлена до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва декларація про доходи, одержані останнім за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 року або за інший період звітного року форма № 1 від 30.03.2009, вхідний № 1310, в якій в розділі 1.2. «Доходи, одержані мною в інших місцях не за місцем основної роботи (за виконання робіт за сумісництвом, за договорами цивільно-правового характеру, разових та інших робіт, дисиденти, авторські нагороди)», де в колонці «де одержано доходи і за що (підприємство або особа, зареєстрована як підприємець та код юридичної особи за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер фізичної особи)» особисто ОСОБА_1 було внесено наступні відомості: «дохід від продажу майнового паю отриманого в процесі приватизації (копії договору додаються)».

Також, в колонках «за який час одержано дохід» та «сума нарахованого доходу» розділу 1.2. вказаної декларації, особисто ОСОБА_1 було внесено записи наступного змісту: «з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.» та «50 621 548,70 грн.».

Крім того, ОСОБА_1, у продовження свого злочинного умислу, направленого на умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування особою, що зобов'язана їх сплачувати, у розділі 3 п.п. 3.1., у відповідній графі власноручно кульковою ручкою поставив прочерк, таким чином умисно не вказав необхідну суму для сплати податку з доходів фізичних осіб.

За результатами документальної невиїзної перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було складено акт № 122/1740/НОМЕР_1 від 25.11.2011, згідно якого встановлено, що фізична особа - ОСОБА_1 отримав у 2008 р. доходи відмінні від інвестиційних у сумі 50 621 548,70 грн.

У порушення вимог п.п. 4.2.12 п. 4.2. ст. 4, п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями, фізична особа - ОСОБА_1 не нарахував та не сплатив податок з доходів фізичних осіб у розмірі 7 593 232,31 грн.

Також досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_4, діючи на підставі доручення від імені ОСОБА_1, у приміщенні Киянської сільської ради, Ємільчинського району Житомирської області отримав майновий сертифікат серії ЧЕ-ІІ № 004397 КСП «ім. Горького» (СТОВ «Стебне») у с. Стебне, Звенигородського району Черкаської області за вищевказаних обставин, та в подальшому, за невстановлених слідством обставин, передав останньому.

У свою чергу, ОСОБА_1, з метою умисного ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування особою, що зобов'язана їх сплачувати, при невстановлених слідством обставинах, уклав договір № 041010 від 04.10.2010 року про купівлю - продаж майнового паю з ТОВ «Будівельні Інновації-Плюс» (код ЄДРПОУ 34483773) в особі його директора ОСОБА_5, згідно якого останнє придбало майновий пай, що належить ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) ЖИ-6 № 158381. Вартість майнового паю, згідно до додаткової угоди № 1 до вищевказаного договору, становить 50 005 000,00 грн.

На виконання зобов'язань, передбачених умовами укладеного договору, з рахунку ТОВ «Будівельні Інновації-Плюс» № 2600001251001, відкритого в АТ «ЕРДЕ Банк» (МФО 380667), на рахунок № НОМЕР_3, відкритий в АТ «ЕРДЕ Банк» (МФО 380667), який належить ОСОБА_1, були перераховані безготівкові грошові кошти в сумі 50 005 000,00 грн., в якості оплати за майновий пай.

у подальшому ОСОБА_1, при невстановлених слідством обставинах, була особисто заповнена, підписана та надалі направлена до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва декларація про доходи, одержані останнім за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 року або за інший період звітного року форма № 1 від 04.05.2010, вхідний № 1486, в якій в розділі 1.2. «Доходи, одержані мною в інших місцях не за місцем основної роботи (за виконання робіт за сумісництвом, за договорами цивільно-правового характеру, разових та інших робіт, дисиденти, авторські нагороди)», де в колонці «де одержано доходи і за що (підприємство або особа, зареєстрована як підприємець та код юридичної особи за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер фізичної особи)» особисто ОСОБА_1 було внесено наступні відомості: «дохід від продажу майнового паю отриманого в процесі приватизації (копії договору додаються)».

Також, в колонках «за який час одержано дохід» та «сума нарахованого доходу» розділу 1.2. вказаної декларації, особисто ОСОБА_1 було внесено записи наступного змісту: «з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.» та «50 005 000,00 грн.».

Крім того, ОСОБА_1, у продовження свого злочинного умислу, направленого на умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування особою, що зобов'язана їх сплачувати, у розділі 3 п.п. 3.1. «З урахуванням наведених даних, вважаю, що мій дохід, з якого необхідно сплатити прибутковий податок за 2008 рік, становить грн.», у вказаній графі власноручно кульковою ручкою поставив «0», таким чином умисно не вказав необхідну суму для сплати податку з доходів фізичних осіб.

У подальшому ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, на підставі п. 1 та п. 3 ст. 10 Закону України від 04.12.90 р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу України», п.п. 20.1.1, 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України та згідно поданої декларації про майновий стан та доходи за 2010 рік (вх. № 1486 від 04.05.2011 р.) проведено перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб громадянина ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки фізичної особи - ОСОБА_1 донарахований податок з доходів фізичних осіб підлягає сплаті до бюджету у розмірі 7 500 750,00, що являється особливо великим розміром.

Вказані дії ОСОБА_1 були кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 3 ст. 212 КК України, як умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування особою, що зобов'язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі його клопотання, у відповідності до вимог, передбачених ч. 4 ст. 212 КК України, суд першої інстанції послався у своїй ухвалі на те, що відповідно до наявних у матеріалах кримінального провадження квитанцій № к27/j/94 від 19.02.2013 року на суму 7 593 232,31 грн. та № 1910 від 05 березня 2013 року на суму 7 500 750,00 грн., ОСОБА_1 було сплачено податок на доходи фізичних осіб, чим останній відшкодував завдану державі шкоду.

Враховуючи викладене, а також відсутність у ОСОБА_1 судимості, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 слід вважати таким, що до моменту його притягнення до кримінальної відповідальності, в аспекті вимог нового КПК України, він повністю сплатив податки державі, а тому до нього слід застосувати ч. 4 ст. 212 КК України, в редакції 2012 року, звільнивши останнього від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 цього Кодексу, а кримінальне провадження щодо нього - закрити.

Не погоджуючись з ухвалою суду прокурор, який приймав участь в судовому провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 в частині його обвинувачення за ч. 3 ст. 212 КК України, направити до Голосіївського районного суду м. Києва на новий судовий розгляд.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги прокурор посилається на те, що ухвала суду підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 4 ст. 212 КК України.

Як зазначається в апеляційній скарзі прокурора, згідно вимог ч. 4 ст. 212 КК України, особа, яка вчинила діяння, передбачене частиною третьою (якщо воно призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

У відповідності до вимог п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України, притягнення до кримінальної відповідальності це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Оскільки, згідно матеріалів кримінального провадження встановлено, що підозра за інкримінованими ОСОБА_1 кримінальними правопорушеннями, у тому числі за ч. 3 ст. 212 КК України, повідомлена 22.02.2013 (том 17, а.с. 145-160), а податки він сплатив 19.02.2013, згідно квитанції № к27/j/94 (том 17, а.с. 171) та 05.03.2013, згідно квитанції № 1910 (том 18, а.с. 98), тобто першу частину податків фактично сплатив до пред'явлення підозри, а другу частину податків сплатив після пред'явлення підозри, вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_1 вимог ч. 4 ст. 212 КК України, так як до притягнення до кримінальної відповідальності, а саме пред'явлення йому підозри, він не в повному обсязі відшкодував заподіяну державі шкоду, а саме не в повному обсязі сплатив податки.

ОСОБА_1 та його захисник - адвокат ОСОБА_2 у своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, просять залишити її без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10.06.2013 року без змін, оскільки вказана ухвала повністю відповідає вимогам закону, тобто є законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити; пояснення захисника та особи, звільненої від кримінальної відповідальності, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили її залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін; провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Вказуючи на необхідність скасування ухвали суду про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриття відносно нього кримінального провадження, прокурор у своїй апеляційній скарзі посилається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме вимог ч. 4 ст. 212 КК України, оскільки ОСОБА_1, до притягнення його до кримінальної відповідальності, а саме до пред'явлення йому підозри, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 цього ж Кодексу, не в повному обсязі відшкодував заподіяну державі шкоду, а саме не в повному обсязі сплатив податки.

При цьому, при визначенні значення терміну «притягнення до кримінальної відповідальності» прокурор посилається у скарзі на визначення цього поняття у п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України, в якому зокрема дослівно зазначено: «притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення».

Разом з тим, колегія суддів вважає, що, у даному конкретному випадку, наведене у скарзі прокурора обґрунтування не може бути визнане достатньою підставою для скасування ухвали суду про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України на підставі ч. 4 цієї ж статті та закриття у зв'язку цим кримінального провадження.

По-перше, з моменту порушення відносно ОСОБА_1, 30 серпня 2012 року, кримінальної справи і до 22 лютого 2013 року, коли йому було повідомлено про підозру, у тому числі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, інкриміновані йому дії не розцінювались та не кваліфікувались як умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах і до вказаного вище часу (22.02.2013 року) йому не пред'являлось обвинувачення, а з 20 листопада 2012 року, коли набрав чинності новий кримінально-процесуальний кодекс, не повідомлялось про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, а тому не могло бути жодних питань з приводу можливості його звільнення від кримінальної відповідальності, з підстав, передбачених ч. 4 ст. 212 КК України, тобто у разі сплати ним податків до притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 цього ж Кодексу.

По-друге, знаходячись під вартою в період з 31 серпня 2012 року по 24 лютого 2013 року, та не будучи обізнаним, принаймні до 22 лютого 2012 року, про те, що він підозрюється (обвинувачується) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_1 з об'єктивних причин не мав можливості до пред'явлення йому підозри, у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, у повному обсязі відшкодувати заподіяну державі шкоду, а саме сплатити податки з доходів, які були ним отримані відповідно у 2008 та 2010 році на загальну суму 15 093 982,31 грн.

По-третє, незважаючи на вказані вище обставини, ОСОБА_1, усвідомивши необхідність погашення несплачених ним податків, 19.02.2013 року, тобто до моменту повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, сплатив у дохід держави спочатку 7 593 232, 31 грн., а потім, 05.03.2013року, ще 7 500 750,00 грн., відшкодувавши тим сам самим у повному обсязі шкоду, завдану державі.

У зв'язку з цим, з огляду на вищенаведене, в першу чергу той факт, що ОСОБА_1 у повному обсязі сплатив податки, відшкодувавши шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою, суд першої інстанції обґрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України та закрив кримінальне провадження, у відповідності до вимог, передбачених ст. 284 КПК України.

Та обставина, що частину несплачених податків ОСОБА_1 сплатив після повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, не може бути визнана підтвердженням неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 4 ст. 212 КК України, як стверджується у скарзі прокурора, оскільки, як зазначалось вище, ОСОБА_1 фактично почав сплачувати податки до притягнення його до кримінальної відповідальності, а повністю їх сплатив на 11-й день після повідомлення йому про підозру, тобто в даному конкретному випадку, його дії, пов'язані зі сплатою податків, з урахуванням суми сплаченого податку та інших, наведених вище обставин, не можна розривати на до і після.

До цього слід також додати, що посилання прокурора в апеляції на визначення змісту поняття «притягнення до кримінальної відповідальності», яке міститься в п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України з точки зору законності застосування положень ч. 4 ст. 212 КК України, не в повній мірі є обґрунтованим, оскільки, як прямо зазначено у ст. 3 КПК України, вона розкриває значення термінів, які вжити в цьому Кодексі, а не в Кримінальному кодексі України, яким повинен був керуватися суд, звільняючи ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.

Враховуючи це, а також те, що, відповідно до вимог ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 слід вважати таким, що до моменту його притягнення до кримінальної відповідальності, він повністю сплатив податки державі.

Таким чином, оскільки під час судового провадження відносно ОСОБА_1 була встановлена наявність обставин, які прямо передбачені ч. 4 ст. 212 КК України, як підстава для звільнення від кримінальної відповідальності, а обвинувачений звернувся до суду з відповідним клопотання, суд першої інстанції був зобов'язаний невідкладно розглянути таке клопотання та звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.

Крім наведеного вище, з урахуванням того, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла також висновку про те, що апеляційна скарга прокурора, в якій фактично ставиться питання про скасування ухвали та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, не може бути задоволена через її невідповідність вимогам кримінально-процесуального закону, оскільки в ст. 415 КПК України міститься вичерпний перелік підстав для скасування вироку чи ухвали суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, серед яких відсутня така підстава, як неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, на думку колегії суддів, ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриття відносно нього кримінального провадження повинна бути залишена без змін, як така, що є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга прокурора - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407 і 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -

у х в а л и л а :

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України на підставі ч. 4 ст. 212 цього Кодексу, а кримінальне провадження № 32012110000000016 відносно нього закрите - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Судді: ___ ___ ___

(Новов С.О.) (Мосьондз І.А.) (Полтавцева Г.А.)

Справа № 11-кп/796/252/2013

Категорія: ч. 3 ст. 212 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя Дроздова Н.В.

Доповідач - суддя Новов С.О.